Ухвала

від 27.10.2020 по справі 905/240/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/240/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області (далі - Рада)

на рішення Господарського суду Донецької області (головуючий - Бокова Ю. В., судді: Ніколаєва Л. В., Харакоз К. С.) від 26.11.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Ільїн О. В., судді: Россолов В. В., Хачатрян В. С.) від 20.05.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" (далі - Товариство)

до Ради

про скасування рішення, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Ради про скасування рішення від 03.03.2017 № 7/16-1250 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по б. Шевченка в Центральному районі міста Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" (далі - Рішення); визнання поновленим укладеного 22.05.2012 між сторонами у справі договору (далі - Договір) оренди земельної ділянки загальною площею 0,0032 га, яка знаходиться по бул. Шевченка у Жовтневому районі міста Маріуполя, кадастровий номер земельної ділянки 1412336300:01:018:0322 (далі - Земельна ділянка) в редакції, викладеній у позовній заяві.

2. Позовна заява мотивована тим, що Товариство вчасно звернулось до Ради із заявою про продовження строку оренди Земельної ділянки, проте Рішення про відмову у задоволенні цієї заяви прийнято майже через п' ять місяців після її подання; Товариство продовжує користуватися Земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору та сплачує орендну плату, у зв`язку з чим Договір є поновленим на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон).

3. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2019 позов задоволено частково; Рішення скасовано; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Рішення порушує приписи статті 33 Закону, оскільки прийнято після місячного строку для розгляду звернення Товариства з пропозицією поновлення Договору та є безпідставним, оскільки відсутні докази на підтвердження обставин, які стали підставою для відмови в поновленні Договору, а саме нецільове використання Земельної ділянки, невідповідність намірів Товариства дозволеним видам використання території за планом зонування міста Маріуполя; наведена в позовній заяві редакція договору оренди землі містить умови, які відрізняються від істотних умов Договору, що унеможливлює визнання цього договору укладеним на підставі частини шостої статті 33 Закону, тобто на тих самих умовах і на той самий строк; твердження, що при поновленні договору оренди землі можуть бути змінені його умови відхиляються, оскільки продовження договірних відносин на змінених умовах регулюються частинами першою-п`ятою статті 33 Закону, а позов подано на підставі частини шостої цієї статті.

5. Східний апеляційний господарський суд переглянув рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2019 стосовно обох позовних вимог та залишив його без змін постановою від 20.05.2020, в якій повністю погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування Рішення, а також про необхідність відмовити у задоволенні вимоги про визнання Договору поновленим з вищевказаних мотивів.

6. 07.07.2020 Рада звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 в частині задоволення вимоги про скасування Рішення та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права , зокрема, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9. Рада мотивувала подану скаргу тим, що суди неправильно застосували норми статті 33 Закону та дійшли неправильного висновку про наявність підстав для скасування Рішення через його необґрунтованість, оскільки не врахували, що на момент його ухвалення Земельна ділянка використовувалась з порушенням цільового призначення, передбаченого пунктом 5.1. Договору, що встановлено у постанові Верховного Суду у справі № 263/13201/15-а.

Скаржник вважає, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/8797/18, в якій за його твердженнями надані роз`яснення з питання важливості використання орендарем земельної ділянки відповідно до того, як це визначено в договорі оренди, для його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах за вимогами частини шостої статті 33 Закону, а саме, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямовані, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Отже, у вирішенні питання щодо продовження користування земельною ділянкою слід виходити з того, що користування має бути належним з точки зору положень статті 3 ЦК України, а не будь-яким.

На думку Скаржника, до кола обставин, які підлягають доказуванню у цьому спорі, також входить встановлення факту належного користування Товариством Земельною ділянкою з урахуванням вимог статті 3 ЦК України, проте відповідні заперечення Ради та докази на їх обґрунтування суди не дослідили, що призвело до порушення прав територіальної громади.

10. Суд дослідив зазначені доводи Скаржника і вважає за необхідне звернути увагу на таке.

11. У постанові від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18 за позовом ТОВ "Торговий Центр" до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії оренди землі для будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, та направляючи цю справу на новий розгляд, виходив, зокрема, з того, що Міськрада посилалась на неналежне виконання умов договору, відсутність доказів виконання вимог Головного управління містобудування та архітектури, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві та Комунального підприємства спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт, виконання яких є однією із умов договору оренди землі, а також, що матеріали справи не містять доказів використання спірної земельної ділянки за умовами договору. Верховний Суд вказав, що ці обставини можуть свідчити про недобросовісність орендаря та неналежне користування орендованою земельною ділянкою, у зв`язку з чим дійшов висновку, що до кола обставин, які підлягають доказуванню у цьому спорі , також входить встановлення факту належного користування позивачем орендованою земельною ділянкою з урахуванням вимог статті 3 ЦК України, проте відповідні заперечення та докази на їх обґрунтування суди не дослідили.

12. У справі, що розглядається, суди встановили, зокрема, що 22.05.2012 Рада (орендодавець) та Товариство (орендар) уклали Договір, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування Земельну ділянку; Договір укладений на 5 років до 27.03.2017 (пункт 3.1); після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, для чого він повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір поновити його дію (пункт 3.2); Земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (функціонування торгового павільйону) (пункт 5.1); Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 13.2); Договір зареєстрований 24.05.2012 за № 141230004000923; 16.11.2016 через Центр надання адміністративних послуг до Ради подано заяву про подовження права оренди Земельної ділянки; 03.03.2017, тобто з порушенням встановленого у частині п`ятій статті 33 Закону місячного строку, Рада розглянула цю заяву та прийняла Рішення, яким відмовила Товариству у продовженні строку оренди Земельної ділянки, з посиланням, зокрема, на зауваження свого юридичного департаменту від 06.12.2016 № 05/2730, в яких зазначено, що заява подана не уповноваженою особою, а між сторонами існує судовий спір (справа № 263/13201/15-а) за позовом Товариства до Ради про скасування вказівки (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 01.09.2015 за № 86/2015; після закінчення строку дії Договору Товариство продовжило користуватися Земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за її використання; умови доданого до позовної заяви Товариства договору оренди Земельної ділянки суттєво відрізняються від істотних умов Договору.

13. Таким чином, суди у цій справі та справах, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, виходили з фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка за вимогами процесуального закону, тобто судами досліджувалися конкретні обставини справ, які розглядались з різними предметами та правовими підставами позовів.

14. Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

15. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

16. Проте встановлені судами фактичні обставини у цій справі суттєво відрізняються від обставин, встановлених судами у справі № 910/8798/18, в якій Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив її на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на те, що до кола обставин, які підлягають доказуванню у спорі про визнання договору оренди землі поновленим за положеннями частини шостої статті 33 Закону, також входить встановлення факту належного користування позивачем орендованою земельною ділянкою з урахуванням вимог статті 3 ЦК України, а також вказав, у вирішенні питання щодо продовження користування земельною ділянкою слід виходити з того, що користування має бути належним з точки зору положень цієї статті.

17. Натомість у справі № 905/240/18 Рада не оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання Договору поновленим , а просить скасувати оскаржувані рішення лише в частині задоволення вимоги про скасування Рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові в цій частині.

18. Таким чином в обґрунтування касаційної скарги на мотивовані порушенням з боку Ради частини п`ятої статті 33 Закону рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимоги про скасування Рішення Рада посилається на неврахування ними висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18, які стосуються кола обставин, що підлягають доказуванню в спорі про визнання договору оренди землі поновленим за частиною шостою статті Закону, тобто зміст правовідносин у справах не є схожим.

19. З урахуванням меж повноважень Верховного Суду, встановлених статтею 300 ГПК України, Суд не вдається до перевірки обставин, викладених у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 263/13201/15-а, оскільки Рада, посилаючись на цю постанову, не навела висновків про застосування норм права, які б підлягали застосуванню в цій справі, а вказала лише на значення встановлених під час розгляду тієї справи обставин використання Товариством Земельної ділянки не за цільовим призначенням.

20. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах, на які посилається Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

21. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

22. З огляду на викладене Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Ради на рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 905/240/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак