Рішення

від 12.08.2020 по справі 496/4210/16-ц

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4210/16-ц

Провадження № 2/496/678/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м.Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Дранікова С.М.

при секретарі - Кузьміній О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Біляївка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз до ОСОБА_1 , третя особа: Дачно-садівничий кооператив Дзержинець про зобов`язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просить суд: зобов`язати громадянку ОСОБА_1 невідкладно знести капітальну споруду - гараж, огорожу та привести у належний стан земельну ділянку під самочинно збудованою дорогою, які знаходяться в межах охоронної зони магістрального газопроводу Шебелівка-Дніпропетровськ-Одеса-1 на 287 км., за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачки на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1378 гривень. Мотивуючи свої вимоги тим, що головним завданням АТ Укртрансгаз є експлуатація та дотримання належного технічного стану магістральних газопроводів, їх безпечної та безперебійної роботи. При об`їзді та обстеженні трас газопроводів було встановлено, що в охоронній зоні, на відстані 70 метрів від вісі магістрального газопроводу Шебелінка-Дніпропетровськ-Одеса-1 на 287 км., на території Холоднобалківської сільської ради, на земельній ділянці: АДРЕСА_1 , збудована капітальна споруда - гараж та під`їзна дорога до нього, встановлена огорожа без письмового дозволу від експлуатуючої газопровід організації, що є порушенням вимог Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів" та Правил охорони магістральних трубопроводів, внаслідок чого на думку позивача Магістральному газопроводу загрожує небезпека, яка виражається в недотриманні відповідачкою вимог правил, проведення будівельних робіт в охоронній зоні магістрального газопроводу.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.07.2017 року позовні вимоги було задоволено. Ухвалою від 03.04.2019 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення було задоволено, скасовано заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 липня 2017 року, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 05.08.2019 року було закрито підготовче провадження по справі.

Представник позивача у судовому засідання підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаюсь на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить садовий будинок, надвірні споруди, сарай(гараж), цистерна та огорожа, яке вона придбала за договором купівлі-продажу № 747 від 30.08.2013 р. За час володіння зазначеним майном відповідач не здійснювала будівельні, ремонтні, земляні та інші роботи в охоронюваній зоні об`єкта магістрального трубопроводу, які потребують письмового погодження з підприємством магістральних трубопроводів, а зазначене нерухоме майно було збудовано до набрання чинності Законом України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів" та у відповідності з встановленими на той час нормативами. Під`їзна дорога знаходиться за межами земельної ділянки відповідача на землі загального користування, яка належать до відання Дачно-садівничого кооперативу Дзержинець .

Відповідачка підтримала думку свого представника та просила відмовити у позові.

Третя особа - Дачно-садівничий кооператив Дзержинець , з позовними вимогами не погодилась, надала до суду пояснення, у яких зазначила, що ДСК Дзержинець є садівничим товариством, яке об`єднує власників садових будинків та земельних ділянок у дачно-садівничому масиві, який знаходиться у селі Алтестове Біляївському районі Одеської області. Забудова зазначеного дачно-садівничого масиву здійснювалась у 1980-х роках на підставі Державного акту на право користування землею Б № 031635 від 1983 року та Генерального плана садових и огородных участков Завода Дзержинского від 20.01.1983 р. Нерухоме майно, яке придбала відповідач було збудовано до набрання чинності Законом України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів" та у відповідності з встановленими на той час нормативами. Під`їзна дорога знаходиться за межами земельної ділянки відповідача на землі загального користування, яка належать до відання Дачно-садівничого кооперативу Дзержинець .

Дослідивши матеріали справи та докази надані сторонами, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

АТ "Укргрансгаз" здійснює дотримання заданих режимів і робочих параметрів газоперекачуючих агрегатів (ГПА), магістральних газопроводів, газорозподільчих станцій (ГРС), систем автоматики і телемеханіки, газовимірювальних станцій (ГВС), для забезпечення транзиту природного газу через територію України. Головним завданням АТ Укртрансгаз в особі Одеського ЛВУМГ є експлуатація та дотримання належного технічного стану магістральних газопроводів, їх безпечної та безперебійної роботи. Магістральний газопровід Шебелінка-Дніпропетровськ-Одеса-1 було введено в експлуатацію в 1963 році. Згідно технічного паспорту - це газопровід високого тиску 1 класу з умовним діаметром труб 530 мм, проектним тиском 55 кгс/см.кв. Наразі газопровід експлуатується з робочим тиском 35 кгс/см.кв.

СНіП ІІ-45-75 Магістральні трубопроводи , затверджені Постановою Міністрів СРСР у справах будівництва від 29.08.1975 р. № 142, згідно з п. 2.1 якого, магістральні газопроводи в залежності від робочого тиску поділяються на класи - 1 - й клас при тиску 25-100 кг/см2, 2-й клас - при тиску менше ніж 25 кг/см. кв. Таким чином, магістральний газопровід Шебелінка-Дніпропетровськ-Одеса-1 є газопроводом 1 класу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів" для вищевказаного газопроводу високого тиску встановлюється охоронна зона в розмірі 150 метрів від осі газопроводу в кожну сторону.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів" в охоронній зоні магістрального газопроводу забороняється проводити будь-які роботи, в тому числі будувати будинки, розміщувати будь-які об`єкти, встановлювати огорожу земельної ділянки, висаджувати багаторічні насадження, розміщувати звалища та інше.

Для проведення будь-яких робіт, в тому числі будівельних, земляних, необхідно отримати письмовий дозвіл від експлуатуючої газопровід організації.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів" обмеження на використання земельних ділянок у межах охоронних зон встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкту магістрального трубопроводу в експлуатацію.

Держкадастр, який, згідно ЗК України, оформляє землекористувачеві необхідну документацію та формує справу, проінформований про наявність та місце розташування газопроводів (Акт б/н від 21.11.1995 р., Акт б/н від 31.03.2006 р.).

Пунктом 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою КМУ № 1747 від 16.11.2002 р., прямо забороняється на земельних ділянках в межах охоронних зон споруджувати житлові, громадські та дачні будинки, будувати огорожі для відокремлення приватних земельних ділянок.

Згідно з п. е ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, обов`язком землекористувача є дотримуватись обмежень, встановлених охоронними зонами.

Як зазначає позивач, при об`їзді та обстеженні трас газопроводів було встановлено, що в охоронній зоні, на відстані 70 метрів від вісі магістрального газопроводу Шебелінка-Дніпропетровськ- Одеса-1 на 287 км., на території Холоднобалківської сільської ради, на земельній ділянці: АДРЕСА_1 , збудована капітальна споруда - гараж та під`їзна дорога до нього, встановлена огорожа.

Дозволів на будівництво, проведення земляних робіт, встановлення огорожі позивач не надавав.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано докази, а саме: акт інженера ЛЕС Одеського ЛВУМГ від 02.02.2014р., фотографія зі супутника (роздруківка з інтернет-сайту Гугл карти , викопіювання з публічної кадастрової карти (роздруківка з інтернет-сайту) та фотографії на 2 аркушах.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, з акту, наданого позивачем неможливо встановити ім`я та побатькові осіб, які його склали та їх повноваження. Не зазначено як саме здійснювалось вимірювання, за допомогою чого, від яких точок до яких, тощо.

З роздруківок з інтернет-сайтів, наданих позивачем неможливо встановити адреси інтернет-сторінок з яких були зроблені зазначені фіксації, час здійснення фіксації, а також ідентифікувати яка частини земної поверхні на них зображена, розташування газопроводу, нерухомого майна позивача та відстань між ними. Усі позначення зроблені позивачем самостійно, без використання можливостей та інструментів інтернет-сайту Гугл карти , зокрема географічних назв, прив`язки до системи координат, інструменту лінійка для вимірювання відстаней, тощо.

З фотографій наданих позивачем неможливо ідентифікувати якими особами були зроблені ці фото, що за особи присутні на них, які об`єкти зображені на них, час коли вони були зроблені та місце, де саме розташований трубопровід.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що зазначені позивачем обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до Витягу № 8734559 від 30.08.2013 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 . До об`єкта нерухомого майна за вищевказаною адресою входить: садовий будинок, надвірні споруди, сарай, цистерна та огорожа, що розташовані на земельній ділянці площею 0,040 га (кадастровий номер: 5121085400:01:001:1142).

Дане нерухоме майно відповідач придбала у власність на підставі Договору купівлі-продажу №747 від 30.08.2013 р.

Забудова зазначеного дачно-садівничого масиву здійснювалась у 1980-х роках на підставі Державного акту на право користування землею Б № 031635 від 1983 року та Генерального плана садовых и огородных участков Завода Дзержинского від 20.01.1983 р.

На схематичному зображенні Генеральный план садовых и огородных участков Завода Дзержинского від 20.01.1983 р. відображене розміщення майбутніх садових будинків і господарських споруд кооперативу, зокрема земельної ділянки під номером № АДРЕСА_1 .

На вищевказаному плані також відображене розташування траси газопроводу ШДО-1 та інших комунікацій. Примітки щодо заборони будівництва споруд на території садового кооперативу відсутні.

Відповідно до Довідки виданої головою СТ Дзержинець від 24.09.2019 р., на земельній ділянці (кадастровий номер: 5121085400:01:001:1142) у 1989 році були збудовані садовий будинок, а також надвірні споруди (цегляний сарай, огорожа, цистерна).

Також дані щодо збудованих сараю(гаражу) та огорожі підтверджуються схематичними зображеннями на:

- додатку до Акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 21.03.2001 р.;

- схематичному плані садибної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 до Технічного паспорту від 01.10.2004 р.;

- додатку до Акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02.09.2008 р.;

- схематичному плані земельної ділянки садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до Технічного паспорту від 24.05.2012 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо проведення позивачкою будівельних робіт в охоронній зоні магістрального газопроводу, які потребують письмового погодження з підприємством магістральних трубопроводів не знаходять свого підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів № 3041-VI від 17.02.2011 р., охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів та п. 7 Правил охорони магістральних газопроводів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 р., для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів встановлюються охоронні зони таких розмірів: газопроводів І класу, прирівняний до нього етиленопровід (кваліфікований відповідно до будівельних норм і правил для магістрального газопроводів) з умовним діаметрами від 300 міліметрів до 690 міліметрів включно - 150 метрів.

До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 р. діяла постанова Ради Міністрів Української РСР № 341 від 12.04.1979 р. Про посилення охорони магістральних трубопроводів .

Відповідно до п. 7 Постанови Ради Міністрів Української РСР № 341, для забезпечення нормальних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження трубопроводів (при будь-якому виді їх прокладання) встановлюються охоронні зони: вздовж трас трубопроводів - у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, які проходять у 50 метрах від осі трубопроводу з кожного боку; на землях сільськогосподарського призначення охоронна зона обмежується умовними лініями, які проходять у 25 метрах від осі трубопроводу з кожного боку.

Суд приходить до висновку, що збільшення розміру охоронної зони магістральних трубопроводів з 50 до 150 метрів відбулося після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 р.

На час будівництва нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема сараю(гаражу) та огорожі, розмір охоронної зони магістральних трубопроводів становив 50 метрів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У Рішенні Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Суд враховує також правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 р. у справі № 6-2705цс16, яка також стверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до ст. 35 ЗК України, до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення

Відповідно до ч. 6 ст. 35 ЗК України, використання земельних ділянок садівничих товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Відповідно до п.п. б п. 5.9. Статуту дачно-садівничого кооперативу Дзержинець , правління кооперативу організовує роботи по водозабезпеченню, електрифікації, будівництву доріг, огорожі території кооперативу та інші робот, які проводяться за рішенням загальних зборів Кооперативу.

Відповідно до ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

З Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5121085400:01:001:1142 вбачаються межі та розмір земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Суд погоджується з позицією відповідача та третьої особи стосовно того, що під`їзна дорога, яка вказується позивачем у своїх позовних вимогах не відноситься до земельної ділянки відповідача, знаходиться за її межами на землі загального користування, яка належать до відання садівничого кооперативу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.41 Конституцією України, ст.ст. 319,321,325,328,346,373,375,386 ЦК України, ст.ст. 78,96,112,125,126,152 ЗК України, Постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 р. Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів ,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Акціонерного товариства Укртрансгаз до ОСОБА_1 , третя особа: Дачно-садівничий кооператив Дзержинець про зобов`язання виконати певні дії - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.08.2020 року.

Суддя С.М.Драніков