Постанова

від 29.09.2020 по справі 420/7993/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7993/20 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представника апелянта ТОВ Хеліпорт - Булгарова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт до Шевченківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 3-тя особа - публічне акціонерне товариство Державне Акціонерне Товариство Чорноморнафтогаз , про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії у зведеному виконавчому провадженні,-

В С Т А Н О В И В:

20.08.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт до Шевченківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 3-тя особа - публічне акціонерне товариство Державне Акціонерне Товариство Чорноморнафтогаз , в якому позивач просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зведеному виконавчому провадженні №55350921 та зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593) подати у зведеному виконавчому провадженні №55350921 до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування товариству з обмеженою відповідальністю Хеліпорт коштів, стягнутих за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/2028/13 від 19.07.2013 року та господарського суду м. Києва у справі №910/1973/18 від 14.06.2018 року, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснено позивачу те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду м. Києва.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ Хеліпорт подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не навів правової оцінки, доданій до позову, ухвалі господарського суду м. Києва від 17.02.2020 року у справі № 910/1973/18, якою було закрите провадження у справі та встановлено, що у зведеному виконавчому провадженні №55350921, в межах якого і оскаржується бездіяльність посадової особи відповідача, перебувають на примусовому виконанні судові рішення, ухвалені за правилами різних юрисдикцій. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою правові висновки Великої Палати Верховного Суду, на численні судові рішення кої апелянт послався у позовній заяві в обґрунтування підстав звернення саме до окружного адміністративного суду.

Відповідач та третя особа у справі своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що звертаючись до Одеського окружного адміністративного суду з позовом в цій справі ТОВ Хеліпорт додало;

- копію рішення господарського суду АРК від 19.07.2013 року у справі №901/2028/13; копію постанови від 07.10.2013 року ВП№40041299 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №901/2028/13, виданого 24.09.2013 року господарським судом АРК; копії постанов у виконавчому провадженні ВП№40041299 - від 13.11.2018 року про прийняття виконавчого провадження, від 27.11.2018 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №55350921;

- копію наказу господарського суду м. Києва від 11.03.2019 року у справі №910/1973/18; копію заяви про примусове виконання наказу господарського суджу м. Києва від 11.03.2019 року у справі №910/1973/18; копію постанови від 11.06.2019 року ВП№59232458 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/1973/18, виданого 11.03.2019 року господарським судом м. Києва; копію постанови у виконавчому провадженні ВП№59232458 від 27.01.2020 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №55350921;

- копію ухвали господарського суду м. Києва від 17.02.2020 року у справі № 910/1973/18 про закриття провадження за скаргою ТОВ Хеліпорт на бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі за позовом ТОВ Хеліпорт до АТ ДАТ Чорноморнафтогаз про стягнення 1374126,00 грн.; про роз`яснення ТОВ Хеліпорт , що розгляд зазначеної скарги в порядку адміністративного судочинства.

Предметом скарги у справі № 910/1973/18 є бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП№59232458 з виконання рішення господарського суду у справі №910/1973/18 на примусове виконання якого був виданий відповідний наказ від 11.03.2019 року.

Відповідно до мотивувальної частини ухвали господарського суду м. Києва від 17.02.2020 року у справі № 910/1973/18, суд підчас розгляду скарги встановив, що виконавче провадження ВП№59232458 постановою від 27.01.2020 року було приєднане до зведеного виконавчого провадження №55350921, в межах якого на примусовому виконання перебували не тільки судові рішення господарських судів, а й судове рішення районного суду - Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Оскільки зведене виконавче провадження №55350921 стосується судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, господарський суд м. Києва, з посиланням на правові висновки, викладені у судових рішеннях Великої палати Верховного Суду, дійшов висновку про те, що скарга ТОВ Хеліпорт не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Апеляційний суд зазначає, що згідно із відомостями ЄДРСР ухвала господарського суду м. Києва від 17.02.2020 року у справі № 910/1973/18 набрала законної сили 17.02.2020 року (ЄДРСР №87653026).

Відповідно до змісту прохальної частини позову в цій справі ТОВ Хеліпорт просив визнати протиправною бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зведеному виконавчому провадженні №55350921 з виконання рішення господарського суду у справі №910/1973/18 на примусове виконання якого був виданий відповідний наказ від 11.03.2019 року.

Таким чином, на час постановлення оскаржуваної ухвали в цій справі існувало судове рішення яке набрало законної сили та відповідно до якого спір який виник між сторонами, як в господарській справі так і в цій адміністративний справі, не може розглядатись за правилами господарського судочинства, оскільки підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За наявності встановленого судовим рішення, що набрало законної сили, того факту, що у зведеному виконавчому провадженні №55350921 на примусовому виконанні перебувають судові рішення, ухвалені за правилами різних юрисдикцій, враховуючи правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц (провадження №14-19цс18), від 12.09.2018 у справі № 906/530/17 (провадження №12-213гс18), від 17.10.2018 у справах №927/395/13 (провадження №12-189гс18), №5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05.12.2018 у справі №904/7326/17 (провадження №12-197гс18), від 13.02.2019 у справі №808/2265/16 (провадження №11-1334апп18), від 10.04.2019 у справі №908/2520/16 (провадження №12-30гс19) та від 15.05.2019 у справі №924/1389/13, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи при вирішенні питання щодо відмови у відкритті провадження по справі.

Постановлення 21.08.2020 року Одеським окружним адміністративним судом ухвали про відмову у відкриті провадження, обґрунтованої тим, що спір має розглядатись в порядку господарського судочинства, за наявності ухвали господарського суду м. Києва від 17.02.2020 року у справі № 910/1973/18, копія якої була додана до адміністративного позову, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки така непослідовність національних судів створила апелянту перешкоди у реалізації права на судовий захист.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.

Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до частин першої та другої статті 74 чинного Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК та статей 339, 340 ГПК, дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно.

Разом з тим ні в ЦПК, ні в ГПК не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон № 1404-VIII, за правилами якого передбачені особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника. При цьому, при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Водночас статтею 287 КАС передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця.

Згідно з правилом, закріпленим у цій статті, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша зазначених статей).

Разом з тим частиною п`ятою статті 287 КАС передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Тобто наведені норми закріплюють загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, апеляційний суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду відповідно до яких юрисдикція адміністративного суду поширюється на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц).

Отже, суд першої інстанції, не повно з`ясувавши питання чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, відмовляючи у відкритті провадження у справі помилково застосував п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржувана ухвала, відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, має бути скасована, а справа направлена до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Оскільки стаття 139 КАС України, розподіл судових витрат передбачає у разі вирішення справи по суті спору, а статті 140, 141, та 142 КАС України - у разі відмови позивача від позову, примирення сторін, та випадки повернення судового збору, апеляційний суд зазначає, що питання розподілу судових витрат, понесених апелянтом при оскаржені ухвали суду першої інстанції, має бути вирішено при ухвалені судом першої інстанції судового рішення по суті спору, або при постановленні ним ухвал, якими суд закриває провадження у справі або залишає позовну заяву без розгляду, у випадках, встановлених нормами КАС України.

Керуючись ст. ст. 2-12, 242, 287, 294, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі № 420/7993/20 - скасувати.

Справу № 420/7993/20 передати на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 30.09.2020 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.