Рішення

від 11.08.2020 по справі 922/1171/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1171/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Богданівська,17) в інтересах держави, в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Свободи,30, ідентифікаційний код 04400021), 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Незалежності, 39, ідентифікаційний код 04059533) до Приватного підприємства "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096) про розірвання договору та повернення ділянки за участю представників учасників справи:

прокурора - Клейн Л.В., службове посвідчення №051089 від 02.10.2018;

позивача - не з`явився;

3-ї особи - не з`явився;

відповідача - адвоката Бусуєк Л.А., Ордер Серія ХВ №455 від 28.05.2020;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області до відповідача: Приватного підприємства "Іржавський Ю.О.", в якій прокурор просить:

- розірвати договір оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0447 площею 17,5 га укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О.";

- зобов`язати ПП "Іржавський Ю.О." повернути державі в особі Близнюківської селищної ради земельну ділянку к.н. 6320655100:03:000:0447 площею 17,5 га. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач отримав за договором оренди землі від 30.08.2016 вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення з видом використання пасовище, проте використовує її не за цільовим призначенням, замість використання землі для випасу худоби переробив земельну ділянку під ріллю та засіяв сільськогосподарськими культурами, а саме пшеницею, що підтверджується протоколом огляду місця події від 27.02.2020 у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області № 42017221380000095. Отже, вказані обставини є підставою для розірвання договору оренди землі згідно п. "г" ст. 141, ст. 143 ЗК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2020 залишено позовну заяву Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури без руху. Встановлено прокурору для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали.

Прокурору у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали постановлено подати до господарського суду Харківської області:

- засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову;

- докази надсилання (надання) позивачу, відповідачу та копії позовної заяви та доданих до неї документів (розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), описи вкладення тощо).

04.05.2020 від Лозівської місцевої прокуратури Харківської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вх. № 10144, до якої надано: засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову; докази надсилання (надання) позивачу, відповідачу та Близнюківській районній державній адміністрації Харківської області копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1171/20. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "09" червня 2020 р. о 10:00. Залучено до участі у справі Близнюківську районну державну адміністрацію Харківської області (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Незалежності, 39, ідентифікаційний код 04059533) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

21.05.2020 року від третьої особи у справі надійшли письмові пояснення за вх. № 11490, в яких остання зазначила, що правовідносини між третьою особою та відповідачем у вигляді договору оренди землі від 30.08.2016 виникли на підставі розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 29.04.2016 за № 239. Зазначене розпорядження є законним та прийнятим відповідно до норм чинного законодавства. Земельна ділянка за вказаним договором передана відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарське призначення, що відповідає ст. 22 ЗК України. Вказував про судову практику, що викладена зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2010 у справі №1/171-09, в якій зазначено, що під зміною цільового призначення земельної ділянки слід розуміти перехід з однієї категорії земель до іншої. Отже, зміна використання земельної ділянки в межах однієї категорії не є зміною її цільового призначення. Також, третя особа просила справу розглядати за відсутності її представника.

01.06.2020 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 12250, в якому він проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

До відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України відповідачем надані докази надсилання вказаного відзиву на позовну заяву на адресу позивача у справі та судом встановлено, що він поданий у строк визначений судом, а тому судом прийнято відзив на позовну заяву до розгляду.

В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі від 30.08.2016, згідно якого в оренду передана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення: сільськогосподарське призначення, що відповідає вимогам закріпленим у главі 4 розділу ІІ ЗК України та ст. 22 ЗК України. Так, відповідач зазначає, що згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що додана до відзиву категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки: 01, що за українським класифікатором також відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Крім того, згідно з п. 3.1. Статуту ПП "Іржавський Ю.О." затвердженого 25.03.2016 та зареєстрованого 30.03.2016 у редакції, що діяла на час укладання спірного договору, було вказано, що головною метою діяльності Підприємства є отримання прибутку шляхом вирощування, виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізація інших видів діяльності. Також, відповідач надав нову редакцію статуту від 04.04.2017, згідно якого у п.3.1. Статуту зазначено, що головною метою діяльності Підприємства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізація інших видів діяльності. Отже, відповідач зазначив, що посилання прокурора на п. а) ч.3 ст. 22 ЗК та ст. 34 ЗК України є не вірним, оскільки вказані норми стосуються передачі земельної ділянки у власність, користування та оренду громадянам, проте відповідач є сільськогосподарським підприємством, отже у даному випадку застосовується п. б) ч.3 ст. 22 ЗК України. За умовами п.38. договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Також, положеннями ст. 291 ГК України та ч.2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути розірвано у разі істотного порушення умов договору однією із сторін. Пунктом 15 договору визначено мету використання земельної ділянки - для ведення сільськогосподарського виробництва, що й здійснюється відповідачем. Також, відповідач зазначав про невідповідність протоколу огляду місця події від 27.02.2019, який складений начальником Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Павлюченко А.С., на який посилається прокурор, вимогам ч.1 ст. 5, ч. 1 ст. 6, ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 144, ст. 188 ЗК України. Та зазначав, що єдиним допустимим та достовірним доказом, який у цій справі підтверджував би нецільове використання земельної ділянки орендарем повинен бути лише акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення у сфері використання та охорони земель складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, який прокурором до матеріалів справи не надано, отже на думку відповідача законних підстав для розірвання договору оренди землі та її повернення не має.

В підготовчому засіданні 09.06.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09.06.2020 про відкладення підготовчого засідання на 06.07.2020 о 12:00.

10.06.2020 від Лозівської місцевої прокуратури Харківської області надійшла відповідь на відзив за вх. № 13013, в якій прокурор відхиляє доводи відповідача викладені у відзиві на позов.

До відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України прокурором надані докази надсилання вказаної відповіді на відзив на адресу сторін у справі та судом встановлено, що вона подана у строк визначений судом, а тому судом прийнято відповідь на відзив до розгляду.

25.06.2020 відповідачем у справі надані заперечення за вх. № 14556, в яких відповідач відхилив аргументи викладені прокурором у відповіді на відзив.

В підготовчому засіданні 06.07.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.07.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.07.2020 о 10:00.

У судовому засіданні 21.07.2020 на стадії розгляду справи по суті без виходу до нарадчої кімнати, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 21.07.2020 про відкладення розгляду справи по суті на 11.08.2020 о 11:00.

Присутній представник прокуратури позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, повернуте до суду поштовим відділенням про вручення ухвали про повідомлення від 21.07.2020 повноважному представнику позивача 28.07.2020.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзив на позовну заяву (вх. № 12250 від 01.06.2020) та запереченнях (вх. № 14556 від 25.06.2020).

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. У письмових поясненнях на позовну заяву, що надані до суду 21.05.2020 просив справу розглядати за відсутності представника позивача. Також, третьою особою 10.07.2020 було подано клопотання за вх.№ 15821, про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає заможливе розглядати справу за відсутністю представника позивача та третьої особи, відповідно до цього задовольняє клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності його представника.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі обґрунтовує необхідність такого звернення в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області наступним:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.1, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом із тим, з наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Статтею 14 Конституції України та ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

Відповідно до абз. 3 ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

З огляду на викладене, Близнюківська селищна рада є на даний час розпорядником земельної ділянки, що передана в оренду відповідачу за договором оренди від 30.08.2016, що укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП Іржавський Ю.О. , а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до пп. 1) п. б) ч.1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

З огляду на вищевикладене листом місцевої прокуратури від 27.02.2020 за №38/3-1453вих-20 запропоновано Близнюківській селищній раді Харківської області вжити заходи щодо розірвання договору оренди землі від 30.08.2016 та повернення земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0447 площею 17.5 га, у зв`язку із порушенням умов договору та законодавства, про що повідомити місцеву прокуратуру.

Листом за вих. № 02-23/349 від 24.03.2020 Близнюківська селищна рада Харківської області повідомила про необхідність проведення перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, та за результатами чого будуть вживатися заходи щодо недопущення порушення земельного законодавства, про що буде повідомлено прокуратуру.

Прокурор вказує, що за наведених обставин, зокрема, що полягали у пасивній поведінці Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області, зокрема станом на 15.04.2020 вказаним органом місцевого самоврядування відповідний позов до суду не подано, отже у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, суд констатує, що прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації від 29.04.2016 №239 "Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв)" було передано в оренду приватному підприємству Іржавський Ю.О. земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП Близнюківське та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 20 га (угіддя - пасовища), розташованих на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області.

30.08.2016 між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП Іржавський Ю.О. укладено договір оренди землі (далі по тексту - договір), щодо передачі в оренду ПП Іржавський Ю.О. земельної ділянки загальною площею 17,5000 га у тому числі пасовища 17,5000 га, кадастровий номер земельної ділянки 6320655100:03:000:0447 та зареєстрований 06.10.2016 за номером 16767410.

Договір укладено строком на 7 років (п. 8 Договору).

Згідно з п. 5 Договору нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2016 рік складає 93220,43 грн.

Прокурор зазначає, що ПП Іржавський Ю.О. під час використання спірної земельної ділянки порушує умови договору та використовує її не за цільовим призначенням (видом використанням).

Так, відповідно до п.1, 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,5000 га нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) (угіддя - пасовища), в п. 15 Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В порушення умов Договору ПП Іржавський Ю.О. замість використання землі для випасу худоби переробив земельну ділянку під ріллю та засіяв сільськогосподарськими культурами, а саме пшеницею.

Прокурором надано протокол огляду місця події від 27.02.2019 у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області № 42017221380000095 від 07.07.2017, яким встановлено, що земельна ділянка к.н. 6320655100:03:000:0447 площею 17,5 га, яка розташована за межами населених пунктів Близнюківської селищної ради Близнюківського району, оброблена та засіяна видимими рядами сільськогосподарської культури - озимої пшениці. З урахуванням ступеню росту, погодних умов взимку 2019-2020 років, приблизним часом засівання ділянки є жовтень 2019 року. В ході огляду на земельній ділянці не виявлені трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, тобто земельна ділянка використовується як рілля.

Таким чином, прокурор зазначає, що ПП Іржавський Ю.О. використовує вказану земельну ділянку не для вирощування багаторічних насаджень, а під ріллю та зрощування сільськогосподарських культур, що є істотним порушенням умов договору, а саме п.п. 1, 15, 16 договору, якими було визначено передача земельної ділянки виключно для пасовища.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що у розпорядженні Близнюківської районної державної адміністрації №239 від 29.04.2016, яким було вирішено передати в оренду відповідачу земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП "Близнюківське" та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 20,00 га (угіддя - пасовища), що розташовані на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області чітко не визначено, що земельні ділянки надаються останньому для цільового використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, а саме сільськогосподарського призначення - угіддя - пасовища. Пунктом б) ч.3 ст. 22 ЗК України визначено, що сільськогосподарським підприємствам землі сільськогосподарського призначення незалежно від виду використання земельної ділянки (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) надаються у користування для сільськогосподарського виробництва. Пунктами 15 та 16 договору оренди землі від 30.08.2016 земельну ділянку, було передано в оренду відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відповідає вимогам закріпленим у ст. 22 ЗК України. Згідно акту прийому - передачі земельної ділянки за договором від 30.08.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку в т.ч.: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, на думку відповідача він використовує земельну ділянку, що знаходиться в його використанні згідно договору оренди землі від 30.08.2016. а саме п. 15, п. 16 договору та згідно з п. 3.1. Статуту підприємства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Предметом позовних вимог є розірвання спірного договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки. Підставою є істотне порушення орендарем покладених на нього договором оренди землі зобов`язань у виді використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

29 квітня 2016 року Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області було видано розпорядження № 239 Про надання в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) (далі по тексту - Розпорядження).

Згідно з пунктом 1 Розпорядження передано в оренду ПП Іржавський Ю.О. земельні частки (пай), що перебували у колективній власності колишнього КСП Близнюківське та відносяться до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 20,00га (угіддя-пасовища), розташованих на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області терміном на 5-ть років або до моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.

Згідно з пунктом 2 Розпорядження з ПП Іржавський Ю.О. укладається договір оренди земельних часток (паїв), які відносяться до нерозподілених (невитребувані) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 20,00га (угіддя-пасовища), що розташовані на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області.

Згідно з пунктом 3 Розпорядження доручено Виконкому Близнюківської селищної ради провести відповідні організаційні заходи щодо реєстрації договору оренди земельних часток (паїв) згідно норм чинного законодавства.

Тобто, згідно з Розпорядженням відповідачеві передано в оренду земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (не витребуваних), орієнтовною площею 20,00га (угіддя-пасовища).

У Розпорядженні чітко не визначено, що земельні частки (паї), які відносяться до нерозподілених (невитребуваних), надаються ПП Іржавськиіі Ю.О. , для цільового використання виключно під угіддя-пасовища, а лише констатовано вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, а саме сільськогосподарського призначення - угіддя-пасовища.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1. ч.4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з пунктом 1 Договору оренди землі від 30 серпня 2016 року укладеним між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області (Орендодавець) та ПП Іржавський Ю.О. (Орендар), орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерозподілену (не витребувану) земельну ділянку площею 17,5000га у тому числі пасовища 17,5000га, кадастровий 6320655100:03:000:0447 сільськогосподарського призначення (угіддя-пасовища), яка знаходиться на території Близнюківської селищної ради .

Тобто, у пункті 1 цього Договору сторони визначили об`єкт оренди (кадастровий номер, розташування та розмір земельної ділянки), із зазначенням категорії земельної ділянки та її цільовим призначенням, а також видом використання земельної ділянки в межах цієї категорії.

Пунктом 8 цього Договору сторони узгодили строк дії договору - 7 років або до моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.

Пунктом 9 цього Договору сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі розміром 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 га за кожний рік оренди (грошова оцінка визначається згідно довідки Відділу Держгеокадастру у Близнюківському районі за кожен рік оренди землі окремо).

У розділі Умови використання земельної ділянки сторони цього Договору визначили відповідно до пунктів 15, 16 Договору, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за цільовим призначенням - сільськогосподарського призначення, що відповідає вимогам закріпленим у ст. 22 ЗК України.

Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди земельної ділянки, який підписано сторонами Договору, та відповідно до Прикінцевих Положень спірного Договору оренди землі є невід`ємною частиною договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку на території Близнюківської селищної ради загальною площею 17,5000га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка повністю придатна для використання за призначенням. .

Сторони: Орендодавець та Орендар підписали спірний Договір оренди землі саме за вказаних вище умов щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

У статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Згідно зі статтею 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Підстави для розірвання договору визначені ЦК України, ЗК України та Законом України "Про оренду землі".

Так, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням (статті 143 ЗК України).

Суд враховує, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 806/5308/15 (постанова від 31.07.2019).

Також варто зауважити, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Згідно з Класифікацією до секції А належать землі сільськогосподарського призначення, код 01 - землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Правовий режим земель сільськогосподарського призначення визначено у статті 22 ЗК України, згідно з частинами 1 та 2 якої, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею ст. 26 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутності згоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянок питання вирішується в судовому порядку.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Згідно п. б) ч.3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тобто, вказана норма права чітко визначила, що землі сільськогосподарського призначення незалежно від виду використання земельної ділянки ( рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) надаються у користування сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як свідчать матеріали справи, цільове призначення спірної земельної ділянки визначено таким чином: згідно з умовами спірного договору п.15, п.16 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарського призначення; згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (земельну ділянку) про реєстрацію іншого речового права від 13.04.2020, індексний номер інформаційної довідки: 206689000 - цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення.

Також, суд бере до уваги, що згідно Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.98 № 14-1-7/1205, землі сільськогосподарського призначення за напрямками цільового використання поділяються на землі: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; для ведення підсобного сільського господарства; для ведення селянського (фермерського) господарства; для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності; для іншого сільськогосподарського призначення.

Отож, відповідно до ст.ст. 19, 20 Земельного кодексу України, під зміною цільового призначення земельної ділянки слід розуміти перехід з однієї категорії земель до іншої. Отже зміна використання земельної ділянки в межах однієї категорії не є зміною її цільового призначення, до того ж відповідач використовує земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як це передбачено п.15 вказаного договору оренди та п. б) ч.3 ст. 22 ЗК України.

З огляду на викладене суд, дійшов висновку, що у наведеному випадку немає передбачених законом підстав для розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки з підстав, заявлених прокурором у позовній заяві. Тобто з підстав саме нецільового використання землі. Інших доводів, щодо істотного порушення спірного договору або інших випадків, встановлених договором або законом у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України, на яку прокурор посилається як на підставу позовних вимог та які не досліджені судом матеріали справи не містять.

Згідно ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1-2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір залишається за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в розмірі 4204,00 грн. покласти на прокурора.

Прокурор, що звернувся до суду: Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Богданівська,17).

Позивач: Близнюківська селищна рада Близнюківського району Харківської області (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Свободи,30, ідентифікаційний код 04400021).

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Незалежності, 39, ідентифікаційний код 04059533).

Відповідач: Приватне підприємство "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "21" серпня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова