Постанова

від 20.08.2020 по справі 914/1680/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1680/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді покладено на помічника судді Александренко К.І.,

представників учасників справи:

позивача - фермерського господарства Агро Захід Буг - Шнир Я.Б., адвокат (ордер від 23.06.2020),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент - Стельмащук А.В., адвокат (ордер від 13.08.2020),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент

на рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2020 (суддя Синчук М.М.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2020 (головуючий суддя: Хабіб М.І., судді: Гриців В.М., Зварич О.В.)

у справі № 914/1680/18

за позовом фермерського господарства Агро Захід Буг (далі - ФГ Агро Захід Буг )

до товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент (далі - ТОВ Ековей Вейст Менеджмент )

про стягнення 8 257 099,80 грн. заборгованості.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ФГ Агро Захід Буг звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю АВЕ ЛЬВІВ , яким у подальшому змінено найменування на ТОВ Ековей Вейст Менеджмент про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 8 257 099,80 грн. заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 15.03.2018 № А-3/010318-ТР про надання транспортних послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.01.2020 зі справи № 914/1680/18 закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача 3 659 772,14 грн. заборгованості; з відповідача на користь позивача стягнуто 4 597 327,66 грн. основного боргу, 18 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 123 856,50 грн. судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2020 зі справи рішення місцевого господарського суду скасовано; ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову; стягнуто з відповідача на користь позивача 4 470 627,66 грн. заборгованості, 121 255,51 грн. судового збору, 17 622,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В частині вимоги про стягнення 172 000,00 грн. заборгованості - відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 3 901,48 грн. судового збору за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі (з урахуванням зміни касаційної скарги від 22.07.2020, які прийняті Судом до розгляду) ТОВ Ековей Вейст Менеджмент просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ Ековей Вейст Менеджмент посилається на те, що:

- у суді апеляційної інстанції справу розглянуто неповноважним складом суду, що є підставою для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд (пункт 1 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України). Так, скаржник вказує на те, що у суді апеляційної інстанції автоматизований розподіл справ здійснювався не в хронологічному порядку надходження справ всупереч вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України;

- суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилили клопотання відповідача про витребування та огляд доказів, а також клопотання про призначення експертизи, які мали значення для правильного вирішення спору. Отже, мало місце порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи (пункти 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України);

- суд не розглянув всі заявлені позовні вимоги;

- мало місце порушення норм процесуального права, зокрема, статей 13, 86, частини другої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог.

20.08.2020 від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення по справі, які долучені Судом до матеріалів справи.

Доводи інших учасників справи

ФГ Агро Захід Буг у відзиві на касаційну скаргу зі змінами просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - відхилити, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій.

У судовому засіданні 13.08.2020 оголошувалася перерва до 20.08.2020.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15.03.2018 товариством з обмеженою відповідальністю АВЕ ЛЬВІВ (замовник) та ФГ Агро Захід Буг (виконавець) укладено договір № А-3/010318-ТР про надання транспортних послуг (далі - Договір), за умовами якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника зобов`язаний організувати та виконати перевезення твердих побутових відходів автомобільним транспортом у приміському й міжміському сполученні (далі - послуги).

Виконавець в інтересах замовника виконує наступні операції відповідно до умов вказаного договору: здійснює перевезення відходів, розробляє та узгоджує з замовником маршрут перевезення, у випадку неможливості самостійно виконати перевезення здійснює пошук перевізника, організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу, надає підготовлений автотранспорт, який має додаткове обладнання згідно з передбаченими законодавством вимогами (пункт 1.2 Договору).

Замовник не пізніше ніж за 12 годин до запланованої події на власний розсуд визначає зручну форму заяви (письмова, електронна пошта, телефонним зв`язком) і подає виконавцю заявку на перевезення вантажу, в якій зазначається запланована кількість вантажу, граничні часові рамки подачі транспортного засобу та пункт призначення доставки вантажу. Факт подання заяви не підлягає обов`язковій фіксації.

При отриманні відходів до перевезення замовник передає виконавцю товарно - транспортну накладну (пункт 2.4 Договору).

Обсяг та вартість наданих послуг з перевезення виконавець зобов`язаний вказувати актах наданих послуг, податкових накладних (пункт 2.5 Договору).

Згідно з пунктом 2.6 Договору наявність встановленого на транспортному засобі GPS - трекера з можливістю онлайн відслідковування вантажу є обов`язковою умовою для здійснення перевезення.

Умовами пункту 3.1 Договору визначені обов`язки виконавця, зокрема:

- забезпечувати своєчасне та належне оформлення у встановленому порядку дорожніх листів і супровідних документів, відмічати фактичний час прибуття і вибуття автомобілів із пунктів завантаження і вивантаження;

- скласти податкову накладну на дату виникнення податкового зобов`язання;

- зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк не пізніше 15 календарних днів, що настають за датою складання такої податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї;

- направити покупцеві складену в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну.

Відповідно до пункту 3.3 Договору замовник зобов`язаний, зокрема, повідомити виконавцю всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж і своєчасно надати в розпорядження виконавця супровідні документи встановленої форми (ТТН), за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу і здавання його одержувачу.

За умовами пункту 3.4 Договору замовник має право, зокрема, здійснювати перевірку ходу надання послуги шляхом відслідковування маршруту ТЗ з використанням GPS - трекера.

Розділом 4 Договору врегульований порядок розрахунків за надані послуги.

Так, згідно з пунктом 4.1 Договору замовник оплачує фактично надані виконавцем послуги протягом 12 (дванадцяти) банківських днів з дня отримання належним чином оформлених оригіналів усіх необхідних документів (актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків, засвідчених належним чином витягів з системи GPS - моніторингу по здійсненому маршруту).

Оплата вартості перевезення здійснюється шляхом переказу коштів замовником на поточний банківський рахунок виконавця (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору підтвердженням факту здійснення перевезення вантажу є оригінали ТТН з відміткою одержувача вантажу, акт наданих послуг, підписаний уповноваженими особами та засвідчений належним чином витяг з GPS - моніторингу по здійсненню маршруту.

Виконавець в акті наданих послуг зобов`язаний вказати дату кожного перевезення, реєстраційний номер автотранспорту, вагу вантажу, вартість кожного перевезення, загальну вартість послуг з ПДВ (пункт 4.4 Договору).

Згідно з пунктом 4.5 Договору акт наданих послуг підписується сторонами після фактичного надання виконавцем послуг.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що умовами для оплати наданих за цим договором послуг є передача виконавцем замовнику ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання, податкової накладної, засвідченого належним чином витягу з GPS-моніторингу по здійсненому маршруту.

За відсутності одного із зазначених документів, а також у разі їх неналежного оформлення або за наявності розбіжностей у відомостях чи даних, замовник повинен повідомити виконавця протягом 7 календарних днів з моменту подання документів, підтверджуючих факт надання послуг. У цьому випадку виконавець зобов`язаний протягом 7 календарних днів із моменту отримання такого повідомлення від замовника подати замовнику виправлені або коригуючі документи.

Відповідно до пункту 9.1 Договору умови цього договору застосовуються до відносин між виконавцем та замовником, які виникли з 01.03.2018 (згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України), договір діє до 31.12.2019.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ТОВ АВЕ ЛЬВІВ (замовник) та ПП Комп`ютерінфо та сучасні технології (виконавець) 14.01.2015 уклали договір про надання послуг № 14/01-15П, за умовами якого виконавець здійснює абонентське обслуговування пристрою GPS моніторингу в системі GPS моніторингу Freetrack шляхом надання доступу замовнику до сервера системи Freetrack . Замовник здійснює самостійно контроль руху і палива своїх транспортних засобів. У випадку виникнення питань, замовник може звернутися за технічною підтримкою до виконавця. Виконавець надає замовнику логін та пароль доступу до системи моніторингу на електронну пошту. Замовник зобов`язаний забезпечити використання електронної пошти виключно уповноваженими особами замовника та конфіденційність отриманої інформації (пункти 2.8, 2.9 договору про надання послуг № 14/01-15П).

20.07.2017 Департамент розвитку та експлуатації житлово - комунального господарства обласної державної адміністрації (платник) та ТОВ АВЕ ЛЬВІВ (перевізник) уклали договір № 20 про відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) та додаткову угоду від 05.11.2018 № 20 до нього, згідно з якими платник зобов`язується відшкодувати перевізнику з вивезення ТПВ фактичні додаткові витрати на їх перевантаження та перевезення з м. Львова за період з липня 2017 року по грудень 2018 року. Ціна договору становить 80 190 949,78грн., з яких: 31 296 891,48грн. відшкодування за період липня-грудня 2017 року; 48 894 058,30грн. - відшкодування за період січня-грудня 2018 року.

Згідно з пунктом 2.3 договору про відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів (ТПВ), відшкодування додаткових витрат перевізника здійснюється в межах його фактичних витрат на вивезення ТПВ з м. Львова на полігони захоронення побутових відходів, сміттєспалювальні, переробні підприємства.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 договору про відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів (ТПВ), розрахунки на відшкодування додаткових витрат здійснюються подекадно. Для відшкодування фактичних витрат на вивезення та перевезення побутових відходів з м. Львова, перевізник подає Департаменту розвитку та експлуатації житлово - комунального господарства обласної державної адміністрації наступні документи: розрахунок відшкодування додаткових витрат на вивезення ТПВ, реєстр товарно - транспортних накладних та їх належним чином завірені копії, рахунок на оплату, акт відшкодування додаткових витрат на вивезення ТПВ. У разі необхідності, Департамент розвитку та експлуатації житлово - комунального господарства обласної державної адміністрації може вимагати копії додаткових підтверджуючих документів про здійснення відповідних перевезень, а саме: договори з третіми особами, акти виконаних робіт, дорожні листи, карти GPS - маршрутів.

Платник протягом п`яти робочих днів після отримання необхідних документів здійснює їх опрацювання і, у разі відповідності до умов договору, здійснює перерахування коштів перевізнику (підпункт 2.5.2 пункту 2.5 договору про відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів (ТПВ)).

Згідно з актами виконаних робіт позивач виконав роботи з перевезення вантажу відповідно до умов Договору в таких обсягах:

- за період з 15.03.2018 по 31.05.2018 на загальну суму 8 433 000,00грн.;

- за період з червня 2018 року по вересень 2018 року на загальну суму 9 498 099,80грн.

В актах вказані номери транспортних засобів, які здійснювали перевезення, маршрути перевезення та вартість (з ПДВ). Крім того, в актах зазначено, що роботи, виконані виконавцем, повністю відповідають вимогам Договору. Зауважень та претензій за якістю виконаних робіт, ціні та обсягу немає.

Акти підписані керівниками позивача і відповідача, скріплені їх печатками. Зокрема, акти за період з 15.03.2018 по 01.07.2018 зі сторони відповідача підписані директором відповідача Демцьо Ю.Р., акти за період з 02.07.2018 по 27.09.2018 підписані директором відповідача Гайовишиним О.П.

Згідно з товарно-транспортними накладними (ТТН) за 2018 рік вантажовідправник (замовник) ТОВ АВЕ ЛЬВІВ з пункту навантаження: м. Львів, вул. Північна відвантажив вантаж - безпечні побутові відходи, а вантажоодержувачі отримали цей вантаж у пунктах розвантаження (Житомирській, Київській, Чернігівській областях, тощо), перевізник - ФГ Агро Захід Буг . ТТН підписані вантажовідправником (відповідачем), перевізником (позивачем), вантажоодержувачами та скріплені їх печатками.

Щодо наданих послуг позивач склав відповідні податкові накладні та зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В матеріалах справи наявні витяги з системи GPS - моніторингу Freetrack перевезень вантажу за березень - травень 2018 року, які підписані позивачем і відповідачем, скріплені печатками обох сторін.

Платіжними дорученнями та виписками банку з рахунка відповідача підтверджено, що в період з 11.06.2018 по 27.09.2018 відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 9 846 000,00грн. з такими призначеннями платежів:

- від 11.06.2018 № 1475 на суму 1 054 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до актів від 15.03.2018 по 23.03.2018 з № 192 по № 223/1;

- від 19.06.2018 № 1599 на суму 2 122 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до актів № 224-300 за березень, квітень 2018 року;

- від 09.07.2018 № 1849 на суму 50 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 24.06.2016 № 01/07/2016-Ф відповідно до актів від 02.05.2018 та 03.05.2018 №№ 305, 307;

- від 10.07.2018 № 1873 на суму 40 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до акту від 03.05.2018 № 307;

- від 13.07.2018 № 1905 на суму 30 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до акту від 03.05.2018 № 307;

- від 16.07.2018 № 1955 на суму 50 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до актів від 04.05.2018 - 06.05.2018 №№ 310,311, 314;

- від 16.07.2018 № 1956 на суму 50 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до актів від 03.05.2018 № 306/1, від 04.05.2018 № 307/1;

- від 18.07.2018 № 1982 на суму 400 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до актів від 04.05.2018 по 07.05.2018 № 307/1, №№ 309,310,314, 315,318;

- від 19.07.2018 № 703 на суму 100 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до акту від 06.05.2018 № 314;

- від 23.07.2018 № 2027 на суму 500 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до акту від 07.05.2018 № 323;

- від 03.08.2018 № 2143 на суму 500 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР;

- від 08.08.2018 № 2174 на суму 45 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР;

- від 08.08.2018 № 2175 на суму 25 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР;

- від 13.08.2018 № 2203 на суму 50 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР;

- від 14.08.2018 № 2244 на суму 100 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР;

- від 15.08.2018 № 2278 на суму 1 900 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР відповідно до акту від 07.05.2018 № 323;

- від 20.08.2018 № 2319 на суму 1 000 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР;

- від 06.09.2018 № 2486 на суму 1 100 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР;

- від 07.09.2018 № 2512 на суму 30 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР;

- від 12.09.2018 № 2545 на суму 400 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР;

- від 27.09.2018 № 2743 на суму 300 000 грн. - оплата за транспортні послуги згідно з договором від 15.03.2018 № А-З/010318-ТР.

Згідно з бухгалтерською довідкою відповідача від 11.10.2018 № 1168 станом на 01.06.2018 заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги на підставі Договору становила 8 492 000,00 грн. За період з 01.06.2018 по 10.10.2018 проведено оплату на суму 9 846 000,00 грн. У червні 2018 року надано послуги на загальну суму 2 565 550,00 грн. Станом на 11.10.2018 борг за надані послуги становить 1 211 550,00 грн.

Згідно з актами звіряння взаємних розрахунків за період з квітня по вересень 2018 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками:

- за період з 02.04.2018 по 30.04.2018 борг відповідача становить 6 372 646,50 грн.;

- станом на 31.05.2018 борг відповідача становить 10 046 202,50 грн.;

- станом на 30.06.2018 борг відповідача становить 9 303 694,00 грн.;

- станом на 31.07.2018 борг відповідача становить 10 453 715,40 грн.;

- станом на 31.08.2018 борг відповідача становить 9 439 585,80 грн.;

- станом на 30.09.2018 борг відповідача становить 8 807 899,80 грн.

Відповідач подав Департаменту розвитку та експлуатації житлово - комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації реєстри товарно - транспортних накладних за березень - вересень 2018 року, відповідно до яких зазначені перевізники ТПВ, зокрема позивач. На підставі поданих реєстрів товарно - транспортних накладних Департамент розвитку та експлуатації житлово - комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації відшкодував відповідачу відповідно до договору від 20.07.2017 № 20 про відшкодування додаткових витрат на вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) додаткові витрати на вивезення твердих побутових відходів, що підтверджується відомостями по транзакціях з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів.

На замовлення позивача товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Вест Аудит надало звіт від 06.12.2019 про фактичні результати стосовно заборгованості відповідача перед позивачем за договорами від 24.06.2016 № 1/07/2016-Ф, від 30.09.2016 № 30/09/2016-А та від 15.03.2018 № А-3/010318-ТР про надання транспортних послуг.

Відповідно до звіту залишок боргу відповідача перед позивачем станом на 27.09.2018 складав 8 766 999,80 грн., з них: 8 211 799,80 грн. за договором від 15.03.2018 № А-3/010318-ТР та 555 200,00 грн. за договором від 24.06.2016 № 1/07/2016-Ф.

Також відповідно до звіту, 31.05.2019 на виконання наказу господарського суду Львівської області від 26.02.2019 по справі № 914/1680/18 (виданого на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасоване судом касаційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції) приватним виконавцем Меленчуком В.І. стягнуто з боржника та перераховано стягувачу 3 614 472,14 грн. боргу, у зв`язку з чим аудитор вказав, що станом на 31.05.2019 залишок боргу відповідача перед позивачем за договором від 24.06.2016 № 1/07/2016-Ф становить 555 200,00 грн., а за договором від 15.03.2018 № А-3/010318-ТР - 4 597 327,66 грн. (8 211 799,80 грн. - 3 614 472,14 грн. = 4 597 327,66 грн.).

Згідно з копією постанови приватного виконавця Меленчука В.І. ВП № 58520840 від 15.08.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, яка міститься в матеріалах справи, на виконання наказу господарського суду Львівської області по справі № 914/1680/18 про стягнення з ТОВ АВЕ ЛЬВІВ на користь ФГ Агро Захід Буг 8 257 099,80 грн. основного боргу, 18 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 123 856,50 грн. судового збору, стягувачу перераховано 3 614 472,14 грн. заборгованості.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 8 257 099,80 грн. за надані послуги за Договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 3 Цивільного кодексу України визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції, встановивши (на підставі досліджених первинних документів у справі), що: позивачем надані відповідачу послуги за Договором з перевезення ТПВ, а саме, за період з 15.03.2018 по 31.05.2018 на суму 8 433 000,00 грн., за період з червня по вересень 2018 року на суму 9 498 099,80 грн., які прийняті відповідачем та частково оплачені ним у сумі 9 846 000,00 грн.; з`ясувавши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 8 085 099,80 грн.; беручи до уваги те, що на виконання судового рішення у справі № 914/1680/18 (яке в подальшому скасоване, проте поворот виконання зазначеного судового рішення не здійснювався) у примусовому порядку з відповідача на корить позивача стягнуто 3 614 472,14 грн. заборгованості; врахувавши необхідність недопущення подвійного стягнення коштів з відповідача, - дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4 470 627,66 грн. заборгованості (8 085 099,80 грн. - 3 614 472,14 грн. = 4 470 627,66 грн.) та відсутність підстав для задоволення позову в частині вимоги про стягнення 172 000,00 грн. заборгованості (8 257 099,80 грн. - 8 085 099,80 грн. = 172 000,00 грн.).

Як на підставу для скасування судових актів попередніх інстанцій скаржник посилається, зокрема, на приписи пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме, на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

Проте, скаржником не враховано те, що приписи пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається скаржник, знаходяться у нерозривному зв`язку з положеннями пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу та необхідністю наявності висновку суду касаційної інстанції про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Водночас посилання на конкретні підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарський процесуальний кодекс України, касаційна скарга (як і зміни до неї) взагалі не містить.

При цьому пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України прямо визначає, що: у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином, доводи скаржника, з посиланням на порушення, допущені судами попередніх інстанцій (недослідження зібраних у справі доказів), які скаржник обґрунтовує приписами пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути прийняті Верховним Судом до розгляду за відсутності заявлення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. В частині цих вимог скаржника касаційна скарга не приймається до розгляду згідно з частиною четвертою статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому подання представником скаржника усних (письмових) доповнень у судовому засіданні (оформлених як письмові пояснення) не приймається Судом до уваги, у зв`язку зі спливом строку на подання змін та доповнень до касаційної скарги в силу приписів частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням норм Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 .

Скаржник у касаційній скарзі також посилається на приписи пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме, скаржник зазначає, що суди необґрунтовано відхилили клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів документів: Договору, товарно - транспортних накладних, актів наданих послуг, актів звірки взаємних розрахунків, витягів з системи GPS моніторингу руху транспортних засобів. Також, за твердженням скаржника, суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової комп`ютерно-технічної та економічної експертиз, з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено судами з посиланням на те, що у матеріалах справи містяться належним чином завірені копії документів, оригінали таких письмових доказів підписані двома сторонами та наявні у відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу , суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Наявність у відповідача оригіналів поданих позивачем копій документів, без зазначення ним того, в чому саме полягає невідповідність поданих копій таких документів тим оригіналам, які є у відповідача, у даному випадку, не дає підстав для обґрунтованих сумнівів відповідності поданих копій оригіналам, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання відповідача судами відмовлено з дотриманням норм процесуального права.

Що ж до відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової комп`ютерно-технічної та економічної експертиз, то Касаційний господарський суд зазначає, що судова експертиза у справі призначається для з`ясування обставин, що мають значення для справи, якщо для з`ясування таких обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Встановивши, що у матеріалах справи наявні докази, які є достатніми для з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи , суди попередніх інстанцій з дотриманням приписів процесуального права відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової комп`ютерно-технічної та економічної експертиз.

При цьому, Верховний Суд в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Скаржник також зазначає про те, що у розгляді справи судами попередніх інстанцій мало місце порушення норм процесуального права, зокрема, статей 13, 86, частини другої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог.

Зазначене твердження спростовується змістом постанови суду апеляційної інстанції, повним, всебічним та об`єктивним розглядом справи названим судом.

Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Судові рішення у цій справі ухвалені з дотриманням принципу змагальності.

За доводами касаційної скарги скаржник також посилається на те, що суд не розглянув всі заявлені позовні вимоги. Стосовно наведеного Касаційний господарський суд зазначає таке.

По - перше, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення у справі, задовольнив позовні вимоги частково, визнавши їх обґрунтованими в частині вимоги про стягнення 4 470 627,66 грн. заборгованості (як і в частині попередньо стягнутої за наслідками первісного розгляду справи суми 3 614 472,14 грн.) та необґрунтованими в частині суми 172 000,00 грн. При цьому у мотивувальній частині рішення судом зазначено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума за мінусом вже стягнутої суми при первісному розгляді цієї справи. Отже, судом апеляційної інстанції розглянуто заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі.

Суд також зазначає, що саме по собі передання справи на новий розгляд ще не дає права на поворот виконання судового рішення згідно з приписами статті 333 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно фактичне виконання судового рішення зі справи, яке в подальшому було скасоване, повинно бути враховане судом під час нового розгляду такої справи, що й було зроблено судом апеляційної інстанції за результатом нового розгляду справи № 914/1680/18.

По - друге, скаржник є відповідачем у справі, у той час як позовні вимоги заявлялися позивачем, який і є зацікавленою стороною у розгляді судом всіх заявлених ним позовних вимог.

Скаржник у касаційній скарзі також зазначає про те, що у суді апеляційної інстанції справу розглянуто неповноважним складом суду, що є підставою для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд. Так, скаржник вказує на те, що у суді апеляційної інстанції автоматизований розподіл справ здійснювався не в хронологічному порядку надходження справ всупереч вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Стосовно наведеного Касаційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно - телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 17 частини першої розділу XI Перехідних положень цього Кодексу визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється:

до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи , але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинний до 15.12.2017) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджене рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями) вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження. У разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.

Підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 вказаного Положення передбачено, що розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом:

автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи;

пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ;

розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді;

визначення складу суду з метою заміни судді (суддів);

повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Оскільки Єдина судовою інформаційно - телекомунікаційна система станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції не введена у дію, до питання визначення складу суду у справі № 914/1680/18 у суді апеляційної інстанції підлягає застосуванню Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2017 та відповідне Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

З огляду на викладене, враховуючи приписи підпункту 17.4 пункту 17 частини першої розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, посилання скаржника на частину першу статті 32 названого Кодексу в редакції, чинній з 15.12.2017 і необхідність її дотримання під час визначення складу суду для розгляду справи № 914/1680/18 в суді апеляційної інстанції, є безпідставним.

У касаційній скарзі скаржник посилається також на те, що у новому розподілі судових витрат зі справи судом апеляційної інстанції помилково ототожнено вимоги апеляційної скарги з позовними вимогами.

Водночас суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову обґрунтовано змінив розподіл судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції у відповідності до частин першої, чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням стягнутої з відповідача на користь позивача у виконавчому провадженні суми (що мало місце після звернення позивача з відповідним позовом до суду та з огляду на визнання судом у новому розгляді справи вказаної до стягнення суми обґрунтованою).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 названого Кодексу визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ТОВ Ековей Вейст Менеджмент без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ Ековей Вейст Менеджмент , оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2020 зі справи № 914/1680/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова