Рішення

від 18.08.2020 по справі 204/1724/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1724/20

Провадження № 2/204/929/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід , в якій просила: скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід від 08 листопада 2019 року № 218-к про звільнення її - ОСОБА_1 у зв`язку з втратою довір`я за п. 2 ст. 41 КЗпП України та поновити її на посаді продавця непродовольчих товарів в Товаристві з обмеженою відповідальністю Хумана Схід ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2019 року до дня поновлення на роботі, а також моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позову вказує на те, що позивач ОСОБА_1 на підставі наказу № 66 від 18.08.2009 року була прийнята на посаду продавця непродовольчих товарів до Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід . На підставі наказу № 218 від 08.11.2019 року вона була звільнена з посади. Роботодавцем у її трудовій книжці підстава для звільнення була зазначена звільнена у зв`язку з втратою довіри за п. 2 ст. 41 КЗпП . За десять років роботи щодо неї не було жодного нарікання з боку керівництва, причина звільнення була їй незрозумілою. Після звільнення вона намагалась знайти роботу, однак побачивши запис у трудовій книжці, їй всюди відмовляли. Посилаючись на підставу звільнення, їй також відмовили у постановленні її на облік по безробіттю до Центру зайнятості населення. До теперішнього часу вона не розуміє та не знає причин для її звільнення. Вважає, що її звільнення є незаконним. ТОВ Хумана Схід , відмовляючи у наданні їй копій запитаних документів, порушило вимоги ч. 2 ст. 47 КЗпП України, якою встановлено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Жодного проступку з наведених для звільнення за ч. 2 ст. 41 КЗпП України нею допущено не було. Пояснень з боку адміністрації ТОВ Хумана Схід щодо підстав для її звільнення їй роз`яснено не було. Отже, вимогу про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивач вважає обґрунтованою. Також, вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. У зв`язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом.

01 червня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено , що Товариство з обмеженою відповідальністю Хумана Схід позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне. Магазин Хумана , у якому здійснює господарську діяльність відповідач та працював позивач, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 04 листопада 2019 року від оператора відеонагляду, що здійснюється у зазначеному магазині Хумана , було отримано інформацію, що при перегляді камер відео нагляду за 27 жовтня 2019 року продавцем ОСОБА_1 здійснювалися дії, що підпадали під ознаки порушення посадових обов`язків продавця непродовольчих товарів при здійсненні обслуговування ним грошових коштів у розрахунках з клієнтами. Генеральним директором ТОВ Хумана Схід ОСОБА_3 було ініційовано проведення службової перевірки, яка полягала у перевірці обслуговування ОСОБА_1 грошових коштів у розрахунках із клієнтами шляхом перегляду контрольних касових стрічок, стрічок банківського терміналу та перегляді записів камери відеоспостереження. В результаті проведеної перевірки, були встановлені факти систематичних умисних порушень ОСОБА_1 власних посадових обов`язків та вимог встановлених законодавством щодо обслуговування грошових коштів у розрахунках з покупцями, про що менеджером з роздрібної торгівлі ТОВ Хумана Схід ОСОБА_4 було подано доповідну записку Генеральному директору підприємства. Під час проведення внутрішньої службової перевірки були співставлені дані транзакцій проведених ОСОБА_1 по касі, платіжному терміналу та дані записів відеоспостереження. Таким чином було встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи 27 жовтня 2019 року, при обслуговуванні грошових коштів у розрахунках з покупцями здійснила наступні порушення: систематичне проведення безготівкових оплат тільки через платіжний термінал, без доведення операцій по касі, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та обов`язків передбачених посадовою інструкцією щодо проведення оплат через касу; систематичне проведення готівкових розрахунків по касі як оплати банківськими картами, без фактичної оплати банківською картою, що є порушенням положень посадової інструкції продавця непродовольчих товарів ТОВ Хумана Схід про відповідальність за правильне ведення та оформлення касової документації та порушенням п. 1 ст. 3 вищевказаного Закону; систематичне порушення обов`язку щодо друку та видачі покупцям розрахункових документів (фіскальних чеків), що є порушенням п. 1 ст. 3 зазначеного вище Закону, абз. 2 ч. 11 ст. 8 Закону України Про захист прав споживачів та положень посадової інструкції щодо обов`язку продавця непродовольчих товарів передати чек клієнту; проведення придбання/оплати товару за відсутності покупця, товару та грошей, що є порушенням положень посадової інструкції продавця непродовольчих товарів ТОВ Хумана Схід про відповідальність за правильне ведення та оформлення касової документації та обов`язку проведення оплати через касу після отримання коштів від клієнта. Слід зазначити, що загальна кількість готівкових коштів, що були отримані ОСОБА_1 27.10.2020 року від покупців та оформлена як безготівковий розрахунок склала 784,10 грн., у касу ці готівкові кошти не потрапили, їх подальша доля підприємству не відома. 08 листопада 2019 року на підставі отриманих матеріалів службової перевірки та виявлених у ОСОБА_1 порушень, було ініційовано проведення зборів наради по особовому складу ТОВ Хумана Схід . Для дачі пояснень з приводу виявлених порушень, на збори наради по особовому склад було запрошено ОСОБА_1 та ознайомлено її з результатами службової перевірки. ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення з приводу виявлених порушень, від надання яких остання відмовилася. За результатами зборів наради була встановлена наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з втратою довіри та прийнято рішення про передачу генеральному директору ТОВ Хумана Схід на розгляд питання щодо остаточного рішення про звільнення продавця непродовольчих товарів ОСОБА_1 . В цей же день, 08 листопада 2019 року, ОСОБА_1 було звільнено згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з втратою довіри, із оформленням відповідного наказу. ОСОБА_5 була обізнана в роботі з реєстраторами розрахункових операцій і проходила відповідну підготовку. Вина ОСОБА_1 характеризується умислом. Порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 унеможливлюють у подальшому довірити їй роботу з грошовими коштами у зв`язку з порушенням вимог з виконання своїх посадових обов`язків та недотриманням вимог встановлених законом. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у повній відповідності до норм діючого трудового законодавства. У зв`язку з цим, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

04 червня 2020 року від позивача до суду надійшло письмове заперечення на відзив відповідача, в якому зазначено наступне. Вона не вчиняла дій щодо проведення безготівкових розрахунків з покупцями під видом готівкових та навпаки, вона навіть не знає, як це можна зробити. Трудову дисципліну ніколи не порушувала, обов`язки свої виконувала сумлінно, взагалі намагалася працювати так, як від неї вимагала керівник магазину. Зняття Х-звітів вимагалося керівництвом від неї протягом дня неодноразово, а у вихідні дні, кількість таких знять збільшувалася. ОСОБА_6 -звіт вона направляла керівництву по вайберу. Вважає, що відеозапис, який наданий відповідачем у якості доказу до відзиву не можна вважати належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки запис нарізаний шматками, ідентифікувати належним чином достовірність дати та часу запису неможливо, відсутнє джерело цього запису, вона не була достовірно обізнана про здійснення відеоспостереження за нею в магазині. З посадовою інструкцією продавця непродовольчих товарів вона не була ознайомлена належним чином, про що свідчить відсутність її підпису про ознайомлення з нею. Твердження відповідача про її обізнаність в роботі з касовим апаратом та терміналом для здійснення розрахунків банківськими картами не відповідає дійсності, оскільки вона проходила навчання у 2009 році на одному виді касового апарату, а за час її роботи в магазині обладнання неодноразово змінювалося та був наявний касовий апарат іншої марки, навчання роботи з банківським терміналом для проведення розрахунків банківськими картами вона не проходила, навчання роботодавцем працівників магазину роботі з банківськими терміналами щодо обслуговування пластикових карт не проводилося взагалі. В протоколі № 1 від 08 листопада 2019 року зазначено, що вона була присутня на зборах нарад по особовому складу ТОВ Хумана Схід з питання її звільнення на підставі втрати довіри, а також, що вона відмовилася від надання письмових пояснень з приводу виявлених допущених нею порушень . Але це не відповідає дійсності. Її 08 листопада 2019 року запросили приїхати із магазину (у неї був робочий день) до центрального офісу, директор їй сказав, що до неї у керівництва є претензії щодо зняття Х-звітів на протязі дня та те, що вона пробила чек без покупця, вона написала пояснення з цього приводу. Після цього їй оголосили, що вона звільнена, дали підписатися під наказом, видали трудову книжку та розрахунок. На словах їй пояснили, що відбулися збори по особовому складу і вирішили її звільнити за втратою довіри. Також, твердження відповідача, що загальна кількість готівкових коштів, що були нею отримані від покупців та оформлені як безготівковий розрахунок на суму 784,10 грн. не відповідає дійсності, оскільки вона ніколи не привласнювала гроші магазину.

12 червня 2020 року від відповідача до суду надійшло письмове заперечення на відповідь на відзив (заперечення) ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне. Манімуляції з касовим апаратом мали систематичний характер. Порушення, які були здійснені позивачем при виконанні власних посадових обов`язків викладені у протоколі зборів наради по особовому складу ТОВ Хумана Схід . ОСОБА_1 була присутня на зазначених зборах і ознайомлена із протоколом наради по особовому складу ТОВ Хумана Схід під підпис. Відеозапис зроблено камерами спостереження, що встановлені у магазині відповідача, в якому працювала ОСОБА_1 . Те, що відеозапис подано відповідачем в якості доказу частинами, жодним чином не спростовує його вмісту. Дата відеозапису зазначена на ньому коректно. Про впровадження системи відеоспостереження в приміщенні магазину по підприємству було видано наказ № 79-ХД від 29.05.2019 р., згідно якого всі працівники магазину повинні бути проінформовані про впровадження в магазині системи відеоспостереження. Про здійснення відеозапису у приміщенні магазину відповідача ОСОБА_1 було відомо, так як застереження про здійснення відеозапису у приміщенні розміщені і в середині і ззовні магазину. Відеоспостереження не є прихованим, камери добре видно неозброєним оком. Твердження позивача про те, що вона вчилася працювати на одному касовому апараті, а працювала на іншому і касові апарати постійно змінювалися, нічим не підтверджується. У протоколі зборів наради по особовому складу ТОВ Хумана Схід зазначено про відмову від надання ОСОБА_1 пояснень і позивач погодилася із цим, що підтверджується підписом позивача у зазначеному протоколі. Факт того, що позивач у своїх запитах просила відповідача надати їй її пояснювальні записки не може підтверджувати факт їх існування.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та письмовому запереченні на відзив відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та письмовому запереченні на відповідь на відзив.

Допитана у судовому засіданні 23 червня 2020 року у якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працювала керуючою магазину Хумана , що розташований на вул. Новокримській у м. Дніпрі, з листопада 2017 року. ОСОБА_1 була її підлеглою. ОСОБА_1 зарекомендувала себе позитивно та як порядна людина. 08 листопада 2019 року ОСОБА_1 звільнили у зв`язку з втратою довіри. Тоді звільнили двох працівників. Її та ОСОБА_1 викликали у головний офіс Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід та звільнили ОСОБА_1 по статті. Приїжджав директор, дивився записи по магазину. Їм повідомили, що звільнили працівників за порушення касової дисципліни, сказали, що ОСОБА_1 знімала Х-звіти. У лютому 2020 року вона теж звільнилась за власним бажанням. У магазині, в якому вона була керуючою, випадків такого звільнення до звільнення ОСОБА_1 не було. Випадків крадіжок серед працівників та нестачі грошових коштів не було. При цьому, постійно були випадки крадіжки товару клієнтами магазину. Станом на 27 жовтня 2019 року (неділя) нестача товару у магазині складала 126 одиниць, однак товар вони перераховували не кожного дня. Під час роботи у магазині Хумана у ОСОБА_1 було дуже багато роботи та багато обов`язків. Після зміни керівництва роботодавець почав ставити багато вимог до працівників та негласних правил. Зазначила також, що у інструкції написано, що Х-звіт необхідний для того, щоб закрити касу.

Допитана в судовому засіданні 23 червня 2020 року в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працювала продавцем у магазині Хумана з 2008 року по жовтень 2019 року. Інколи вона працювала вдвох з ОСОБА_1 . ОСОБА_1 вона вважає хорошим працівником, за її роботи претензій до ОСОБА_1 не було. Їй відомо, що ОСОБА_1 звільнили у зв`язку з втратою довіри. В той час вона працювала разом з ОСОБА_1 у магазині, що розташований по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звинуватили в тому, що вона забрала гроші з каси. При цьому, це був перший випадок, коли до ОСОБА_1 були висунуті якісь претензії по її роботі.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що 18 серпня 2009 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі її особистої заяви від 18.08.2009 року (а.с. 94) була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід на посаду продавця непродовольчих товарів, що підтверджується копією наказу № 66 від 18 серпня 2009 року (а.с. 95), а також копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 8-12).

08 листопада 2019 року наказом № 218-к від 08.11.2019 ОСОБА_1 була звільнена з посади продавця непродовольчих товарів магазину Хумана у зв`язку з втратою довіри, п. 2 ст. 41 КЗпПУ (а.с. 87). У вищевказаному наказі зазначено, що ОСОБА_1 була звільнена на підставі: доповідної записки менеджера з роздрібної торгівлі непродовольчими товарами ОСОБА_4 , подання ОСОБА_9 , протоколу № 1 від 08.11.2019 року, архіву відеозапису від 27.10.2019 року та касової контрольної стрічки.

В п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом встановлено, що підставами для звільнення позивача у зв`язку з втратою довіри стали наступні обставини.

06 листопада 2019 року менеджер з роздрібної торгівлі ТОВ Хумана Схід ОСОБА_4 звернулася до генерального директора ТОВ Хумана Схід ОСОБА_3 з доповідною запискою, в якій повідомила, що під час виконання своїх функціональних обов`язків продавець непродовольчих товарів магазину ОСОБА_1 , яка є матеріально відповідальною особою, неодноразово порушувала правила проведення операцій з матеріальними цінностями. А саме, неодноразово зняття денного Х-звіту, проведення продаж без наявності клієнтів у каси, вирівнювання сум готівкою та карти, що підтверджується даними з контрольної касової стрічки та даними відеозапису за 27.10.2019 року (а.с. 71).

Згідно подання менеджера з роздрібної торгівлі ТОВ Хумана Схід ОСОБА_4 на ім`я генерального директора ТОВ Хумана Схід ОСОБА_3 від 08.11.2019 року останнього було повідомлено, що продавець непродовольчих товарів магазину Хумана по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , яка є матеріально відповідальною особою, 27 жовтня 2019 року неодноразово порушувала правила операції з матеріальними цінностями, не видавала покупцям чеки, самостійно знімала денні Х-звіти, проводила безготівкові та готівкові оплати, вирівнюючи помилки на касі, що підтверджується записами з камер відеоспостереження. На підставі наведених обставин, було запропоновано надати згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з втратою довіри, оскільки подальшу роботу ОСОБА_1 у ТОВ Хумана Схід вважала неможливим (а.с. 86).

На підставі вказаного подання в той же день, 08 листопада 2019 року, у ТОВ Хумана Схід були скликані збори наради по особовому складу. Згідно протоколу зборів наради по особовому складу № 1 від 08.11.2019 року було вирішено, передати питання для прийняття остаточного рішення про звільнення продавця непродовольчих товарів Хумана по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з втратою довіри генеральному директору ОСОБА_10 , згідно п. 2 ст. 41 КЗпПУ (а.с. 85).

Отже, судом встановлено, що після подій, що стали підставою для звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 41 КЗпПУ та мали місце 27 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 було звільнено протягом одного дня, а саме 08 листопада 2019 року.

Після звільнення, позивач маючи намір оскаржити його у суді, декілька разів зверталася до відповідача з заявами від 22.01.2020 року (а.с. 13), та від 29.01.2020 року (а.с. 14), з вимогою видати їй документи: копію наказу про звільнення, копію протоколу загальних зборів особового складу, копію пояснювальної записки.

Однак, у відповідь на заяву від 29.01.2020 року позивач отримала від відповідача листа за № 19 від 27.02.2020 року про відмову у наданні затребуваних документів (а.с. 15).

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Оскільки звільнення позивача відбулося з ініціативи відповідача, то ТОВ Хумана Схід зобов`язано було у день звільнення видати позивачу копію наказу про звільнення, однак не зробило цього, тим самим порушивши наведені норми КЗпП України.

Наведені обставини призвели до пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом з метою оскарження свого звільнення з роботи, у зв`язку з чим строк звернення і було поновлено судом.

Згідно положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абзаці 2 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , звільнення з підстав втрати довір`я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41КЗпП України дозволяє стверджувати, що розірвання трудового договору на його підставі можливе за сукупності таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (приймання, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу (тобто, негативну оцінку роботодавцем трудової діяльності працівника, що зумовлена невиконанням чи неналежним виконанням працівником своєї трудової функції, безпосередньо пов`язаної з обслуговуванням грошових, товарних і культурних цінностей).

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Судом встановлено, що згідно посадової інструкції продавця непродовольчих товарів ТОВ Хумана Схід , затвердженої 12.05.2008 року позивач, як особа, яка займає посаду продавця непродовольчих товарів, несе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за товарно-матеріальні цінності (а.с. 82-83).

18 серпня 2009 року між сторонами було укладено договір № 32 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно умов якого позивач бере на себе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей (а.с. 105). Строк дії договори сторони обумовили протягом періоду роботи працівника на матеріально-відповідальній посаді.

Крім того, 03 липня 2018 року між відповідачем та членами колективу магазину ТОВ Хуман Схід , в особі керівника колективу ОСОБА_7. було укладено договір про колективну матеріальну відповідальність, згідно умов якого колектив магазину, до якого входила позивач, прийняв на себе колективну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для здійснення торгівельної діяльності (а.с. 106).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Підставою для втрати довіри працівнику, що обслуговує матеріальні цінності, можуть бути лише його винні дії або бездіяльність, чи конкретні факти, які дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Сама по собі нестача товарних цінностей або їх надлишок, а також підозра, якщо немає конкретних фактів не можуть бути підставою для втрати довіри до працівника.

Відповідачем не зазначено та не підтверджено належними доказами, якими саме винними, протиправними діями або бездіяльністю позивача утворилася нестача матеріальних цінностей й якими доказами це підтверджується.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначав, що загальна кількість готівкових коштів, що були отримані ОСОБА_1 27 жовтня 2019 року від покупців та оформлені як безготівковий розрахунок склала 784,10 грн., у касу ці готівкові кошти не потрапили, їх подальша доля підприємству не відома.

Однак, такі твердження представника відповідача не підтверджені жодними доказами. Жодних доказів того, що 27 жовтня 2019 року у магазині, де працювала позивач, було виявлено будь-яку недостачу грошових коштів, стороною відповідача суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять. При цьому, сама позивач наполягає на тому, що 27 жовтня 2019 року у магазині, де вона працювала, не було недостачі грошових коштів, що підтвердила також і допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_7 . У зв`язку з цим, такі твердження представника відповідача суд до уваги не приймає та відхиляє їх за недоведеністю.

Більш того, сам представник відповідача в судовому засіданні на запитання суду повідомив, що фактів розкрадання, втрати або нестачі грошових коштів з вини позивача за 27.10.2019 року в магазині Хумана встановлено не було. За цей день в магазині згідно звіту за день нестачі грошових коштів не виявлено. Тільки за весь тиждень було виявлено нестачу товару у кількості приблизно 120 одиниць, а не грошових коштів. Однак доказів того, з чиєї вини сталася нестача товару, чи то з вини продавців, чи то з вини покупців, в керівництва магазину не має. До правоохоронних органів з приводу крадіжок за цей період вони не зверталися. Крім того за цей тиждень, разом з ОСОБА_5 працювали інші працівники, та деякі дні позивач взагалі мала вихідний день та була відсутньої на місці роботи.

У судовому засіданні представник відповідача також зазначав, що було виявлено нестачу товару у магазині, а саме близько 120 одиниць. Однак, жодних належних та допустимих доказів нестачі товару у магазині, де працювала позивач, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим такі твердження представника відповідача суд до уваги не приймає та відхиляє. Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку, якщо нестача товару станом на 27 жовтня 2019 року дійсно мала місце, то жодних доказів того, що така нестача товару утворилась саме внаслідок винних дій позивача, стороною відповідача суду не надано. Свідок ОСОБА_7 пояснила, що станом на 27 жовтня 2019 року мала місце нестача товару у магазині, однак товар перераховується не кожного дня, а недостачі товару внаслідок крадіжок клієнтами магазину виникають постійно. При цьому за цей період у магазині працювало декілька змін працівників, що не заперечував і представник відповідача. Доказів щодо вартості завданих відповідачу збитків внаслідок нестачі товару матеріали справи також не містять.

Суд також звертає увагу на те, що стороною відповідача суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачу діями позивача дійсно було завдано будь-які збитки, будь то збитки у вигляді недостачі грошових коштів чи збитки у вигляді недостачі товару.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 зазначили, що у магазині Хумана , що розташований по вул. Новокримській у м. Дніпрі, завжди дуже багато покупців. При цьому, оплата за товари здійснюється покупцями магазину як у готівковій, так і в безготівковій формі. Оскільки покупців багато, то часто бували випадки, коли під час роботи з касовим апаратом працівник магазину на касі випадково замість оплати банківською карткою обирав оплату готівкою та навпаки. Такі випадки бували доволі часто та мали місце не лише у роботі позивача ОСОБА_1 , а і в роботі інших працівників. Х-звіти неодноразово протягом дня знімались також і іншими працівниками, в тому числі Х-звіти неодноразово знімались на вимогу керівництва та направлялись керівництву. Але, до цього ніколи не було випадків, коли вищеописані дії ставали підставою для звільнення працівника та не повідомлялось, що це є порушенням вимог законодавства.

Надані відповідачем данні відеозапису з камер відеоспостереження (а.с. 107), копій касових стрічок (а.с. 72-74), квитанцій платіжного терміналу (а.с. 79-80), виписки банку по операціям (а.с. 76-78) та денного Х-звіту (а.с. 75) суд оцінює критично та до уваги в якості доказу на підтвердження винних дій позивача не приймає, оскільки час подій на відеозаписі, час у банківському платіжному терміналі та час по касовим чекам не співпадають, а твердження представника відповідача про те, що час подій на відеозаписі не співпадає з часом у банківському платіжному терміналі у зв`язку з не переведенням відеоспостереження на зимовий час (+ 1 година), а час по касовим чекам - мінус 1 хвилина від часу по банківського терміналу, не підтверджені жодними доказами.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не встановлено конкретних фактів вчинення ОСОБА_1 винних дій, внаслідок яких відповідачу було б завдано збитків або матеріальної шкоди, та які б могли бути підставою для втрати довіри до позивача як працівника.

При цьому, втрата довіри до працівника повинна бути заснована на конкретних фактах вчинення працівником винних дій, в той час як, для перевірки тверджень відповідача ніяких підтверджуючих документів вчинення позивачем будь-яких винних дій надано не було. Таким чином, якщо вина працівника у вчиненні конкретних дій не встановлена, то і звільнення працівника за п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України не можливе.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ № 218-к від 08 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади продавця непродовольчих товарів ТОВ Хумана Схід у зв`язку з втратою довіри згідно п. 2 ст. 41 КЗпП був винесений керівником зазначеного підприємстві з порушенням установленого законом порядку без достатніх для того підстав.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Оскільки наказ № 218-к від 08 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади продавця непродовольчих товарів ТОВ ХуманаСхід у зв`язку з втратою довіри згідно п. 2 ст. 41 КЗпП був винесений керівником зазначеного підприємства без достатніх для того законних підстав, суд приходить до переконливого висновку, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача вищевказаний наказ про звільнення ОСОБА_1 підлягає не скасуванню (оскільки був виданий уповноваженою посадовою особою в межах її компетенції), а визнанню незаконним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з порушенням порядку установленого законом, вона має бути поновлена на попередній роботі, а саме на посаді продавця непродовольчих товарів ТОВ Хумана Схід , у зв`язку з чим суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

При цьому, згідно ч. 7 ст. 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Аналогічне положення міститься й у п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Отже, з урахуванням положень ч. 7 ст. 235 КЗпП та п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді продавця непродовольчих товарів у ТОВ Хумана Схід .

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з ТОВ Хумана Схід заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта). Отже, положення статті 235 КЗпП України передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначених цією статтею випадках, перелік яких є вичерпним.

Оскільки під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що ОСОБА_11 була звільнена з ТОВ Хумана Схід з порушеннями закону, суд вважає, що позивачу має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці згідно наданої довідки № 99 від 04 червня 2020 року (а.с. 64), становить: вересень 2019 року - 10 527,00 грн., жовтень 2019 року - 10 244,61 грн., що разом складає (10 527,00 грн. + 10 244,61 грн. = 20 771,61 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (21 + 22 = 43 дні) = 483,06 грн.

Суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 09 листопада 2019 року і по день ухвалення судом рішення, оскільки саме цей період у зв`язку з вимушеним прогулом позивач не отримувала заробітку плату. Кількість робочих днів за період з 09 листопада 2019 року по 18 серпня 2020 року (день ухвалення рішення) складає 193 дні, а саме: листопад 2019 року - 15 днів, грудень 2019 року - 21 день, січень 2020 року - 21 день, лютий 2020 року - 20 днів, березень 2020 року - 21 день, квітень 2020 року - 21 день, травень 2020 року - 19 днів, червень 2020 року - 20 днів, липень 2020 року - 23 дні, серпень 2020 року - 12 днів.

Таким чином, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме за період з 09 листопада 2019 року по 18 серпня 2020 року складає: 193 дні х 483,06 грн. = 93 230,58 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2019 року по 18 серпня 2020 року у розмірі 93 230,58 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу який стягнуто судом - 93 230,58 грн.; період стягнення дорівнює 9 повних місяців. Отже, розмір заробітної плати який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 93 230,58 / 9 = 10 358,95 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ Хумана Схід на її користь моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок незаконного звільнення позивач зазнала моральне потрясіння та душевні хвилювання, у зв`язку з втратою роботи позивач також втратила звичайні життєві зв`язки та була позбавлена спілкування з колегами, а також залишилась без коштів на існування, оскільки не отримувала заробітну плату протягом тривалого часу.

Підсумовуючи наведене, виходячи з підстав пред`явлення позову, характеру правовідносин, які склалися між сторонами, а також обов`язку відповідача відшкодувати моральну шкоду, суд визнає, що заявлена до стягнення позивачем сума моральної шкоди є завищеною, тому враховуючі вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн.

За таких обставин вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд також визнає доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень (щодо обізнаності позивача про здійснення відеоспостереження, сертифікації та введення в експлуатацію касового обладнання магазину та відеообладнання магазину, належного ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку та правилами здійснення касових операції та інші), суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відноситься до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Підсумовуючи все вищенаведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду у березні 2020 року був звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , то з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід за цими позовними вимогами слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 840,80 грн. Крім того, враховуючи, що за позовними вимогами про стягнення моральної шкоди позивача судом було звільнено від сплати судового збору, за цими позовними вимогами з відповідача на користь держави слід також стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Отже, з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід слід стягнути на користь держави судовий збір у загальному розмірі 1 681,60 грн. (840,80 грн. + 840,80 грн. = 1 681,60 грн.).

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 41, 47, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід про поновлення на роботі - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід № 218-К від 08 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з втратою довіри за п. 2 ст. 41 КЗпПУ.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на посаді продавця непродовольчих товарів у товаристві з обмеженою відповідальністю Хумана Схід .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід (ЄДРПОУ 35934899, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Мечникова, 12) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 93 230,58 грн. (дев`яносто три тисячі двісті тридцять гривень, 58 копійок), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід (ЄДРПОУ 35934899, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Мечникова, 12) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень,00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хумана Схід (ЄДРПОУ 35934899, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Мечникова, 12) судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня, 60 копійок) на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на посаді продавця непродовольчих товарів у товаристві з обмеженою відповідальністю Хумана Схід .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць у розмірі 10 358,95 грн. (десять тисяч триста п`ятдесят вісім гривень, 95 копійок) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез