Рішення

від 10.08.2020 по справі 911/535/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р. Справа № 911/535/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМА СТАРЕ

до Підприємства релігійної організації Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської лаври

про стягнення 320779,67 грн

за участю представників

позивача: Тімку К.І. - адвокат, ордер серії КВ № 832376 від 24.02.2020;

відповідача: Гасанов Р.А. - адвокат, договір про надання правової допомоги № 10-1 від 10.03.2020.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕРМА СТАРЕ (далі - позивач, ТОВ ФЕРМА СТАРЕ ) з позовом до Підприємства релігійної організації Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської лаври (далі - відповідач, ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської лаври ) про стягнення: 75000,00 грн основного боргу, 61185,67 грн пені, 37680,89 грн процентів річних, 131883,11 грн товарного кредиту та 15030,00 грн інфляційних втрат, що загалом складає 320779,67 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРА ФЕРМА та ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської лаври , в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Право вимоги позивача до відповідача за вказаним договором обґрунтовується позивачем тими обставинами, що 23.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стара Ферма , як первісним кредитором, та ТОВ ФЕРМА СТАРЕ , як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 01/03/2018, відповідно до якого, первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і став кредитором за договором поставки №01/07-17 від 13.07.2017, укладеними між первісним кредитором та ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської лаври .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 13.04.2020.

У зв`язку з карантинними заходами, запровадженими на всій території України, ухвалою суду від 30.03.2020 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання, призначене на 13.04.2020, не відбудеться. Про дату, час і місце розгляду справи в порядку загального позовного провадження учасників справи вирішено повідомити ухвалою суду.

Ухвалою суду від 29.04.2020 підготовче засідання призначено на 18.05.2020.

Через канцелярію суду 13.04.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнаються у повному обсязі.

Відповідач стверджує, що ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської лаври з ТОВ Стара Ферма не підписувало та не проставляло печатки у доданих до позову документах, а саме: договір купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017, додаткової угоди № 1 від 14.07.2017, повідомлення про відступлення права вимоги, видаткову накладну № 3 від 13.07.2017, видаткову накладну № 29 від 13.07.2017, акта звірки розрахунків за період 13.07.2017-15.07.2017 по договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017, а також не отримувало у власність від ТОВ Стара Ферма Гранулятор 7,5 кВт F-200 та ортопедичиний комплект для ВРХ, а тому, на думку відповідача, всі позовні вимоги ТОВ ФЕРМА СТАРЕ до ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври є надуманими та не відповідають дійсності.

Також через канцелярію суду 13.04.2020 відповідачем було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої та судово-технічної експертиз.

На вирішення судової почеркознавчої експертизи відповідач просив суд поставити наступні питання:

- хто виконав рукописний підпис, що знаходиться в документі?

- чи виконаний підпис на договорі купівлі-продажу №01/07-17 від 13.07.2017, додатковій угоді № 1 від 14.07.2017, повідомленні про відступлення права вимоги, Расходной накладной № 3 от 13 июля 2017 года, Расходной накладной № 29 от 13 июля 2017 года, Акту звірки розрахунків 13.07.2017-15.07.2017 по договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017 особисто ОСОБА_1 або підпис фальсифіковано?

- чи були чинники або умови, які заважали підписанню документа?

- чи відповідають підписи у документах: договорі купівлі-продажу №01/07-17 від 13.07.2017, додатковій угоді № 1 від 14.07.2017, повідомленні про відступлення права вимоги, Расходной накладной № 3 от 13 июля 2017 года, Расходной накладной № 29 от 13 июля 2017 года, Акту звірки розрахунків 13.07.2017-15.07.2017 по договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017 - даті, коли він був підписаний?

- чи виконані рукописні підписи на документах ОСОБА_1 або підпис фальсифіковано?

На вирішення судово-технічної експертизи відповідач просив суд поставити наступні питання:

- яким способом нанесений відтиск печатки (штампа) на документах, а саме на: договорі купівлі-продажу №01/07-17 від 13.07.2017, додатковій угоді № 1 від 14.07.2017, повідомленні про відступлення права вимоги, Расходной накладной № 3 от 13 июля 2017 года, Расходной накладной № 29 от 13 июля 2017 года, Акту звірки розрахунків 13.07.2017-15.07.2017 по договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017 - особисто ОСОБА_1 або підпис сфальсифіковано?

- чи відповідає час виконання відбитка печатки (штампу), наявних в наступних документах, датам, а саме: договорі купівлі-продажу №01/07-17 від 13.07.2017, додатковій угоді № 1 від 14.07.2017, повідомленні про відступлення права вимоги, Расходной накладной № 3 от 13 июля 2017 года, Расходной накладной № 29 от 13 июля 2017 года, Акту звірки розрахунків 13.07.2017-15.07.2017 по договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017 - даті, коли він був підписаний?

- чи відповідає відбиток печатки (штампа) на документах: договорі купівлі-продажу №01/07-17 від 13.07.2017, додатковій угоді № 1 від 14.07.2017, повідомленні про відступлення права вимоги, Расходной накладной № 3 от 13 июля 2017 года, Расходной накладной № 29 от 13 июля 2017 года, Акту звірки розрахунків 13.07.2017-15.07.2017 по договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017 - умовно вільним зразкам печатки (штампа) за 2017 та 2018 роки?

- одним чи різними кліше виконані відбитки печатки на документах: договорі купівлі-продажу №01/07-17 від 13.07.2017, додатковій угоді № 1 від 14.07.2017, повідомленні про відступлення права вимоги, Расходной накладной № 3 от 13 июля 2017 года, Расходной накладной № 29 от 13 июля 2017 года, Акту звірки розрахунків 13.07.2017-15.07.2017 по договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017, та умовно вільних зразках печатки (штампа) за 2017 та 2018 роки?

- чи є ідентичними зображення відбитків печатки у всіх наданих на експертне дослідження документах?

Через канцелярію суду 12.05.2020 ТОВ ФЕРМА СТАРЕ подано відповідь на відзив, у якому позивач вважає, що наведені відповідачем обставини зводяться до уникнення відповідальності з оплати за поставлений товар, а клопотання про проведення експертиз заявлені з метою затягування судового процесу.

Позивач стверджує, що всі зазначені вище документи були підписані саме ОСОБА_1 , який на той час був керівником ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври .

Крім того, на думку позивача, відповідачем висновки експертів з поставлених питань не були надані, а в самих клопотаннях відсутні посилання щодо неможливості надати відповідні експертні висновки у строки, встановлені для подання доказів, що, на переконання позивача, свідчить про недотримання відповідачем вимог процесуального законодавства та всіх необхідних умов для призначення вказаних судових експертиз.

Через канцелярію суду 18.05.2020 ТОВ ФЕРМА СТАРЕ подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: показання свідка - ОСОБА_1 , а також податкових накладних.

Позивач твердить, що заява свідка ОСОБА_1 від 16.05.2020, який з 28.02.2017 був керівником ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври , спростовує обставини, наведені відповідачем у відзиві, та підтверджує підписання вказаних вище документів.

Також, на думку позивача, надані податкові накладні в сукупності з іншими доказами можуть підтвердити факт здійснення ТОВ Стара Ферма господарської операції з передачі майна відповідачу.

У підготовчому засіданні 18.05.2020 судом розглядались клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та судово-технічної експертиз, подані до суду 13.04.2020.

Представник відповідача, усно обґрунтовуючи вказані клопотання, посилався на відсутність у підприємства відповідача оригіналів вказаних спірних документів, а також на існування тверджень працівників підприємства про те, що у вказаний період зазначені документи колишнім керівником ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ОСОБА_1 не підписувались, а наявні на цих документах підписи не відповідають офіційному справжньому підпису ОСОБА_1 .

Представники позивача у підготовчому засіданні усно заперечували проти задоволення клопотань про призначення судової почеркознавчої та судово-технічної експертиз.

Розглянувши у підготовчому засіданні 18.05.2020 клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та судово-технічної експертиз, суд дійшов висновку про їх необгрунтованість та безпідставність, виходячи з такого.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Отже вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов`язок суду, щодо призначення судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, зокрема, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування без її призначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що вказані вище спірні документи не підписувались колишнім директором ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ОСОБА_1 , оскільки наведені представником відповідача усні доводи є лише його припущеннями та можуть бути спростовані іншими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що на всіх документах, де зазначено підпис директора ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ОСОБА_1 міститься відтиск печатки юридичної особи ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври , доказів оспорювання дійсності документів договірними сторонами суду не надано, а тому доводи представника відповідча про сумнів щодо підписів директора ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ОСОБА_1 на спірних документах, за відсутності підтверджуючих доказів, є припущеннями.

Судом також враховується, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами печатки ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври всупереч його волі. Суб`єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення договорів.

Відсутні також і докази, які б свідчили про те, що відповідач звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства печатки ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври , відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення судової почеркознавчої та судово-технічної експертиз, оскільки відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення обставин справи, що стосуються предмета доказування, відповідно, у задоволенні клопотань ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври про призначення судової почеркознавчої та судово-технічної експертиз судом відмовлено.

У підготовчому засіданні 18.05.2020 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошення перерви до 25.05.2020.

Через канцелярію суду 25.05.2020 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

Зокрема, відповідач просив суд витребувати у позивача додаткову угоду № 2 від 21.07.2017 до договору № 01/07-17 від 13.07.2017, а також акт звірки розрахунків від 23.03.2018, про наявність яких, за словами відповідача, йому стало відомо із заяви свідка ОСОБА_1 від 16.05.2020.

У підготовчому засіданні 25.05.2020 представник позивача зобов`язався надати витребувані відповідачем докази в наступне судове засідання, у зв`язку з чим судом протокольно задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.06.2020.

Через канцелярію суду 12.06.2020 позивач подав клопотання про долучення до метеріалів справи доказів, про витребування яких заявляв відповідач.

У підготовчому засіданні 12.06.2020 судом оголошено перерву до 22.06.2020.

На підставі ухвали суду від 22.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2020.

В судовому засіданні 03.08.2020 судом оголошувалась перерва до 10.08.2020.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів. Представники сторін виступили з заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

10.08.2020, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ Стара Ферма (постачальник) та ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (покупець) 13.07.2017 укладено договір купівлі-продажу № 01/07-17 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість.

Ціна товару встановлюється в національній валюті України та погоджується сторонами шляхом усних домовленостей та/або відповідними рахунками до сплати. Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару, що є невід`ємними частинами цього договору (п. 2.1. договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 2.2., 2.3. договору купівлі-продажу сторони погодились, що оплата за поставлений товар буде здійснена на протязі 15 (п`ятнадцяти) робочих днів від дня відвантаження товару постачальником. Оплата товару проводиться в безготівковій формі, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 3.1. договору купівлі-продажу кількість товару по цьому договору погоджується сторонами в видатково-прибутковій накладній до цього договору.

Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною або актом приймання-передачі товару, що підписується уповноваженими представниками сторін (п. 5.10. договору купівлі-продажу).

Пунктом 5.11. договору купівлі-продажу обумовлено, що датою поставки товару є дата прийняття товару покупцем, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця у видатковій накладній, акті приймання-передачі товару після його завантаження постачальником на транспорт покупця. Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця, з моменту прийняття товару покупцем.

Згідно з п. 6.6. договору купівлі-продажу у випадку прострочення строку оплати поставленого товару, покупець за вимогою постачальника, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Сплата штрафних санкцій (пені та неустойки) не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань по цьому Договору. Нарахування штрафних санкцій є правом сторін. Неустойки (пені, штрафи) нараховуються і виплачуються лише в тому випадку, якщо вони прямо встановлені цим Договором або законодавчим актом України, і лише за умови, що одна сторона направила іншій стороні, що порушила свої зобов`язання, письмову претензію з нарахованою неустойкою (пенею, штрафом) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (п. 6.7. договору купівлі-продажу).

Відповідно до п. 8.1. договору купівлі-продажу останній вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання грошових та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Закінчення строку дії або розірвання цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 8.3. договору купівлі-продажу).

Пунктом 10.5. договору купівлі-продажу обумовлено, що зміни та доповнення до цього Договору будуть дійсні при умові, якщо вони укладені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками сторін та скріплені печатками.

За умовами п. 10.6. договору купівлі-продажу постачальник не може передавати свої права та зобов`язання за цим Договором третім особам без письмової згоди на це покупця.

Матеріали справи свідчать про те, що 13.07.2017 на підставі договору № 01/07-17 від 13.07.2017 постачальник передав, а покупець прийняв у власність товар:

- ортопедичний комплект для ВРХ вартістю 48000,00 грн, що оформлено видатковою накладною № 3;

- гранулятор 7,5 кВт F-200 f-6 вартістю 27000,00 грн, що оформлено видатковою накладною № 29.

Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, товар прийнято покупцем без будь-яких зауважень щодо кількості та якості.

Між сторонами 14.07.2017 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу, якою, зокрема:

- викладено пункт 2.2 розділу 2 договору в наступній редакції: Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 20 календарних днів з моменту фактичного отримання товару та оформлення відповідної видатково-прибуткової накладної. (п. 1);

- викладено пункт 6.6 розділу 6 договору в наступній редакції: У разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу та 20% річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення. (п. 2);

- доповнено розділ 6 договору пунктом 6.9 в наступній редакції: Отриманий покупцем у власність товар на умовах відстрочення кінцевого розрахунку визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки в розмірі 70% річних від вартості несплаченого товару. Перебіг користування товарним кредитом починається з 21 календарного дня після отримання товару покупцем та припиняється в день оплати вартості товару покупцем. (п. 3);

- доповнено розділ 6 договору пунктом 6.10 в наступній редакції: Сторони погодили, що нарахування пені у разі прострочення виконання зобов`язань здійснюється протягом 3-х років від моменту прострочення виконання грошового зобов`язання. Строк позовної давності для стягнення такої пені становить 3 роки. (п. 5).

Між сторонами 21.07.2017 укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу, якою, зокрема:

- викладено п. 6.7. договору пунктом в наступній редакції: 6.7. Сплата штрафних санкцій (пені та неустойки) не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань по цьому Договору. Нарахування штрафних санкцій є правом сторін. Неустойки (пені, штрафи) нараховуються і виплачуються лише в тому випадку, якщо вони прямо встановлені цим Договором або законодавчим актом України. (п. 1);

- виключено з договору пункт 10.6, що викладений в договорі в наступній редакції: 10.6. Постачальник не може передавати свої права та зобов`язання за цим договором третім особам без письмової згоди на це покупця. (п. 2).

У подальшому, 23.03.2018, між ТОВ Стара Ферма (первісний кредитор) та ТОВ ФЕРМА СТАРЕ (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 01/03/2018 (далі - договір про відступлення), відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 01/07-17 від 13.07.2017 (далі - Договір купівлі-продажу), укладеними між первісним кредитором та ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (008352, Київська обл., Бориспільський р-н с. Вороньків, вул. Українська, 127 А, код ЄДРПОУ 34162297) (далі - боржник).

Згідно з п. 1.2. договору про відступлення новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу, у тому числі сплати прострочених сум, які підлягають чи будуть підлягати до сплати в якості штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних (далі - основне зобов`язання).

Право вимоги первісного кредитора до боржника за договором купівлі-продажу, підтверджується, зокрема Актом звіряння взаємних розрахунків за період: 13.07.2017 року - 15.07.2017 року між ПРО Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври та ТОВ СТАРА ФЕРМА за Договором купівлі-продажу та видатковими накладними (п. 1.3. договору про відступлення).

Відповідно до п. 2.1. договору про відступлення підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору: оригіналу договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017; додаткову угоду № 1 до Договору № 01/07-17 від 14.07.2017; додаткову угоду № 2 до договору № 01/07-17 від 21.07.2017; всі інші оригіналів документів на підтвердження права вимоги за Договором купівлі-продажу.

За умовами п. 2.3. договору про відступлення протягом 5 (п`яти) років від дня підписання цього договору, новий кредитор, на виконання п. 4.1. договору, повністю сплачує на користь первісного кредитора суму в розмірі 75000,00 грн.

Пунктом 2.4. договору про відступлення обумовлено, що одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора.

Сторони встановлюють, що за відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору протягом 5 (п`яти) років від дня підписання цього договору, але не раніше 31.12.2022, ціну, встановлену п. 4.2. цього договору (п. 4.1. договору про відступлення).

Згідно з п. 4.2. договору про відступлення ціна договору відповідає номінальній вартості розміру відступлених прав вимоги та становить 75000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору про відступлення цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 5.2. договору про відступлення обмовлено, що моментом переходу права вимоги до боржника, що є предметом даного договору, від первісного кредитора до нового кредитора є момент набрання чинності цим договором.

Строк дії права вимоги нового кредитора до боржника починається від моменту набрання чинності цього договору та до фактичного виконання боржником своїх зобов`язань (п. 5.3. договору про відступлення).

Як вбачається з матеріалів справи 23.03.2018 ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври отримано від ТОВ ФЕРМА СТАРЕ повідомлення про відступлення права вимоги. Повідомлення отримано особисто директором ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври , про що свідчить наявний на повідомленні підпис Кляхіна А.С. скріплений печаткою підприємства.

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ ФЕРМА СТАРЕ стверджує, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 75000,00 грн за договором купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017, право вимоги якої до позивача перейшло за договором про відступлення права вимоги від 23.03.2018 № 01/03/2018, яка, за словами позивача, в добровільному порядку відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між відповідачем та ТОВ Стара Ферма договір купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017 є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ Стара Ферма поставлено відповідачу товар на загальну суму 75000,00 грн згідно з видатковими накладними від 13.07.2017 № 3 та № 29, яка підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 2.2. договору купівлі-продажу (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.07.2017) оплата товару здійснюється покупцем на протязі 20 календарних днів з моменту фактичного отримання товару та оформлення відповідної видатково-прибуткової накладної.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази оплати вартості поставленого товару у матеріалах справи відсутні.

Водночас, 23.03.2018 між ТОВ Стара Ферма та ТОВ ФЕРМА СТАРЕ укладено договір про відступлення права вимоги № 01/03/2018, за умовами якого, первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 01/07-17 від 13.07.2017, укладеними між первісним кредитором та ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври .

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України).

Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України врегульовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 516 Цивільного кодексу України визначає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання п. 2.4. договору про відступлення ТОВ ФЕРМА СТАРЕ 23.03.2018 вручено директору ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Кляхіну А.С. відповідне повідомлення про відступлення права вимоги.

Таким чином, оскільки первісний кредитор був замінений новим кредитором - позивачем у даній справі, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача заборгованість у розмірі 75000,00 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати заборгованості у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В свою чергу відповідач під час розгляду справи заперечував факт підписання колишнім директором ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017, додаткової угоди № 1 від 14.07.2017, повідомлення про відступлення права вимоги, видаткової накладної № 3 від 13.07.2017, видаткової накладної № 29 від 13.07.2017, акта звірки розрахунків за період 13.07.2017-15.07.2017 по договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017, а також факт отримання у власність від ТОВ Стара Ферма Гранулятора 7,5 кВт F-200 та ортопедичиного комплекту для ВРХ.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що у ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври відсутнє зобов`язання перед ТОВ ФЕРМА СТАРЕ з оплати вартості спірного товару.

Суд визнав, що обставини, на які посилається відповідач, є припущеннями та не мають відповідного документального підтвердження.

Натомість судом встановлено, що керівником ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври з 28.02.2017 був Кляхін Андрій Сергійович, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформовано на запит від 29.04.2020 за № 1006589677 станом на 01.05.2018.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи договір купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017, додаткова угода № 1 від 14.07.2017, повідомлення про відступлення права вимоги, видаткова накладна № 3 від 13.07.2017 та видаткова накладної № 29 від 13.07.2017, містять підписи директора ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ОСОБА_1 та скріплені печаткою вказаного підприємства.

У матеріалах справи містяться дві заяви свідка - колишнього директора ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ОСОБА_1 , датовані 16.05.2020 та 22.05.2020, за змістом яких ОСОБА_1 не заперечує обставин укладення між ТОВ Стара Ферма та ПРО ПГ Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври договору купівлі-продажу № 01/07-17 від 13.07.2017, а також факту отримання від ТОВ Стара Ферма спірного товару.

У якості додаткового доказу на підтвердження факту здійснення спірної поставки позивачем до матеріалів справи надано копії податкової накладної № 1 від 13.07.2017 та квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрованої 13.07.2017 за № 9135003399.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних. Пунктами 8, 10, 11, 12, 13, 14 цього Порядку передбачено, що податкова накладна складається та реєструється постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця).

Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Згідно з п. 120 прим. 1.1 ст. 120 прим. 1 Податкового кодексу України, зокрема, порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 ПКУ покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу.

Отже реєстрація податкової накладної додатково підтверджує реальність здійснення господарської операції між ТОВ Стара Ферма та відповідачем у справі і є доказом податкової звітності щодо поставки товару ТОВ Стара Ферма та отримання товару відповідачем за спірними видатковими накладними.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором купівлі-продажу не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 75000,00 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати вартості товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в загальному розмірі 61185,67 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору купівлі-продажу передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу (п. 6.6. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 14.07.2017).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Додатковою угодою № 1 від 14.07.2017 сторонами договору купівлі-продажу було доповнено розділ 6 договору пунктом 6.10, яким сторони погодили, зокрема, що нарахування пені у разі прострочення виконання зобов`язань здійснюється протягом 3-х років від моменту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже сторони договору купівлі-продажу за взаємною згодою збільшили тривалість періоду нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, до трьох років.

У позовній заяві наведено розрахунок пені, який здійснено позивачем від кожної накладної окремо за загальний період з 03.08.2017 (дата виникнення прострочення) по 05.02.2020. При цьому вказаний період нарахування розділено на проміжки часу в залежності від зміни облікової ставки НБУ.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон розрахунок пені, судом встановлено, що пеня обрахована арифметично правильно, окрім суми в межах загального періоду за проміжок часу з 13.12.2019 по 30.01.2020.

Так, здійснюючи перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що в межах заявленого періоду пеня за проміжок часу з 13.12.2019 по 30.01.2020 від суми боргу в розмірі 48000,00 грн за видатковою накладною № 3 від 13.07.2017 (таблиця № 1) складає 1739,84 грн (за розрахунком позивача - 1735,08 грн), від суми боргу в розмірі 27000,00 грн за видатковою накладною № 29 від 13.07.2017 (таблиця № 2) - 978,66 грн (за розрахунком позивача - 975,98 грн).

В даному випадку судом враховується норма ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд при ухваленні рішення не може виходити в рішенні за межі позовних вимог.

Підсумувавши нараховану пеню, суд становив, що позивач при розрахунку допустив арифметичні помилки. За розрахунком суду пеня у таблиці № 1 становить у сумі 39158,82 грн, у таблиці № 2 - 22026,83 грн.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в розмірі 61185,65 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20% річних у загальному розмірі 37680,89 грн, які розраховані від кожної накладної окремо за період прострочення з 03.08.2017 по 05.02.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.6. договору купівлі-продажу (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.07.2017) сторони погодили, зокрема, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника, у тому числі 20% річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення.

Судом перевірено розрахунок позивача 20% річних в межах заявленого періоду та встановлено, що відповідний розрахунок проведено арифметично правильно, у зв`язку з чим заявлені до стягнення 37680,89 грн 20% річних підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявлених до стягнення 131883,11 грн товарного кредиту суд зазначає наступне.

Судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, за змістом цієї статті у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі. Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Як встановлено судом, сторонами договору купівлі-продажу, шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 14.07.2017, доповнено договір пунктом 6.9., яким передбачено, що отриманий покупцем у власність товар на умовах відстрочення кінцевого розрахунку визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки в розмірі 70% річних від вартості несплаченого товару. Перебіг користування товарним кредитом починається з 21 календарного дня після отримання товару покупцем та припиняється в день оплати вартості товару покупцем.

Згідно з поданим розрахунком, позивачем відповідачу, у зв`язку з несвоєчасною оплатою товару, нараховано 131883,11 грн процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі та порядку відповідно до п. 6.9. договору купівлі-продажу від простроченої суми оплати, виходячи з суми боргу по кожній поставці.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем поставленого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 131883,11 грн процентів за користування товарним кредитом.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 15030,00 грн інфляційних втрат, які нараховано від кожної поставки окремо за період з 03.08.2017 по 05.02.2020.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

З урахуванням наведеної позиції суд зауважує, що в даному випадку є правомірним розрахунок інфляційних втрат за період з вересня 2017 року по січень 2020 року.

Судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон здійснено перерахунок інфляційних втрат за вказаний період з від кожної видаткової накладної окремо, та встановлено, що сума інфляційних втрат складає загалом 15300,80 грн.

В свою чергу, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, отже підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем у розмірі 15030,00 грн.

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 75000,00 грн основного боргу, 61185,65 грн пені, 37680,89 грн 20% річних, 131883,11 грн процентів за користування товарним кредитом та 15030,00 грн інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства релігійної організації Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської лаври (08352, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, вул. Українська, буд. 127-А; код ЄДРПОУ 34162297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМА СТАРЕ (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 72, квартира 117; код ЄДРПОУ 37413599): 75000 (сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 61185 (шістдесят одну тисячу сто вісімдесят п`ять) грн 65 коп. пені, 37680 (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят) грн 89 коп. 20% річних, 131883 (сто тридцять одну тисячу вісімсот вісімдесят три) грн 11 коп. процентів за користування товарним кредитом, 15030 (п`ятнадцять тисяч тридцять) грн 00 коп. інфляційних втрат та 4811 (чотири тисячі вісімсот одинадцять) грн 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 26.08.2020.

Суддя О.В. Щоткін