Ухвала

від 21.08.2020 по справі 420/7993/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7993/20

УХВАЛА

21 серпня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства Державне Акціонерне Товариство Чорноморнафтогаз про визнання неправомірною бездіяльність у зведеному виконавчому провадженні та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 20 серпня 2020 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства Державне Акціонерне Товариство Чорноморнафтогаз , в якому позивач просить:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зведеному виконавчому провадженні №55350921 та зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593) подати у зведеному виконавчому провадженні №55350921 до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетний коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування товариству з обмеженою відповідальністю Хеліпорт коштів, стягнутих за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/2028/13 від 19.07.2013 року та господарського суду м. Києва у справі №910/1973/18 від 14.06.2018 року, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

За змістом п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам ст.ст.160, 161, 172 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Поряд з цим, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частинами 1 та 2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання виконавчих документів, незалежно від того, у порядку якої юрисдикції було прийнято рішення, що є виконавчим документом.

Вказана правова позиція висловлена також Великою Палатою Верховного Суду у постановах по справах: № 921/16/14-г/15 від 06.06.2018, № 127/9870/16-ц від 06.06.2018 та № 2-01575/11 від 28.11.2018, де зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведеного свідчить про те, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності у законі іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Так, судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження №55350921, яке відкрито на підставі наказу Господарського суду Актономної Республіки Крим №901/2028/13 виданого 24.09.2013 року та наказу Господарського суду м. Києва №910/1973/18 виданого 11.03.2019 року.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин належить застосувати приписи ч.1 ст.74 Закону України 02.06.2016 №1404-VIII згідно якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Тобто, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ.

Поряд з цим, позовна вимога про зобов`язати відповідача подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування позивачу коштів стягнутих за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/2028/13 від 19.07.2013 року та Господарського суду м. Києва у справі №910/1973/18 від 14.06.2018 року, є похідною вимогою, а тому підлягає також розгляду Господарським судом м. Києва.

Враховуючи викладене, позивачу з метою захисту свого порушеного права та оскарження бездіяльності відповідача слід звернутися до суду, який видав виконавчий документ, тобто до Господарського суду м. Києва.

Крім того, суд звертає увагу позивача на недоліки прохальної частини позовної заяви, де позивач, зокрема, просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача, однак не зазначає в чому саме полягає така бездіяльність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства Державне Акціонерне Товариство Чорноморнафтогаз про визнання неправомірною бездіяльність у зведеному виконавчому провадженні та зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 5, 170, 242, 287, 256 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства Державне Акціонерне Товариство Чорноморнафтогаз про визнання неправомірною бездіяльність у зведеному виконавчому провадженні та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов