Рішення

від 05.08.2020 по справі 205/3324/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

05.08.2020 Єдиний унікальний номер 205/3324/18

Єдиний унікальний номер 205/3324/18

Провадження № 2/205/566/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Моренко Катерини Сергіївни, Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон-3000 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, ОСОБА_4 , про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон-3000 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 травня 2018 року звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа державний реєстратор Моренко К.С. про скасування державної реєстрації та визнання права власності.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року позов залишено без руху та запропоновано позивачам усунути недоліки з додержанням вимог п. 2 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 18 червня 2018 року позивачами було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2018 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2018 року у державного реєстратора Моренко К.С. було витребувано копії документів та матеріалів, що містяться у реєстраційній справі на об`єкт нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2018 року було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на торгівельний комплекс, загальною площею 135,6 кв.м., що складається з будівель А-1, Б-1, В-1, Д-1, Е-1, Ж-1, споруд № 1, 2, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2018 року до участі у справі були залучені в якості співвідповідача ТОВ Оріон-3000 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2018 року було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на торгівельний комплекс, загальною площею 135,6 кв.м., що складається з будівель А-1, Б-1, В-1, Д-1, Е-1, Ж-1, споруд № 1, 2, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ТОВ Оріон-3000 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2018 року у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. було витребувано копії документів та матеріали, на підставі яких 11 травня 2018 року було посвідчено договори купівлі-продажу, які було зареєстровано в реєстрі за № 1582 та 1585.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2018 року було прийнято до провадження зустрічний позов ТОВ Оріон-3000 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії та об`єднано з первісним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , або іншим особам, було заборонено користуватися приміщеннями , що входять до складу об`єкту нежитлової нерухомості - торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2019 року до участі у справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивачів за первісним позовом ОСОБА_4 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2019 року прийнято позов третьої особи ОСОБА_4 до спільного розгляду з первісним та зустрічним позовами.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2019 року провадження в частині позовних вимог третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Моренко К.С., ТОВ Оріон-3000 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та приватний нотаріус ДМНО Батова Л.Г. про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності закрито.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2019 року витребувано у Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері держреєстрації Департаменту адмінпослуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виклик свідків задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2020 року підготовче засідання було закрито, а справу призначено до судового розгляду.

Позивачі за первісним позовом у ході судового засідання, у своєму уточненому позові, відзиві на зустрічну позовну заяву, відповіді на відзив позивача за зустрічним позовом, а також їх представник в ході судового розгляду посилалися на те, що в що на підставі договору купівлі-продажу кіоску від 23 жовтня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалової В.М., і зареєстрованого в реєстрі за № 3348, ОСОБА_5 набула право власності на кіоск, що знаходиться на ж/м Покровський (раніше Комунар), магазин Парус . Рішеннями виконавчого комітету Ленінської районної ради міста Дніпропетровська № 38/3 та № 38/4 від 21 січня 2000 року Про дозвіл реконструкції торгівельного комплексу на АДРЕСА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було надано дозвіл на реконструкцію двох торгівельних кіосків. Між ОСОБА_5 та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було укладено договір № 471/03 на право тимчасового користування землею на фактичним розміщенням кіоску по АДРЕСА_2 , та отримано ордер на право зайняття місця під встановлення кіосків № 840 і 840/1, про що виконавчим комітетом Ленінської районної ради у м. Дніпропетровську видані акти про готовність до торгівлі. 07 березня 2000 року ОСОБА_2 отримав дозвіл на реконструкцію двох кіосків в торгівельному комплексі по АДРЕСА_2 , що підтверджується випискою з протоколу засідання робочої групи № 100 від 02 березня 2000 року, та отримано ордер на право заняття місця під установку кіосків № 838 та 838/1, про що виконавчим комітетом Ленінської районної ради у м. Дніпропетровську видані акти про готовність до торгівлі. На протязі 2000-2002 років за власні кошти здійснили реконструкцію торгівельних кіосків згідно з проектною документацією, провели технічну інвентаризацію у КП ДМБТІ ДОР, також державною приймальною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, про що свідчить копія технічного паспорта від 14 липня 2003 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 на торгівельні кіоски, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого кіоски А-1, площею 11,00 кв.м. та Б-1, площею 11,9 кв.м., розташовані в торгівельному комплексі загальною площею 134 кв.м. та підлягають введенню в експлуатацію. У 2013 році позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровської міської ради із заявою про надання оренди землі під забудовою, що знаходиться у торгівельному комплексі за адресою: АДРЕСА_1 , але відповіді не отримала, заяву було повернуто без опрацювання з невідомих причин. У квітні 2018 року позивачам за первісним позовом стало відомо, що 26 квітня 2018 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Моренко К.С., на підставі розпорядження серія та номер 937-р від 25 листопада 2010 року, виданого Дніпропетровським міським головою; декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ДП № 14211042247 від 11 серпня 2011 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, зареєстровано право приватної власності на торгівельний комплекс - будівлі А-1, Б-1, В-1, Г-1, Е-1, Ж-1, споруди 1, 2, загальною площею 135,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 11 травня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., було посвідчено договори купівлі-продажу частки нерухомого майна по Ѕ частині, за реєстровими № 1585 та № 1582, за якими право власності на торгівельний комплекс - будівлі А-1, Б-1, В-1, Г-1, Е-1, Ж-1, споруди 1, 2, загальною площею 135,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за відповідачем за первісним позовом ТОВ Оріон-3000 , про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 41037815 та № 41037208 від 11 травня 2018 року. При цьому зазначали, що позивачем за зустрічним позовом заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання позивачів за первісним позовом звільнити приміщення літ. А-1, Б-1 та Г-1, Д-1, що знаходяться в торгівельному комплексі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , при тому, що право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна є предметом спору за первісним позовом, а договори, на підставі яких ТОВ Оріон-3000 набуло право власності на спірні приміщення, є недійсними, оскільки розпорядження Дніпропетровського міського голови не є документом, що підтверджує право власності, а саме розпорядження, додане до зустрічної позовної заяви, не містить підпису міського голови та не зареєстровано на інтернет-порталі Дніпровської міської ради у розділі прийняті документи . Вважають, що ТОВ Оріон-3000 не є законним власником спірного нерухомого майна, а тому зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають. Просили суд скасувати рішення державного реєстратора Моренко К.С. про державну реєстрацію права власності на торгівельний комплекс, що складається з будівель літ. А-1, Б-1, В-1, Г-1, Е-1, Ж-1, споруди 1, 2, загальною площею 135,6 кв.м. і розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , визнати недійсними договори купівлі-продажу від 11 травня 2018 року на торгівельний комплекс, що складається з будівель літ. А-1, Б-1, В-1, Г-1, Е-1, Ж-1, споруди 1, 2, загальною площею 135,6 кв.м. і розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладені між ОСОБА_3 і ТОВ Оріон-3000 , які були посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. і зареєстровані у реєстрі за № 1582 та № 1585; скасувати рішення № 41037815 та № 41037208 від 11 травня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаного торгівельного комплексу; визнати за ОСОБА_1 право власності на торгівельні кіоски літ. А-1, загальною площею 11,0 кв.м., і літ. Б-1, загальною площею 11,9 кв.м., які розташовані в торгівельному комплексі, загальною площею 135,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на торгівельні кіоски літ. Г-1, загальною площею 11,3 кв.м., і літ. Д-1, загальною площею 11,9 кв.м., які розташовані в торгівельному комплексі, загальною площею 135,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; у задоволенні позовних вимог за зустрічним позов ТОВ Оріон-3000 відмовити в повному обсязі.

Позивач за зустрічним позовом ТОВ Оріон-3000 у своєму зустрічному позові, відзиві на уточнену первісну позовну заяву та письмових поясненнях, а його представники у ході судового розгляду посилалися на те, що ТОВ Оріон-3000 з 11 травня 2018 року є законним власником торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: будівлі літ.А-1, Б-1, В-1, Г-1, Д-1, Е-1, Ж-1, споруди № 1, 2, загальною площею 135,6 кв.м ., право власності на який зареєстровано у встановленому законом порядку. Позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 чинять перешкоди позивачеві за зустрічним позовом щодо користування та розпорядження належним йому майном. Після укладання договорів купівлі-продажу, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 користуються приміщеннями літ. А-1, Б-1, Г-1, Д-1, що знаходяться в торгівельному комплексі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідної правової підстави. ТОВ Оріон-3000 зверталося до відповідачів за зустрічним позовом з пропозицією звільнити спірні приміщення, або укласти відповідні договори оренди, яку ними залишено без відповіді. Відповідно до положень статуту ТОВ Оріон-3000 одним із видів діяльності товариства є надання в оренду власного нерухомого майна. Саме з цією метою позивач за зустрічним позовом придбав торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ТОВ Оріон-3000 , як законний власник торгівельного комплексу, має право на усунення перешкод у користуванні власністю. Проти задоволення позовних вимог заперечувало, посилаючись на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 23 жовтня 1997 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_7 кіоск, що знаходиться на ж/м Покровський (раніше Комунар) маг. Парус . Однак, предметом договору зазначено кіоск без розміру, який мав цей кіоск, технічних характеристик. 15 травня 1999 року між ПП Армінал та ОСОБА_8 було укладено договори АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , згідно з умовами яких генпідрядник прийняв на себе інженерно-технічний контроль за реконструкцією групи торгових павільйонів під міні-торговий комплекс відповідно до функціональних зобов`язань генпідрядника. Зазначений договір не містить в собі посилання на адресу та будь-яких інших відомостей, які б давали підставу стверджувати, що вони стосуються спірних приміщень. Актами від 07 лютого 2000 року було підтверджено готовність до торгівлі кіосків, належних ОСОБА_7 та встановлених по АДРЕСА_2 , при цьому не вказано площу кіосків. Рішенням виконкому Ленінської районної ради № 38 від 21 січня 2000 року надано дозвіл ОСОБА_7 на реконструкцію двох торгівельних кіосків по АДРЕСА_2 . При цьому позивач за зустрічним позовом зауважував, що спочатку було надано дозвіл на реконструкцію кіосків, а потім на встановлення кіосків. На засіданні робочої групи Управління споживчого ринку та агропромислового комплексу від 02 березня 2000 року надано дозвіл ПП ОСОБА_2 на встановлення 2-х кіосків в торговому комплексі по АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради № 38/3 від 21 січня 2000 року ОСОБА_2 надано дозвіл на реконструкцію двох торгівельних кіосків, розташованих по АДРЕСА_2 , право власності ОСОБА_2 на них не підтверджено. Просили суд у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити і усунути перешкоди ТОВ Оріон-3000 у користуванні власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнити приміщення літ. А-1, Б-1, Г-1 та Д-1, що знаходяться в торгівельному комплексі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також представником позивача у судовому засіданні просила суд при ухваленні рішення, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2018 року та 27 липня 2018 року, скасувавши арешт, накладений на спірні об`єкти нерухомого майна, а саме: торгівельний комплекс, загальною площею 135,6 кв.м., що складається з будівель А-1, Б-1, В-1, Д-1, Е-1, Ж-1, споруд № 1, 2, за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки судові не повідомила, надала до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначила, що 30 липня 2010 року нею було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 257/2010-04, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, відповідно до якого отримала право на будівництво торговельного комплексу по АДРЕСА_1 . Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 25 листопада 2010 року об`єкту було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . 11 серпня 2011 року нею було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: торговельного комплексу, загальною площею 135,6 кв.м., що складається із будівель літ. А-1, Б-1, В-1, Г-1, Д-1, Е-1, Ж-1, споруди 1, 2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З метою реєстрації права власності у встановленому законом порядку ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К.С., яка після перевірки наданих заявником документів, зареєструвала за відповідачем ОСОБА_3 право власності. 11 травня 2018 року відповідач, як законний власник, продала належне їй майно - торговельний комплекс, відповідачеві за первісним позовом ТОВ Оріон-3000 . Зазначила, що вона як законний власник мала всі законні підстави розпоряджатися належним їй майном, а твердження позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про те, що вони є власниками спірного майна не відповідають дійсності, оскільки надані ними докази не підтверджують факт того, що їм було надано право на зайняття торговельних кіосків та їх реконструкцію, оскільки з наданих доказів вбачається, що торговельні кіоски розташовані по АДРЕСА_2 не по АДРЕСА_1 . Також зауважила, що позовними вимогами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є визнання недійсними договорів купівлі-продажу в цілому на торговельний комплекс, при тому, що вони оскаржують право власності лише на чотири з них, загальною площею 46,1 кв.м. Зазначила, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом державний реєстратор Моренко К.С. у судове засідання не з`явилася, про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином, просила справу розглядати за її відсутності, через неможливість прибути у судове засідання, зазначила, що підстав для залучення її до участі у справі в якості відповідача не вбачає, оскільки при вчиненні реєстраційних дій діяла відповідно до приписів і вимог ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Третя особа за первісним позовом приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г. у судове засідання не з`явилася, про час, місце і дату розгляду повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Третя особа за первісним позовом ОСОБА_4 судове засідання не з`явився, про час, місце і дату розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець з 01 серпня 1997 року, стан суб`єкта: припинено, дата запису 03 січня 2017 року (т. 1 а.с. 69-71).

На підставі договору купівлі-продажу кіоску від 23 жовтня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М. і зареєстрованого в реєстрі за № 3348, ОСОБА_9 є власником кіоску, що знаходиться на АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 15).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради № 38/4 від 21 січня 2000 року ПП ОСОБА_9 дозволено реконструкцію двох торгівельних кіосків на ж/ АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 21).

07 лютого 2000 року заступником голови Ленінського виконкому було погоджено акти ПП ОСОБА_9 про готовність кіосків до торгівлі (т. 1 а.с. 18, 19).

07 лютого 2000 року ПП ОСОБА_9 виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів було надано ордер № 840 на право зайняття місця під встановлення кіоску з реалізації продуктів харчування та ордер № 840/1 на право зайняття місця під встановлення кіоску з реалізації аудіо- та відеопродукції по АДРЕСА_2 (реконструкція) (т. 1 а.с. 16, 17).

19 березня 2001 року між ПП ОСОБА_9 та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було укладено договір № 471/03 на право тимчасового користування земельною ділянкою загальною площею 24 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 23).

04 серпня 2001 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 і змінила прізвище на ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 14).

Відповідно до положення про присвоєння адреси об`єкта та чергового плану міста МКП Земград № 564 від 14 серпня 2003 року торговельному кіоску присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 22).

14 липня 2003 року ОСОБА_1 було видано технічний паспорт на торгівельні кіоски літ. А-1, загальною площею 11,0 кв.м., та Б-1, загальною площею 11,9 кв.м., по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 24-28).

19 жовтня 2004 року між держінспекцією з енергозбереження та ПП ОСОБА_9 було укладено договір № 05-02/1294/ТВ про розбобку проектної документації на будівництво торговельного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 35).

Заявою від 25 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровської міської ради із заявою про виділення земельної ділянки в оренду під забудовою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 29).

ОСОБА_2 був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець з 27 жовтня 1998 року, стан суб`єкта: припинено, дата запису 14 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 68-69).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради № 38/3 від 21 січня 2000 року ПП ОСОБА_2 дозволено реконструкцію двох торгівельних кіосків на АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 56).

07 лютого 2000 року ПП ОСОБА_2 виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів було надано ордер № 838 на право зайняття місця під встановлення кіоску з реалізації продуктів харчування по АДРЕСА_2 (реконструкція) (т. 1 а.с. 51).

07 лютого 2000 року заступником голови Ленінського виконкому ПП ОСОБА_2 було погоджено акти про готовність кіосків до торгівлі (т. 1 а.с. 52, 53).

Відповідно до виписки з протоколу засідання робочої групи № 100 від 02 березня 2000 року ПП ОСОБА_2 дозволено встановлення 2 кіосків в торгівельному комплексі по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 54).

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 50/13 від 19 листопада 2003 року погоджено місце розташування об`єктів у місті (т. 2 а.с. 144, 146), рішенням Дніпропетровської міської ради № 175/30 від 21 вересня 2005 року надано дозвіл приватним підприємцям ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 продовжити проектно-вишукувальні роботи щодо розташування будівлі підприємства торгівлі по вул. АДРЕСА_6 на один рік (т. 2 а.с. 142-143).

08 травня 2018 року ОСОБА_2 було видано технічні паспорти на торгівельний кіоск літ. Г-1, загальною площею 11,3 кв.м. (т. 1 а.с. 57-62) та на торгівельний кіоск літ. Д-1, загальною площею 11,9 кв.м. (т. 1 а.с. 63-67).

Згідно зі звітом про оцінку вартості торгівельних кіосків літ. А-1 та літ. Б-1 у торговельному комплексі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , № 0805-18/1 від 08 травня 2018 року, вартість зазначених об`єктів складає 49 339 гривень (т. 1 а.с. 75-89).

Вартість торгівельних кіосків літ. Г-1 та літ. Д-1 у торговельному комплексі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до звіту № 0805-18/2 від 08 травня 2018 року становить 49 986 гривень (т. 1 а.с. 90-92).

15 травня 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до прокуратури Дніпропетровської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 74).

Рішенням державного реєстратора Департаменту адмінпослуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Беляніновою К.О. ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації обтяження права власності на торгівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 157).

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 937-р від 25 листопада 2010 року відповідно до листа ОСОБА_3 торговельному комплексу по АДРЕСА_6 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 203).

30 липня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Міняйловій Н.М. було видано дозвіл № 257/2010-04 на виконання будівельних робіт по будівництву торговельного комплексу біля буд. АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 204).

11 серпня 2011 року ОСОБА_3 було видано декларацію серії ДП № 14211042247 про готовність об`єкта до експлуатації: торговельного комплексу по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 205).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К.С. станом на 04 травня 2018 року право власності на торгівельний комплекс, загальною площею 135,6 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 209).

Рішенням засновників (учасників) № 1/2018 від 03 травня 2018 року було створено ТОВ Оріон-3000 (т. 2 а.с. 8), відомості про яке було внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 2).

11 травня 2018 року ОСОБА_3 і ТОВ Оріон-3000 уклали договір купівлі-продажу частки нерухомого майна, а саме: Ѕ частки у праві спільної часткової власності на торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. і зареєстрований в реєстрі за № 1582 (т. 2 а.с. 65-68).

Ѕ частина зазначеного нерухомого майна була передана покупцеві ТОВ Оріон-3000 відповідно до акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу частки нерухомого майна (т. 2 а.с. 69).

Право власності на підставі зазначеного договору купівлі-продажу у встановленому законом порядку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41037208 від 11 травня 2018 року (т. 2 а.с. 70).

11 травня 2018 року між ОСОБА_3 і ТОВ Оріон-3000 було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частки у праві спільної сумісної власності на торгівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. і зареєстрований в реєстрі за № 1585 (т. 2 а.с. 71-74), та яку було передано покупцеві, про що сторонами підписано акт приймання-передачі (т. 2 а.с. 75).

Право власності у встановленому законом порядку на підставі зазначеного договору купівлі-продажу було зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41037815 від 11 травня 2018 року (т. 2 а.с. 76).

Згідно з відомостями, наданими Чумаківською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області вих. 1391 від 16 вересня 2019 року, ОСОБА_16 звільнена з посади державного реєстратора розпорядженням сільського голови № 26-К від 18 липня 2018 року (т. 3 а.с. 76).

Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2019 року слідчому управлінню ГУНП у Дніпропетровській області надано тимчасовий доступ до оригіналів усіх документів, з можливістю їх вилучення, які містяться в реєстраційній справі по об`єкту нерухомого майна, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , та які перебувають у власності Дніпровської міської ради (т. 3 а.с. 137-140).

Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року слідчому управлінню ГУНП у Дніпропетровській області продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018040000000625 від 22 травня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України (т. 3 а.с. 141-144).

Також у судовому засіданні було допитано в якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Свідок ОСОБА_20 судові пояснив, що його дружина працювала у кіоску поряд з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з початку лютого 1998 року. Починали, коли кіоски були металевими. Наприкінці 1999 року було розпочато будівництво капітальних будівель, яке було закінчено протягом 2000 року. Всі будівельні роботи виконував один підрядник. Із документів був технічний паспорт від 2001 року або 2002 року. Пропрацював поряд з позивачами за первісним позовом до 2008 року або 2011 року.

Свідок ОСОБА_17 зазначив, що він є знайомим позивача за первісним позовом ОСОБА_2 . Він здійснював покупки з того часу, коли були металеві кіоски. Згодом на їх місці почалося будівництво і він познайомився з ОСОБА_2 і запропонував свою допомогу у будівництві, оскільки за спеціальністю зварювальник. Капітальні будівлі будувалися ОСОБА_2 , ОСОБА_1 також там бачив. Період будівництва був протягом 1999-2000 років. Офіційно договорів з позивачем за первісним позовом не укладали, працював за домовленістю. З цього зробив висновок, що ОСОБА_2 власник, оскільки він був замовником робіт та оплачував роботу свідка також він. Правовстановлюючих документів не бачив.

Свідок ОСОБА_18 судові повідомила, що вона працювала реалізатором продуктів харчування, води у ОСОБА_2 з 1996 року по 2006 рік. ОСОБА_2 був приватним підприємцем. З початку кіоски були металевими, а в 2000 році розпочалося будівництво капітальних. Документів на кіоски ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_19 судові пояснила, що з позивачами за первісним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 працювала поряд з 1998 року по 2012 рік у кіосках, які були розташовані по вул. Набережній Заводській у м. Дніпрі. У 1999 році почали капітальне будівництво, роботи з якого виконувала всім одна підрядна організація. У 2000 році будівництво завершилося і відкрили торгівельний центр. Сама реконструкція виконувалася з дозволу виконкому Ленінської районної ради. Право власності ніхто не оформив, оскільки після будівництва почалися проблеми із відводом земельної ділянки під торгівельним комплексом.

На підставі ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, не заборонених законом, а згідно ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Приписами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06 листопада 2009 року, для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Частинами 3, 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

У відповідності до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року, визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Зазначена правова позиція закріплена у ч. 1 ст. 41 Конституції України, де зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Також ч. 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Рішенням Європейського суду з прав людини № 44277/98 від 24 червня 2003 року Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції , тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачами за первісним позовом у процесі судового розгляду не доведено, що право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Із наданих стороною позивачів за первісним позовом доказів вбачається, що їм було надано право на встановлення кіосків, які згодом було реконструйовано в капітальну будівлю. Сам по собі факт виконання реконструкції торгівельних кіосків та укладення договорів про надання послуг з електропостачання не дає підстав стверджувати, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було набуто право власності. Крім того, у ході судового розгляду позивачі зазначили, що в органах місцевого самоврядування у видачі декларації їм було відмовлено, у судовому порядку таку відмову вони не оскаржували, з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво не зверталися.

При цьому право власності на торговельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було у встановленому порядку зареєстровано за відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 , яка на власний розсуд розпорядилася належним їй майном шляхом відчуження його на користь ТОВ Оріон-3000 . Судом не приймається до уваги посилання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що право власності на спірні об`єкти нерухомого майна було зареєстровано на підставі підроблених документів, оскільки доказів цього суду надано не було. Як на підставу своїх доводів сторона позивачів за первісним позовом посилалася на наявність кримінального провадження № 42018040000000625 від 22 травня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України, досудове розслідування по якому слідчим суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було продовжено до 22 травня 2020 року, доказів притягнення до кримінальної відповідальності особи, винної у скоєнні зазначених правопорушень суду надано не було, доказів, що документи, на підставі яких відбувалася реєстрація права власності спірного об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 , є підробленими також суду не надано, тому підстави стверджувати, що державним реєстратором було зареєстровано право власності на підставі підроблених документів, у суду відсутні.

При цьому позивачами за первісним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заявлено про порушення ТОВ Оріон-3000 їх прав, як власників кіосків літ. А-1, загальною площею 11,0 кв.м., літ. Б-1, загальною площею 11,9 кв.м., літ. Г-1, загальною площею 11,3 кв.м., і літ. Д-1, загальною площею 11,9 кв.м., які розташовані в торгівельному комплексі, загальною площею 135,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проте, підстав визнання спірних договорів недійсними в цілому, рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які були прийняті на підставі договорів купівлі-продажу, так само як і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на торгівельний комплекс у цілому, не зазначено, а тому, у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ Оріон-3000 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнити приміщення літ. А-1, Б-1, Г-1 та Д-1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать на праві власності ТОВ Оріон-3000 , суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позивач за зустрічним позовом є законним власником торговельного комплексу загальною площею 135,6 кв.м., який розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підстав договорів купівлі-продажу від 11 травня 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. і зареєстрованих в реєстрі за № 1582 та № 1585, право власності у встановленому законом порядку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, ТОВ Оріон-3000 , як законний власник, має право вимагати усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Крім того, позивачами за первісним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не заперечувався факт використання торговельних кіосків літ. А-1, Б-1, Г-1 та Д-1. Тому суд приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачами за первісним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 при зверненні до суду були понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 114 гривень 40 коп. (т. 1 а.с. 1, 2, 128, 129), судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 352 гривень 40 коп. (т. 1 а.с. 101), судовий збір за заявою забезпечення доказів у 352 гривень 40 коп. (т. 1 а.с. 152, 153), які з урахуванням відмови у задоволенні первісного позову, відшкодуванню не підлягають.

Позивачем за зустрічним позовом ТОВ Оріон-3000 при зверненні до суду за подачу зустрічного позову було сплачено судовий збір у загальному розмірі 3 524 гривні 00 коп. (т. 2 а.с. 38, 39), та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 881 (т. 2 а.с. 115), який з урахуванням задоволення зустрічних вимог підлягає стягненню з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 2 202 гривні 50 коп. з кожного.

Разом з цим, відповідно до положень ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, що у задоволенні первісних зустрічних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено, з метою забезпечення яких ухвалою судді від 23 червня 2018 року накладено арешт на торгівельний комплекс, загальною площею 135,6 кв.м., що складається з будівель А-1, Б-1, В-1, Д-1, Е-1, Ж-1, споруд № 1, 2, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , то заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Крім цього, також ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2018 року за заявою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на торгівельний комплекс, загальною площею 135,6 кв.м., що складається з будівель А-1, Б-1, В-1, Д-1, Е-1, Ж-1, споруд № 1, 2, за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ТОВ Оріон-3000 , які з тих самих підстав підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, п. 14 ч. 1 ст. 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 328, ч. 1 ст. 386 ЦК України, ст. 141, ч.ч. 9, 10 ст. 158, ст.ст. 263, 264, ч.ч. 1-7 ст. 265 України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ), державного реєстратора Моренко Катерини Сергіївни (місцезнаходження за адресою: 52024, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Чумаки, вул. Шкільна, 13), Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон-3000 (код ЄДРПОУ 42110044, юридична адреса: 49128, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 99-Д), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна (місцезнаходження за адресою: 49029, м. Дніпро, вул. М. Грушевського, буд. 15, прим. 25), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 ), про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності відмовити.

Судові витрати по справі, понесені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ), віднести за їх рахунок.

Зустрічний позов задовольнити.

Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю Оріон-3000 (код ЄДРПОУ 42110044, юридична адреса: 49128, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 99-Д) перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ) звільнити приміщення літ. А-1 та Б-1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Оріон-3000 (код ЄДРПОУ 42110044, юридична адреса: 49128, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 99-Д).

Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю Оріон-3000 (код ЄДРПОУ 42110044, юридична адреса: 49128, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 99-Д) перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ) звільнити приміщення літ. Г-1 та Д-1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Оріон-3000 (код ЄДРПОУ 42110044, юридична адреса: 49128, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 99-Д).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон-3000 (код ЄДРПОУ 42110044, юридична адреса: 49128, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 99-Д) судовий збір у розмірі 2 202 (дві тисячі двісті дві) гривень 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон-3000 (код ЄДРПОУ 42110044, юридична адреса: 49128, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 99-Д) судовий збір у розмірі 2 202 (дві тисячі двісті дві) гривень 50 коп.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2018 року щодо накладення арешту на торгівельний комплекс, загальною площею 135,6 кв.м., що складається з будівель А-1, Б-1, В-1, Д-1, Е-1, Ж-1, споруд № 1, 2, за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ).

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2018 року щодо накладення арешту на торгівельний комплекс, загальною площею 135,6 кв.м., що складається з будівель А-1, Б-1, В-1, Д-1, Е-1, Ж-1, споруд № 1, 2, за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Товариству з обмеженою відповідальності Оріон-3000 (юридична адреса: 49128, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 99-Д; ЄДРПОУ: 42110044).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: