Постанова

від 25.08.2020 по справі 138/1955/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/1955/19

Провадження № 22-ц/801/1163/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 рокуСправа № 138/1955/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М..

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №138/1955/19 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2020 року, повний текст якого складено 13 квітня 2020 року, ухвалене у складі судді Київської Т.Б.,

встановив:

У липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,58 га., яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області на підставі акту на земельну ділянку серії ВН № 049599.

Між позивачем та СТОВ Агрокряж було укладено договір оренди земельної ділянки № 150 від 30.січня 2009 року строком на 10 років.

В кінці 2018 року, а саме 17грудня 2018 року позивач звернулась із заявою до відповідача з проханням не обробляти її земельну ділянку та звільнити її для подальшого самостійного обробітку після закінчення строку договору оренди, а саме 30 січня 2019року.

22 січня 2019 року позивач отримала відповідь на свою заяву в якій зазначено, що договір оренди зареєстрований згідно витягу з Державного реєстру речових прав 24 листопада 2014 року та договір діє до 20 лютого 2024 року і їй було надано копію реєстраційної справи з договором оренди землі.

Позивач стверджує про те, що вказаний договір оренди вона не укладала, а в самому договорі наявний не її підпис.

Зважаючи на викладене, позивач просить визнати недійсним вказаний договір оренди земельної ділянки площею 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить їй на підставі державного акту на земельну ділянку серії ВН № 049599, укладений від її імені та СТОВ Агрокряж в особі директора Гнатишена Володимира Михайловича.

Рішенням Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 21 лютого 2014 року укладений від імені ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю Агрокряж в особі директора Гнатишена Володимира Михайловича щодо земельної ділянки площею 2,58 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю Агрокряж судові витрати у виді судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок на користь Державної судової адміністрації України

Стягнути з Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю Агрокряж на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500 гривень 00 копійок та судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме за проведення експертизи в розмірі 4 710 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2014 року від імені ОСОБА_1 з СТОВ Агрокряж було відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 , що відповідно до статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції СТОВ Агрокряж подало апеляційну скаргу вказуючи, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і за неповного з`ясування обставин справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що за весь період часу з моменту укладання спірного договору сторони належним чином виконували свої обов`язки, зокрема, СТОВ Агрокряж як орендар по договору, використовував земельну ділянку згідно цільового призначення, не погіршував її стан та своєчасно і в повному обсязі виплачував орендну плату. Окрім цього за позивача щороку сплачували ПДФО з орендної плати.

Також відповідач вважає, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом на підтвердження неналежності факту підписання договору оренди землі, оскільки судові експерти прийшли лише до ймовірного висновку, про те, що досліджуваний підпис виконаний не самим позивачем, а іншою особою. А тому на думку відповідача відсутність волевиявлення на підписання спірного договору не доведено позивачем належними та допустимим и доказами.

Крім того позивачкою не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона не знала та не могла дізнатись про порушення свого права протягом п`яти років (з моменту підписання оскаржуваного договору), але суд першої інстанції не звернув на це увагу та не відмовив у задоволені позову в зв`язку із спливом строку позовної давності.

На підставі вище зазначеного СТОВ Агрокряж просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу Вінницького апеляційного суду не надійшов.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пограничний А.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Представник СТОВ Агрокряж в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Суд, апеляційної інстанції переглянув справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ВН № 049599, виданого 14 грудня 2001року, належить земельна ділянка АДРЕСА_1 розміром 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.5 т.1).

30 січня 2009 року позивач уклала з СТОВ Агрокряж договір оренди землі № 150 про оренду вказаної вище земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,58 га. Термін дії договору - 10 років (а.с.14-16 т. 1).

17 грудня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про припинення обробки належної їй земельної ділянки та звільнення її для подальшого самостійного обробітку після закінчення строку дії договору оренди від 30 січня 2009 року. Така заява отримана відповідачем того ж дня, про що свідчить відбиток вхідного штампу на копії заяви (а.с.17 т. 1).

Як слідує з матеріалів справи 22 січня 2019 року позивачу було повідомлено про те, що її земельна ділянка перебуває в оренді до 20 лютого 2024 року та надано їй копію відповідного договору оренди.

З копії реєстраційної справи земельної ділянки кадастровий номер 0522686400:02:001:0066 слідує, що договір оренди землі датовано 21 лютого 2014 року, і його сторонами вказані ОСОБА_1 та СТОВ Агрокряж в особі генерального директора Гнатишена В.М., згідно якого земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 площею 2,58 га. передано відповідачу в оренду строком на 10 років (а.с.8,9 т. 1).

Вказаний договір оренди землі від 21 лютого 2014 року було зареєстровано 24 листопада 2014 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 30001708 від 25 листопада 2014 року (а.с.13 т. 1).

В акті прийому-передачі земельної ділянки вказано, що орендодавець ОСОБА_1 передала в повне користування орендарю СТОВ Агрокряж земельну ділянку площею 2,58 га, що розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а..с10 т. 1).

Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року по даній справі було призначено судово почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 8051/8052/19-21 від 07 лютого 2020 року підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі № б/н від 21 лютого 2014 року та в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на земельну ділянку серії ВН № 04599 - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі № б/н від 21 лютого 2014 року та в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 2,58 га, яка розташована на території Слобода-Яришівської сільської ради і належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на земельну ділянку серії ВН № 04599 - виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.185-188).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав доведеним ту обставину, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 21лютого 2014 року від імені ОСОБА_1 з СТОВ Агрокряж було відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 , що відповідно до статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повність погодитись не можливо.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій форм.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписував, його умови не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Суд першої інстанції повно та достеменно встановили обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цього договору не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим колегія суддів констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Враховуючи підстави позову наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок

Тому колегія суддів приходить до висновку, що у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020року у справі № 145/2047/16-ц.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

З огляду на викладене апеляційна скарга СТОВ Агрокряж підлягає частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж задовольнити частково.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета