Рішення

від 13.08.2020 по справі 911/534/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2020 р. Справа № 911/534/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", 01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 3

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське", 07511, Київська область, Баришівський район, село Лук`янівка, вулиця Кирпоноса, будинок 6

про стягнення збитків та штрафних санкцій у розмірі 2 865 667,25 грн за договором поставки № CVP29653 від 17.09.2019

судя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г.Байдрелова

за участю представників:

позивача - Степанюк Д.О. (посв. №00204 від 30.06.2017, дог. №2020/96 від 22.06.2020),

відповідача - Ужакін Ю.А. (посв. №2928/10 від 22.09.2005, дов. б/н від 21.11.2019).

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - ТОВ "АТ Каргілл") звернулося до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" (далі - СТОВ "Лук`янівське") про стягнення збитків та штрафних санкцій у розмірі 2 865 667,25 грн за договором поставки № CVP29653 від 17.09.2019 (далі - Договір), а саме: збитки 227426,06 грн, пеня за період з 01.10.2019 по 17.02.2020 у розмірі 938 241,19 грн, штраф (20%) у розмірі 1 700 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № CVP29653 від 17.09.2019 в частині поставки товару у визначені строки.

Відповідач проти позову заперечує, вважає договір неукладеним, оскільки в цьому договорі підпис зі сторони постачальника не належить директору СТОВ "Лук`янівське" і жодні дії сторін не свідчать про те, що між ними виникло господарське зобов`язання. Відповідач також вважає, що розмір неустойки більш ніж у 10 разів перевищує заявлені збитки, що відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є підставою для їх зменшення.

Заявлене відповідачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення того, чи належить підпис під договором директору СТОВ "Лук`янівське" Мигащенко В.О., судом залишене без задоволення, оскільки відповідачем не заперечується відповідність відтиску печатки, якою скріплений цей підпис (оригінал договору поставки № CVP29653 від 17.09.2019 оглянутий судом та представниками сторін у судовому засіданні).

Ухвалою суду від 03.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 25.06.20201 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 13.08.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "АТ Каргілл" (покупець) та СТОВ "Лук`янівське" (постачальник) був укладений договір поставки № CVP29653 від 17.09.2019, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу урожаю 2019 року українського походження, надалі "Товар", на умовах "DAP доставлено до ТОВ "М.В.КАРГО", Одеська обл., Лиманський р-н, с.Визирка, вул.Олексія Ставпіцера, 60 (надалі - м місце доставки або Термінал), згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Код Товару згідно УКТ ЗЕД 1005.

Загальна кількість Товару складає 2 000 тонн +/-5%, за вибором покупця (пункт 2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна Товару складає 4 250,00 гривень за тонну, в тому числі ПДВ.

Загальна вартість Товару за цим Договором згідно пункту 3.2 Договору визначається як вартість Товару згідно всіх видаткових накладних, підписаних сторонами на виконання цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поставка Товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом до 1 жовтня 2019 року у суворій відповідності з графіком, узгодженим з покупцем.

Покупець здійснює оплату повної вартості Товару на банківський рахунок постачальника протягом трьох банківських днів після приймання експедитором покупця місці тоставки Товару в повному обсязі, виконання постачальником усіх перерахованих у пунктах 5.1.1 - 5.1.3 цього Договору обов`язків та отримання покупцем усіх перерахованих документів.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що сторона, яка порушила умови цього Договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями чи бездіяльністю збитки в повному обсязі понад суму штрафних санкцій в порядку, передбаченому чинними законодавством.

Згідно пункту 7.2 Договору у випадку прострочення передачі Товару постачальником проти терміну, вказаного в пункті 4.1 Договору, постачальник:

а) сплачує покупцеві штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується штрафна санкція, від вартості непоставленого Товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад десять календарних днів - штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару;

б) відшкодовує покупцеві упущену вигоду, а саме позитивну різницю між ціною Товару за цим Договором і вільною ринковою ціною Товару, за якою покупець міг би придбати такий Товар у третьої особи станом на дату, вказану у пункті 4.1 цього Договору. При цьому сторони погодились, що джерелом визначення вільної ринкової ціни на Товар не може виступати інформація Державної служби статистики України (та її правонаступників), а також інтервенційні ціни.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 8.1).

Додатковим договором №1 від 17.09.2019 до договору поставки № CVP29653 від 17.09.2019, який підписаний та скріплений печатками сторін і оригінал якого оглянутий у судовому засіданні судом та представниками сторін, викладені у новій редакції пункт 5.1 та підпункти 5.1.1 і 5.1.2 Договору, якими сторони конкретизували порядок оплати за Товар.

Позивач стверджує, що відповідачем передбачені Договором зобов`язання по поставці Товару не виконані, Товар не був поставлений, а тому ТОВ "АТ Каргілл" змушений був для своєчасного виконання своїх зобов`язань по міжнародному контракту № CVS31053JAP590400 від 10.10.2019, укладеному між ТОВ "АТ Каргілл" (продавець) і Каргілл Інтернешнл С.А. (покупець), терміново придбати кукурудзу у інших постачальників (АТ "Городище-Путоварівський бурякорадгосп", ПСП "Вікторія", ФГ "Агровістаплюс", ФГ "Припіяло А.В.") по більш високій ціні, у зв`язку з чим ТОВ "АТ Каргілл" були спричинені збитки у сумі 227 426,08 грн, що становить різницю у вартості кукурудзи 2019 року врожаю за укладеним із відповідачем Договором та вартістю кукурудзи 2019 року врожаю за укладеними контрактами з іншими постачальниками.

У зв`язку з простроченням поставки (непоставкою) Товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період з 01.10.2019 по 17.02.2020 у розмірі 938 241,19грн, та за прострочення понад десять календарних днів штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару - 1 700 000,00грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "АТ Каргілл" (продавець) і Каргілл Інтернешнл С.А. (Швейцарія) (покупець) був укладений контракт № CVS31053JAP590400 від 10.10.2019, відповідно до якого ТОВ "АТ Каргілл" зобов`язаний поставити покупцю з 10 по 31 жовтня 2019 року українську кукурудзу насипом врожаю 2019 року у кількості 60 000,00 метричних тонн по ціні 164,50 доларів США за одну метричну тонну на умовах поставки FOB "Франко борт , порт навантаження - Південний.

ТОВ "АТ Каргілл" (покупець) та ФГ "Припіяло А.В." (продавець) укладений договір поставки № CVP30678 від 04.10.2019 на поставку кукурудзи урожаю 2019 року українського походження у кількості 1 000 тонн +/-5% по ціні 4 400,00 грн за 1 тонну у термін до 10 жовтня 2019 року залізничним або автомобільним транспортом на умовах "DAP доставлено до ТОВ "М.В.КАРГО", Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул.Олексія Ставпіцера, 60 (надалі - м місце доставки або Термінал), згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Код Товару згідно УКТ ЗЕД 1005.

ТОВ "АТ Каргілл" (покупець) та АТ "Городище-Путоварівський бурякорадгосп" (продавець) укладений договір поставки № CVP30505 від 02.10.2019 на поставку кукурудзи урожаю 2019 року українського походження у кількості 344,92 тонни +/-5% по ціні 4 330,00 грн за 1 тонну у термін до 16 жовтня 2019 року залізничним або автомобільним транспортом на умовах "DAP доставлено до ТОВ "М.В.КАРГО", Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул.Олексія Ставпіцера, 60 (надалі - м місце доставки або Термінал), згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Код Товару згідно УКТ ЗЕД 1005.

ТОВ "АТ Каргілл" (покупець) та ПСП "Вікторія" (продавець) укладений договір поставки № CVP30510 від 02.10.2019 на поставку кукурудзи урожаю 2019 року українського походження у кількості 115 тонн +/-5% по ціні 4 350,00 грн за 1 тонну у термін до 9 жовтня 2019 року залізничним або автомобільним транспортом на умовах "DAP доставлено до ТОВ "М.В.КАРГО", Одеська обл., Лиманський р-н, с.Визирка, вул.Олексія Ставпіцера, 60 (надалі - м місце доставки або Термінал), згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Код Товару згідно УКТ ЗЕД 1005.

ТОВ "АТ Каргілл" (покупець) та ФГ "Агровістаплюс" (продавець) укладений договір поставки № CVP30570 від 03.10.2019 на поставку кукурудзи урожаю 2019 року українського походження у кількості 500 тонн +/-5% по ціні 4 400,00 грн за 1 тонну у термін до 17 жовтня 2019 року залізничним або автомобільним транспортом на умовах "DAP доставлено до ТОВ "М.В.КАРГО", Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул.Олексія Ставпіцера, 60 (надалі - м місце доставки або Термінал), згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Код Товару згідно УКТ ЗЕД 1005.

Відповідно до наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних та платіжних доручень: ФГ "Припіяло А.В." поставило, а ТОВ "АТ Каргілл" приняло та оплатило Товар у кількості 1 030 240 кг на суму 4 533 020,11 грн; АТ "Городище-Путоварівський бурякорадгосп" поставило, а ТОВ "АТ Каргілл" приняло та оплатило Товар у кількості 344 920 кг на суму 1 493 503,60 грн; ПСП "Вікторія" поставило, а ТОВ "АТ Каргілл" приняло та оплатило Товар у кількості 115 060 кг на суму 500 511,00 грн; ФГ "Агровістаплюс" поставило, а ТОВ "АТ Каргілл" приняло та оплатило Товар у кількості 530760 кг на суму 2 335 346, 13 грн.

Всього вказаними продавцями поставлено, а ТОВ "АТ Каргілл" прийнято і оплачено Товар у загальній кількості 2 020,98 тонни на загальну суму 8 862 380,84 грн, виходячи з чого середня ціна однієї тонни становить 4 385,19 грн.

За розрахунком суду вартість 2 000 тонн по ціні 4 385,19грн становитиме 8 770 349,56грн.

Вартість 2 000 тонн по ціні 4 250,00грн, яка вказана у Договорі з відповідачем, становить 8 500 000,00 грн.

Отже, за розрахунком суду різниця у вартості 2 000 тонни Товару, придбаного позивачем у інших продавців, і 2 000 тонн Товару по ціні, вказаній у Договорі з відповідачем, становить 270 349,56 грн (8 770 349,56 грн - 8 500 000,00 грн).

Докази поставки відповідачем позивачу визначених Договором 2 000 тонн Товару відсутні. Зазначена обставина відповідачем не спростована.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами пункту 1 частини першої статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів статей 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (статті 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками в розумінні частини другої статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.

Оскільки позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем передбачених Договором зобов`язань по поставці 2 000 тонн Товару по ціні 4 250,00грн за 1 тонну (загальна вартість поставки згідно Договору становить 8 500 000,00 грн) був придбаний Товар у інших продавців за середньою ціною однієї тонни 4 385,19грн, що становить загальну вартість за розрахунком суду 8 770 349,56 грн, то різниця у вартості, яка становить 270 349,56 грн, є додатковими витратами позивача, тобто збитками.

А тому вимоги позивача про стягнення збитків є правомірними.

Позивачем заявлено до стягнення збитки у сумі 227 426,05 грн.

Оскільки визначення позовних вимог є виключним правом позивача, то стягненню з відповідача підлягають збитки у сумі 227 426,05 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення пеня за період з 01.10.2019 по 17.02.2020 у розмірі 938 241,19 грн та штраф (20% від вартості Товару по Договору) у розмірі 1 700 000,00 грн.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Однак, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу положень частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплат іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Оскільки відповідачем не виконано визначене Договором зобов`язання по поставці Товару, то вимоги позивача про стягнення пені та штрафу є правомірними.

Оцінивши в сукупності доводи позивача та відповідача, а також обставини щодо розміру понесених позивачем збитків та відсутність доказів вчинення сторонами дій по запобіганню порушенню договірних зобов`язань, суд вважає за можливе зменшити пропорційно пеню та штраф до суми заявлених до стягнення збитків, а саме: пеню до 80 872,71 грн, штраф до 146 553,35 грн.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 918/487/19, від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19, від 11.06.2020 у справі № 912/2555/19.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 454 852,12 грн, з яких: 227 426,06 грн сума збитків, 80 872,71 грн пеня, 146 553,35 грн штраф. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.ункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Позивачем при подачі позову сплачений судовий збір у сумі 42 985,01грн.

Керуючись статями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" (07511, Київська область, Баришівський район, село Лук`янівка, вулиця Кирпоноса, будинок 6, код ЄДРПОУ 31490149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 3, код ЄДРПОУ 20010397) 454 852 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн 12 коп, з яких: 227 426,06 грн збитки, 80 872,71 грн пеня, 146 553,35 грн штраф; та судовий збір у сумі 6 822 (шість тисяч вісімсот двадцять дві) грн 79 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 25.08.2020