Постанова

від 18.01.2021 по справі 640/15021/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15021/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп"до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2019 року №00008691402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 699705,00 грн. на підставі акту перевірки від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159, підписане директором Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві Якушко І.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2019 року № 00008671402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 777450,00 грн. на підставі акту перевірки від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2019 року № 00008701402 про стягнення штрафу 175,21 грн. на підставі акту перевірки від 27 травня 2019 року № 347/26-15-14-02-05/38235159.

Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами є необґрунтованими, у зв`язку з чим, прийняті податковим органом на підставі вказаних висновків акта перевірки податкові-повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи апелянта, обґрунтовані зокрема тим, що як перевіркою так і судом першої інстанції зроблено хибні висновки щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "Укргрупкомерц", ТОВ "Аграрний комплекс Агроном", (нова назва компанії ТОВ "Маркетинг Інфо-Груп"), ТОВ "Аграрний Комплекс "Зерно", (нова назва компанії ТОВ "Логістик-Компані "Медан") та ТОВ "Квадро-Моноліт".

Зокрема, апелянт зазначає, що надана як до перевірки так і до суду документація у повній мірі відображає факт настання наслідків за правочинами укладеними із зазначеними суб`єктами господарювання, а сам по собі факт порушення останніми норм податкового законодавства (щодо неподання звітності та ін.) не свідчить про нікчемність даних взаємовідносин.

З огляду на зазначені в апеляційній скарзі доводи, позивач вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року підлягає скасуванню.

Відповідачем, у свою чергу, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, відповідач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відзиву на апеляційну скаргу до суд не надходило.

У судове засідання учасники судового процесу явку уповноважених представників не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивачем було подано клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, відповідач про причини неявки уповноваженого представника суду не повідомив.

За встановлених обставин, керуючись приписами ч.1 ст. 311 та ч.2 ст. 313 КАС України суд протокольною ухвалою вирішив відмовити у задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи та перейти до апеляційного розгляду справи у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у місті Києві проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 18 вересня 2012 року по 31 грудня 2018 року та іншого законодавства, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 27 травня 2019 року №347/26-15-14-02-05/38235159 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО №11 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20), пункту 5 П(с)БО №15 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1997 року №996-XIV, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 559764,00 грн., в тому числі по періодах: - за 2016 рік в сумі 465047,00 грн., - за 2018 рік в сумі 94717,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в загальній сумі 621960,00 грн., у тому числі по періодах: - червень 2016 року в сумі 516718,00 грн., - вересень 2017 року в сумі 105242,00 грн.;

- пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (лютий, травень та серпень 2018 року);

- пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 "б", пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 1.2, 1.3 наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", щодо подання недостовірних даних у звіті за формою 1-ДФ за 2 квартал 2016 року, 4 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року;

- пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI, підпункту 4.3.6 пункту 4.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску.

Відповідно до змісту акту перевірки, висновки податкового органу про виявлені під час проведення перевірки порушення ТОВ "Ресторія Груп" вимог податкового законодавства зроблені на підставі аналізу відомостей щодо контрагентів позивача з якими останній мав господарські взаємовідносини у перевіряємий період, а саме: ТОВ "Укргрупкомерц" (код ЄДРПОУ 40102251), ТОВ "Аграрний комплекс Агроном" (код ЄДРПОУ 40331697), (нова назва компанії ТОВ "Маркетинг Інфо-Груп"), ТОВ "Аграрний Комплекс "Зерно" (код ЄДРПОУ 40907055), (нова назва компанії ТОВ "Логістик-Компані "Медан"), ТОВ "Квадро-Моноліт" (код ЄДРПОУ 40235692).

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві 03 липня 2019 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00008691402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 699705,00 грн;

- № 00008671402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 777450,00 грн;

- № 00008701402 про стягнення штрафу 175,21 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано відсутністю настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "Укргрупкомерц", ТОВ "Аграрний комплекс Агроном", (нова назва компанії ТОВ "Маркетинг Інфо-Груп"), ТОВ "Аграрний Комплекс "Зерно", (нова назва компанії ТОВ "Логістик-Компані "Медан"), ТОВ "Квадро-Моноліт" в силу відсутності у останніх матеріальної технічної та іншої можливості виконати свої зобов`язання за відповідними правочинами.

Приймаючи рішення відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність настання наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ "Укргрупкомерц", ТОВ "Аграрний комплекс Агроном", (нова назва компанії ТОВ "Маркетинг Інфо-Груп"), ТОВ "Аграрний Комплекс "Зерно", (нова назва компанії ТОВ "Логістик-Компані "Медан"), ТОВ "Квадро-Моноліт".

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг/товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт їх отримання із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати факт придбання товарів та його подальшого використання для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТОВ "Укргрупкомерц" 21.06.2016 року укладено договорів поставки № 210616, відповідно до умов якого ТОВ "Укргрупкомерц" зобов`язувалось поставити товар та/або обладнання в комплекті та/або комплектуючі, у кількості, асортименті та за ціною, що визначаються в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до змісту п. 4 договору поставка товару здійснюється за умовами інкотермс-2010 на умовах DDP, силами продавця на адресу вказану покупцем, у даному випадку - м. Львів вул. Кульпарківська.

Датою поставки товару, а також датою переходу права власності на товар вважається дата прийомки товару та складі покупця.

Якість товару повинна відповідати вимогам чинного законодавства та мати відповідні сертифікати відповідності, ДСТу та ТУ на товар, супроводжуватись в необхідних випадках технічною документацією та інструкцією по застосуванню.

При цьому, прийомка товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця в присутності повноважних представників, прізвища яких вказуються у в накладних на товар. Якщо ці дані відсутні, повноваження представника постачальника, на здійснення вказаних дій підтверджується наданням супровідних документів на товар та підписання акту прийомки-передачі, або накладних цією особою.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем як до перевірки так і до суду надано копії видаткових накладних № 419 від 22.06.2016, № 417 від 22.06.2016, №418 від 22.06.2016, № 367 від 22.06.2016, №389 від 21.06.2016, № 388 від 21.06.2016 та №366 від 21.06.2016, копії платіжних доручень, а також договорів відступлення права вимоги.

Поряд з цим, позивачем не надано доказів здійснення ТОВ "Укргрупкомерц" поставки товару на склад позивача.

Крім того, позивачем не надано копій накладних на товар, що відповідно до умов договору підтверджують факт переходу права власності на товар та перевірку якості такого. Також позивачем не надано документацію, що підтверджує якість поставленого товару та його відповідність ДСТу та ТУ.

Відтак, на переконання колегії суддів надані позивачем докази не підтверджують настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та ТОВ "Укргрупкомерц".

Більш того, податковим органом встановлено відсутність у ТОВ "Укргрупкомерц" реальної можливості здійснити на користь позивача поставки товарів, в силу відсутності у вказаного суб`єкта господарювання матеріально-технічної можливості та відповідно реальної можливості виконати свої зобов`язання за правочином укладеним з позивачем. Позивачем відповідних висновків контролюючого органу під час розгляду справи жодним чином не спростовано.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Аграрний комплекс Агроном", (нова назва компанії ТОВ "Маркетинг Інфо-Груп") 10.08.2017 було укладено договір про надання послуг № 081017/25 відповідно до умов якого ТОВ "Аграрний комплекс Агроном" зобов`язувалось надати позивачу послуги згідно додатків до договору.

Відповідно до пункту 2 договору, вартість таких послуг становить 451 449,60 грн та є фіксованою.

Зі змісту наявних в матеріалах справи додатків до договору № 1 та № 2 вбачається, що у даному випадку мова йде про надання рекламних послуг зі створення рекламного профілю замовника, його розміщення та розміщення інформації в такому.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матеріалів справи додано копії актів надання послуг № 29 та № 28 від 19.09.2017, відповідно до змісту яких позивачу надавались рекламні послуги та вантажно-розвантажувальні роботи.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ні договір про надання послуг ні додатки до такого не передбачають надання ТОВ "Аграрний комплекс Агроном" вантажно-розвантажувальних робіт.

Крім того, надані позивачем акти надання послуг не дають можливості встановити, які саме рекламні послуги товариством було надано.

Інших доказів настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем як до перевірки так і до суду не надано.

Більш того, проведеною перевіркою встановлено, що працівниками ОУ ГУ ДФС у м. Києві службовою запискою від 17 квітня 2019 року № 3160/26-15-21-09 повідомлено, що співробітниками ОУ ГУ ДФС у Київській області на підставі кримінального провадження від 22 грудня 2017 року № 32017110000000062 за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України ТОВ "Аграрний комплекс "Агроном" (код 40331697) виявлено як СФП та створено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 22 грудня 2017 року.

Також, перевіряючими відповідача взяті до уваги відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, що ТОВ "Аграрний комплекс "Агроном" (код 40331697) має ознаки фіктивності.

Окрім відсутності у ТОВ "Маркетинг Інфо-Груп" будь-яких ресурсів для надання одночасно рекламних послуг та навантажувально-розвантажувальних робіт, в акті перевірки вказано, що у ТОВ "Маркетинг Інфо-Груп" відсутнє придбання відповідних послуг (робіт) по ланцюгу постачання.

По взаємовідносинах ТОВ "Ресторія Груп" (замовник) з ТОВ "Логістик-Компані "Медан" (попередня назва ТОВ "Аграрний Комплекс "Зерно") (виконавець) встановлено укладення договору від 02 серпня 2017 року №02/08, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався в порядку на умовах, визначених договором, надати за плату замовнику рекламні послуги згідно додатків, які є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити виконані послуги.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матеріалів справи додано копію акта про надання послуг від 18.09.2017 № 320 та платіжного доручення.

Поряд із цим, надані докази не відображають, які саме послуги та в яких обсягах надавались позивачу.

По взаємовідносинах ТОВ "Ресторія Груп" (замовник) з ТОВ "Квадро-Моноліт" (виконавець) встановлено укладення договору від 02 червня 2016 року №257, за яким замовник замовляв, а виконавець приймав на себе обов`язки щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з питань проектування по розташуванню технологічного обладнання в приміщеннях кухонь для закладів громадського харчування та холодильного обладнання в приміщеннях та торгових залах супермаркетів у відповідності до Договору.

Вартість послуг за вказаним договором, складає суму підписаних специфікацій, які є невід`ємною частиною договору.

Позивачем як до суду так і до перевірки надано копію специфікації № 1, а також акти надання послуг № 2206161 від 22.06.2016 та № 2206162 від 22.06.2016.

Поряд з цим, з наданих позивачем доказів неможливо встановити, які саме послуги, яким чином та у якому вигляді надавались ТОВ "Квадро-Моноліт".

В акті перевірки контролюючим зазначено, що надані до перевірки первинні документи мають ознаки "дефектності", оскільки не розкривають фактичний зміст наданих послуг, не дають можливості ідентифікувати отримання послуг із господарською діяльністю суб`єкта господарювання.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено неможливість реального здійснення ТОВ "Квадро-Моноліт" операцій з надання консультаційних послуг з проектних робіт холодильного та морозильного обладнання з урахуванням часу, місця знаходження об`єктів, наявним трудовим ресурсом. При цьому враховано, що відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавались.

Як вбачаться зі змісту апеляційної скарги, товариством вказується, що неподання його контрагентами податкової та/або іншої звітності, а також допущення ними інших порушень податкового законодавства жодним чином не свідчить про відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними з позивачем.

Дійсно, висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача технічних та трудових ресурсів самі по собі не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність настання реальних наслідків за такими правочинами, поряд із цим, враховуючи, що позивачем не надано доказів в підтвердження виконання сторонами умов договорів щодо здійснення поставки товарів та надання послуг наведені обставини є додатковим свідченням безтоварності операцій.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 березня 2019 року у справі № 826/2482/14, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16 (адміністративне провадження №К/9901/5073/19).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що податковим органом доведено відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними з ТОВ "Укргрупкомерц", ТОВ "Аграрний комплекс Агроном", (нова назва компанії ТОВ "Маркетинг Інфо-Груп"), ТОВ "Аграрний Комплекс "Зерно", (нова назва компанії ТОВ "Логістик-Компані "Медан") та ТОВ "Квадро-Моноліт".

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Разом з цим, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Водночас, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів протиправності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 313, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко