Постанова

від 20.08.2020 по справі 802/809/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 802/809/17-а

адміністративне провадження № К/9901/37828/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Австрія Джус Україна на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 (колегія суддів: Боровицький О. А., Сапальова Т.В., Матохнюк Д.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Австрія Джус Україна до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Австрія Джус Україна звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні третій особі висновку із зазначенням ПДВ у сумі 3562691,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету; зобов`язати відповідача подати такий висновок третій особі; стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість з бюджетного відшкодування по ПДВ по декларації за вересень 2013 року в сумі 3562691,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог доводить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області висновку із зазначенням суми ПДВ в розмірі 3562691 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2017 (суддя - Альчук М.П.) адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Зобов`язано Вінницьку об`єднану державну інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 3562691 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Мотивами вказаного рішення стали висновки суду першої інстанції про підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ, висновок про повернення якої в порушення приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем не виготовлявся і не надавався Казначейству. При цьому суд першої інстанції зазначив, що суд не наділений повноваженнями стягувати з Державного бюджету таку суму, з огляду на виключні повноваження податкового органу.

Натомість суд апеляційної інстанції постановою від 06.09.2017 рішення суду першої інстанції скасував, прийнявши нову постанову про відмову у задоволені позову повністю. Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції зауважив про те, що позивачем не наведено жодних підстав та не надано до суду жодних доказів, щодо підтвердження заявленого ним бюджетного відшкодування саме в сумі 3562691,00 грн. Більше того, у позовній заяві позивач зазначає, що залишок від`ємного значення ПДВ, який підлягає відшкодуванню за вересень 2013 року не був предметом розгляду судовими інстанціями, становить 3688281,00 грн., однак доказів на підтвердження зазначеної суми відшкодування позивачем також не надано.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в яких просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. В касаційній скарзі позивач вказується на те, що суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП), хоча така містить перекручені факти дійсної сплати ним податкових зобов`язань як до так і після заявленої суми до бюджетного відшкодування, щодо якої зауважень під час проведеної перевірки податковим органом не висловлено.

Письмового відзиву чи пояснень на вказану касаційну скаргу позивача від відповідача чи третьої особи до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2013 року ТОВ "Аграна Джус Україна" до Вінницької ОДПІ подано декларацію з податку на додану вартість № 9065313119 та заяву на бюджетне відшкодування ПДВ за звітний період вересень 2013 року на суму 5920840 грн., з якої сума 2232559 грн. за наслідками проведеної перевірки була знята проте така узгоджена в судовому порядку, - постанова Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017 (справа № 802/4847/13-а). Щодо заявленої до бюджетного відшкодування решти суми 3688281,00 грн. (5920840 грн. - 2232559 грн.) відповідачем станом на 2013 рік зауважень не висловлювалось.

16.09.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою № 112 щодо повернення 3688281,00 грн. бюджетного відшкодування суми ПДВ за звітний період вересня 2013 року, у зв`язку із відсутністю спору щодо цієї суми. Однак, листом № 38815/10/02-18-12-02 від 27.09.2016 Вінницька ОДПІ повідомила, що сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3514073,51 грн. зменшена за рахунок нарахованих сум ПДВ, пені та за рахунок проведених нарахувань. Залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за вересень 2013 року, який не оскаржується, становить 172123,93 грн.

Вказана відмова стала підставою для звернення позивачем з позовом, у задоволені якого було відмовлено судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, Касаційний суд вважає висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються ст. 200 ПК України (тут і надалі в редакції в чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки:

- або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету;

- або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом п`яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно даних обліку податкових органів, зазначений ТОВ "Австрія Джус Україна" розмір бюджетного відшкодування в сумі 3562691,00 грн. не підтверджується. Відповідний залишок бюджетної заборгованості в сумі 3514073,51 грн., відповідно даних ІКПП був погашений проведеними нарахуваннями відповідно до ППР (нарахованого основного платежу по ПДВ та штрафних санкцій) за результатами проведених документальних перевірок протягом 2013-2014 років. Тобто з огляду на погашення такою сумою коштів донарахованих податкових зобов`язань самостійно визначених податковим органом.

Разом з тим, Верховний Суд вважає, що такі висновки суду були зроблені на підставі пояснень лише відповідача з огляду на його аналіз відповідних даних ІКП позивача.

Натомість, Верховний Суд погоджуючись із доводами позивача, які викладені в касаційній скарзі приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи були порушенні норми процесуального права, в частині оцінки доказів. Зокрема, цим судом не були встановлені і не досліджені дані ІКПП, а також відповідні рішення та дії податкового органу, які стали підставою для зарахування сум бюджетного відшкодування для їх погашення. В тому числі, судом не з`ясовано, чи пройшли процедуру узгодження такі рішення відповідача, і як вони відображені в ІКП позивача.

Також, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстанції на наявну в матеріалах справи відповідь податкового органу від 27.09.2016, вих.№38815/10/02-28-12-02 (т.1, а.с.31-32), яка була надана на заяву позивача про повернення на поточний рахунок 3688281,00 грн. бюджетного відшкодування від 16.09.2016 вих.№112 (т.1, а.с.29-30). Хоча згідно із вказаного листа, - сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 3688281,00 грн. станом на 26.09.2016 зменшена відповідачем за рахунок нарахованих сум ПДВ до сплати 3514073,51 грн. згідно податкових декларацій з ПДВ за: квітень - серпень 2014 року, а також донарахованих податкових зобов`язань самостійно визначених податковим органом.

Власне, суд апеляційної інстанції, вирішуючи дану справу не надав правового значення вказаній відмові відповідача, хоча саме дане рішення відповідача стало підставою для відмови позивачу у поверненні заявленої до відшкодування суми ПДВ, і слугувало передумовою для звернення позивача до суду із вказаним позовом що також свідчить про неналежний розгляд справи.

Підсумовуючи наведене, Суд касаційної інстанції вважає, що для правильного вирішення даної справи слід встановити дійсну суму бюджетного відшкодування за яким позивач звернувся до відповідача листом 16.09.2016 вих.№112, шляхом дослідження податкової звітності позивача з ПДВ за 2014 рік, відомостей ІКПП, рішень податкового органу про донарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій у період з 2013-2017 року, в рахунок погашення яких була використане узгоджена сума бюджетного відшкодування. Крім того, також важливо встановити обставини пов`язані із зверненням позивача до податкового органу в силу приписів пункту 200.4 статті 200 ПК України про зарахування узгодженої суми від`ємного значення в рахунок сплати грошових зобов`язань з ПДВ за квітень - серпень 2014 року і наявності в такого податкового боргу.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Враховуючи, що допущені судами попередніх порушень норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржувані судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Австрія Джус Україна задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 скасувати, справу № 802/809/17 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник