Ухвала

від 26.08.2020 по справі 305/1223/20

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1223/20

Провадження по справі 2/305/588/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчук В.Е.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Одночасно з пред"явленням позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди, представник позивача, адвокат Цебрик Любомир Васильович подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та рухоме, нерухоме майно, належне відповідачці ОСОБА_3 .

Провадження у справі не відкрито.

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Заява мотивована тим, що 20.01.2014 року позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали Договір оренди зі сплатою орендної плати. Однак, відповідачка прострочила сплату орендної плати за період з 01.08.2018 року до 28.02.2019 року на загальну суму 79100 гривень, яка на день пред"явлення позову так і не погашена. За неналежне виконання договірних зобов"язань позивач скористався правом на застосування ст. 625 ЦК України, зокрема стягнення 3% річних та інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості, яка в цілому з урахуванням основної суми склала 89065 гривень. Позивач вживав усні заходи досудового врегулювання спору шляхом переговорів, але відповідач не виконує обіцянки про добровільне погашення боргу. Накладення арешту на все нерухоме і рухоме майно відповідача в межах заборгованості в розмірі 89065 гривень та грошові кошти в такому розмірі є адекватним способом забезпечення позову в даному випадку, який унеможливить відчуження майна відповідача, за рахунок якого може бути стягнута заборгованість. Пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення полягає у тому, що відповідач дає своє слово не зловживати своїми процесуальними правами. З часу виникнення заборгованості відповідачки минуло близько двох років,і незважаючи на визнання боргу, відповідачка навіть частково не приступила до погашення боргу. Відповідачка володіє на праві власності об"єктами нерухомого майна, а саме нежитловою будівлею магазину за адресою АДРЕСА_1 , земельною ділянкою, кадастровий номер 2123610100:29:002:0059 по АДРЕСА_2 . Між сторонами виник спір щодо сплати орендної плати, яка попередньо була визнана відповідачем, предметом позову, з яким звернувся заявник, є вимоги про стягнення заборгованості, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі. У зв"язку з чим просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3 в межах розміру заборгованості 89065 гривень, в тому числі на нежитлову будівлю магазину за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку, кадастровий номер 2123610100:29:002:0059 по АДРЕСА_1 , будинок по АДРЕСА_3 .

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши доводи та обгрунтування заяви, вивчивши матеріали справи, суддя дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Серед видів забезпечення позову, що визначені частиною 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 1 передбачає накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову й предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову є майновий спір про стягнення заборгованості з орендної плати за користування нежилими вбудованими підвальними приміщеннями по АДРЕСА_4 , з урахуванням відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, в розмірі 89065 гривень.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_2 просив накласти арешт на кошти, все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3 в межах розміру заборгованості 89065 гривень, в тому числі на нежитлову будівлю магазину за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку, кадастровий номер 2123610100:29:002:0059 по АДРЕСА_1 , будинок по АДРЕСА_3 .

Враховуючи зазначені обставини та положення закону, предмет позовних вимог, вважаю, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову є обґрунтованою та однак підлягає частковому задоволенню в частині переліку об"єктів пропонованих накладенню арешту. Зокрема, є помилковим висновок заявника про співрозмірність обсягу позовних вимог про стягнення заборгованості орендних платежів в розмірі 89065 гривень, в межах якого вимагається накладення арешту на нерухоме майно, оскільки матеріали справи не містять відомостей стосовно ринкової вартості вказаного майна.

Крім того, представник заявника в заяві про забезпечення позову сам переконує в тому, що накладення арешту на нерухоме майно- житловий будинок по АДРЕСА_3 , обтяжене іпотекою перед банком "Укрсиббанк" в забезпечення повернення суми кредитної заборгованості, що унеможливлює стягнення заборгованості за рахунок продажу вказаного будинку, оскільки банк має переважне право на стягнення коштів за рахунок цього будинку.

При цьому, згідно матеріалів позову, житловий будинок АДРЕСА_3 , перебуває у частковій власності, що може порушити права іншого співвласника.

Отже, з метою забезпечення матеріально-правових інтересів позивача, попередження можливості несумлінних дій відповідачки в подальшому під час судового розгляду справи по суті та після ухвалення судом рішення до набрання ним законної сили, що може істотно утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вважаю наявні підстави для забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , оскільки такий вид забезпечення позову у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та співмірний із заявленими позивачем вимогами, та не зачіпає інтереси інших осіб.

Частиною 7 статті 153 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до статті 154 Цивільного процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Отже, зустрічне забезпечення - по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 149, ст. 150 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Заяву задовольнити частково.

До вирішення справи по суті накласти арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення в розмірі 89065 гривень на усі банківські рахунки відповідача ОСОБА_3 .

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України Про виконавче провадження :

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_5 .

Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити сторонам для відома, а до Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Ємчук В.Е.