Постанова

від 25.08.2020 по справі 904/5462/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5462/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.

при секретарі Ревковій Г.О.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Корвет-2"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 року (суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №904/5462/19

за позовом Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Корвет-2", с. Старі Кодаки Дніпропетровської області

про стягнення 462 135, 57 грн. неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Павлоградська міська рада звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Корвет-2" із позовом про стягнення 462 135,57 грн., що складають суму неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 року у справі № 904/5462/19 позовні вимоги Павлоградської міської ради до ТОВ Фірми "Корвет-2" задоволено повністю.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Корвет-2" на користь Павлоградської міської ради до місцевого бюджету суму неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 462 135,57 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Корвет-2", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 року у справі № 904/5462/19 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежність та недопустимість доказів.

Зокрема, апелянт вважає, що суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу без участі відповідача, який не був належним чином повідомленим про розгляд справи. Так, апелянт зазначає, що судова повістка повернулась із відміткою про закінчення терміну зберігання, що не свідчить про належність повідомлення сторони. Крім того, апелянт посилається на те, що суд не направив повідомлення про розгляд справи за адресою фактичного знаходження сторони, що було відомо суду, оскільки в позовній заяві значиться адреса фактичного знаходження відповідача.

Неналежне повідомлення відповідача позбавило його можливості надати свої обґрунтовані заперечення щодо позову, та у відповідності до статті 277 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Апелянт вважає, що суд прийняв до уваги неналежні та недопустимі докази.

Зокрема, суд прийняв до уваги надані позивачем докази направлення повідомлення та акту про визначення збитків, які не засвідчені належним чином - не містять дати засвідчення та назви посадової особи, яка засвідчила копію документу.

Більш того, згідно з копією поштової накладної відправником листа є виконавча служба, а не позивач.

Апелянт посилається на те, що суд дійшов хибного висновку про вину відповідача та про те, що до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою у тому обсязі, що належало попередньому власнику нерухомого майна, оскільки попередній власник не зареєстрував своє право оренди, а питання стосовно площі земельної ділянки між позивачем та відповідачем не врегульовано, оскільки відповідач звертався у 2014 році до позивача з проханням надати дозвіл на розробку нового проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, що дорівнює площі фактичного розташування нежитлової будівлі.

На думку апелянта, суд необґрунтовано прийняв до уваги розрахунок суми неодержаного доходу внаслідок користування земельної ділянкою, оскільки не враховував кількість днів у місяці, що збільшило суму стягнення на 2 432,52 грн.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 року розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 15.07.2020 року на 09:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2020 року розгляд справи було відкладено на 25.08.2020 рік.

Позивачем - Павлоградською міською радою Дніпропетровської області надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання сторони не з`явились, позивач надав клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.

25.08.2020 року відповідач звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Фірма Корвет-2 , та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.07.2020 року( а.с. 166).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2020 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку із надходженням клопотання відповідача - ТОВ Фірма Корвет-2 про відкладення розгляду справи, судове засідання призначено на 25.08.2020 року.

Положеннями пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно частини 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

З наведеного вбачається, що Господарським процесуальним кодексом України визначені строки, протягом яких має бути вирішений спір.

Відповідно до статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Таким чином вбачається, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що сторони використали свої процесуальні права на підтвердження своєї правової позиції.

Крім того, хвороба представника відповідача, який є юридичною особою, не позбавляла його можливості взяти участь в судовому засіданні у порядку самопредставництва, залучення у якості представника іншої особи, а також участь у судовому засіданні з використанням передбаченим ГПК України способом- шляхом проведення відеоконференції.

За наведених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

25.08.2020 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Корвет-2" є власником об`єкта нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29, а саме - нежитлової будівлі, А, загальною площею 5132 кв.м (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 149359464 від 13.12.2018).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 149359464 від 13.12.2018 право власності відповідача на будівлю, загальною площею 5132 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Карла Маркса, будинок 1/29, зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Корвет-2" (а.с. 20-21).

Позивачем на адресу відповідача направлялось повідомлення, в якому зазначалося, що ТОВ Фірма "Корвет-2" повинна у тримісячний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом про визначення збитків власнику землі від 21.03.2019 № 39, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 24.04.2019 № 342, та інформувати у письмовій формі про результати розгляду для врегулювання спору у досудовому порядку, докази направлення долучені до матеріалів справи (а.с. 24-25).

ТОВ Фірма "Корвет-2" не вчинила дії, спрямовані на укладання договору оренди щодо земельної ділянки загальною площею 0, 7330 га за адресою: м. Павлоград, віл. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29, кадастровий № 1212400000:02:011:0029 у встановленому законом порядку.

На підставі розпорядження міського голови № 108-р від 13.04.2018 було створено комісію з перевірки використання земельних ділянок, якою було проведено обстеження земельної ділянки з дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 0, 7330 га за адресою: м. Павлоград, віл. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29, кадастровий № 1212400000:02:011:0029 За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 22.11.2019 (а.с.52-53), в якому зафіксовано наступне:

"Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 10.04.2014 право власності на об`єкт нерухомого майна по вул. Центральна, 1/29 було набуте ТОВ фірма "Корвет-2" (ідентифікаційний код 20206241).

Під час обстеження комісією було встановлено, що земельна ділянка знаходиться на території колишнього військового містечка за адресою: вул. Центральна, буд. 1. Дана земельна ділянка знаходиться з правого боку від центрального заїзду та має адресу: вул. Центральна, буд. 1/29.

На ділянці знаходиться чотириповерхова залізобетонна будівля. Вхід у будівлю здійснюється з боку центрального в`їзду на територію. Будівля має 2 входи. На момент обстеження господарська діяльність не ведеться, будівля зачинена. Всередині будівлі знаходиться охоронець, який відмовився назвати своє прізвище, ім`я та по батькові, але повідомив, що представник власника будівлі періодично з`являється на даній території. Земельна ділянка не огороджена.".

Таким чином, зі змісту акту від 22.11.2019 вбачається, що земельна ділянка площею 0, 7330 га за адресою: м. Павлоград, віл. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29, кадастровий № 1212400000:02:011:0029, використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Корвет-2" (код ЄДРПОУ 20206241) без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Корвет-2" із позовною заявою про стягнення 462 135,57 грн., що складають суму неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, позивач - Павлоградська міська рада посилався на користування відповідачем у період з 2016 по І квартал 2019 земельною ділянкою площею 0, 7330 га за адресою: м. Павлоград, віл. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29, кадастровий № 1212400000:02:011:0029 без договору оренди, що призвело до недоотримання позивачем, як власником землі, грошових коштів у вигляді орендної плати.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Корвет-2" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти Павлоградській міській раді як власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У відповідності до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Право власності на землю та право користування нею набувається і реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (статті 13, 14), Земельним кодексом України (статті 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 122, 123, 125, 126), а також іншими законами, що видаються відповідно до них (Закон України "Про оренду землі", Цивільний кодекс України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Тож, відповідно до вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Зважаючи на ці положення, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов`язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач з 2013 року, тобто, з моменту отримання у власність нерухомого майна не здійснив дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Корвет-2" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти Павлоградській міській раді як власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання щодо розміру плати за користування земельною ділянкою, господарський суд першої інстанції правильно зазначив наступне.

У відповідності до положень статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно зі статей 12, 122 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у сфері земельних відносин на території міст належить розпорядження землями комунальної власності та контроль за їх використанням та охороною, додержання земельного законодавства.

Таким чином, Павлоградська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - брати участь у реалізації державної політики у сфері земельних відносин та здійснювати контроль за використанням земель, у т.ч. шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів за фактичне використання земельної ділянки.

Статтею 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджету міст належить податок на майно, до складу якого за приписами статей 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель відповідно до статті 189 Земельного кодексу України та статті 20 Закону України "Про охорону земель" здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, пункт б) частини першої статті 33 цього Закону надає органам місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

На підставі розпорядження міського голови № 108-р від 13.04.2018 було створено комісію з перевірки використання земельної ділянки площею 0, 7330 га за адресою: м. Павлоград, віл. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29, кадастровий № 1212400000:02:011:0029.

За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 22.11.2019, яким зафіксовано факти використання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Корвет-2" земельної ділянки площею 0, 7330 га за адресою: м. Павлоград, віл. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29, кадастровий № 1212400000:02:011:0029.

Орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", п.п. 14.1.136 п. 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 284.1 статті 284 цього Кодексу встановлено, що органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку.

Відповідно до вимог статті 288 Податкового кодексу України річна сума орендної плати не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, для визначення розміру земельного податку використовуються дані державного земельного кадастру щодо площі земельних ділянок, їх нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад щодо ставок земельного податку.

Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі -територіальній громаді міста Павлоград № 39 від 21.03.2019 сума збитків, нанесених власником нерухомого майна ТОВ Фірма "Корвет-2" Павлоградській міській раді, як власнику землі, внаслідок неодержаного доходу від оренди земельної ділянки по вул. Центральна, 1/29, площею 0,7330 га становить 552 964,66 грн.

При цьому, при розрахунку розміру недоотриманої орендної плати позивачем використано показник нормативної грошової оцінки, яка наведена у Порядках встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території м. Павлоград , затвердженими рішеннями Павлоградської міської ради від 11.07.2017 № 761-24/VІІ, від 20.03.2018 № 1141-35/VІІ, від 29.12.2011 № 432-18/ІІІ, якими визначена процентна ставка у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та коефіціенти індексації нормативної грошової оцінки для земель несільськогосподарського призначення, які складають: 2016 рік- 1,06; 2017 рік- 1,0; 2018 рік -1,0.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.02.2019 року, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2016 році складала 2 746 257,80 грн.; у 2017 році - 4 858 324 грн; у 2018 році- 7 287 486 грн.

З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції, з урахуванням заявлених позивачем вимог у межах строку позовної давності, а саме, з січня 2016 по 1 квартал 2019 року стягнув з відповідача 462 135,57 грн. вартості недоотриманого доходу позивача.

При цьому, доводи апелянта про неправильний розрахунок суми неодержаного доходу внаслідок користування земельної ділянкою, що збільшило суму стягнення на 2 432,52 грн., є неспроможними з огляду на те, що відповідач здійснив розрахунок, використовуючи ті ж розміри нормативної грошової оцінки та коефіціенти, що і позивач, проте, при здійснені розрахунку відповідач використовував кількість днів у спірному періоді, а позивач здійснив розрахунок щомісячного доходу.

Відповідно до статті 288.4. Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Порядком встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території м. Павлоград передбачена щомісячна орендна плата, а не щоденна, а тому позивач при розрахунку правильно використовував кількість місяців у періоді, та кількість днів у неповному місяці.

Доводи апелянта про те, що суд прийняв до уваги надані позивачем докази направлення відповідачу повідомлення та акту про визначення збитків, які не засвідчені належним чином - не містять дати засвідчення та назви посадової особи, яка засвідчила копію документу, є неспроможними, з огляду на наявність у позивача оригіналів даних доказів, про що було вказано у позовній заяві, та достовірність яких відповідачем не спростовувалась.

Той факт, що згідно з копією поштової накладної відправником листа є виконавча служба, а не позивач, на думку колегії суддів не є недопустимим доказом направлення відповідачу повідомлення, оскільки в ній вірно зазначено місцезнаходження юридичної особи саме позивача - Павлоградської міської ради та місцезнаходження відповідача.

Посилання апелянта на неправильно визначений розмір земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування належного відповідачу нерухомого майна, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням 45 сесії Павлоградської міської ради V скликання № 848-45/У від 17.02.2009, було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,7330 га ( без площі асфальтового покриття - плацу) по вул. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29 Дочірньому підприємству "Швейна фабрика "Оттава" приватного підприємства "Тоджима" під цех швейних виробів ( а.с. 15)

Вищезазначена земельна ділянка була передана підприємству в короткострокову оренду строком на 1 рік для реконструкції будівлі (колишня казарма) під цех швейних виробів, код цільового використання землі УКЦВЗ - 1.10.5 - підприємства іншої промисловості з орендною платою у розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відомості про земельну ділянку площею 0, 7330 внесені до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 1212400000:02:011:0029 ( а.с. 16)

Згідно з пунктом 3 даного рішення землекористувачі зобов`язані протягом двох місяців з моменту прийняття рішення звернутися до відділу земельно-ринкових відносин Павлоградської міської ради для укладання договору оренди земельної ділянки та забезпечити державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку.

Проте, підприємством не було укладено та не зареєстровано договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010 у справі № 28/115-10 Дочірнє підприємство "Швейна фабрика "Оттава" було зобов`язано укласти та зареєструвати згідно чинного законодавства договір оренди земельної ділянки, розташованої у м. Павлоград по вул. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29, площею 0,7330 га по фактичному розміщенню об`єкта. Проте, рішення суду виконано не було.

Таким чином, попереднім власником нежитлової будівлі, загальною площею 5132 кв.м, яка розташована на земельній ділянці за адресою: м. Павлоград по вул. Центральна (до перейменування - К. Маркса), 1/29, площею 0,7330 га не було укладено та зареєстровано згідно чинного законодавства договір оренди земельної ділянки.

А отже, при набутті права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, А, загальною площею 5132 кв.м, до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою у тих же межах, яке підлягало оформленню в установленому законом порядку новим землекористувачем.

Відповідачем не спростовано жодним доказом можливості використання під обслуговування належного йому нерухомого майна земельної ділянки іншої площі.

Не надано ним також доказів звернення до позивача із відповідною заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки меншого розміру.

Посилання апелянта на те, що він звертався до позивача із заявою про надання в оренду земельної ділянки меншої площі, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, з наданого відповідачем до апеляційної скарги опису вкладення, на який він посилається як на доказ звернення до позивача, не вбачається найменування поштового відправлення, до якого цей опис вкладення надається, та відсутнє прізвище та підпис працівника поштового відділення, який перевірив цей опис та вкладення до нього ( а.с. 161)

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про прийняття оскаржуваного рішення за відсутності Відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2019 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/5462/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.12.2019.

Ухвалою від 17.12.2019 господарським судом відкладено підготовче засідання до 08.01.2020.

Ухвалою від 08.01.2020 господарським судом відкладено підготовче засідання до 22.01.2020.

Представник відповідача в підготовче засідання 22.01.2020 не з`явився, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 22.01.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 12.02.2020.

У судове засідання 12.02.2020 відповідач не з`явився, ухвала суду про розгляд справи на 12.02.2020 року повернулась з відміткою за закінченням терміну зберігання

На думку апелянта, повернення судової повістки із відміткою про закінчення терміну зберігання, не свідчить про належність повідомлення сторони. Крім того, апелянт посилається на те, що суд не направив повідомлення про розгляд справи за адресою фактичного знаходження сторони, що було відомо суду, оскільки в позовній заяві значиться адреса фактичного знаходження відповідача.

Проте, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі

відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направив ухвалу суду на юридичну адресу відповідача, яка відповідає адресі, внесеною в Єдиний державний реєстр, що відповідає вимогам ГПК України.

За змістом п.99 1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 року по справі № 44/227-б (ЄДРСРУ № 75582764).

При цьому, посилання апелянта на практику Верховного Суду щодо належного повідомлення сторін у справі № 761/15565/16-ц, колегія суддів вважає безпідставною, оскільки у даній справі розглядався спір між фізичними особами, та досліджувалось у тому числі питання щодо належного повідомлення саме фізичної особи у відповідності до норм ЦПК України про час слухання справи, в той час як питання повідомлення юридичної особи регламентується нормами ГПК України.

Крім того, порядок вручення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка» , адресованих фізичним особам та юридичним особам, не є тотожнім у відповідності до Правил надання послуг поштового зв`язку ( п.99 1 та п. 99 -2 відповідно).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача, і як наслідок, відсутність підстав для скасування с удового рішення.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, що у відповідності до статті 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Корвет-2".

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Корвет-2"

- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 року у справі № 904/5462/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Корвет-2".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, передбаченому ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.08.2020року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін