Постанова від 18.08.2020 по справі 904/6256/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2020 року м. Дніпро Справа № 904/6256/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 р.

(суддя Євстигнеєва Н.М. , м. Дніпро, повний текст рішення складено 02.03.2020 р.)

у справі

за позовом Акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 353 995,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 р. позовні вимоги задоволено повністю - стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" кошти в розмірі 353 995 грн. 56 коп., з яких: пеня у розмірі 295 963 грн. 51 коп., 3 % річних у розмірі 58 032 грн.05 коп., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 5 309 грн.93 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду змінити в частині стягнення пені, стягнувши з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 88 789,05 грн. пені.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про відмову Відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення пені на 70 %.

При цьому Скаржник зазначає, що під час ухвалення рішення по справі судом першої інстанції не було враховано, що сума основного боргу по договору сплачена Відповідачем в повному обсязі, а несвоєчасність виконання грошового зобов`язання за вказаним договором виникла саму у зв`язку з несплатою споживачами Відповідача вартості послуг з постачання теплової енергії, що призвело до скрутного матеріального становища підприємства.

Скаржник наголошує на тому, що зменшення судом розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Відповідача має грунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах Цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Скаржник вважає, що судом може бути враховано важкий майновий стан підприємства та обсяг дебіторської та кредиторської заборгованості яка мала тенденцію до зростання.

Від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020 р. р.

Товариство також вказує на те, що збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки, а заборгованість контрагентів Відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, Товариство зазначає про те, що додані до матеріалів справи довідки Відповідача про наявність перед ним заборгованості з боку його кінцевих споживачів, не може бути визнані достовірними доказами, оскільки складені Відповідачем одноосібно.

Відтак, на думку Позивача судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зроблено вірний висновок щодо відсутності підстав для зменшення пені та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2020 р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.05.2020 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, для вирішення питання про призначення справи до розгляду.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Подобєда І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. судове засідання було призначено на 18.06.2020 р. на 10:30 год.

Від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 р. постановлено провести судове засідання 18.06.2020 у справі № 904/6256/19 у приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судових засідань № 511 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 17.06.2020 р., у зв`язку з виходом на роботу судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/6256/19 шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.08.2020 р.

10.08.2020 р. засобами електронного зв"язку на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні 18.08.2020 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon": pyasetskyi@naftogaz.com.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2020 р.,було вирішено провести судове засідання, призначене на 18.08.2020 р. з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon".

12.08.2020 р. на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" надійшло клопотання про участь його представника Шемета Ігоря Олеговича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи відеоконференцзв`язку "EasyCon": shemetigor21 @gmail.com , номер телефону - +38 097 93 42 965.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2020 р.,було вирішено провести судове засідання, призначене на 18.08.2020 р., з Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon".

У судовому засіданні 18.08.2020 р., проведеному в режимі відеоконференції була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.09.2017 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( Постачальник ) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" ( Споживач ) укладено Договір № 3253/1718-БО-5 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами ( п. 1.2. договору ).

За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) ( п.1.4 договору ).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає Споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. ( включно ) газ за орієнтовним обсягом до 18 020,00 тис.куб.м.

Додатковою угодою № 2 від 14.02.2018 р. сторони доповнили п. 2.1. розділу 2 договору абзацом наступного змісту: Постачальник передає Споживачу з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р. ( включно ) газ за орієнтовним обсягом до 610,0 тис.куб.м.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ ( п. 3.1 договору ).

Відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,2 грн., крім того податок на додану вартість - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. ( п. 5.2. договору ).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

П. 6.4 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

У разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 р. Споживач за несвоєчасну оплату поставленого природного газу сплачує 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу ( п. 8.2 договору ).

Додаткова угода №1 від 11.01.2018 р. діє з 01.01.2018 р.

У п. 10.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором ( строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Розділом 12 договору ( в редакції Додаткової угоди № 2 від 14.04.2018 р. ) визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р. ( включно ), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору, Позивач поставив, а Відповідач прийняв газ на загальну суму 113 520 048,91 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: від 31.10.2017 за жовтень на суму 3 686 033,00 грн., від 30.11.2017 р. за листопад на суму 25 896 377,32 грн., від 31.12.2017 р. за грудень на суму 26 923 209,47 грн., від 31.01.2018 р. за січень на суму 29 290 653,61 грн., від 28.02.2018 р. за лютий на суму 27 723 775,51 грн. Відповідач повністю сплатив заборгованість за поставлений за вказаним договором поставки природний газ. Однак розрахунок проведено з порушенням строків, установлених п. 6.1. договору поставки.

Оскільки Відповідач порушив умови договору щодо строку оплати спожитого газу, Позивач, з посиланням на п. 8.2 договору, нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 295 963,51 грн. за загальний період з 26.01.2018 р. по 16.04.2018 р. Окрім вимоги про стягнення пені Позивач просить стягнути три відсотки річних у розмірі 58 032,05 грн. за період з 26.01.2018 р. по 16.04.2018 р.

Відтак, враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару за Договором поставки, Акціонерне твариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення означеної суми штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленої в договорі товару.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору № 3253/1718-БО-5 постачання природного газу від 26.09.2017 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів ( штрафних санкцій ) за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати поставленого товару на нарахування у відповідності до п. 8.2 його умов штрафних санкцій, а саме пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та нарахування на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних на суму основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на стадії судового розгляду було подано заяву про зменшення пені на 70 % з посиланням на таке: сума основного боргу по договору № 3253/1718-БО-5 сплачена в повному обсязі на день подання позову; Відповідач не є фактичним споживачем природного газу; заборгованість за спожиту теплову енергію виникла в зв`язку з несплатою саме споживачами, у тому числі підприємствами та організаціями; Відповідачем проводилися, та постійно проводяться дії спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості; Позивачем було застосовано всі можливі засоби стимулювання фінансової дисципліни, а саме: такий вид відповідальності як стягнення 3% річних, які є сплатою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником; справа не містить доказів настання для позивача негативних наслідків, в тому числі збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором; підприємство Відповідача має стратегічне значення для регіону, метою діяльності підприємства є безперебійне постачання споживачам теплової енергії. Нарахування додаткової відповідальності за порушення зобов`язання є лише правом Позивача а не його обов`язком.

Позивач у відповіді на відзив заперечував проти задоволення клопотання про зменшення нарахованих штрафних санкцій, посилаючись на те, що збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки. Разом з тим, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020 р.р.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог Позивача у повому обсязі та стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" - 353 995 грн. 56 коп., з яких: пеня у розмірі 295 963 грн. 51 коп., 3 % річних у розмірі 58 032 грн.05 коп.

Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі, суд першої інстанції не знайшов підстав для зменшення розміру пені, з огляду на те, що принцип зменшення неустойки до економічно обґрунтованого, на думку Відповідача, рівня ( з урахуванням прибутковості господарської операці ї), та можливість його застосування в будь-якому випадку, взагалі нівелює застосування такої відповідальності за порушення зобов`язання, відхиливши доводи заявника, що вказаними порушеннями Позивачу не завдано збитків та посилання на необхідність врахування економічного ефекту для Відповідача від здійсненої господарської операції.

Місцевий господарський суд також зазначив, що посилання Заявника на те, що підприємство є стратегічним об`єктом, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. Зменшення обігових коштів відповідача не впливає на обов`язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у зменшенні стягнення суми пені на 70 %, а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення вимог 3 % річних у розмірі 58 032 грн.05 коп. сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення вимог за позовом Акціонерного твариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як зазначалося раніше, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення суми пені, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п. 8.2. Договору сторони погодили умову, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Згідно Додаткової угоди №1 від 11.01.2018р. Споживач за несвоєчасну оплату поставленого природного газу сплачує 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки Відповідач порушив умови договору щодо строку оплати спожитого газу, Позивач, з посиланням на п. 8.2 договору, нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 295 963,51 грн. за загальний період з 26.01.2018 р. по 16.04.2018 р.

Заперечень щодо суті позовних вимог та розрахунку пені Відповідачем суду першої інстанції надано не було.

Перевіривши розрахунок пені, місцевий господарський суд помилок не виявив.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом попередньої інстанції норми матеріального права, а саме: ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, з огляду таке.

З матеріалів справи убачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідач, заявивши клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, при цьому не надав жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві. Так, до відзиву на позов, Відповідачем лише були додані копії: контррозрахунку інфляційних втрат по справі № 904/6250/19, інформацію про проведену претензійно-позовну роботу по населенню ( з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р., за підписом заступника начальника юридичного відділу КПТМ Криворіжтепломережа Абусової К.Ю., інформацію про проведену претензійно-позовну роботу по юридичним особам ( з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р., за підписом заступника начальника юридичного відділу Абусової К.Ю. ), інформацію про заборгованість за послуги з теплової енергії перед КПТМ Криворіжтепломережа .

Правовий аналіз статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Правова позиція щодо застосування положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 19.09.2019 у справі № від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, від 03.06.2020 у справі № 916/187/17. При цьому Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, на підставі доказів, поданих в порядку, визначеному ГПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє вимоги Скаржника викладені в апеляційній скарзі, щодо зменшення суми штрафу, оскільки право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як Відповідач не надав суду відповідних доказів в обгрунтування свого клопотання.

Місцевий господарський суд, з огляду на те, що встановлені обставини свідчать про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, застосувавши власні повноваження, обгрунтовано відмовив у задоволенні відповідного клопотання Відповідача з наведенням необхідного обґрунтування.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020р. у справі № 904/6256/19 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020р. у справі № 904/6256/19, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2020 р. у справі № 904/6256/19.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.08.2020 р.

Головуючий суддя І.М.Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус