Постанова

від 25.08.2020 по справі 905/1959/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1959/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" - Ільницької Ю.С.,

відповідача - ОСОБА_1 - не з`яв.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного підприємства "Рондо" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - Банк)

на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2020 (суддя Бокова Ю.В.) та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 (головуючий суддя - Зубченко І.В., судді Радіонова О.О. і Чернота Л.Ф.)

зі справи № 905/1959/19

за позовом Банку

до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах та шляхом його передачі в управління,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "Рондо" (далі - Підприємство).

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про:

- звернення в рахунок погашення заборгованості Підприємства перед Банком за процентами, нарахованими за безпідставне користування кредитом, за період з 24.07.2018 по 10.07.2019 (включно) у розмірі 1 002 476,72 грн. стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 4 668,1 кв.м (далі - предмет іпотеки ), що належить ОСОБА_1 , 1996 року народження, як майно, успадковане після смерті ОСОБА_2 , шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах;

- передачу Банку предмета іпотеки;

- надання Банку права здійснювати дії, пов`язані з управлінням предметом іпотеки, здійснювати спільне управління з будь-якими особами, передавати в наступне управління, змінювати, розривати, укладати правочини, пов`язані з управлінням, у тому числі договори оренди, суборенди, з правом отримання платежів за користування предметом іпотеки, а також укладати, змінювати, розривати договори щодо надання послуг з утримання предмета іпотеки, його обслуговування і забезпечення збереження (охорони);

- надання Банку права обладнання предмета іпотеки новими охоронними пристроями, а також на укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами;

- надання Банку права на отримання в усіх установах, підприємствах, організаціях, а також органах реєстраційної служби, органах нотаріату будь-яких документів (оригіналів, їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для управління майном, укладення будь-яких договорів;

- надання Банку права вільного доступу (у тому числі шляхом примусового проникнення/входу) представників управителя та інших осіб, визначених управителем, до нерухомого майна, що передано в управління; інші права, необхідні для здійснення належного управління майном;

- зобов`язання ОСОБА_1 на період до реалізації предмета іпотеки повністю звільнити від будь-якого особистого майна (майна третіх осіб) предмет іпотеки та утриматися від будь-яких дій (у тому числі із залученням третіх осіб) щодо перешкоджання Банку в управлінні предметом іпотеки;

- отримання прибутку внаслідок передачі предмета іпотеки в оренду чи іншого використання нежитлового приміщення, за вирахуванням витрат, понесених на утримання майна, звернення в рахунок погашення заборгованості Підприємства за кредитним договором від 23.10.2007 №6/07-ЮР.

2. Позов обґрунтовано, зокрема, тим, що відповідач набув статусу іпотекодавця в силу статті 23 Закону України "Про іпотеку" як спадкоємець померлого іпотекодавця ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень зі справи

3. Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано тим, що: позивачем не вчинено жодних активних дій щодо виявлення спадкоємця майна, яке є предметом іпотеки, та пред`явлення до нього вимог, як це передбачено статтею 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); проценти, нараховані в порядку частини другої статті 625 ЦК України, не можуть включатися до складу спадщини, оскільки відповідні зобов`язання виникли після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); свідоцтво про право спадщини на зазначене майно не видавалося; власником цього майна на час розгляду справи значиться ОСОБА_2.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Банк, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить ці рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Суди неправильно застосували норми матеріального права, у тому числі статтю 1281 ЦК України та пункт 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, яка була чинна на момент відкриття спадщини.

7. Позивач вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц, в якій вказано, що стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення зазначених у ній вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

8. Смерть іпотекодавця не тягне за собою припинення кредитних зобов`язань, і Банк відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" набув права на звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення своїх вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за період з 24.07.2018 по 10.07.2019.

9. Суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не надали належної правової оцінки обставинам прийняття відповідачем спадщини за заповітом та неправильно застосували норми ЦК України без урахування висновку щодо застосування права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №645/3265/13-ц, від 22.08.2018 у справі №623/2000/15-к, від 28.02.2018 у справі №441/1647/15-ц.

10. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки всім обставинам справи та доказам, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог.

11. Судом апеляційної інстанції порушено права позивача на участь у розгляді справи (не перенесено судове засідання через поважні причини за клопотанням адвоката позивача).

Доводи інших учасників справи

12. Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив.

Від Підприємства 19.08.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який не посвідчений електронним цифровим підписом. Зазначений відзив не приймається Касаційним господарським судом, оскільки відповідно до частини третьої статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЗРОБЛЕНИХ НИМИ ВИСНОВКІВ

13. Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) "Донгорбанк", правонаступником усіх прав та зобов`язань якого є Банк, як банк та Підприємство як позичальник уклали кредитний договір від 23.10.2007 №6/07-юр (далі - Кредитний договір) про надання позичальнику кредиту у вигляді поновлюваної кредитної лінії, до якого у подальшому укладалися додаткові договори.

За умовами цього договору, зокрема, забезпеченням зобов`язань за ним є іпотека нежитлового приміщення відповідно до договору іпотеки від 23.10.2007 № 6/07-юр (далі - Договір іпотеки).

14. На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором ЗАТ "Донгорбанк" і ОСОБА_2 як іпотекодавець уклали Іпотечний договір, посвідчений нотаріально, з подальшими додатковими договорами до нього.

За умовами зазначеного договору, зокрема, іпотекодавець передає в іпотеку приміщення - предмет іпотеки, що належить іпотекодавцеві на праві приватної власності.

15. Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2010 у справі №1/125: задоволено позов публічного акціонерного товариства (ПАТ) "Донгорбанк"; стягнуто з Підприємства на користь ПАТ "Донгорбанк" заборгованість за кредитом у сумі 3 150 000 грн., відсотки в сумі 1 067 640,98 грн., пеню в сумі 94 576,10 грн. та суми судових витрат.

16. За твердженням Банку, ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_2 помер. Про його смерть позивач дізнався у травні 2010 року під час "співбесіди" працівників відділення №1 ПАТ "Донгорбанк" з директором Підприємства - ОСОБА_3

17. 19.05.2010 Банк подав до Першої Артемівської державної нотаріальної контори Донецької області претензію до спадкоємців померлого ОСОБА_2 , яка й отримана адресатом 20.05.2010.

18. 17.07.2019 Банком на адресу спадкоємця - ОСОБА_1 та на адресу позичальника - Підприємства направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання (вих.№КНО-61.1.4/51 від 12.07.2019), згідно з якою Банк вимагав протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість за Кредитним договором, а саме: заборгованість за процентами, нарахованими за безпідставне користування кредитом за період з 24.07.2018 по 10.07.2019 (включно) у розмірі 1 002 476,72 грн.

Невиконання цієї вимоги і, як наслідок, набуття Банком, на його переконання, права на звернення стягнення на предмет іпотеки, стало підставою для звернення з позовом у даній справі.

19. Згадана у пункті 17 цієї постанови претензія Банку звернута не до спадкоємців померлого, подання якої передбачено статтею 1281 ЦК України, а до нотаріуса, і не містить вимоги до спадкоємців, а складена з метою встановлення осіб, які мають право на спадкування, що не відповідає приписам зазначеної статті ЦК України.

20. З вимогою, зазначеною в пункті 18 цієї постанови, позивач звернувся до відповідача в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" лише 12.07.2019, тобто більше, ніж через 9 років, а не у межах строків, визначених статтею 1281 ЦК України.

21. У матеріалах справи наявний лист Першої Бахмутської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Донецької області від 18.12.2019 №2058/01-16, в якому зазначено, що була заведена спадкова справа на майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і за заявою про прийняття спадщини за заповітом від 24.02.2009 звернулася ОСОБА_4 , яка діяла від імені малолітнього спадкоємця ОСОБА_1 , проте свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

22. За інформацією з відповідних державних реєстрів, власником нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, станом на час розгляду даної справи господарським судом значився ОСОБА_2 .

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

23. Відповідно до статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на час відкриття спадщини померлого іпотекодавця):

- спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги;

- кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги;

- якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги;

- кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, у розгляді даної справи попереднім судовим інстанціям належало, з огляду на зміст позовних вимог та з урахуванням предмета спору в ній, насамперед з`ясувати додержання позивачем як кредитором спадкодавця строків, зазначених у цій статті ЦК України.

24. Проте названі судові інстанції цього належним чином не зробили.

Так, вони у розгляді справи виходили з того, що претензія Банку, про яку йдеться у пунктах 17, 19 цієї постанови, звернута не до спадкодавців, а до нотаріуса, а натомість до відповідача позивач звернувся лише 12.07.2019 (див. також пункт 20 даної постанови).

Відповідні висновки судів є неправильними, оскільки не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Так, пунктом 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій згаданої в пункті 6 цієї постанови, передбачалося, що нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які отримали спадщину або виконання заповіту.

25. У постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 645/3265/13-ц також було викладено правовий висновок, згідно з яким: вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця; у зв`язку з цим Верховний Суд у зазначеній справі погодився з доводом ПАТ "УкрСиббанк" про те, що він скористався своїм правом подати вимогу через нотаріуса, і йому (банку) не було відмовлено у прийнятті вимоги кредитора та не було рекомендовано звернутися з такою вимогою за місцезнаходженням спадкової справи.

26. Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи № 905/1959/19 припустилися помилкового застосування статті 1281 ЦК України й не врахували наведеного у пункті 25 цієї постанови правового висновку Верховного Суду.

27. Водночас Суд у розгляді даної справи бере до уваги таке.

27.1. Строки, визначені статтею 1281 ЦК України, є преклюзивними.

27.2. Згідно з положеннями частини третьої статті 13 і частини першої статті 74 ГПК України на сторону у справі покладається обов`язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог.

27.3. Як зазначено попередніми судовими інстанціями, Банк в обґрунтування своїх вимог посилався, зокрема, на те, що про смерть спадкодавця (іпотекодавця за Договором іпотеки), яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1, він (Банк) дізнався у травні 2010 року під час "співбесіди" з керівником Підприємства (після чого й звернувся з претензією до нотаріальної контори).

Проте як проведення такої "співбесіди", так і те, що вона відбувалася у травні 2010 року, позивачем у судах попередніх інстанцій не доведено. Так само ним не обґрунтовано і не доведено й тих обставин, що він до того часу не міг знати про відкриття спадщини після смерті іпотекодавця.

27.4. За таких обставин у судів попередніх інстанцій і у Касаційного господарського суду відсутні правові підстави для висновку про дотримання Банком зазначених преклюзивних строків, що унеможливлювало задоволення позовних вимог у даній справі та було єдиною й достатньою підставою для відмови в їх задоволенні, безвідносно до інших обставин справи.

28. З урахуванням викладеного Касаційний господарський суд не вбачає необхідності у здійсненні правової оцінки інших обставин справи, оскільки це не впливає на результат її розгляду.

29. Також Касаційний господарський суд не вважає прийнятними доводи скаржника щодо порушення апеляційним господарським судом права позивача на участь у розгляді справи, зокрема порушення частини одинадцятої статті 270 ГПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Адже процесуальний закон не визначає здійснення судового розгляду за відсутності сторони, повідомленої про час і місце такого розгляду, як підставу для скасування судового рішення.

Не може вважатися такою підставою й посилання скаржника на висновок Європейського суду з прав людини у справі "Бартая проти Грузії", оскільки у вказаній справі зазначалося про розгляд національним судом справи без участі захисника, тоді як у господарській справі участь у судовому засіданні беруть представники учасників справи (стаття 56 ГПК України), а не захисники.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Таким чином, попередні судові інстанції дійшли загалом вірного висновку про відсутність підстав для відмови в позові, хоча й не обґрунтували цей висновок належним чином. З урахуванням викладеного касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з мотивів, наведених у даній постанові.

Судові витрати

31. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі № 905/1959/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова