Ухвала

від 26.08.2020 по справі 924/35/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"26" серпня 2020 р. Справа № 924/35/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши скаргу на дії органу державної виконавчої служби у справі

за позовом Державного агентства резерву України, м. Київ

до дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів", с. Богданівці Хмельницької області

про зобов`язання повернути до державного резерву матеріальні цінності - пшеницю, стягнення 2475458,80 грн. штрафних санкцій, з яких 2341572,20 грн. штрафу, 133886,60 грн. пені

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

органу ДВС: Гавришко О.М. - заступник начальника відділу

У засіданні оголошено вступну і резолютивну частини ухвали.

встановив: рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі №924/35/19 задоволено позов Державного агентства резерву України, м. Київ до дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів", с. Богданівці Хмельницької області про зобов`язання повернути до державного резерву матеріальні цінності - пшеницю, стягнення 2475458,80 грн. штрафних санкцій, з яких 2341572,20 грн штрафу, 133886,60 грн пені. Вирішено дочірньому підприємству ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів повернути до державного резерву матеріальні цінності - пшеницю 3 класу в кількості 254,564 тон та пшеницю 4 класу в кількості 144,815 тон. Стягнуто з дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів на користь Державного агентства резерву України 2341572,20 грн штрафу, 133886,60 грн пені, а також на користь Державного агентства резерву України 72255,47 грн витрат зі сплати судового збору.

15.05.2019 на виконання вищезазначеного рішення видано наказ про повернення дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів до державного резерву матеріальних цінностей - пшениці 3 класу в кількості 254,564 тон та пшениці 4 класу в кількості 144,815 тон.

На адресу суду надійшла скарга Державного агентства резерву України (від 07.08.2020), в якій просить скасувати постанову ВП №61319375 від 27.05.2020 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/35/19 від 15.05.2019 як таку, що не відповідає чинному законодавству; визнати дії державного виконавця Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) незаконними; зобов`язати Хмельницький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/35/19 від 15.05.2019.

Скарга обґрунтована тим, що органом ДВС неправомірно вчиняються дії у виконавчому провадженні №61319375 як при виконанні рішення немайнового характеру, оскільки з огляду на характер зобов`язання за рішенням суду у справі №924/35/19 виконавчі дії належить вчиняти у межах Закону України «Про виконавче провадження» для рішень майнового характеру. При цьому посилається, зокрема на положення ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 179, 190, 949 ЦК України, ст. ст. 18, 326, 327 ГПК України, ст. ст. 11, 18, 37, 39, 82 Закону України «Про виконавче провадження» .

Ухвалою суду від 17.08.2020 скаргу Державного агентства резерву України призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2020.

Стягувач представника у засідання не направив.

Від органу ДВС надійшов відзив на скаргу (від 20.08.2020), у якому, зокрема зазначено, що резолютивна частина наказу господарського суду №924/35/19 від 15.05.2019 чітко передбачає, що це є рішення немайнового характеру і підлягає виконанню відповідно до норм ст. 63 Закону України Про виконавче провадження , а тому дії державного виконавця є правомірними.

Представник органу ДВС у судовому засіданні проти скарги заперечила, посилаючись на зобов`язальний характер дій, визначених наказом господарського суду Хмельницької області від 15.05.2019 р. у справі №924/35/19. Дії державного виконавця з виконання наказу в порядку ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" вважає законними, тому підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Згідно зі ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З поданих матеріалів справи слідує, що у ході виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 15.05.2019 у справі №924/35/19 про повернення дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів до державного резерву матеріальних цінностей - пшениці 3 класу в кількості 254,564 тон та пшениці 4 класу в кількості 144,815 тон старшим державним виконавцем Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - державним виконавцем) 27.05.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ПВ №61319375).

У постанові зазначено, що в ході виконання виконавчого провадження боржника двічі зобов`язано виконати рішення суду. За результатами перевірки виконання рішення встановлено, що боржником рішення суду не виконано, у зв`язку з чим державним виконавцем двічі винесено постанову про накладення штрафу та направлено повідомлення до правоохоронних органів про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Постанова винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. ст. 40, 63 Закону України "Про виконавче провадження".

При розгляді поданої скарги судом враховується таке.

Конституцією України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 55, п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 326 ГПК України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що засадами виконавчого провадження є, зокрема, обов`язковість виконання рішень, гласність та відкритість виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Зокрема, ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Обґрунтовуючи подану скаргу, позивач посилається на те, що державним виконавцем неправомірно вчиняються дії у виконавчому провадженні №61319375 як при виконанні рішення немайнового характеру, тоді як рішення суду та виданий на його виконання наказ мають майновий характер.

Як убачається з оскарженої постанови, виконавче провадження №61319375 з примусового виконання наказу закінчено, оскільки після повторного зобов`язання боржника виконати рішення суду, рішення суду не виконано, тобто державним виконавцем здійснювалося виконання судового рішення як рішення немайнового характеру, зокрема за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, що врегульовано ст. 63 Закону України Про виконавче провадження .

Так, за приписами ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (абзац 3 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. ч. 2, 3 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до супровідного листа Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 27.05.2020 оскаржена постанова та наказ господарського суду Хмельницької області від 15.05.2019 у справі №924/35/19 направлені на адресу суду (вх. від 30.06.2020).

Статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Разом з тим, судом враховується, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або витребування майна ціна позову визначається вартістю майна.

Що ж до позовних вимог немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Виходячи зі змісту та предмету позовних вимог та беручи до уваги визначення позивачем вартості матеріальних цінностей, які мають бути повернені до державного резерву (2341572,20 грн.), а також зміст наказу господарського суду Хмельницької області від 15.05.2019 р. у справі №924/35/19, відповідно до якого боржнику присуджено передати майно стягувачу, рішення суду у справі №924/35/19 носить майновий характер (повернення майна). Крім того, рішення суду у справі №924/35/19 не відноситься до рішень, які не можуть бути виконано без участі боржника (чим, зокрема, обґрунтовано оскаржену постанову).

З сукупності наведеного слідує, що виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 15.05.2019 р. у справі №924/35/19, згідно з яким стягувачу підлягає поверненню визначене в наказі майно, не підпадає під регулювання ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Одночасно з приводу тверджень державного виконавця про те, що зміст резолютивної частини наказу вказує на те, що рішення має немайновий характер, суд звертає увагу, що наказ, як і рішення суду у справі не містять вказівок, про які зазначено державним виконавцем ( Зобов`язати…. ).

При цьому згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 8 вищенаведеної статті виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника.

Крім того, відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 18 вищевказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, за умови, що здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт (п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, виходячи з наведеного, винесення постанови від 27.05.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №61319375 з виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 15.05.2019 р. у справі №924/35/19, відповідно до якого майно підлягає поверненню, не відповідає вищезазначеним приписам щодо виконання рішення, що носить майновий (а не зобов`язальний, немайновий) характер.

Згідно зі ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість скарги в частині визнання дій державного виконавця Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) незаконними та скасування постанови ВП №61319375 від 27.05.2020 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/35/19 від 15.05.2019.

З приводу вимог скарги про зобов`язання Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/35/19 від 15.05.2019, суд враховує, що відповідно до ст. 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Із наведеного слідує, що вимога стягувача про зобов`язання органу ДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу суду є передчасною, оскільки виконавець вправі прийняти постанову про відновлення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем рішення про визнання незаконною чи скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Докази відмови державного виконавця у відновленні виконавчого провадження чи докази його бездіяльності, яка полягає у невідновленні виконавчого провадження, станом на час розгляду скарги відсутні.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд доходить висновку, що скарга на дії органу ДВС підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині визнання дій державного виконавця Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) незаконними та скасування постанови ВП №61319375 від 27.05.2020 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/35/19 від 15.05.2019; у задоволенні вимог скарги в частині зобов`язання Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/35/19 від 15.05.2019 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу (від 07.08.2020) Державного агентства резерву України на дії органу державної виконавчої служби задовольнити частково.

Скасувати постанову ВП №61319375 від 27.05.2020 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/35/19 від 15.05.2019 , визнавши дії державного виконавця Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) неправомірними.

У задоволенні скарги в частині вимог про зобов`язання Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/35/19 від 15.05.2019 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 26.08.2020.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст ухвали складено 26.08.2020.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28), 3, 4 - відповідачу (31345, Хмельницька область, смт Богданівці, вул. Привокзальна, 1; 31345, Хмельницька область, селище Богданівці), 5 - Хмельницькому РВ ДВС ЦЗМРУ МЮ (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/2). Всім рек. з пов. про вруч.