Постанова

від 25.08.2020 по справі 160/1403/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1403/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.

участю позивача Швачко В.В., представника позивача Гагарського А.П., представника відповідача Пастернак В.В., представників третьої особи Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради Аністратенко В.М., Скоріної Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року ( головуючий суддя Прудник С.В.) у справі №160/1403/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи - Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча клінічна лікарня №2" Дніпропетровської міської ради, Департамент охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міської ради, треті особи - Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча клінічна лікарня №2" Дніпропетровської міської ради, Департамент охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 18.12.2019 року № 71 /52 "Про реорганізацію КНП "МДКЛ № 2 ДМР шляхом приєднання до КНП "МДКЛ № 6" ДМР".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.12.2019 року № 71/52, яким припиняється юридична особа КНП "МДКЛ № 2 ДМР порушується право сина позивача (право інших дітей) на: охорону здоров`я; доступність і належну якість медичної допомоги; вільний вибір лікаря; вільний вибір методів лікування; вільний вибір закладу охорони здоров`я. Орган місцевого самоврядування замість створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров`я, ефективних і доступних закладів охорони здоров`я, приймає рішення про припинення КНП "МДКЛ № 2 ДМР. Замість децентралізації медичних закладів охорони здоров`я, має місце ще більша централізація закладів охорони здоров`я, які територіально розташовані на великій відстані одне від одного, що призведе, з поміж іншого, до погіршення якості і доступності медичної допомоги, швидкості її надання. Припинення КНП "МДКЛ № 2 ДМР може створити передумови для зростання соціальної напруги серед жителів району та міста в цілому, що обслуговуються даною дитячою лікарнею. В спірному рішенні не зазначено передумови, підстави та причини припинення КНП "МДКЛ № 2 ДМР, необхідності в реорганізації лікарні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року скасувати та позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що спірне рішення не відповідає Конституції України, Основам законодавства України про охорону здоров`я, Закону України "Про місцеве самоврядування" та порушує їх норми. Спірне рішення прийняте в порушення Регламенту Дніпровської міської ради, так як проект рішення не розглядався та не обговорювався в постійних комісіях міської ради, не надавалися висновки та рекомендації щодо даного проекту рішення.

Відповідачем та третьою особою Департаментом охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача та представники третіх осіб заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.12.2019 року № 71/52 Про реорганізацію КНП МДКЛ № 2 ДМР шляхом приєднання до КНП МДКЛ № 6 ДМР , вирішено реорганізувати Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча клінічна лікарня №2" Дніпровської міської ради з припиненням як юридичної особи шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Міська дитяча клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою та шостою статті 14 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року №2801-XII (далі - Закон №2801-XII) реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування реалізують державну політику у сфері охорони здоров`я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством.

Частиною четвертою статті 16 Закону №2801-XII визначено, що планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров`я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров`я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об`єктами відповідно державної і комунальної власності.

Абзацом 1 частиною першою статті 17 Закону №280/97-ВР передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Таким чином, комунальні заклади охорони здоров`я, що перебувають у власності територіальних громад, підпорядковані, підзвітні й підконтрольні відповідним радам, які, здійснюючи управління ними, уповноважені приймати рішення про їхню реорганізацію, ліквідацію; затверджувати, вносити зміни до установчих документів комунальних закладів охорони здоров`я, їхньої структури та штатного розпису.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання створення, ліквідації, реорганізації та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади є виключною компетенцією міських рад, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Таким чином, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено виключне право представницького органу місцевого самоврядування на пленарному засіданні відповідної ради приймати рішення щодо створення, ліквідації, реорганізації та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до частини 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З матеріалів справи вбачається, що загальний склад Дніпровської міської ради VII скликання становить 64 депутати.

Згідно протоколу пленарного засідання 52 сесії Дніпровської міської ради VII скликання оскаржуване рішення приймалось після обговорення депутатами Дніпровської міської ради ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ). За прийняття зазначеного рішення (п. 4.5 протоколу) проголосували 47 депутатів Дніпровської міської ради, жоден не утримався та не був проти його прийняття.

Таким чином, відповідачем дотримано вимоги Закону щодо прийняття спірного рішення, а тому доводи позивача про прийняте рішення в порушення Регламенту Дніпровської міської ради, так як проект рішення не розглядався та не обговорювався в постійних комісіях міської ради, не надавалися висновки та рекомендації щодо даного проекту рішення, колегія суддів вважає безпідставними.

За приписами частини 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, для визнання незаконним в судовому порядку рішення представницького органу місцевого самоврядування є необхідним обґрунтування незаконності цього рішення невідповідністю саме законам України та Конституції України, а не іншим актам цієї ради, як нормативним так і актам індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 2,5 ст. 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров`я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров`я самостійно з урахуванням плану розвитку госпітального округу. Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом.

Таким чином, законодавець надав право органам місцевого самоврядування самостійно приймати рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров`я за умови не скорочення існуючої мережі цих закладів.

Відповідно до положень статті 49 Конституції України у державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Оскаржуваним рішенням проведено реорганізацію медичних установ, а відтак порушення норм статті 49 Конституції України відсутні. Скорочення мережі закладів охорони здоровся не відбулося, оскільки заклади не ліквідовуються, а лише реорганізовуються шляхом приєднання.

Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень позивачі повинні обґрунтувати порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Позивач посилається на порушення прав його малолітньої дитини на отримання медичної допомоги, але згідно наданої позивачем виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2997 дитина ОСОБА_7 перебувала у КНП МДКЛ № 2 ДМР з 07.10.2019 року по 25.10.2019 року та направлена до ЦПМСД № 9. Таким чином, позивачем не доведено обставин щодо застосування саме до позивача та його сина оскаржуваного рішення, а також не доведено порушення прав саме позивача під час прийняття Дніпровською міською радою оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі №160/1403/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи - Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча клінічна лікарня №2" Дніпропетровської міської ради, Департамент охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 серпня 2020 року, в повному обсязі постанова виготовлена 26 серпня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва

суддя І.В. Юрко