Ухвала

від 17.08.2020 по справі 307/1301/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/1301/20

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2020 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарки ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді в порядку письмового провадження матеріали судового провадження 11-сс/4806/336/20 за апеляційною скаргою прокурора Тячівської місцевої прокуратури на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 19. 05. 2020.

Цією ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотаннястаршого слідчого СВ Дубівського ВП Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майнов кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070180000146 від 05. 05. 2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Із клопотання слідчого про накладення арешту вбачається, що вході досудового розслідування кримінального правопорушення за фактом незаконного перевезення деревини різних порід на території Тячівського району, яка ймовірно незаконно зрубана на території лісгоспів, що розташовані на території Тячівського району, 13. 05. 2020 о 04 год. 20 хв., до чергової частини Дубівського ВП Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області, надійшло повідомлення від начальника СРПП №4.Дубівського ВП ОСОБА_6 про те, що ним разом із працівником СБУ ОСОБА_7 , прокурором ОСОБА_8 та працівником УСР ОСОБА_9 в с. Німецька Мокра, Тячівського району, був зупинений автомобіль марки «УРАЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , який перевозив деревину породи «Ялина», близько 21,6 метрів кубічних, де під час перевірки встановлено невідповідність деревини, що перевозилася до виданої товарно-транспортної накладної. В ході проведення 15. 05. 2020 огляду місця події в с. Нересниця по вул. Грушевського, 160, було оглянуто та вилучено транспортний засіб автомобіль марки «УРАЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_11 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить згідно свідоцтва про реєстрацію приватному підприємству «Лісмаш», а також завантажену на ньому деревину породи «Ялина», кубомасою згідно проведених замірів в кількості 17,9 метрів кубічних. В ході проведення перевірки походження лісопродукції та наданих документів на деревину, що перевозилася, було виявлено розбіжність у внесених до товарно-транспортної накладної серії ЗКВ №270943 від 15. 05. 2020 даних з фактичною кількістю деревини, яка фактично перевозилася, а тому виникла необхідність у перевірці походження деревини, в зв`язку з чим деревина, яка перевозилася, є речовим доказом у справі, яку залишено на зберігання на території ДП «Тячівське ЛГ» в с. Нересниця по вул. Грушевського, №160.

-2-

Відмовляючи у задоволення клопотання, слідчий суддя вказав на відсутністю достатніх мети та підстав, які відповідали б критеріям, передбаченим ст.170 КПК України, для накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно. Крім того, слідчим суддею зазначено, що жодних доказів про те, що транспортний засіб та автомобільний причіп, про необхідність арешту якого йдеться в клопотанні, містять на собі сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не наведено. Також слідчим суддею зауважено, що слідчим та прокурором не доведено, яким саме чином існує сукупність підстав чи підозри вважати, що лісоматеріали у вигляді стовбурів дерев породи «Ялина», які належним чином позначені бирками (чипами) з унікальними індивідуальними номерами згідно з базою державного агентства лісових ресурсів України, які є необхідними при перевезенні та збуті деревини, а також вантажний автомобіль з причепом, яким перевозилися лісоматеріали є доказом злочину, підлягають спеціальній конфіскації, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

В апеляційній скарзі прокурор Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді від 19. 05. 2020 - скасувати, постановити нову, якою накласти арешт на автомобіль марки «УРАЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобільний причіп, державний номерний знак НОМЕР_2 , із забороною їх використання, розпорядження та відчуження. Посилається на ті самі доводи, які наведені слідчим у клопотанні і наполягає на тому, що з указаним майном, яке визнане речовими доказами, необхідно провести слідчі дії. Вважає, що стороною обвинувачення доведена необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України. Окрім того зазначає, що слідчий суддя ухвалою від 19. 05. 2020, через чотири дні після початку досудового розслідування, відмовивши у задоволенні клопотання, не надав органу досудового розслідування необхідний і достатній час для здійснення належної перевірки, у тому числі шляхом проведення необхідних слідчих, процесуальних дій, призначення та проведення відповідних судових експертиз, що в свою чергу нівелює визначені ст. 2 КПК України завдання кримінального провадження. Таким чином, слідчий суддя, надаючи ПП «Лісмаш» повною мірою розпоряджатись, користуватись та відчужувати вилучене майно, сприяв виникненню загрози його подальшого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати або знищення, яке до того ж постановою слідчого визнано речовим доказом у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу у відсутності учасників судового провадження, які належним чином повідомлені про день, місце та час судового розгляду, крім того враховується заява прокурора про розгляд апеляційної скарги у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Як вбачається із клопотання, впровадженні СВ Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській областізнаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12020070180000146 від 05. 05. 2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся до судуіз клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки «УРАЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , які були оглянуті та вилучені в ході огляду місця події 15. 06. 2020.

-3-

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності дост. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. ст. 94,132,173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог ст. ст.170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на майно: автомобіль марки «УРАЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом,

-4-

державний номерний знак НОМЕР_2 та прийшов до вірного висновку про не доведення слідчим необхідності арешту, зазначеного у клопотанні майна, у зв`язку з відсутністю обґрунтування мети та підстав у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна у відповідності до вимог ст.ст.170, 171 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника та володільця майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

З матеріалів судового провадження вбачається, що всупереч вимогамст. 132 КПК України, слідчий у клопотанні не вказав і не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні. При цьому клопотання слідчого не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку є необхідним з метою виконання завдань в даному кримінальному провадженні.

Слідчий не довів, що транспортний засіб з причепом, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і що їх арешт є єдиним можливим засобом їх дослідження і збереження як доказів кримінального правопорушення. Не доведено прокурором і те, що вказане у клопотанні майно може підлягати спеціальній конфіскації, конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також звернуте у відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Жодного доказу, який підтвердив би припущення слідчого про незаконну порубку, незаконне перевезення деревини, а також доводів на користь висновку про розумність та співмірність арешту вказаного у клопотанні майна завданням цього кримінального провадження у матеріалах, які надані слідчому судді в обґрунтування клопотання, немає.

Апеляційний суд погоджується з рішення слідчого судді про те, що клопотання слідчого не містить даних, що окремо за фактом виявлення та вилучення від ПП «Лісмаш» вказаного транспортного засобу з причепом та деревиною вносилися відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Встановлено, що 15.05. 2020 слідчим СВ Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області проведено огляд місця події в с. Нересниця, Тячівського району, в ході якого було виявлено та вилучено автомобіль марки «УРАЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_11 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить згідно свідоцтва про реєстрацію приватному підприємству «Лісмаш», а також завантажену на ньому деревину породи «Ялина», на якій були наявні бирки чорного кольору з маркуванням та серійними номерами.

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів власником автомобіля марки «УРАЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_11 , а вилучений причіп, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить ПП «Лісмаш».

Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 03. 02. 2020, ОСОБА_11 передала в оренду ПП «Лісмаш» автомобіль марки «УРАЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 , строком до 31. 12. 2020.

Згідно договору купівлі-продажу необробленої деревини від 10. 04. 2020 за №7851/7851/2кв-де/2020 ПП «Лісмаш» придбало в ДП «Мокрянське ЛМГ» лісоматеріали породи «Ялина європейська» в кількості 322 метри кубічних на загальну суму 380 650 грн..

-5-

Відповідно до платіжного доручення від 08. 05. 2020 за №735 ПП «Лісмаш» перерахувало ДП «Мокрянське ЛМГ» 19 145,88 грн. за лісопродукцію.

Згідно товарно-транспортної накладної від 15. 05. 2020 за №270943 ДП «Мокрянське ЛМГ» відправило в адресу ПП «Лісмаш» деревину породи «Ялина» різним діаметром та довжиною в кількості 21,6260 метра кубічних на загальну суму 21 900,19 грн..

Таким чином вірним є висновок слідчого судді, про відсутність підстав вважати, що лісоматеріали у вигляді стовбурів дерев породи «Ялина», які належним чином позначені бирками (чипами) з унікальними індивідуальними номерами згідно з базою державного агентства лісових ресурсів України, які є необхідними при перевезенні та збуті деревини, а також вантажний автомобіль з причепом, яким перевозилися лісоматеріали є доказом злочину, підлягають спеціальній конфіскації, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя правильно врахував той факт, що клопотання слідчого не містить обґрунтування мети і підстав для арешту у відповідності до вимог ст. ст. 170, 171 КПК України, відтакрішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. ст.170-173 КПК України, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і накладення арешту на майно в арешті якого відмовлено.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час розгляду судової справи прокурор не заявляв клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів поданого ним клопотання чи могли б істотно вплинути на вищевказані висновки апеляційного суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.172, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргупрокурора Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 19. 05. 2020 про відмову в задоволенні клопотаннястаршого слідчого СВ Дубівського ВП Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070180000146 від 05. 05. 2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: