Рішення

від 10.06.2021 по справі 401/2844/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року справа № 401/2844/19

провадження № 2-іс/340/56/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області (далі - Управління) про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду зі заявою до Управління про стягнення компенсації за дні невикористаної відпустки (далі - компенсація) у сумі 27131,34 грн.

Водночас просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (далі - середній заробіток) у сумі 285540,81 грн.

Ухвалою суду від 04 вересня 2020 року у адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (Том 1 а.с.210-211).

Ухвалою суду від 09 грудня 2020 року закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення компенсації (часткова відмова від позову у зв`язку зі сплатою коштів) (Том 2 а.с.33-34).

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав позов в частині вимоги про стягнення середнього заробітку та пояснив, що при звільненні з роботи відповідач не виплатив компенсацію.

Компенсацію сплатили після звернення до суду.

Управління заперечило стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.32-34).

У судовому засіданні представник відповідача визнала, що при звільненні з роботи не виплатили компенсацію. Затримка у сплаті обумовлена тим, що видатки на утримання Управління затверджує Світловодська міська рада.

Звернення до суду вважає передчасним, оскільки на той час не проведено повного розрахунку.

07 червня 2021 року суд, керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, прийняв рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року ОСОБА_1 поновлена на роботі в Управлінні з 19 червня 2014 року (Том 1 а.с.8-13).

Разом з тим, суд стягнув з Управління середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 150876,72 грн.

11 жовтня 2016 року розпорядженням міського голови №413-к ОСОБА_1 поновлена на посаді з 19 червня 2014 року і звільнена за згодою сторін з 10 квітня 2016 року (Том 1 а.с.15).

28 жовтня 2016 року міський голова прийняв розпорядження №441-к, яким внесли зміни до згаданого розпорядження (Том 1 а.с.16).

Встановлено обов`язок виплатити компенсацію.

Управління нарахувало компенсацію у сумі 27131,34 грн., однак не виплатило до дня звернення до суду (Том 1 а.с.19-20).

30 листопада 2016 року Управління виконало постанову суду апеляційної інстанції, сплативши кошти та утримавши обов`язкові платежі (податковий агент) (Том 2 а.с.19-21).

ОСОБА_1 подала позов до суду 25 вересня 2019 року (Том 1 а.с.2-5).

14 січня 2020 року відповідач сплатив компенсацію у повному обсязі, утримавши обов`язкові платежі (Том 2 а.с.90-92, 96-97).

21 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду змінив постанову суду апеляційної інстанції від 20 вересня 2016 року (Том 2 а.с.11-17).

Касаційний суд стягнув з Управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 128708,43 грн.

Представник ОСОБА_1 підтвердив факт отримання коштів за рішенням суду і компенсації та не висловив незгоди з утримання обов`язкових платежів.

Сторони повідомили, що не застосовувався поворот виконання рішення апеляційного суду в частині повернення Управлінню коштів у сумі 22168,29 (150876,72 - 128708,43) грн.

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, у сторін не існував спір щодо заборгованості з виплати компенсації на день звернення до суду.

Також не існувало спору і щодо суми боргу.

На день звільнення зі служби Управління не сплатило ОСОБА_1 компенсацію у сумі 27131,34 грн.

Відповідач виплатив заборгованість у повному обсязі 14 січня 2020 року.

Заборгованість сплачено у два дні: 30 листопада 2016 року - 22168,29 грн. та 14 січня 2020 року - решта.

Приписами частини 1 статті 381 КАС України встановлено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Касаційний суд не встановив, що постанова суду апеляційної інстанції від 20 вересня 2016 року про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обґрунтована ОСОБА_1 завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Заборона застосування повороту виконання рішення суду (стягнення коштів) не обмежує у здійсненні заліку грошових вимог між сторонами.

ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток у спорі, який пов`язаний зі звільненням з публічної служби.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивачу виплатили компенсацію 14 січня 2020 року.

Про виплату частини заборгованості 30 листопада 2016 року дізнається з рішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України №1-5/2012 від 22 лютого 2012 року встановлено правило обчислення строку звернення до суду у справах про стягнення заробітку.

Правовий висновок Конституційного Суду України.

В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався .

Отже, у спорах щодо стягнення середнього заробітку у правовідносинах публічної служби місячний строк звернення до суду треба обчислювати з дня фактичного розрахунку.

Тому ОСОБА_1 звернулася до суду з дотриманням строку звернення до суду.

На час відкриття провадження в адміністративній справі (04 вересня 2020 року), що відмінно від дня звернення до суду (25 вересня 2019 року - звернення до цивільного суду), Управління виплатило компенсацію (14 січня 2020 року).

Таким чином, звернення до суду про стягнення середнього заробітку не є передчасним.

Спірні правовідносини регулюються приписами статей 116 і 117 КЗпП України.

Так, приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, відповідач розрахувався з позивачем при звільненні не в повному обсязі.

Несвоєчасна виплата компенсації обумовлена бездіяльністю, до якої не причетна ОСОБА_1 .

Тому її причини не впливають на вирішення позову про стягнення середнього заробітку.

Строк затримки розрахунку при звільненні розпочався з 12 жовтня 2016 року, а завершився 14 січня 2020 року.

Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, у разі несвоєчасної виплати працівникові нарахованих коштів (не існує спору щодо суми) працедавець, сплачуючи заборгованість, має виплатити і середній заробіток.

Приписами частини 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, якщо існує спір щодо суми заборгованості (у тому числі щодо її існування) і позов задоволено судом у повному обсязі, то працедавець має визначити заробіток, а якщо позов задоволено частково, то питання про сплату заробітку вирішує суд.

У сторін не існувало спору щодо заборгованості і її суми.

Суд не приймав рішення щодо виплати компенсації.

Отже, питання про сплату середнього заробітку (встановлення розміру) відноситься до компетенції Управління.

Сплачуючи компенсацію, відповідач не виконав цей обов`язок, чим допустив протиправну бездіяльність.

Обчислюючи розмір середнього заробітку, відповідач має керуватись правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, який міститься у постанові від 26 червня 2019 року (право зменшити розмір середнього заробітку, врахувавши певні факти).

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позов належить задовільнити частково, зобов`язавши Управління нарахувати і виплатити середній заробіток з врахуванням правового висновку суду.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, мова йде про кошти, які працедавець має виплатити працівнику за виконану роботу під час трудових відносин.

Такі кошти є джерелом існування людини, що і зобов`язало законодавця допустити до негайного виконання рішення суду стосовно їх стягнення.

Середній заробіток не відноситься до таких коштів.

За своєю природою є мірою покарання працедавця за недотримання обов`язків і сплачується на користь працівника.

Такий правовий висновок поділяє і Велика Палата Верховного Суду (постанова від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16).

Обов`язок сплати виникає після припинення трудових відносин.

Тому відсутні підстави допускати до негайного виконання рішення суду щодо зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток за один місяць.

Позивач не заявила про понесення витрат на правову допомогу під час розгляду справи в адміністративному суді.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору у сумі 3126,72 грн. (1% майнових вимог на загальну суму 312672,15 грн.).

Судовий збір сплачено надмірно, оскільки ОСОБА_1 відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору за розгляд вимоги про стягнення компенсації.

Надмірність сплати становить 271,32 (3126,72 - 2855,40) грн.

Суд задовільнив другу вимогу, однак обрав інший спосіб захисту порушеного права.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 12 жовтня 2016 року по 14 січня 2020 року), врахувавши правові висновки суду.

В іншій частині вимог позову відмовити у задоволенні.

Стягнути з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2855,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей