Рішення

від 25.08.2020 по справі 910/2757/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.08.2020Справа № 910/2757/20 За позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна експедиційна компанія Гарантія

про стягнення 28 614, 72 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна експедиційна компанія Гарантія (надалі - відповідач) про стягнення суми недоборів провізної плати в розмірі 28 614, 72 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.610, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.193, 307 Господарського кодексу, ст.24, 57, 62 Статуту залізниць України, мотивовані тим, що відповідачем у серпні 2019 року при відправленні вагонів у графі 20 залізничних накладних вказані невірні відомості, що призвело до недобору провізної плати на загальну суму 28 614, 72 грн, з ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 позовну заяву та додані до неї документи повернуто.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 скасовано, справу № 910/2757/20 передано до Господарського суду міста Києва.

02.06.2020 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 28.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

19.06.2020 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.07.2020 від представників позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи виписки про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з липня 2019 року по серпень 2020 року, а також письмове підтвердження, що станом на день подання заяви ціна позову не змінилася.

18.08.2020 від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що між позивачем та відповідачем було погоджено ціну договору (залізничних накладних), як провізну плату, перевезення за якими здійснено та оплату проведено, будь-яких змін до залізничних накладних внесено не було, а тому підстави для донарахування провізної плати відсутні. Вказує, що посилання позивача на те, що відповідачем у накладних відображено дані, що не відповідали дійсній меті перевезення, а саме щодо відсутності мети навантаження вагонів є виключно припущенням позивача та не підтверджується жодними належними доказами. Крім того представник відповідача у відзиві просить суд розгляд справи проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна експедиційна компанія Гарантія про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, з підстав викладених в ухвалі суду.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2018 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) було укладено договір про надання послуг №10827/ЦТЛ-2018 (надалі - договір), предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1. договору).

В абзаці 5 пункту 1.2. договору визначено, що перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (зі змінами і доповненнями), збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №873 від 09.12.2002, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п. 1.3. договору).

До обов`язків замовника, зокрема, належить, оплата перевізнику послуг, що пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.6. договору) та самостійне визначення розміру попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому замовник зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.6.1. договору).

Умовами пункту 2.1.9. договору встановлено, що замовник зобов`язаний, у строки встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звірки розрахунків, зведену відомість.

Окрім того, замовник зобов`язаний самостійно оформляти або організовувати оформлення перевізних документів і документів необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю (пункт 2.1.14. договору).

До обов`язків перевізника належить, зокрема: відкриття для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунком з наданням коду платника №8214823. Присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача 8608 (пункт 2.3.3. договору); ведення обліку попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, а у разі відсутності електронного зв`язку - в паперовому вигляді через (421301) ПОТАШ (назва станції) (пункт 2.3.4. договору); складання документів передбачених пунктом 1.3. договору щодо нарахування сум платежів (пункт 2.3.5. договору).

За приписами пункту 4.2. договору оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2. розділу 14 договору.

Умовами пункту 4.5. договору, зокрема встановлено, що по мірі використання перевезень та надання послуг, перевізником відображається на особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати.

При незгоді зі сумою нарахувань та стягнення платежів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на адресу, вказану у договорі (п. 4.9. договору).

У разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми (пункт 4.10. договору).

У пункті 4.11. договору визначено, що наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника здійснити донарахування неврахованої плати за надані послуги за минулі періоди.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до залізничних накладних у серпні 2019 року на станцію Лохвиця регіональної філії Південна залізниця AT Укрзалізниця прибували власні вагони на адресу ТОВ ТЕК Гарантія в порожньому стані під навантаження, всього 24 вагони, а саме:

17.08.2019 зі станції Одеса-Порт регіональної філії Одеська залізниця за накладними № 41549999, 41549973, 41550013, 41549882, 41549957, 41550062 вагони № 95222360, 95733218, 95728721, 95077681, 95223822, 95699468 та зі станції Жовтнева регіональної філії Одеська залізниця за накладною № 41684945 вагон № 95682944;

18.08.2019 зі станції Жовтнева регіональної філії Одеська залізниця за накладними № 41747544, 41747528, 41747551, 41747569, 41747577, 41749698, 41747585, 41747593, 41749706, 41747619, 41749714, 41747643 вагони № 95222162, 95074068, 95222337,95223368, 95239422, 95442224, 95660320, 95663134, 95665782,95665873, 95670774, 95728713;

19.08.2019 зі станції Жовтнева регіональної філії Одеська залізниця за накладними № 41749821, 41780982 вагони № 95672275, 95780326;

20.08.2019 зі станції Жовтнева регіональної філії Одеська залізниця по накладній № 41859059 вагон № 95692380 та зі станції Чорноморськ-Порт регіональної філії Одеська залізниця за накладною № 41801119, 41801127 вагони № 95699518, 95876900.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 20.08.2019 року на станції Лохвиця навантаження не відбулося з вини відповідача та вагони в порожньому стані з ініціативи відповідача були направлені на інші станції за нижченаведеними накладними та плата за перевезення мала бути за ними мала розрахована наступним чином:

- накладна № 43630797 на вагон № 95728721, накладна № 43631100 на вагон № 95733218, накладна № 43630904 на вагон № 95728721 призначенням на станцію Сула регіональної філії Південна залізниця . Плата за перевезення повинна розраховуватися із застосуванням коефіцієнту 3,023, винятковий тариф № 2006 та мала би складати 90,70 грн - за кожен вагон. Сума недобору за 3 вагона - 122,76 грн, з ПДВ.

- накладна № 43636075 на вагон № 95077681, накладна № 43636190 на вагон № 95682944, накладна № 43636208 на вагон № 95692380 призначенням на станцію Переддонбасівська регіональної філії Південна залізниця . Плата за перевезення повинна розраховуватися із застосуванням коефіцієнту 3,023, винятковий тариф № 2006, та мала би складати - 3 730,40 грн за кожен вагон. Сума недобору за 3 вагона - 5 055,48 грн, з ПДВ.

- накладна № 43636109 на вагон № 95223822, накладна № 43636216 на вагон № 95699468, накладна № 43636224 на вагон № 95699518, накладна № 43636257 на вагон № 95876900 призначення на станцію Водяна регіональної філії Південна залізниця . Плата за перевезення повинна розраховуватися із застосуванням коефіцієнту 3,023, винятковий тариф № 2006, та мала би складати - 2 157,20 грн за кожен вагон. Сума недобору за 4 вагона - 3 898,08 грн, з ПДВ.

- накладна № 43636026 на вагон № 95222162, накладна № 43636125 на вагон № 95442224, накладна № 43636158 на вагон № 95665782, накладна № 43636174 на вагон № 95670774, накладна № 43636182 на вагон № 95672275, накладна № 43636240 на вагон № 95780326 призначенням на станцію Золочів регіональної філії Південна залізниця . Плата за перевезення повинна розраховуватися із застосуванням коефіцієнту 3,023, винятковий тариф 2006, та мала би складати - 3089,50 грн за кожен вагон. Сума недобору за 6 вагонів - 8 373, 60 грн, з ПДВ.

- накладна №43636059 на вагон №95074068, накладна №43636083 на вагон №95222337, накладна №43636091 на вагон № 95223368, накладна № 43636117 на вагон № 95239422, накладна № 43636133 на вагон № 95660320, накладна № 43636414 на вагон № 95663134, накладна № 43636166 на вагон № 95665873, накладна № 43636232 на вагон № 95728713 призначенням на станцію Козача Лопань регіональної філії Південна залізниця . Плата за перевезення повинна розраховуватися із застосуванням коефіцієнту 3,023, винятковий тариф 2006, та мала би складати - 3 089,50 грн за кожен вагон. Сума недобору за 8 вагонів - 11 164,80 грн, з ПДВ.

За вказаними вище накладними відповідач, як перевізник, надав послуги з перевезення порожніх вагонів (код вантажу 421034), що слідували на станцію призначення під навантаження.

Так, у рядку 20 "Найменування вантажу" відповідач зазначив обставини та мету перевезення - порожній власний вагон. З-під пшениця (011005). Вагон 95699518: з-під зерно кукурудзи (015006). Направляється до пункту навантаження.

При цьому оплата за вказаними накладними була здійснена за тарифною схемою, передбаченою п. 14.1 розділу ІІ Тарифного керівництва №1 із застосуванням коефіцієнту - винятковий тариф 2005, що встановлений у рядку 9 таблиці Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства інфраструктури України від 27 грудня 2017 року № 476, від 22 березня 2019 року № 205), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за № 341/16357.

Листами № ДН-4-04/883 від 20.09.2019 року та № ДН-4-04/928 від 10.10.2019 позивач звернувся до відповідача щодо добору тарифу за перевезення вантажів, у зв`язку із виявленням неправильного коду класифікатора.

Відповідач листами № 179 від 15.10.2019, № 173 від 03.10.2019 року не погодився із зазначеними доводами позивача та вказав на відсутність виявлених фактів при перевезенні вантажів на дати надання послуг та невнесенням уточнюючих даних до перевізного документу.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що позивачем оплачено перевезення за тарифом із врахуванням коефіцієнту винятковий тариф 2005, а не винятковий тариф 2006, який підлягав застосуванню бо вагони не були завантажені, а тому відповідач має здійснити доплату провізної плати із застосуванням вищого коефіцієнту.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами частини 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За приписами частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).

Нормативно-правове регулювання законодавства про залізничний транспорт передбачено частиною 1 статті 3 Закону України Про залізничний транспорт за якою, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України Про транспорт , Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457. Окрім того, ним регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно статті 3 Статуту залізниць України дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Отже, належним чином оформлена залізнична накладна є угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на надання послуг по її візуванню не потребує укладення окремого договору.

Відповідно до ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Виконання залізницею додаткових операцій, пов`язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

Згідно із ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

При цьому статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (ст. 129).

Статтею 62 Статуту залізниць України визначено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата послуг здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2. розділу 14 договору.

Згідно пункту 2.1.6.1. договору, замовник зобов`язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.

Пунктом 4.10. договору передбачено право перевізника в разі виявлення неправильного нарахування платежів здійснити перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові кошти.

Таким чином, укладаючи в межах чинного законодавства договір, на основі вільного волевиявлення, сторони погодилися на встановлення особливого порядку здійснення розрахунків, беручи при цьому на себе відповідні зобов`язання, в тому числі, але не виключно внесення попередньої оплати за надані в майбутньому послуги, право перевізника на здійснення перерахунку (як в сторону збільшення так і зменшення) та наступне стягнення недоотриманих грошових коштів у вигляді плати за послуги перевезення за рахунок внесеної замовником передоплати.

В той же час, перевізник має право здійснити відповідне коригування лише за наявності підстав та за умови виконання ним вимог, що визначені чинним законодавством.

Так, відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (п.1.2 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

За правилами п. 1.5 Правил, оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 Найменування вантажу відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря) ; для порожніх вагонів - Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо) .

Заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил (п. 5.1 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п. 5.3 Правил оформлення перевізних документів, якщо перевіркою на станції призначення виявлено перебір платежів, то сума перебору зазначається у графах 43-45.

Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов`язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів (п 5.4 Правил оформлення перевізних документів).

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Таким чином, перевізник в разі перевірки внесених відправником відомостей до накладної зобов`язаний скласти відповідний акт на підтвердження обставин їх неправильності чи неточності.

Як вже зазначалось, у рядку 20 "Найменування вантажу" відповідач зазначив обставини та мету перевезення.

Під час розгляду справи жодних доказів невідповідності визначення відповідачем найменування вантажу у спірних залізничних накладних суду надано не було, як то акт загальної форми про встановлення не відповідності визначеного найменування вантажу.

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються в порядку, що визначає Кабінет Міністрів України (абзац 1 статті 57 Статуту).

Приписами пункту 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) встановлено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було узгоджено ціну договору як провізну плату шляхом заповнення саме позивачем на станції відправлення графи 30 "Тарифні відмітки" накладної.

Обставини справи свідчать, а сторонами не заперечується, що договір перевезення виконано та оплату проведено в повному обсязі на підставі внесених до накладних даних.

При цьому, позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження фактів проведення перевірки правильності сплаченої провізної плати шляхом складання актів загальної форми, як це передбачено п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів.

Вартість залізничних перевезень в Україні визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5.04.2009 за №340/16356 із змінами і доповненнями (далі - Тарифне керівництво або ТК).

Згідно з пунктом 2 Тарифного керівництва тарифи, збори та плати, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб`єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.

При цьому, згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа 30 "Тарифні відмітки" заповнюються залізницю у відповідності до Тарифного керівництва, вказуються номер групи, позиції, схеми, відстань перевезення. У разі застосування виняткового тарифу вказується його код.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 розділу II Тарифного керівництва відправник повинен іменувати вантаж у перевізних документах внутрішнього сполучення - відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) яка видається окремо.

Підпунктом 3.3 пункту 3 розділу II Тарифного керівництва встановлено, якщо на станції призначення виявлено, що найменування вантажу не відповідає фактичному, неповне або неясне (неточне), то уточнення з метою перевірки правильності нарахування тарифу здійснюється до видачі вантажу з ініціативи станції (перевізника) або на вимогу одержувача шляхом унесення до перевізних документів у графі "Найменування вантажу" ("Наименование груза") під попереднім неточним найменуванням уточненого найменування. Унесене до перевізних документів уточнене найменування завіряється підписами працівників станції (перевізника) та одержувача. Після видачі вантажу перерахунки, зумовлені неточним найменуванням вантажу, не допускаються ані на вимогу залізниці (перевізника), ані за заявою одержувача.

Відповідно до підпункту 14.1 пункту 14 розділу ІІ Тарифного керівництва плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

Так, пунктом 14.7 пункту 14 розділу ІІ Тарифного керівництва для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі "Найменування вантажу" ("Наименование груза") залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки:

для внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, "Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо)".

Таким чином, за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів в порожньому стані з обов`язковим зазначенням у графі "Найменування вантажу" мети направлення рухомого складу.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 (зі змінами та доповненнями), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 року за № 341/16357, затверджено Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги.

Зокрема, до плати за перевезення порожніх вагонів (коди Алфавітного списку вантажів ЄТСНВ 421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власні вагони перевізника, власні та орендовані вагони (плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17) і вагони з провідниками (421161, 693157) застосовуються відповідні коефіцієнти - рядок 9 таблиці Коефіцієнтів:

- з-під вивантаження вантажів 1-го тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи, солі та концентрату мінерального "Галіт" під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження - 1,242 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 22.03.2019 № 205);

- з-під вивантаження вантажів 2-го тарифного класу, продуктів харчування та енергетичних газів під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; рефрижераторні вагони та криті, переобладнані з рефрижераторних вагонів, фітингові платформи, вагони для перевезення легкових автомобілів та контрейлерних перевезень (усі перевезення) - 1,885 (винятковий тариф 2005) (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 22.03.2019 № 205);

- з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; з провідниками; в (із) ремонт(у); пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію; в інших випадках - 3,023 (винятковий тариф 2006) (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 22.03.2019 № 205).

При цьому, винятковий тариф 2005 застосовується у випадку перевезення вагонів з-під вивантаження під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження, тобто зі станції вивантаження вантажу до станції наступного навантаження.

Як вже зазначалось, відповідно до положень підпункту 14.7 п. 14 розділу II Тарифного керівництва № 1 для застосування тарифів під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі найменування вантажу залежно від цілі використання проставляються відмітки.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

З поданих позивачем накладних, за якими ним проведено донарахування плати за перевезення, вбачається, що вагони у порожньому стані направлялись відповідачем під навантаження.

Тобто, згідно внесених позивачем відомостей до накладної відповідачем на станції відправлення було вірно визначено тариф на перевезення - за тарифною схемою 14.1 розділу ІІ Тарифного керівництва № 1 та із застосуванням виняткового тарифу 2005, що відповідає підрядку 2 рядку 9 таблиці Коефіцієнтів, визначених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 (зі змінами).

Як вбачається з копії акту складеного 09.09.2019 на станції Лохвиця, МКР-9 Бухало М.С. при проведенні цільової перевірки станції з питань нарахування належних залізниці платежів при перевезенні зернових вантажів в присутності в.о. ДС Решетила О.Г. було встановлено, що при оформленні перевізних документів 20.08.2019 та 21.08.2019 на відправлення порожніх власних вагонів власником ТОВ ТЕК Гарантія зі станції Лохвиця на станції: Сула, Золочів, Козача, Лопань, Водяна, Преддонбаська не була проведена перевірка застосування виключного тарифу (2005, 2006) до тарифної схеми 14.1, так як на станції Лохвиця вагони не навантажувалися і повинні були відправлятися зі станції з відміткою в 20 графі під навантаження та застосуванням виключного тарифу 2006, що призвело до втрат залізниці на суму 23 845, 60 грн (без ПДВ).

У позові позивач зазначив, що ним при перевірці правильності визначення сум доборів до тарифу по спірними накладними було встановлено неправомірне внесення позивачем до графи 20 накладних інформації про те, що вагони слідують з-під вивантаження під навантаження, вантаж з яких фактично вивантажувався і не навантажувався. За твердженням позивача, до перевезення спірних вагонів необхідно застосовувати тариф із застосуванням виняткового тарифу 2006 як за перевезення вагонів "в інших випадках" (підрядок 3 рядку 9 таблиці Коефіцієнтів, визначених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317), оскільки по станції Лохвиця не проводилось вивантаження таких вагонів.

Однак, жодних належних та допустимих доказів у підтвердження своїх доводів позивач під час розгляду справи не надав, ні акту загальної форми щодо встановлення неточностей у визначенні найменування вантажу, ні притягнення відповідача до відповідальності за внесення неправильних відомостей, із встановленими у них підставами для здійснення коригування даних, визначених саме по спірним перевезенням, в тому числі і розміру провізної плати.

Тоді як, згідно вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Пунктом 4 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок будь-якого учасника справи подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, процесуальним законодавством закріплено не право, а саме обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази, не приховувати їх, оскільки суд, за загальним правилом, не може збирати з власної ініціативи докази, що стосуються предмета спору.

При цьому, позивач у порядку п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів не надав доказів виявлення фактичної невідповідності та неправильності визначення найменування вантажу та/або внесення змін до накладної в частині уточнення найменування вантажу шляхом, в тому числі, і складанням актів загальної форми на станціях призначення, а видав вагони вантажоотримувачу після їх перевезення без зауважень, що позбавляє перевізника згідно підпунктом 3.3 пункту 3 розділу II Тарифного керівництва №1 в подальшому корегувати застосований тариф на перевезення.

Приймаючи до уваги все викладене вище суд прийшов до висновку про необґрунтованість дій позивача щодо коригування сум нарахованих платежів за минулі періоди - без складання відповідних документів, передбачених Правилами оформлення перевізних документів, та внесення змін до накладних згідно з вимогами Тарифного керівництва №1.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду в справі № 904/7036/17, з тих підстав, що вони викладені Верховним Судом при виборі і застосуванні норм права щодо іншого предмету спору, відповідно інших спірних правовідносин та на підставі інших фактичних обставин.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми недоборів провізної плати в розмірі 28 614, 72 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 25.08.2020.

Суддя Я.А.Карабань