Рішення

від 13.11.2020 по справі 305/1223/20

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1223/20

Провадження по справі 2/305/588/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2020 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчук В.Е.

за участі секретаря судового засідання Шемоти М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 далі (Позивач) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди. У позовній заяві зазначає, що 20.01.2014 Позивач як Орендодавець та Відповідач як Орендар уклали Договір оренди. Право оренди було зареєстровано 20.01.2014 та договір вступив в силу з 01.02.2014 року (п. 13). Позивач передав Відповідачу у строкове платне користування нежилі вбудовані приміщення в м. Рахів (п. 1 договору), що не заперечується Відповідачем, який користувався орендованим майном з 01.02.2014 до лютого 2019. Відповідач сплачував орендну плату до 31.07.2018. Договором оренди (п. 4) було передбачено, що з 01.01.2018 по 31.12.2023 орендна плата становитиме 11 300 грн, яку слід вносити до першого числа поточного місяця (п. 5). Оскільки Відповідач прострочив сплату орендної плати за період з 01.08.2018 до 28.02.2019, тобто за сім місяців, сторони договору погодились розірвати Договір оренди з 13.02.2019 та уклали 13.02.2019 Додаткову угоду до Договору оренди. Відповідач у власноручно написаному повідомленні-заяві від 12.02.2019 та укладеній Додатковій угоді (п. 3) визнав заборгованість перед Позивачем за вказаний період в сумі 79 100 грн. Водночас станом на день подання позову відповідач не сплатив заборгованість в розмірі 79 100 грн. У зв`язку із заборгованістю Позивач вважає, що є підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, що передбачено ст. 625 ЦК України та подав такий розрахунок 3 % річних

1) 11 300 грн (орендна плата за 08.2018) * 3 % : 365 днів * 761 день (за період з 02.08.2018 до 31.08.2020) = 707 грн

2) 11 300 грн (орендна плата за 09.2018) * 3 % : 365 днів * 730 днів (за період з 02.09.2018 до 31.08.2020) = 678 грн

3) 11 300 грн (орендна плата за 10.2018) * 3 % : 365 днів * 700 днів (за період з 02.10.2018 до 31.08.2020) = 650 грн

4) 11 300 грн (орендна плата за 11.2018) * 3 % : 365 днів * 669 днів (за період з 02.11.2018 до 31.08.2020) = 621 грн

5) 11 300 грн (орендна плата за 12.2018) * 3 % : 365 днів * 639 днів (за період з 02.12.2018 до 31.08.2020) = 593 грн

6) 11 300 грн (орендна плата за 01.2019) * 3 % : 365 днів * 608 днів (за період з 02.01.2019 до 31.08.2020) = 565 грн

7) 11 300 грн (орендна плата за 02.2019) * 3 % : 365 днів * 577 днів (за період з 02.02.2019 до 31.08.2020) = 536 грн

Всього 3 % річних = 707 + 678 + 650 + 621 + 593 + 565 + 536 = 4 350 грн.

Також, Позивач зазначив розрахунок інфляційних втрат, зокрема:

1) 11 300 грн (орендна плата за 08.2018) * 11,8 % (індекс інфляції за період з 08.2018 до 31.07.2020) = 1 333 грн

2) 11 300 грн (орендна плата за 09.2018) * 9,7 % (індекс інфляції за період з 02.09.2018 до 31.07.2020) = 1096 грн

3) 11 300 грн (орендна плата за 10.2018) * 7,8 % (індекс інфляції за період з 02.10.2018 до 31.07.2020) = 881 грн

4) 11 300 грн (орендна плата за 11.2018) * 6,4 % (індекс інфляції за період з 02.11.2018 до 31.07.2020) = 732 грн

5) 11 300 грн (орендна плата за 12.2018) * 5,5 % (індекс інфляції за період з 02.12.2018 до 31.07.2020) = 622 грн

6) 11 300 грн (орендна плата за 01.2019) *4,5 % (індекс інфляції за період з 02.01.2019 до 31.07.2020) = 509 грн

7) 11 300 грн (орендна плата за 02.2019) * 3,9 % (індекс інфляції за період з 02.02.2019 до 31.07.2020) = 442 грн.

Всього інфляційних втрат : 1 333 + 1096 + 881 + 732 + 622 + 509 + 442 = 5 615 грн.

Вважає, що всього з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 79 100 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.08.2018 до 28.02.2019, 4 350 грн трьох процентів річних, 5 615 грн інфляційних втрат, що разом становить 89 065 грн. Позивач вживав усні заходи досудового врегулювання спору шляхом переговорів, але Відповідач не виконує обіцянки про добровільне погашення боргу. У зв`язку з наведеним просить стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) зазначену вище суму боргу та судові витрати.

Ухвалою Рахівського районного суду від 01.09.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та учасникам справи встановлений строк для подання відзиву та пояснень.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Його представник, ОСОБА_3 , подав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач, ОСОБА_2 , 13.11.2020 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково в сумі 50000 гривень, в решті позовних вимог просить відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном, як це передбачено ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що 20.01.2014 ОСОБА_1 з однієї сторони як Орендодавець та ОСОБА_2 з другої сторони як Орендар уклали Договір оренди (далі Договір). Предметом договору були нежилі вбудовані підвальні приміщення площею 209,08 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 , які належать Орендодавцю на праві приватної власності на підставі Договору дарування, посвідченого 25.11.2008 року. Згідно з п.4 цього Договору Сторони домовились, що орендна плата з 01 лютого 2014 року по 31 грудня 2017 року буде становити 8300 гривень на місяць, а з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2023 року - 11300 гривень на місяць. За умовами Договору Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно згідно з призначенням, дотримуватись санітарних, протипожежних та інших обов`язкових вимог, утримувати ці приміщення в чистоті, не допускати погіршення їх технічного стану, а у разі пошкодження предмету оренди здійснювати ремонт за рахунок власних коштів з попереднім узгодженням цього питання з орендодавцем, проводити його поточний ремонт з метою утримання будівлі в належному стан, не пізніше 01 числа поточного місяця сплачувати орендодавцю орендну плату, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок орендодавця або сплачувати готівкою, а також сплачувати витрати за комунальні послуги, електроенергію, газопостачання та телефон.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у строкове платне користування нежилі вбудовані приміщення в м. Рахів, а ОСОБА_2 своєю чергою користувалася орендованим майном з 01.02.2014 до лютого 2019 року. Відповідач сплачувала орендну плату до 31.07.2018, а потім, оскільки відповідач прострочила сплату орендної плати за період з 01.08.2018 до 28.02.2019, тобто за сім місяців, сторони договору погодились розірвати Договір оренди з 13.02.2019 та уклали 13.02.2019 Додаткову угоду до Договору оренди.

ОСОБА_2 12.02.2019 підписала повідомлення-заяву, в якій визнала заборгованість перед позивачем за період з 01.08.2018 року до 28.02.2019 року, тобто за сім місяців, в сумі 79 100 гривень, яку вона зобов`язувалася погасити в строк до 01.06.2019 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 лютого 2019 року, уклали додаткову угоду до договору оренди від 20 січня 2014 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Небогою М.П. та зареєстрована в реєстрі за №232. Ця угода містить відомості про те, що сторони вирішили з 13.02.2019 року припинити дію Договору оренди нежилих вбудованих підвальних приміщень, що був посвідчений 20 січня 2014 року за №50, та підтвердили, що на момент припинення дії Договору між ними немає будь-яких неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких неврегульованих сторонами зобов`язань. Згідно з пунктом 3 Орендар зобов`язується до 01.06.2019 року погасити заборгованість по орендній платі за умовами договору за сім місяців у сумі 79100 гривень. Також у цій додатковій угоді сторони зазначили про те, що жодна зі сторін не має претензій до іншої сторони по Договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт наявності боргу за орендну плату у Відповідача перед Позивачем в сумі 79100,00 гривні належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання настав, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 79100 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд перевірив правильність нарахування Позивачем 3% річних і інфляційних втрат, індекс яких визначений Держкомстатом, прийшов до висновку, що здійснений позивачем розрахунок вкладається у суму інфляційних втрат та 3% річних від суми заборгованості 79100 гривень, тому заявлена сума таких 4350 гривні, тобто 3% річних за період заборгованості та 5615 як інфляційні втрати за період заборгованості підлягає до стягнення з Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 83 ч. 3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Отже, Позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення договору оренди та наявність заборгованості у ОСОБА_2 .

Відповідач не надала жодних доказів, які б підтверджували факт виконання нею зобов`язань за договором.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що Позивач надав обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання Відповідачем умов договору, а Відповідач жодних доказів відсутності у неї заборгованості перед Позивачем не надала, свою заяву про визнання позову лише в сумі 50000 гривень жодним чином не мотивувала та не підтвердила належними доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст. ст. 133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 1311,05 гривні суд стягує з Відповідача вищенаведені витрати у повному обсязі, на користь Позивача.

Керуючись ст. ст. 12,13,76, 81,83,89, 141, 158, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_4 в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 , 79100 грн (сімдесят дев`ять тисяч сто гривень), 4350 грн (чотири тисячі триста п`ятдесят гривень) - 3% річних, 5615 грн (п`ять тисяч шістсот п`ятнадцять гривень) інфляційних втрат.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_4 в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 судові витрати в сумі 1311,05 грн (одна тисяча триста одинадцять гривень 05 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2020 року.

Суддя: В.Е. Ємчук