Ухвала

від 27.08.2020 по справі 915/1118/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про забезпечення позову

27 серпня 2020 року Справа № 915/1118/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Оберегова , вул. Панікахи, 2, м. Дніпро, 49041 (код ЄДРПОУ 40694425)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Чихаря Павла Миколайовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сан-Николас , пр. Героїв України, 20/12, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 42694275)

про скасування записів про реєстрацію права власності, знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до відповідача ТзОВ Оберегова , до відповідача Фізичної особи-підприємця Чихаря Павла Миколайовича, до відповідача ТзОВ Сан-Николас з позовною заявою про скасування записів про реєстрацію права власності, знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, в якій просить суд:

1. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 20691380 від 31.05.2017 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Оберегова на торговельний комплекс загальною площею 336 кв. м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 кв. м., нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 кв. м.) по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві;

2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 28078683 від 24.09.2018 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Оберегова на торговельний комплекс загальною площею 336 кв. м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 кв. м., нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 кв. м.) по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві;

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29244875 від 30.11.2018 про право власності Чихаря Павла Миколайовича на торговельний комплекс загальною площею 336 кв. м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 кв. м., нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 кв. м.) по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві;

4. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29604925 від 18.12.2018 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Сан-Николас на торговельний комплекс загальною площею 336 кв. м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 кв. м., нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 кв. м.) по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві;

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Оберегова знести самочинно збудований нерухомий об`єкт - торговельний комплекс загальною площею 336 кв. м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 кв. м., нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 кв. м.) по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві.

Підставою позову прокуратурою зазначено порушення вимог законодавства при оформленні права власності на об`єкти нерухомості на земельній ділянці комунальної власності м. Миколаєва.

Так, на підставі договорів про встановлення особистих строкових сервітутів від 26.12.2016 № 445-451, укладених між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та ТзОВ Оберегова , у користуванні останнього перебувало 7 (сім) земельних ділянок загальною площею 180 кв.м. для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у загальній кількості 30 штук для провадження підприємницької діяльності по вул. Обереговій ріг пр. Героїв України у місті Миколаєві.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.12.2017 по справі № 915/1132/17 зобов`язано ТзОВ Оберегова повернути Миколаївській міській раді земельні ділянки у придатному для використання стані зі звільненням їх від пересувних та тимчасових споруд (у зв`язку із закінченням строку дії договорів).

Натомість, відповідачем ТзОВ Оберегова на вказаних земельних ділянках побудовано торговельний комплекс загальною площею 336 кв. м. та 31.05.2017 зареєстровано за собою право власності на вищевказаний торговельний комплекс, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 20691380.

Державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Фоменко С. П. 31.08.2017 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про закриття розділу щодо об`єкту нерухомого майна ТзОВ Оберегова у зв`язку з його знищенням.

В подальшому на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі № 814/1114/18 про визнання протиправним та скасування запису нотаріуса про закриття розділу за відповідачем ТзОВ Оберегова зареєстровано право власності на вказаний об`єкт, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 28078683 від 24.08.2018.

В подальшому нерухоме майно від ТзОВ Оберегова перейшло до Чихаря П. М., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 29244875 від 30.11.2018, а від нього, в свою чергу, право власності перейшло до ТзОВ Сан-Николас , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 29604925 від 18.12.2018.

Прокуратурою зазначено, що відповідачем ТзОВ Оберегова використовувалась земельна ділянка для забудови капітальними об`єктами нерухомого майна (торговельним комплексом) за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на землю, оскільки відповідач ТзОВ "Оберегова використовував земельні ділянки на підставі договорів про встановлення особистих строкових сервітутів, наданих для розміщення групи пересувних тимчасових споруд. В свою чергу, для інших цілей на умовах сервітуту або договору (-ів) оренди земельні ділянки відповідачу ТзОВ Оберегова Миколаївською міською радою та її виконавчими органами не надавались.

Крім того, прокуратурою зазначено, що відповідачем ТзОВ Оберегова будівництво об`єкту (торговельного комплексу) здійснено за відсутності належних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію, що підтверджується інформаціями Управління ДАБІ у Миколаївській області від 04.03.2019 та Управління ДАБІ Миколаївської міської ради від 04.08.2020 про те, що документи дозвільного та декларативного характеру, що дають право ТзОВ Оберегова на виконання підготовчих та будівельних робіт та посвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів по вул. Обереговій ріг пр. Героїв України, пр. Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві не реєструвалось.

Враховуючи, що будівництво об`єкту нерухомості здійснювалось за відсутності дозвільних документів на виконання будівельних робіт та введення об`єктів в експлуатацію, а також за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, прокурор вказує, що будівництво вищевказаного об`єкту (торговельного комплексу) здійснено відповідачем ТзОВ Оберегова самочинно (ст. 376 ЦК України).

Реєстрацію права власності здійснено за відсутності обов`язкових документів, перелік яких визначений п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.

Оскільки право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано за відсутності належних документів, то запис № 20691380 від 31.05.2017 підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Оскільки відповідач ТзОВ Оберегова не набув у визначеному законом порядку права власності на вказаний об`єкт нерухомості, то всі подальші записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Чихаря П. М. та ТзОВ Сан-Николас також підлягають скасуванню.

Оскільки самочинне будівництво здійснено відповідачем ТзОВ Оберегова , то обов`язок знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості в силу положень ст. 376 ЦК України, ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності повинен бути покладений на останнього.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 1, 2, 6, 10, 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 125, 126, 152 ЗК України, ст. 375, 376 ЦК України, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 21.10.2014 № 244, ст. 34, 36, 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 2, 26, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, судовою практикою ВС України, ВС та ЄСПЛ.

Прокурором разом із позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 10401/20 від 25.06.2020), в якій прокуратура просить суд вжити заходів до забезпечення позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1. З цією метою:

- накласти арешт на торговельний комплекс загальною площею 336 кв. м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 кв. м., нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 кв. м., по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього об`єкту (у тому числі у разі його поділу чи об`єднання з іншими об`єктами);

- заборонити ТзОВ Оберегова , ФОП Чихарю П. М., ТзОВ Сан-Николас укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо торговельного комплексу загальною площею 336 кв. м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 кв. м., нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 кв. м., по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві;

- заборонити Миколаївській міській раді та її виконавчим органам приймати рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення у користування земельної ділянки по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві, на якій розташовано спірний нерухомий об`єкт;

- заборонити управлінню архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва (реконструкції) нерухомого майна по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві.

Підставами необхідності забезпечення позову прокуратурою зазначено наступне.

Товариство (ТзОВ Сан-Николас ), достовірно знаючи про порушення вимог законодавства при забудові земель комунальної власності, на цей час вживає активні заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на них.

Зокрема, на пленарному засіданні 57 чергової сесії Миколаївської міської ради VII скликання прийнято рішення про надання ТзОВ Сан-Николас дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 340 кв.м по пр. Героїв України, 20/12 для обслуговування торговельного комплексу (файл s-zr-825/5).

Оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовано самочинно збудований об`єкт нерухомості, надасть можливість ТзОВ Оберегова у законний спосіб оформити дозвільні документи у сфері містобудування та у подальшому оформити правовстановлюючі документи на нього.

Зазначене фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - Миколаївської міської ради, повернення земельної ділянки у придатному для використанні стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

З метою запобігання відчуженню чи обтяженню зобов`язаннями спірного нерухомого майна, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України вбачаються підстави для вжиття наступних заходів до забезпечення позову:

- накладення арешту на торговельний комплекс, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна (обґрунтування: якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішенням суду, відповідач відчужить будь-яким способом спірний об`єкт нерухомості на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншим позовом до іншого відповідача, що призведе до тривалого не поновлення інтересів держави. У разі поділу об`єкту нерухомості та реєстрації прав на новостворені об`єкти виникне необхідність зміни предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог. Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку відповідачів та інших осіб щодо спірного об`єкту нерухомості);

- заборони ТзОВ Оберегова , ФОП Чихарю Павлу Миколайовичу, ТзОВ Сан-Николас укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо торговельного комплексу (з метою запобігання зміни предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави);

- заборони Миколаївській міській раді приймати рішення про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ТзОВ Оберегова , ФОП Чихарю Павлу Миколайовичу, ТзОВ Сан-Николас земельної ділянки по пр. Героїв України, 20/12 у місті Миколаєві (з метою запобігання зміни предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави);

- заборони управлінню архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості по пр. Героїв України, 20/12 у місті Миколаєві та введення їх в експлуатацію (обґрунтування: отримання у законний спосіб дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості надасть можливість відповідачам оформити право власності на них, що унеможливить звільнення земельної ділянки, у зв`язку з чим інтереси її власника - Миколаївської міської ради не будуть поновлені).

Заява про забезпечення позову обґрунтована нормами ст. 136-139 ГПК України.

Пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову суду необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо доцільності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адекватності заходу до забезпечення позову, тобто його відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається, а також справедливого балансу інтересів сторін у справі.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

Відповідно до абзацу 2, 3 п. 4 постанови Пленуму ВС України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Разом із тим, у випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції). Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття ефективний засіб , за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Прокуратурою пред`явлено до господарського суду позов, предметом якого є вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію за відповідачами ТзОВ Оберегова , Чмихаря П. М. , ТзОВ Сан-Николас права власності на торговельний комплекс загальною площею 336 кв. м. по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві та зобов`язання відповідача ТзОВ Оберегова знести самочинно побудований об`єкт, тобто позов який містить вимоги немайнового характеру.

Як вказано вище, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, прокурором зазначено наступні підстави для вжиття заходів забезпечення позову:

- щодо накладення арешту на торговельний комплекс, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна (обґрунтування: якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішенням суду, відповідач відчужить будь-яким способом спірний об`єкт нерухомості на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншим позовом до іншого відповідача, що призведе до тривалого не поновлення інтересів держави. У разі поділу об`єкту нерухомості та реєстрації прав на новостворені об`єкти виникне необхідність зміни предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог. Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку відповідачів та інших осіб щодо спірного об`єкту нерухомості);

- щодо заборони ТзОВ Оберегова , ФОП Чихарю Павлу Миколайовичу, ТзОВ Сан-Николас укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо торговельного комплексу (з метою запобігання зміни предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави);

- щодо заборони Миколаївській міській раді приймати рішення про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ТзОВ Оберегова , ФОП Чихарю Павлу Миколайовичу, ТзОВ Сан-Николас земельної ділянки по пр. Героїв України, 20/12 у місті Миколаєві (з метою запобігання зміни предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави);

- щодо заборони управлінню архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості по пр. Героїв України, 20/12 у місті Миколаєві та введення їх в експлуатацію (обґрунтування: отримання у законний спосіб дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості надасть можливість відповідачам оформити право власності на них, що унеможливить звільнення земельної ділянки, у зв`язку з чим інтереси її власника - Миколаївської міської ради не будуть поновлені).

Обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Як вбачається з доданих до матеріалів доказів прокуратурою подано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (торговельний комплекс) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263113148101) на ТзОВ Оберегова (дата державної реєстрації 24.09.2018), а в подальшому на Чихаря П. М. (дата державної реєстрації 30.11.2018) й далі на ТзОВ Сан-Николас (дата державної реєстрації 18.12.2018), інформацію УДАБК ММР від 04.08.2020 щодо відсутності реєстрації документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право ТзОВ Оберегова на виконання підготовчих та будівельних робіт та посвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів по вул. Обереговій ріг пр. Героїв України, пр. Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві, а також матеріали, які підтверджують вчинення відповідачем ТзОВ Сан-Николас дій щодо оформлення прав на земельну ділянку, зокрема рішення ММР від 23.07.2020 № 57/253 про надання дозволу ТзОВ Сан-Николас на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування торговельного комплексу.

Дослідивши подані до позову докази, оцінивши наведені прокуратурою підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Щодо вимоги прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на торговельний комплекс, заборони органам реєстрації речових прав здійснювати реєстраційні дії щодо цього об`єкту (у тому числі у разі його поділу чи об`єднання з іншими об`єктами), а також заборони відповідачам укладати договори, вчиняти інші правочини (абз. 1, 2 п. 1 прохальної частини заяви), то суд зазначає наступне.

Арешт майна, як захід забезпечення позову, є накладенням заборони на право розпоряджатись майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Так, у даному випадку реальне відновлення порушеного права можливе за умови незмінності об`єкта як зареєстрованого об`єкту речових прав. Внаслідок вчинення правочинів та/або будь-якої перебудови (реконструкції) об`єкта тощо та подальшої реєстрації прав може відбутись зміна як об`єкта цивільних прав, так і зміна його власників (користувачів), що може призвести до ускладнення чи фактичної неможливості виконання у майбутньому постановленого у даній справі рішення господарського суду.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви в цій частині та вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна з метою унеможливлення як його зміни під час розгляду спору, так і подальшого відчуження.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення (зокрема, в разі задоволення позовної вимоги про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт, який на дату розгляду спору має певні характеристики (площу, конфігурацію тощо).

Накладення арешту на майно, заборона органам реєстрації речових прав здійснювати реєстраційні дії щодо цього об`єкту (у тому числі у разі його поділу чи об`єднання з іншими об`єктами), а також заборона укладати договори, вчиняти інші правочини щодо торговельного комплексу стосується того нерухомого майна (об`єкта нерухомості), що належить до предмета спору.

Судом також враховано, що тотожними вважаються вимоги, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли вимоги повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду.

В спірному випадку заходи забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи характер спору, обраний прокуратурою захід забезпечення позову є співрозмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, не забороняє боржникам використовувати майно, забезпечує виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушує існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Щодо вимоги прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати будь-які дії щодо торговельного комплексу (абз. 2 п. 1 прохальної частини заяви), то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Прокуратурою в порушення приписів п. ч. 1 ст. 137 ГПК України не конкретизовано які саме дії слід заборонити вчиняти відповідачам.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Суд дійшов висновку, що задоволення вимог про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які щодо торговельного комплексу може призвести, зокрема, до порушення права відповідача ТзОВ Сан-Николас (на даний час власник майна) на мирне володіння майном, гарантованого та захищеного ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та порушення принципу підтримання справедливої рівноваги між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, позаяк необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо суд, заборонивши власнику майна вчиняти будь-які дії, в тому числі й щодо використання майна, яке не є предметом спору у даній справі, оскільки власник майна буде нести особистий і надмірний тягар в розумінні практики ЄСПЛ, зокрема, справи Христов проти України .

Так, наприклад, заборона власнику майна відповідачу ТзОВ Сан-Николас вчиняти будь-які дії щодо торговельного комплексу, зокрема й щодо користування об`єктом, може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.

При цьому, суд звертає увагу, що під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд не має права надавати оцінку позовним вимогам по суті спору.

Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом (ст. 144 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульовано ст. 63 Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи, що прокуратурою чітко не зазначено які саме дії слід заборонити вчиняти відповідачам, суд позбавлений можливості здійснити як оцінку адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, так і забезпечити справедливий баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, в цій частині заяви судом відмовлено.

Щодо вимоги прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській міській раді та її виконавчим органам приймати рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення у користування земельної ділянки, на якій розташовано спірний об`єкт (абз. 3 п. 1 прохальної частини заяви), то суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен довести, зокрема, але не виключно, наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

В спірному випадку предметом спору є вимога про скасування записів про право власності на об`єкт нерухомого майна (торговельний комплекс) та знесення самочинно збудованого вищевказаного нерухомого майна. При цьому, спір щодо земельної ділянки відсутній (вказані вимоги не входять в предмет спору, тобто прокуратурою не заявлено жодних вимог щодо законності/незаконності передачі в користування земельної ділянки, повернення/звільнення земельної ділянки тощо). Отже, прокуратурою не доведено наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Питання розпорядження земельними ділянками комунальної власності належить до компетенції органу місцевого самоврядування, тобто Миколаївської міської ради, яка є власником земель та має повноваження на розпорядження земельними ділянками. Відтак, встановлення судом заборони органу місцевого самоврядування здійснювати його повноваження шляхом заборони приймати конкретне (позитивне) рішення свідчитиме про втручання у діяльність цього органу, що не передбачено законодавством.

Крім того, приписами ст. 137 ГПК України передбачено заборону відповідачу або іншим особам вчиняти дії, в спірному ж випадку вказаний захід забезпечення позову фактично спрямований на заборону позивачу вчиняти дії.

Враховуючи вищевикладене, в цій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову судом відмовлено.

Щодо вимоги прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню ДАБІ Миколаївської міської ради та Управлінню ДАБІ у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва (реконструкції) нерухомого майна (абз. 4 п. 1 прохальної частини позовної заяви), то суд зазначає наступне.

Вказану вимогу прокурор обґрунтовує тим, що отримання у законний спосіб дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості надасть можливість відповідачам оформити право власності на них, що унеможливить звільнення земельної ділянки, у зв`язку з чим інтереси її власника Миколаївської міської ради не будуть поновлені.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова КГС ВС від 30.07.2020 № 910/3836/20).

В порушення приписів ст. 74 ГПК України прокуратурою не подано жодного доказу ані до позовної заяви, ані до заяви про забезпечення позову на підтвердження викладених обставин, не обґрунтовано необіхдність вжиття заходу забезпечення позову у вказаний спосіб. Суду не подано доказів, які б підтверджували звернення замовника до органів державного архітектурно-будівельного контролю з метою отримання дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) об`єкта. Право власності на нерухоме майно вже оформлено на дату звернення до суду із позовом та заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Заборона органу ДАБІ приймати рішення у законний спосіб виходить за межі повноважень суду.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині судом відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Підстави для зустрічного забезпечення відсутні (ст. 141 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 7-10 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 145, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Частково задовольнити заяву вх. № 10401/20 від 25.08.2020 року Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про забезпечення позову.

2. Вжити заходи до забезпечення позову у справі № 915/1118/20, а саме:

Накласти арешт на торговельний комплекс загальною площею 336 кв. м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 кв. м., нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 кв. м., по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263113148101) та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього об`єкту (у тому числі у разі його поділу чи об`єднання з іншими об`єктами).

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Оберегова , вул. Панікахи, 2, м. Дніпро, 49041 (код ЄДРПОУ 40694425), Фізичній особі-підприємцю Чихарю Павлу Миколайовичу, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), Товариству з обмеженою відповідальністю Сан-Николас , пр. Героїв України, 20/12, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 42694275) укладати договори, вчиняти інші правочини щодо торговельного комплексу загальною площею 336 кв. м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 155, 6 кв. м., нежитлової будівлі літ. Б-1 - 163, 3 кв. м., нежитлової будівлі літ. В-1 - 17, 1 кв. м., по проспекту Героїв України, 20/12 у м. Миколаєві

3. Стягувач: Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048).

4. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Оберегова , вул. Панікахи, 2, м. Дніпро, 49041 (код ЄДРПОУ 40694425).

5. Боржник: Фізична особа-підприємець Чихарь Павло Миколайович, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

6. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Сан-Николас , пр. Героїв України, 20/12, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 42694275).

7. В решті заяви відмовити.

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 27.08.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш