Рішення

від 26.08.2020 по справі 640/15021/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року м. Київ № 640/15021/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило суд скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2019 року №00008691402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 699705,00 грн. на підставі акту перевірки від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159, підписане директором Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві Якушко І.;

- податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2019 року №00008671402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 777450,00 грн. на підставі акту перевірки від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159;

- податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2019 року №00008701402 про стягнення штрафу 175,21 грн. на підставі акту перевірки від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що проведеною у відношенні ТОВ "Ресторія Груп" податковою перевіркою уповноваженими особами відповідача, останніми у перевіряємому періоді в акті перевірки зроблено протиправні висновки про нереальність відповідних господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами, а отже винесені на підставі такого акту податкові-повідомлення рішення підлягають скасуванню в судовому порядку.

Натомість, за доводами відповідача, викладеними у поданому відзиві на адміністративний позов, висновки проведеної податкової перевірки у відношенні позивача підтверджуються наявною інформацією щодо контрагентів ТОВ "Ресторія Груп", а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками перевірки, є правомірними.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи не подавав.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, враховуючи думку представника відповідача та заявлене клопотання, подальший розгляд справи ухвалив завершити в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлень від 23 квітня 2019 року №680/26-15-14-02-05, №681/26-15-14-02-05, №1041/26-15-14-06-04, №904/26-15-42-08, №981/26-15-14-03-05, від 26 квітня 2019 року №4119/26-15-14-09-01 та від 08 травня 2019 року №750/26-15-14-02-05, виданих ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 28 березня 2019 року №3770, уповноваженими особами відповідача проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Ресторія Груп" (код 38235159) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 18 вересня 2012 року по 31 грудня 2018 року та іншого законодавства, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ "Ресторія Груп": 1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО №11 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20), пункту 5 П(с)БО №15 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1997 року №996-XIV, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 559764,00 грн., в тому числі по періодах: - за 2016 рік в сумі 465047,00 грн., - за 2018 рік в сумі 94717,00 грн.; 2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в загальній сумі 621960,00 грн., у тому числі по періодах: - червень 2016 року в сумі 516718,00 грн., - вересень 2017 року в сумі 105242,00 грн.; 3) пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (лютий, травень та серпень 2018 року); 4) пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 "б", пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 1.2, 1.3 наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", щодо подання недостовірних даних у звіті за формою 1-ДФ за 2 квартал 2016 року, 4 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року; 5) пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI, підпункту 4.3.6 пункту 4.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску.

Відповідно до змісту акту від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159, висновки посадових осіб відповідача про виявлені під час проведення перевірки порушення ТОВ "Ресторія Груп" вимог податкового законодавства зроблені на підставі аналізу відомостей щодо контрагентів (ТОВ "УКРГРУПКОМЕРЦ" (код ЄДРПОУ 40102251), ТОВ "Аграрний комплекс АГРОНОМ" (код ЄДРПОУ 40331697), (нова назва компанії ТОВ "МАРКЕТИНГ ІНФО-ГРУП"), ТОВ "АГРАРНИЙ КОМПЛЕКС "ЗЕРНО" (код ЄДРПОУ 40907055), (нова назва компанії ТОВ "ЛОГІСТИК-КОМПАНІ "МЕДАН"), ТОВ "КВАДРО-МОНОЛІТ" (код ЄДРПОУ 40235692) позивача, з якими останній мав господарські взаємовідносини у перевіряємий період.

Так, щодо господарських операцій ТОВ "Ресторія Груп" (покупець) з ТОВ "УКРГРУПКОМЕРЦ" (постачальник) перевіркою встановлено укладення договору поставки від 26 червня 2016 року №210616, згідно предмету якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає і оплачує Товар та/або обладнання в комплекті та/або комплектуючі.

Аналізом податкової інформації відповідно до бази даних ІС "Податковий блок" встановлено, зокрема, неможливість реального постачання ТОВ "УКРГРУПКОМЕРЦ" відповідного товару з урахуванням часу, місця знаходження об`єктів та наявним трудовим ресурсом.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "УКРГРУПКОМЕРЦ" не придбавало товари, реалізацію яких відображено в адресу ТОВ "Ресторія Груп". Також, встановлено відсутність залучення сторонніх або орендованих відповідних послуг (транспортних засобів, складських, виробничих приміщень), що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

За результатами аналізу баз даних ДФС по ТОВ "УКРГРУПКОМЕРЦ" встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування (як власних так і орендованих: відсутнє отримання послуг оренди приміщень, складів, автотранспорту, витрат на електроенергію, водопостачання, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг, прибирання та інші витрати тощо), а також трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, відповідно до акту від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159, відповідачем взято до уваги відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень про те, що ТОВ "УКРГРУПКОМЕРЦ" має ознаки фіктивності.

Таким чином, враховуючи неможливість виконання ТОВ "УКРГРУПКОМЕРЦ" оформлених господарських операцій наявними та залученими трудовими ресурсами, а отже неможливістю продажу ідентифікованого товару в обсягах, що суттєво не відповідає обсягам реального придбання такого товару в інших (не задіяних у ланцюгу нереальних господарських операцій) постачальників або обсягам формування відповідних актів власного задекларованого виробництва товару, в акті від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159 вчинено запис про порушення ТОВ "Ресторія Груп" пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО №11, пункту 5 П(с)БО №15, статті 9 Закону №996-XIV, що призвело до заниження показників, задекларованих у рядку 2240 Звіту "Інші доходи" на 1597975,00 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 1597975,00 грн.

Щодо господарських операцій ТОВ "Ресторія Груп" (замовник) з ТОВ "МАРКЕТИНГ ІНФО-ГРУП" (попередня назва ТОВ "Аграрний комплекс Агроном") (виконавець) встановлено укладення договору від 10 серпня 2017 року №081017/25, згідно умов якого Замовник доручав, а Виконавець зобов`язувався надати Замовникові рекламні послуги в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Зокрема, в акті від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159 зазначено, що працівниками ОУ ГУ ДФС у м. Києві службовою запискою від 17 квітня 2019 року №3160/26-15-21-09 повідомлено, що співробітниками ОУ ГУ ДФС у Київській області на підставі КП від 22 грудня 2017 року №32017110000000062 за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України ТОВ "Аграрний комплекс "Агроном" (код 40331697) виявлено як СФП та створено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 22 грудня 2017 року.

Також, перевіряючими відповідача були взяті до уваги відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, що ТОВ "Аграрний комплекс "Агроном" (код 40331697) має ознаки фіктивності.

Окрім відсутності у ТОВ "МАРКЕТИНГ ІНФО-ГРУП" будь-яких ресурсів для надання одночасно рекламних послуг та навантажувально-розвантажувальних робіт, в акті перевірки вказано, що у ТОВ "МАРКЕТИНГ ІНФО-ГРУП" відсутнє придбання відповідних послуг (робіт) по ланцюгу постачання.

В той же час, до перевірки не надано документів (в тому числі звітів, місць виконання робіт тощо) щодо підтвердження фактичного виконання наданих послуг та підтвердження зв`язку з діяльністю ТОВ "Ресторія Груп".

По взаємовідносинах ТОВ "Ресторія Груп" (замовник) з ТОВ "ЛОГІСТИК-КОМПАНІ "МЕДАН" (попередня назва ТОВ "АГРАРНИЙ КОМПЛЕКС "ЗЕРНО") (виконавець) встановлено укладення договору від 02 серпня 2017 року №02/08, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язувався в порядку на умовах, визначених Договором, надати за плату Замовнику рекламні послуги згідно Додатків, які є невід`ємною частиною Договору, а Замовник зобов`язувався прийняти та оплатити виконані послуги.

Відповідно до акту від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159 перевіряючими відповідача використана інформація з Єдиного реєстру судових рішень про ознаки фіктивності ТОВ "АГРАРНИЙ КОМПЛЕКС "ЗЕРНО", а також зазначено про те, що до перевірки не надано документів (в тому числі фотозвітів) щодо підтвердження фактичного виконання наданих послуг та підтвердження їх зв`язку з діяльністю ТОВ "Ресторія Груп".

По взаємовідносинах ТОВ "Ресторія Груп" (замовник) з ТОВ "КВАДРО-МОНОЛІТ" (виконавець) встановлено укладення договору від 02 червня 2016 року №257, за яким Замовник замовляв, а Виконавець приймав на себе обов`язки щодо надання Замовнику інформаційно-консультаційних послуг з питань проектування по розташуванню технологічного обладнання в приміщеннях кухонь для закладів громадського харчування та холодильного обладнання в приміщеннях та торгових залах супермаркетів у відповідності до Договору.

В акті від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159 вчинено запис, що надані до перевірки первинні документи мають ознаки "дефектності", оскільки не розкривають фактичний зміст наданих послуг, не дають можливості ідентифікувати отримання послуг із господарською діяльністю суб`єкта господарювання.

В ході перевірки встановлено неможливість реального здійснення ТОВ "КВАДРО-МОНОЛІТ" операцій з надання консультаційних послуг з проектних робіт холодильного та морозильного обладнання з урахуванням часу, місця знаходження об`єктів, наявним трудовим ресурсом. При цьому враховано, що відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавались.

Крім того, аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних, баз даних ДФС, Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано про ознаки фіктивності ТОВ "КВАДРО-МОНОЛІТ", зокрема щодо відсутності необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності зазначеного товариства та невідповідності відомостей у розрізі придбаваних та реалізованих в подальшому товарів за відповідною номенклатурою.

В ході перевірки не підтверджено факту надання послуг ТОВ "КВАДРО-МОНОЛІТ" в адресу ТОВ "Ресторія Груп", про що зазначено в акті від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159 та зокрема вказано, що ТОВ "КВАДРО-МОНОЛІТ" не могло надавати послуги та поставляти товари в задекларованих обсягах, оскільки додаткові ресурси згідно поданих податкових звітів не залучались, що свідчить про укладення правочинів між ТОВ "КВАДРО-МОНОЛІТ" з ТОВ "Ресторія Груп" без мети настання реальних наслідків.

Оскільки інформація за відповідними первинними документами по вищезазначеним контрагентам позивача була неправомірно ним використана для цілей податкового обліку, в акті від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159 вказано, що в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону №966-XIV ТОВ "Ресторія Груп" безпідставно віднесено витрати з придбання товарів та послуг, які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження, в результаті чого підприємством завищено показники, на загальну суму 1511825,00 грн., в тому числі по періодам: - за 2016 рік в сумі 985617,00 грн.; - за 2017 рік в сумі 526208,00 грн.

Таким чином, виявлені перевіркою порушення мали наслідком: - заниження ТОВ "Ресторія Груп" за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року доходу всього у сумі 1597975,00 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 1597975,00 грн.; - заниження ТОВ "Ресторія Груп" за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року податку на прибуток на загальну суму 559764,00 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 465047,00 грн., за 2018 рік в сумі 94717,00 грн.; - завищення ТОВ "Ресторія Груп" за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року податкового кредиту в загальній сумі 621960,00 грн., в тому числі за червень 2016 року в сумі 516718,00 грн., за вересень 2017 року в сумі 105242,00 грн; - заниження ТОВ "Ресторія Груп" за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року податку на додану вартість в загальній сумі 621960,00 грн., у тому числі за червень 2016 року в сумі 516718,00 грн., за вересень 2017 року в сумі 105242,00 грн.

Окрім того, при проведенні перевірки правильності заповнення та своєчасності подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) (підпункт 3.1.4.3.7 акту від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159) перевіряючими встановлено, що ТОВ "Ресторія Груп" у звіті за 1 квартал 2017 року не відображено нарахування та сплату податку у формі дивідендів ОСОБА_1 (ознака доходу "109"), у звітах за 2 квартал 2016 року та 4 квартал 2016 року не вірно відображено нарахований (виплачений) дохід працівникам товариства, а отже не виконано вимог: пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 "б", пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 1.2, 3.3 наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 щодо подання недостовірних даних у звіті за формою 1-ДФ за 2 квартал 2016 року, 4 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року.

Також, при проведенні аналізу інформації, внесеної до Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період, встановлено порушення ТОВ "Ресторія Груп" пункту 201.8, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (підпункт 3.1.2.3 акту від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159), а саме не забезпечено своєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, за що передбачено накладення штрафу у відповідності до вимог пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

За змістовним наповненням позовної заяви, правова позиція позивача ґрунтується на тому, що в ході спірної перевірки ним було надано всі необхідні належним чином складені первинні документи, які підтверджували факт реального виконання умов укладених між ТОВ "Ресторія Груп" з відповідними контрагентами договорів, у тому числі наявні в матеріалах справи копії: договорів поставки, видаткових накладних, рахунків на оплату, банківських виписок, податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних.

Також, позивачем наголошено на тому, що його контрагенти, господарські операції з якими визначені відповідачем нереальними, були зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Оскільки первинні документи ТОВ "Ресторія Груп" в акті від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159 відповідачем не ставились під сумнів, зокрема в частині їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, на час проведення перевірки були відсутні докази наявності судових рішень по контрагентам ТОВ "Ресторія Груп" та не встановлено дефектності у юридичному статусі останніх, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальність, за доводами позивача посилання відповідача лише на наявну податкову інформацію в ході перевірки не може бути свідченням на користь нікчемності правочинів, визнання яких такими стало підставами для висновків про виявленні порушення саме ТОВ "Ресторія Груп".

Таким чином, на переконання позивача, висновки відповідача про виявлені податковою перевіркою порушення ТОВ "Ресторія Груп" зроблено на припущеннях, що не відповідають дійсним обставинам, а отже формування податкового кредиту та валових витрат ТОВ "Ресторія Груп" на підставі первинних документів по взаємовідносинах з відповідними контрагентами було правомірним.

Суд вважає за необхідне зауважити, що викладені позивачем доводи не місять обґрунтувань щодо неправомірності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2019 року №00008701402 про стягнення штрафу 175,21 грн. на підставі акту перевірки від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159, а саме в частині порушення ТОВ "Ресторія Груп" пункту 201.8, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, за що передбачено накладення штрафу у відповідності до вимог пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

В частині доводів позивача на користь протиправності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень щодо відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про керівника або підписанта ГУ ДФС у м. Києві - Якушко І., за підписом якої складено спірні податкові повідомлення-рішення, суд зазначає, що відповідні податкові повідомлення-рішення складено за підписом директора Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, а надана позивачем копія витягу з ЄДР, що не містить зокрема дати його формування та власне джерела походження, не є належним доказом у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частин першої, другої, восьмої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з наведеними положеннями законодавства, уповноваженими особами відповідача за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача зроблено висновки про те, що останнім було неправомірно включено зазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам зі згаданими вище контрагентами, а також не включено у доходи перераховані кошти ТОВ "Ресторія Груп" за поставлений товар/надані послуши даним контрагентам, оскільки наявна інформація, на думку податкового органу, свідчила про безтоварність відповідних господарських операцій позивача, в результаті чого ГУ ДФС у м. Києві по відношенню до ТОВ "Ресторія Груп" вирішено збільшити суми грошового зобов`язання на податок на додану вартість та суми грошового зобов`язання на прибуток.

В той же час, заперечуючи проти висновків та доводів відповідача, свою правову позицію позивач обґрунтовує зокрема тим, що ТОВ "Ресторія Груп" правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період через наявність необхідних первинних фінансово-бухгалтерських документів.

Також, за твердженням позивача, відповідачем неправомірно включено у доходи ТОВ "Ресторія Груп" кошти, перераховані ним за поставлений контрагентами товар/надані послуги, тому що відповідні господарські операції підтверджуються наявними первинними фінансово-бухгалтерськими документами.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (справа №21-421а11), де викладена в ній правова позиція продубльована, зокрема, у постановах від 01 грудня 2015 року №21-1661а15, від 02 грудня 2015 року №21-3849а15, податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв`язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій.

Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Також, наведена вище правова позиція неодноразово підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 26 квітня 2016 року К/800/48948/14 у справі №810/5891/13, від 10 серпня 2016 К/800/12851/16 у справі №826/2916/14, від 17 серпня 2016 року К/800/17200/16 у справі №802/4132/15-а, від 10 серпня 2016 року К/800/16205/16 у справі №826/8589/15.

Згідно висновків, зазначених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2016 року К/800/49498/14 у справі №810/5891/13 господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року (справа №21-1359а15) Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний, заперечуючи проти доводів суб`єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обґрунтування реальності вчиненої господарської операції.

У листі від 21 листопада 2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27 березня 2012 року №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27 березня 2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28 липня 2015 року №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії", суд зазначив щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством, та забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

Також, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

Згідно правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а та від 29 березня 2018 року у справі №826/3498/15, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2016 року №К/800/12851/16, докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв`язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій. Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Враховуючи вимоги чинного податкового законодавства та вищенаведені правові позиції судів касаційної інстанції, суд вбачає правомірним висновок, за яким в межах розгляду даної адміністративної справи на користь підтвердження реальності господарських операцій позивача з відповідними контрагентами, а отже протиправності висновків відповідача про виявлені перевіркою порушення податкового законодавства саме позивачем, можуть слугувати докази, які б підтверджували факт отримання позивачем відповідних послуг чи товарів від його контрагентів, зокрема докази щодо використання зазначених послуг/товарів у власній господарській діяльності підприємства та/або подальшої реалізації цих послуг/товарів шляхом надання певних послуг чи реалізації у складі іншої продукції іншим суб`єктам господарювання, адже такий підхід відповідатиме вимогам статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Попри це, матеріали справи не містять наведених доказів, а завірені та надані позивачем копії первинних документів лише свідчать про документальне оформлення відповідних господарських операцій та фактичний рух грошових активів за ними.

Зокрема, надані позивачем копії додатків до відповідних договорів із контрагентами щодо "детального опису рекламних послуг", які замовлялись позивачем, містять опис послуг змістом рекламного характеру та жодним чином не деталізують де та які саме послуги будуть надані позивачу.

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження результату отриманих позивачем послуг за відповідними договорами (звіти, презентації, фото-відео матеріали, посилання на веб-ресурси в мережі Інтернет тощо), а також доказів на користь твердження, що отримані за такими договорами послуги/товари були використані у власні господарській діяльності позивача чи реалізовані в подальшому іншим суб`єктам господарювання.

Як зазначено в пункті 77.8 статті 77 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Зокрема, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, згідно пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Як підсумок, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про те, що у процесі податкової перевірки позивача були встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у відповідних первинних документах позивача недостовірних відомостей щодо надання послуг та постачання товарів, через фактичну неможливість виконання цих робіт саме задекларованими контрагентами позивача, а отже про спрямованість дій останнього на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення податків, що належать до сплати.

Не може бути підтвердженою господарська операція, коли контрагент не має відповідних матеріальних та трудових активів, необхідних для провадження здійснюваної ним господарської діяльності.

Суб`єкти господарювання, які дійсно мають на меті укладання та реальне виконання певних господарських угод з обачливістю подбають про свого контрагента, його легітимність, наявність відповідних документів (сертифікатів, дозволів, інше), оскільки такі дії перш за все матимуть безпосередній вплив на економічний добробут самого суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159 щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а отже і щодо правомірності винесення оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко