Ухвала

від 27.08.2020 по справі 905/240/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/240/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Маріупольської міської ради Донецької області

на рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ ЛТД"

до Маріупольської міської ради Донецької області

про скасування рішення визнання, поновленим договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 Маріупольська міська рада Донецької області (далі - Рада, Відповідач) звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у цій справі.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі Рада зазначає, що оскаржувані судові рішення в частині задоволення вимог про скасування рішення Маріупольської міської ради від 03.03.2017 №7/16-1250 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що під час розгляду цієї справи апеляційним господарським судом не взято до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 263/13201/15-а, а саме тієї обставини, що ТОВ "ЛАКІ ЛТД" використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, одночасно посилаючись на частину четверту статті 75 ГПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, Рада, посилаючись на вказану постанову Верховного Суду, не наводить висновків про застосування норми права, яка б підлягала застосуванню в цій справі, а вказує лише на значення встановлених під час розгляду тієї справи обставин та результату її розгляду для даної справи, тобто не наводить суті порушення або неправильного застосування судами конкретних норм матеріального та процесуального права з обґрунтуванням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №905/240/18 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 11.09.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К. М. Пільков