Постанова

від 19.11.2020 по справі 305/1223/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/1223/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 листопада 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю.

з участю секретаря: Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2020 року у складі судді Ємчук В.Е. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди.

Одночасно з пред`явленням позову представником позивача подано заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що 20.01.2014 року позивач, як орендодавець, та відповідач, як орендар, уклали договір оренди зі сплатою орендної плати. Однак, відповідач прострочила сплату орендної плати за період з 01.08.2018 року до 28.02.2019 року на загальну суму 79100 гривень, яка на день пред"явлення позову так і не погашена. За неналежне виконання договірних зобов"язань позивач скористався правом на застосування ст. 625 ЦК України, зокрема стягнення 3% річних та інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості, яка в цілому з урахуванням основної суми склала 89065 гривень. Позивач вживав усні заходи досудового врегулювання спору шляхом переговорів, але відповідач не виконує обіцянки про добровільне погашення боргу. Накладення арешту на все нерухоме і рухоме майно відповідача в межах заборгованості в розмірі 89065 гривень та грошові кошти в такому розмірі є адекватним способом забезпечення позову в даному випадку, який унеможливить відчуження майна відповідача, за рахунок якого може бути стягнута заборгованість. З часу виникнення заборгованості відповідача минуло близько двох років, і незважаючи на визнання боргу, відповідач навіть частково не приступила до погашення боргу. Відповідач володіє на праві власності об`єктами нерухомого майна, а саме нежитловою будівлею магазину за адресою АДРЕСА_1 , земельною ділянкою, кадастровий номер 2123610100:29:002:0059 по АДРЕСА_2 . Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі. У зв"язку з чим просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3 в межах розміру заборгованості 89065 гривень, в тому числі на нежитлову будівлю магазину за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку, кадастровий номер 2123610100:29:002:0059 по АДРЕСА_2 .

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2020 року заяву задоволено частково. До вирішення справи по суті накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення в розмірі 89065 гривень на усі банківські рахунки відповідача ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ставить питання про скасування зазначеної ухвали, оскільки така постановлена всупереч вимогам статей 151-153 ЦПК України та постановлення нової ухвали, якою задовольнити подану заяву. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, накладаючи арешт лише на грошові кошти боржника на банківських рахунках, не з`ясував наявність у відповідача рахунків у банку та наявність на них коштів, не врахував, що відповідач є приватним підприємцем і може мати кошти у касі, у інших фінансових установах, а також, що кошти можуть знаходитися у інших осіб; крім того, суд неправомірно відмовив у накладенні арешту на нерухоме майно боржника вказавши, що матеріали справи не містять відомостей стосовно ринкової вартості майна, а також, що житловий будинок перебуває у частковій власності, що може порушити права іншого співвласника.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлена. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у її відсутності.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди, посилаючись на те, що відповідач прострочила сплату орендної плати за період з 01.08.2018 року до 28.02.2019 року на загальну суму 79100 гривень, яка на день пред"явлення позову не погашена і з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 89065 гривень.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобов`язаний подавати суду докази.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права(інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого : розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання чи невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та кошти відповідача в межах заявленого розміру заборгованості 89065 гривень та предметом позовних вимог - стягнення коштів у розмірі 89065 гривень. Між сторонами дійсно існує спір, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2018 року до 28.02.2019 року. Відповідач не вживає жодних заходів щодо повернення даної суми і її не повертає, незважаючи на те, що вона є підприємцем, який здійснює підприємницьку діяльність. За вказаних обставин наявні обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а застосування забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та кошти відповідача в межах заявленого розміру заборгованості, спроможне забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача та слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Суд першої інстанції в повному обсязі не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, неправомірно наклавши арешт лише на грошові кошти боржника, які знаходяться на банківських рахунках, не врахувавши, що грошових коштів на банківських рахунках у боржника може і не бути, натомість такі можуть знаходитися в інших фінансових установах, а також можуть перебувати в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт накладається саме у розмірі стягнення на все майно боржника або на окремі речі. Тобто, виконавець накладає арешт на майно боржника лише в розмірі суми стягнення.

Спосіб забезпечення позову визначений судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не забезпечить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, відповідач не позбавлена права звернутися до суду з клопотання про зміну одного виду забезпечення позову іншим, зокрема, просити накласти арешт на майно відповідної вартості, що відповідає ціні позову. Також, оскільки позов подано про стягнення грошової суми, відповідач може, відповідно до ч.ч.4,5 ст. 156 ЦПК України, забезпечити позов за своєю ініціативою шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі заявлених позивачем вимог або надання гарантії банку на певну суму, що є підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Помилковими є також висновки суду, які слугували підставою для відмови заявнику у накладенні арешту на нерухоме майно боржника з мотивів, що матеріали справи не містять відомостей стосовно ринкової вартості майна, оскільки ЦПК України не вимагає від заявника при подачі ним заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно боржника, вказувати вартість майна,

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали також не звернув увагу і не врахував, що відносно відповідача ОСОБА_3 в Рахівському РВ ДВС наявні відкриті три виконавчі провадження про стягнення з неї коштів, що в свою чергу також свідчить, що визначений судом захід забезпечення позову не забезпечить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до приписів п.4 ст.376 ЦПК України , підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення поданої заяви в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, все рухоме і нерухоме майно відповідача ОСОБА_3 в межах розміру заборгованості 890665 грн., в решті заява не підлягає задоволенню.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2020 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

До вирішення справи по суті вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) в межах розміру заборгованості 890665 грн. В решті заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2020 року.

Головуючий :

Судді: