Рішення

від 21.08.2020 по справі 640/25703/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2020 року м. Київ № 640/25703/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

Приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

Державного підприємства Національні інформаційні системи

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась з адміністративним позовом Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства Національні інформаційні системи , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12.11.2019 року за №3488/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ;Про нотаріат , Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 , Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 , Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 21.12.2016 , Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 03.08.2015 № 1405/5, та зазначає про протиправність наказу Міністерства юстиції України № 3488/5 від 12.11.2019 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки Міністерством юстиції України порушено порядок його прийняття. Також позивач зазначає, що приватним нотаріусом проведено реєстраційні дії з дотриманням норм законів.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України , закони України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 , та зазначає про правомірність оскаржуваного наказу, оскільки під час проведення перевірки Міністерством юстиції України встановлено порушення приватним нотаріусом вимог чинного законодавства під час проведення реєстраційних дій. Також відповідач вказує на дотримання порядку прийняття наказу № 3488/5 від 12.11.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 , здійснюю приватну нотаріальну діяльність у Вишгородському районному нотаріальному окрузі Київської області на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №8748, виданого Міністерством юстиції України (далі - Міністерство) 16 січня 2012 року, та на підставі реєстраційного посвідчення №341, виданого Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області 16 лютого 2017 року.

За результатами камеральної перевірки, яка була проведена Комісією Міністерства у складі трьох спеціалістів на підставі наказу від 15.10.2019 р. за №3638/7 Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 , було складено довідку від 30.10.2019 р. про порушення позивачем вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно і запропоновано тимчасово заблокувати мені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надалі - Державний реєстр) строком на 1 (один) рік.

Наказом Міністерства від 12.11.2019 р. за №3488/5 на підставі вказаної довідки Комісії було тимчасово заблоковано позивачу, як державному реєстру, доступ до Державного реєстру строком на 1 (один) рік. Безпосередньо блокування доступу до Реєстру покладено на ДП Національні інформаційні системи .

14 листопада 2019 p. ДП Національні інформаційні системи , яке є адміністратором Єдиних державних реєстрів, на виконання вказаного наказу Міністерства було заблоковано доступ до Державного реєстру.

Із довідки Комісії від 30.10.2019 р. вбачається, що 01.06.2018 р. до позивача, як державного реєстратора, звернувся директор ДП Вишгородтранс із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - транспортне виробниче об`єднання, що знаходиться за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 1. Разом із заявою директором підприємства в тому числі були надані правовстановлюючі документи на цей об`єкт і документи щодо його передачі від попереднього власника ПрАТ Вишгороденергобудтранс (код ЄДРПОУ № 04630703).

Крім того, Комісія послалася на те, що позивачем на порушення вимог чинного законодавства після прийняття рішення про державну реєстрацію прав власності безпідставно була скасована зареєстрована заява №34821493.

За таких підстав Комісією було запропоновано тимчасово заблокувати позивачу доступ до Державного реєстру строком на 1 рік.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII Про нотаріат (далі - Закон №3425-XII) визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом , з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (стаття 2-1 Закону № 3425-XII ).

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до статті 37-1 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV).

Контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

Рішення, передбачені пунктами 3-5частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.

Процедуру здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 21.12.2016 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 990).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.

Згідно з пунктами 4-8 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями:

1) порушення строків, визначених Законами;

2) проведення реєстраційних дій в неробочий час;

3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування;

4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень;

5) скасування (видалення) записів з реєстрів;

6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом.

Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін`юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.

Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації.

Під час проведення камеральної перевірки комісія має право:

1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;

2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень.

Відповідно до пунктів 9-10 Порядку № 990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача, що рішення Міністерства юстиції України про тимчасове блокування доступу має бути прийняте лише у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не підлягає прийняттю за результатами розгляду реєстраційних дій щодо внесення змін до записів Державного реєстру прав, оскільки відповідно до статті 37-1 Закону № 1952-IV , Міністерство юстиції України наділене повноваженнями щодо прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації. В свою чергу, пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, суд зазначає наступне.

З аналізу наведених норм права вбачається, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов`язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.

В контексті обставин цієї справи треба зауважити, що Закон № 1952-IV не встановлює часових рамок тимчасового обмеження доступу, що відповідно наділяє відповідача як суб`єкта владних повноважень самостійно вирішувати на який строк потрібно чи доцільно обмежити доступ до Державного реєстру прав. Водночас Закон №1952-IV вимагає, щоб рішення Міністерства юстиції України було вмотивованим.

Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону 1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

При цьому, суд звертає увагу, що в межах камеральної перевірки комісія, яка її проводила, не вимагала від позивачки як уповноваженої особи суб`єктів державної реєстрації надати пояснення по суті виявлених порушень, що, на думку суду, у цій ситуації могло б сприяти вирішенню та/чи усуненню виявлених проблем при вчиненні нею реєстраційних дій. Водночас, зі змісту оскарженого наказу, як і з пояснень відповідача не зрозуміло чим керувався останній, обмежуючи позивачці доступ до Державного реєстру прав саме на один рік, зокрема які саме порушення вимагали саме такого заходу реагування і чому.

Довідка камеральної перевірки за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не звільняє Міністерство юстиції України надавати оцінку підставам винесення наказу саме відповідно до цієї пропозиції, зважаючи на вимоги норми пункту 1 частини другої статті 37-1 Закону № 1952-IV щодо обов`язку відповідача вмотивовувати рішення.

Суд наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень за наслідками камеральної перевірки має право на те, щоб тимчасово обмежити доступ до Державного реєстру прав, але водночас таке рішення повинно мати зрозуміле і обґрунтоване пояснення.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного наказу вбачається відсутність у цьому наказі інформації про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку фактів, викладених у довідці від 30.10.2019 за результатами проведення камеральної перевірки позивача. Відповідач не зазначив норми, які порушено позивачем у справі, а також, встановлюючи термін блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тривалістю три місяці, Міністерство юстиції України всупереч принципу обґрунтованості рішення не навело мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк. Оскаржуваний наказ відповідача не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

Суд наголошує, що стаття 37-1 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності, оскільки наслідки негайного виконання рішення про обмеження доступу впливають на професійну діяльність державних реєстраторів, робота яких безпосередньо залежить від можливості мати такий доступ.

Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Не врахування відповідачем зазначеного під час прийняття спірного наказу свідчить про порушення останнім критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України , а саме не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, оскільки пояснень нотаріусу з приводу виявлених камеральною перевіркою порушень не пропонувалося надати, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 12 грудня 2019 року № 440/1246/19, від 20 лютого 2020 року у справі № 826/13793/17, від 18 березня 2020 року у справі № 804/4518/17, від 18 червня 2020 року у справі №440/2586/19.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем на підтвердження правомірності висновків комісії щодо порушення позивачкою вимог нормативно-правових актів під час проведення реєстраційних дій не надано.

Разом з тим судом встановлено, що 01.06.2018 до приватного нотаріуса ОСОБА_1 звернувся директор дочірнього підприємства Вишгородтранс (далі - ДП Вишгородгранс ) Білько І.О. із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - транспортне виробниче об`єднання, розташоване за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 1 (далі - Комплекс), зареєстрованою у базі даних заяв Державного реєстру прав за № 28488474 (далі - заява № 28488474).

Разом із заявою № 28488474 подано такі документи (електронні копії розміщені у Державному реєстрі прав):

акт приймання передачі нерухомого майна, справжність підписів на якому засвідчено 01.06.2018 приватним нотаріусом ОСОБА_1. за реєстровими № № 789, 790;

- довідку на нерухоме майно, видану 22.03.2018 комунальним підприємством Вишгородське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Вишгородське БТІ) за № 249;

- наказ про призначення керівника ДП Вишгородтранс від 24.04.1998 за № 204-к;

- свідоцтво про право власності, видане 10.07.2003 виконавчим комітетом Вишгородської міської ради, серії САА в„– 980711 ;

- рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області про виділення частини споруд в окремий об`єкт від 04.11.2005 за № 492;

- наказ приватного акціонерного товариства Вишгороденергобудтранс (далі - ПрАТ Вишгороденергобудтранс ) про передачу основних засобів від 15.12.2016 за № 03/34-к;

- технічний паспорт, виготовлений 26.02.2018 КП Вишгородське БТІ .

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність наказу Міністерства юстиції України від 12.11.2019 року за №3488/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139 , 241-243 , 246 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 (07300, м. Вишгород, вул. Кургузова, 6А, приміщення 311) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622), Державного підприємства Національні інформаційні системи (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4, ЄДРПОУ 39787008) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12.11.2019 року за №3488/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

3. Стягнути на користь приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 (07300, м. Вишгород, вул. Кургузова, 6А, приміщення 311) судові витрати у розмірі 768,40 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України . Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 , 295 - 297 КАС України .

Суддя І.А. Качур