Ухвала

від 25.08.2020 по справі 947/23127/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/23127/20

Провадження № 1-кс/947/12687/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , вивчивши клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160480003092 від 28.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, у провадженні слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120191604800003092 від 28.08.2019 року, з правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 190 КК України, щодо шахрайських дій осіб, які не санкціоновано списали грошові кошти з рахунків іноземних громадян.

В ході досудового розслідування встановлено, що 06.11.2018 Таїровським відділенням Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір еквайрингу № 328351/0029/478022 з ФОП ОСОБА_4 , який мав намір встановити POS термінал у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В подальшому у період часу з 09.11.2018 по 21.03.2019 , за кліше ФОП ОСОБА_4 у вищезазначеному готелі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було здійснено 81 успішну операцію на загальну суму 142 016, 90 гривень з використанням реквізитів банківських платіжних карток різноманітних Українських та закордонних банків без їх фізичного використання.

Допитано в якості свідка головно експерта АТ «Раффайзен Банк Аваль» ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка дала показання, що 06.11.2019 року до відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся громадянин ОСОБА_4 , та в подальшому уклав договір еквайрингу «328351/0029/478022» даний громадянин в заяві про реєстрацію вказав що має намір здійснювати підприємницьку діяльність з надання готельних послуг, в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того ОСОБА_4 представив бухгалтера Катерину, яка в подальшому була впізнана за фотознімками. В договорі еквайрингу також зазначався контактний номер мобільного телефону, який належить громадянці встановленій в ході досудового розслідування як гр. ОСОБА_6 .

В наступному до відділення банку з бухгалтером ОСОБА_7 до відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» приїзжав громадянин ОСОБА_8 , який показав паспорт громадянина України на власне ім`я та довіреність на його ім`я видану ОСОБА_4 , та забрали 2 договори щодо відкриття рахунку. Через деякий час громадянин ОСОБА_8 повернув платіжний термінал, та повідомив, що вказаний ФОП не потребує платіжного терміналу.

Через деякий час на адресу АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшло 17 зворотних платежів на 81 успішну операцію, що спричинило АТ «Райффайзен Банк Аваль» збитку на загальну суму 75 100 гривень.

В ході проведення першочергових заходів було надано доручення співробітникам Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, якими було направлено запит до ТОВ НВП «ТЕНЕТ» за наданими у зверненні АТ «Райффайзен Банк Аваль» ІРадресами, з яких відбулось управління фінансовим рахунком ФОП « ОСОБА_4 », де було отримано відповідь від ТОВ НВП «ТЕНЕТ» що користувачем за наданими ІР- адресами, є гр. ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , договір №404485 від 12.12.2018 з адресою підключення: АДРЕСА_2 , МАС- адреса пристрою: сс:2d:е0:06:65:30.

Додатково співробітниками Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, в рамках доручення було направлено запит до ТОВ «Південної телекомунікаційної компанії» щодо ІР-адреси НОМЕР_1 , з якої відбулось управління фінансовим рахунком ФОП « ОСОБА_4 », де було отримано відповідь, що управління рахунком, на який зараховувалось покриття за операціями по кліше 6637660, здійснювалось за допомогою системи «Клієнт-Банк» з ІР-адреси НОМЕР_1 яка належить інтернет провайдеру «SOHONET» кінцевим користувачем якої є гр. ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з підключеної адреси: АДРЕСА_3 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Також, було встановлено що гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є керівником ТОВ «Б`ЮТІ КАПЕЛЛІ» засновник якого є гр. ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який також є керівником ТОВ «МКУБ» яке має юридичну адресу: АДРЕСА_2 , за адресою, з якої відбувалось управління фінансовим рахунком ФОП ОСОБА_11 , з ІР-адрес НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

В результаті проведених слідчо-розшукових дій встановлено, що до вказаного кримінально правопорушення ймовірно причетний, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 та, може зберігати предмети і документи які мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру, в якій проживає ОСОБА_10 , а саме: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ТОВ «Пінія» код ЄДРПОУ 38478348.

17.08.2020 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 було винесено ухвалу про дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , з метою виявлення POS терміналів електронних носіїв інформації, стаціонарних комп`ютерів, ноутбуків, мобільних телефонів, чорнових записів, банківських карток, планшетів та майна яке було здобуте у результаті вчинення злочинів, а також предметів та речей, які мають відношення до скоєного кримінального правопорушення, або вилучені законом з обігу та інших предметів, документів, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути доказами під час судового розгляду кримінального провадження.

19.08.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , слідчим СВ Київського ВП в м. Одесі був проведений обшук за адресою: АДРЕСА_3 , за місце проживання ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час обшуку було виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

З метою забезпечення збереження вилученого майна, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з вказаним клопотанням про арешт майна.

Дослідивши подане клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Положеннями ст.ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другоюстатті 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

В даному клопотанні слідчий зазначає, що підставою для накладення арешту майна є те, що вище зазначене майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, слідчий суддя не може в повній мірі погодитися з таким обґрунтуванням поданого клопотання про арешт майна, оскільки воно викладено формально, без належного обґрунтування власної правової позиції з боку сторони обвинувачення.

Зокрема, вказане клопотання містить формальне цитування положень кримінального процесуального закону, однак конкретного зазначення відповідного формулювання щодо можливості використання вилученого майна в якості доказів, таке клопотання не містить.

Натомість слідчий обґрунтовує необхідність накладення арешту майна відносно тих предметів, які згідно викладених у клопотанні відомостей в цілому не вилучалися в результаті проведення обшуку в рамках даного кримінального провадження (гроші, цінності).

Викладене, за відсутності належного посилання сторони обвинувачення на правові підстави, мету та завдання арешту майна, які б відповідали фактичним обставинам даного кримінального провадження та підтверджувалися відповідними доказами, позбавляє можливості слідчого судді розглянути таке клопотання з дотриманням усіх вимог закону, в зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність повернення такого клопотання прокурору.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 171, 172,309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160480003092 від 28.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1