Постанова

від 11.08.2020 по справі 401/2844/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2020 року м. Кропивницький

справа № 401/2844/19

провадження № 22-ц/4809/774/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2020 року у складі головуючого судді Макарової Ю. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

25 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради, в якому просила стягнути компенсацію за дні невикористаної відпустки за час вимушеного прогулу за період з 19 червня 2014 року по 10 квітня 2016 року в розмірі 27 131,34 грн, та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 285 540,81 грн за період з 10 квітня 2016 року по 23 вересня 2019 року.

Позовні вимоги мотивувала тим , що з 13 червня 2012 року по 18 червня 2014 року працювала начальникому Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради. Наказом №167-к від 18.06.2014 вона була звільнена у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Світловодського міськрайонного суду від 21.05.2015 у справі № П/811/2419/14 скасовано, визнано протиправним та скасовано розпорядження від 18 червня 2014 року № 167-к про звільнення ОСОБА_1 , і поновлено її на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради з 19 червня 2014 року, стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.06.2014 по 10.04.2016. Розпорядженням Світловодського міського голови від 11.10.2016 № 413-к ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради з 19.06.2014 та в подальшому звільнено з 10.04.2016 на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України, зобов`язано Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 червня 2014 року по 10 квітня 2016 року.

28.10.2016 за її заявою Світловодським міським головою було винесено розпорядження "Про внесення змін до розпорядження від 11.10.2016 № 413-к "Про поновлення на посаді та звільнення ОСОБА_1 " шляхом доповнення пункту 4 словами: "та виплатити компенсацію за невикористані дні відпусток". Разом з тим, відповідачем компенсація за невикористані дні відпусток на час звернення до суду не виплачена, тому посилаючись на вимоги ст.ст. 116,117 КЗпП України, вважає, що відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 10.04.2016 по 23.09.2019.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 квітня 2016 року по 23 вересня 2019 року в сумі 285210 гривень 24 коп.

Стягнуто з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 2851 грн. 88 коп. на відшкодування судових витрат, понесених при сплаті судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 квітня 2016 року по 23 вересня 2019 року в сумі 285 210,24 грн, та ухвалення в цій частині нового рішення або зміну його, яким зменшити розмір стягнутого з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, застосувавши принципи справедливості та співмірності.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що оскільки на час поновлення на роботі та звільненні ОСОБА_1 не працювала в управлінні економіки, ресурсів та розвитку міста, то кошти для проведення розрахунків з працівником у відповідача були відсутні.

З метою виконання розпорядження міського голови та проведення розрахунку з позивачем при звільненні, питання виділення додаткових коштів для проведення розрахунків по виплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу із нарахуваннями та компенсації за невикористані дні відпусток за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2014 по 10.04.2016 управлінням було винесено на розгляд Світловодської міської ради, засідання якої відбулося 24-25 листопада 2016 року.

В процесі розгляду даного питання щодо виділення додаткових асигнувань для погашення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із нарахуваннями та компенсації за невикористані дні відпусток за час вимушеного прогулу, депутати проголосували лише про виділення коштів у сумі 184 069,60 грн. (150876,72 грн. - середній заробіток, 33 192,88 грн. - нарахування на середній заробіток), для виконання вимог виконавчого листа, виданого Світловодським міськрайсудом від 04.11.2016. Кошти для виплати компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 не були виділені міською радою.

Також питання виділення додаткових асигнувань для виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпусток за час вимушеного прогулу неодноразово виносилось на розгляд сесії Світловодської міської ради, пленарні засідання якої відбувалися протягом 2016-2019 років, проте за результатами розгляду не набирали необхідної кількості голосів, тому кошти не були виділені. Оскільки управління утримується за рахунок коштів міського бюджету і видатки на це утримання затверджується міською радою, кошти управління використовуються виключно в межах затверджених видатків.

Крім того, починаючи з 2016 року кредиторська заборгованість із заробітної плати (в даному випадку компенсації за невикористані дні відпусток) ОСОБА_1 по управлінню економіки відсутня, так як ОСОБА_1 не була його штатним працівником.

При підготовці бюджетних запитів на нові бюджетні роки відповідачем вносилося в додаткову потребу на виплату заробітної плати суму для виплати компенсації за невикористані дні відпусток за час вимушеного прогулу, однак кошти не були виділені Світловодською міською радою.

На час виконання рішення суду про поновлення на роботі позивач працювала в Світловодській районній державній адміністрації, тому 06.10.2016 подала до Світловодського міського голови заяву про поновлення на посаді начальника управління економіки, ресурсів та розвитку міста та про звільнення з займаної посади з 10.04.2016 в зв`язку з її працевлаштуванням.

Компенсація за невикористану відпустку виникла станом на день звільнення, а саме: 10 квітня 2016 року, але період затримки виплати компенсації не може рахуватися з 10 червня 2016 року, оскільки розпорядження міського голови № 441-к було винесено 28 жовтня 2016 року, а позивач, яка не працювала в день звільнення, звернулася до відповідача з вимогою про розрахунок лише 07 листопада 2016 року (прострочення складає 719 робочих днів, середній заробіток відповідно становить 237 895,53 грн.),але на думку відповідача цей розмір не є співрозмірним із розміром компенсації на невикористані дні відпустки позивача, яка фактично не працювала в управлінні, компенсація виникла за час вимушеного прогулу, з 10.04.2016 по теперішній час ОСОБА_1 працює та отримує заробітну плату.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача адвокат Новак Ю. П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника позивача адвоката Новака Ю. П., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради з 19 червня 2014 року, стягнуто середній заробіток на користь позивача за час вимушеного прогулу за період з 19 червня 2014 року по 10 квітня 2016 року в сумі 150876, 72 грн. Зазначеним судовим рішенням встановлено розмір середнього місячного та середньоденного заробітку позивача, який складає: 5887, 5 грн. та 330, 87 грн. відповідно (а.с. 8-14).

Розпорядженням Світловодського міського голови від 11 жовтня 2016 року № 413-к поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради з 19 червня 2014 року та звільнено з 10 квітня 2016 року за згодою сторін на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 15).

Розпорядженням Світловодського міського голови від 28 жовтня 2016 року № 441-к внесено зміни до розпорядження від 11 жовтня 2016 року № 413-к, а саме: доповнено пункт 4 словами та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки (а.с. 16).

12 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради щодо визначення кількості днів невикористаної відпустки за час вимушеного прогулу та нарахованої суми компенсації за невикористані дні відпустки за час вимушеного прогулу (а.с. 17).

З інформації, наданої Управлінням на звернення ОСОБА_1 , вбачається, що кількість невикористаних днів відпустки за час вимушеного прогулу складає 82 дня, нарахована сума компенсації за невикористані дні відпустки за час вимушеного прогулу - 27131, 34 грн (а.с. 19).

Заявою від 12 серпня 2019 року позивач проінформувала відповідача про реквізити карткового рахунку на який необхідно перерахувати суму компенсації за невикористані дні відпустки за час вимушеного прогулу (а.с. 18).

На звернення позивача від 12 серпня 2019 року першим заступником міського голови надано відповідь, що питання виділення коштів для виплати компенсації розглядається депутатськими комісіями, про результати розгляду буду повідомлено (а.с. 20).

До відзиву представником відповідача надано копію Положення про Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області, згідно пунктів 7.1, 7.2 якого, Управління утримується за рахунок коштів міського бюджету, загальну штатну чисельність, Положення про управління і його структурні підрозділи, видатки на утримання управління затверджує міська рада (а.с. 39-40).

Зі змісту службових записок на ім`я міського голови вбачається, що Управління неодноразово зверталось до міської ради щодо необхідності виділення коштів для виплати позивачу суми компенсації за невикористані дні відпусток (а.с. 42, 43, 44, 48, 49, 50, 51-52).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Оскільки вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є пов`язаною з проходженням позивачем публічної служби та звільненням з цієї служби, така вимога має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, зокрема і тоді, коли вона заявлена окремо від вимоги про поновлення на публічній службі.

Правова позиція щодо юрисдикції спорів, що виникають у зв`язку проходженням особою публічної служби та її звільненням з цієї служби, неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 333/298/16-ц (провадження № 14-98цс18) та від 17 жовтня 2018 року у справі № 661/3699/16-ц (провадження № 14-388цс18).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що дана справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1 ст. 256 ЦПК).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2020 року підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.

У зв`язку з цим, необхідно повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 255, 256, 367, 368, 374, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2020 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Кропивницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді Л. М. Дьомич

О. Л. Карпенко