Рішення

від 27.08.2020 по справі 920/536/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2020 Справа № 920/536/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В.., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/536/20 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: 1) Кролевецької міської ради (41300, Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Грушевського, 19, ідентифікаційний код 34135352);

2) виконавчого комітету Кролевецької міської ради (41300, Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Грушевського, 19, ідентифікаційний код 04058060)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Коренчука Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 53630,90 грн.,

представники сторін:

першого позивача - Рекуха О.В.,

другого позивача - Рекуха О.В.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій позивачі просять стягнути з відповідача орендну плату за користування частиною нежитлового приміщення по площі Миру, 6, м. Кролевець Кролевецького району Сумської області , загальною площею 65,5 м 2 за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 в сумі 5600,00 грн. та неустойку за користування цим приміщенням за час прострочення обов`язку щодо його повернення за період з 01.03.2019 по 31.05.2020 в сумі 48030,90 грн. згідно договору № 87, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2020.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкладено судове засідання на 11.08.2020.

Ухвалою суду від 11.08.2020 відкладено розгляд справи на 27.08.2020.

27.08.2020 до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

27.08.2020 до суду надійшла заява представника відповідача про застосування строку позовної давності.

27.08.2020 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

27.08.2020 до суду надійшла заява другого позивача про залучення доказів у справі.

У судовому засіданні 27.08.2020 протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; прийнято до розгляду заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності до розгляду; клопотання представника другого позивача задоволено, поновлено строк для подання доказів та долучено їх до матеріалоів справи.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

06.03.2015 між Кролевецькою міською радою (орендодавець - позивач) та фізичною особою-підприємцем Коренчуком Василем Івановичем (орендар - відповідач) укладено договір № 87 оренди майна територіальної громади міста Кролевець на частину нежитлового приміщення багатоквартирного будинку № 6 по площі Миру міста Кролевець Кролевецького району Сумської області, загальною площею 65,5 м 2 для розміщення кафе без продажу товарів підакцизної групи зі строком дії з 06.03.2015 по 05.02.2018 включно, згідно з рішенням п`ятдесят четвертої сесії Кролевецької міської ради шостого скликання від 26.02.2015 Про надання фізичній особі-підприємцю Коренчуку В.І. частини нежитлового приміщення в оренду .

Об`єкт оренди належить до власності територіальної громади міста Кролевець відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 203312 від 09.02.2007 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством Кролевецьке районне бюро технічної інвентаризації 09.02.2007 за № 13512918 та знаходиться на балансі комунального підприємства Кролевецька житлово-експлуатаційна контора (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору земельна ділянка під багатоквартирним житловим будинком 6 по площі Миру міста Кролевець загальною площею 0,5744 га перебуває у постійному користуванні комунального підприємства Кролевецька житлово-експлуатаційна контора згідно з Державним актом на постійне користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 290861 від 05.07.2008, зареєстрованим Відділом земельних ресурсів у Кролевецькому районі Сумської області 05.07.2008 за № 030863000015.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2. договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Кролевець та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Кролевецької міської ради від 22.06.2012, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати від 11.02.2015, що є невід`ємною частиною цього договору, на дату підписання договору становить 1379,66 грн. на місяць. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції, і яка визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У разі несплати орендарем орендної плати в зазначений строк, виникає борг орендаря перед орендодавцем по сплаті орендної плати. Наявність такої заборгованості на протязі дії договору, навіть за умови сплати боргу та пені за несвоєчасну сплату орендної плати до закінчення дії договору, є підставою для відмови в укладенні договору на новий строк.

Відповідно до рішення п`ятдесят восьмої сесії Кролевецької міської ради шостого скликання від 17.06.2015 Про внесення змін до рішення Кролевецької міської ради переглянуто розмір орендної плати і внесено зміни до договору № 87 шляхом укладання додаткової угоди між Кролевецькою міською радою та ФОП Коренчуком В.І. 01.07.2015 за № 1, виклавши п. 3.1. в новій редакції: 3.1. За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Кролевець та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Кролевецької міської ради від 22.06.2012, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати від 11.02.2015, що є невід`ємною частиною цього договору, на дату підписання договору становить 1318,03 грн. на місяць .

Відповідно до укладеної додаткової угоди від 14.06.2016 за № 2 пункт 3.2. викладено в новій редакції: 3.2. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця за поточний місяць. У разі несплати орендарем орендної плати в зазначений строк, виникає борг орендаря перед орендодавцем по сплаті орендної плати. Наявність такої заборгованості на протязі дії договору, навіть за умови сплати боргу та пені за несвоєчасну сплату орендної плати до закінчення дії договору, є підставою для відмови в укладенні договору на новий строк .

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та застосовується до відносин між сторонами з 01.01.2016 до 31.12.2016 включно.

Таким чином, протягом 2016 року орендна плата за користування об`єктами нерухомого майна територіальної громади в особі Кролевецької міської ради нараховувалася без врахування індексу інфляції на рівні місячної орендної плати за грудень 2015 року.

На виконання умов договору орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в оренду вищезазначене нерухоме майно, про що свідчить акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення від 06.03.2015.

Цей договір діє з 06.03.2015 по 05.02.2018 включно (п. 7.1. договору).

У відповідності до пунктів 2.3, 2.4 договору після припинення дії договору, орендар зобов`язаний негайно, в день, що настає за останнім днем дії договору, повернути об`єкт оренди у тому стані в якому він одержав, з урахуванням нормального зносу. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Як вбачається матеріалів справи, відповідач свій обов`язок щодо внесення орендної плати у строк та розмірі, визначені договором, не виконував, у зв`язку з чим рішенням господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/225/19 стягнуто з фізичної особи-підприємця Коренчука Василя Івановича на користь Кролевецької міської ради заборгованість за користування частиною вбудованого нежитлового приміщення по площі Миру, будинок № 6 міста Кролевець Кролевецького району Сумської області, загальною площею 65,5 м 2 , за договором оренди в сумі 64 724,99 гривень та зобов`язано фізичну особу-підприємця Коренчука В.І. звільнити та повернути частину вбудованого нежитлового приміщення по площі Миру, будинок № 6 міста Кролевець Кролевецького району Сумської області, загальною площею 65,5 м 2 Кролевецькій міській раді.

Як зазначає позивач, відповідач об`єкт оренди не повернув та продовжує ним користуватися без здійснення господарської діляності, кошти за рішенням суду і поточні нарахування штрафної санкції до бюджету Кролевецької міської об`єднаної територіальної громади не сплатив. Перший позвича щомісячно виставляє відповідачу рахунки зі штрафною санкцією, проте рахунки повертаються відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Строк дії договору закінчився 05.02.2018, проте відповідач кошти до бюджету за рішенням господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/225/19 не сплатив, приміщення не звільнив, поточні нарахування неустойки не сплачує.

Позивач здійснив нарахування неустойки за користування об`єктом оренди за час прострочення обов`язку щодо його повернення за період з 01.03.2019 по 31.05.2020 в сумі 48030,90 грн.

Судом встановлено, що відповідно рішення господарського суду Сумської області віід 21.05.2020 у справі № 920/1090/19 за позовом ФОП Коренчук Н.В. до Кролевецької міської ради, виконавчого комітету Кролевецької міської ради про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 44608,00 грн. позов задоволено в частині стягнення зазначених коштів з виконавчого комітету Кролевецької міської ради з них орендна плата за користування об`єктом оренди в сумі 5600,00 грн., що ФОП Коренчук Н.В. помилково заплатила орендну плату за ФОП Коренчука В.І. за договором № 87.

Перший позивач зарахував кошти сплачені ФОП Коренчук Н.В. як орендну плату відповідача за користування частиною нежитлового приміщення багатоквартирного будинку № 6 по площі Миру міста Кролевець Кролевецького району Сумської області, загальною площею 65,5 м 2 для розміщення кафе без продажу товарів підакцизної групи за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 за договором № 87.

Сплачені ФОП Коренчук Н.В. кошти, що було зараховано як сплату ФОП Коренчуком В.І. орендної плати за користування частиною нежитлового приміщення по площі Миру, № 6, м. Кролевець, загальною площею 65,5 м 2 в сумі 5600,00 грн. повернуто платниці через Державне казначейство України. У зв`язку з чим позивач врахував дані кошти в ціну позову.

Оскільки відповідач здійснив 15.04.2016 останній платіж з орендної плати, у нього виникла заборгованість з орендної плати за користування об`єктом оренди за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 в сумі 5600,00 грн.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної та у повному розмірі сплати орендної плати, повернення орендованого майна, а також наслідків такого невиконання та неповернення, регулювання яких здійснюється на підставі Закону України Про оренду державного та комунального майна , ГК України, ЦК України.

Першим позивачем вживалися заходи щодо сплати неустойки за користування об`єктом оренди за час прострочення обов`язку щодо його повернення, проте кореспонденція повертається на адресу відправника.

Зважаючи на порушення своїх прав та майнових інтересів, позивачі звернулися до господарського суду з позовом про примусове стягнення з відповідача належних до сплати сум заборгованості.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 3 статті 285 ГК України передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Обов`язок відповідача як орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату передбачений пунктом 4.1.3. договору.

Отже, одним із основних обов`язків орендаря за договором оренди є сплата орендної плати.

Згідно із частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам договору не сплачував орендної плати за користування об`єктом нерухомого майна у зв`язку з чим відповідно розрахунку позивача, відповідачу нарахована орендна плата в сумі 5600,00 грн. за період з липня по листопад 2016 року.

Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, що полягало в неотриманні ним обумовленої договором орендної плати, а отже про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 5600,00 грн заборгованості з орендної плати.

Відповідно до приписів ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України правовою підставою користування орендованим майном є, відповідно, договір оренди (найму).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Стаття 785 ЦК України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вказана норма є імперативною та не передбачає розсуду сторін щодо врегулювання наслідків неповернення речі після припинення договору оренди в інший спосіб.

Отже, на рівні чинного законодавства передбачений єдиний правовий наслідок неповернення майна за договором найму після його припинення - право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зважаючи на несвоєчасне повернення відповідачем об`єкту оренди та положеннями статті 785 ЦК України позивач, в якості вимоги по сплаті неустойки 26.05.2020 направив на адресу відповідача претензію про сплату неустойки за користування об`єктом оренди за час прострочення обов`язку щодо його повернення на загальну суму 53630,90 грн., проте претензія повернулася на адресу позивача та залишилася без відповіді.

Обов`язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 року у справі № 3-85гс14).

У свою чергу, за ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач жодних заходів, повязаних із добровільною передачею орендованого майна після припинення договору не вчинив, передача майна не відбулася, судове рішення не виконалося, що свідчить про наявність вини відповідача щодо неповернення об`єкта договору найму.

Також, вирішуючи вказане питання, судом враховано, що відповідач не надав жодних доказів, як це передбачено правилами ч. 2 ст. 614 ЦК України, на спростування своєї вини.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що факт несвоєчасного повернення орендованого майна встановлено у ході судового розгляду справи, сума неустойки за вказане порушення нарахована позивачем у відповідності до вимог законодавства, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивачів задовольняє позвоні вимоги про стягнення 48030,90 грн. неустойки за користування об`єктом оренди за час прострочення обов`язку щодо його повернення.

Представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо сплати заборгованості з орендної плати в період з 01.07.2016 по 30.11.2016, яка в сукупності складає 5600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом вказаних норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статей 256, 267 ЦК України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі та саме з урахуванням причин пропущення позовної давності. На думку суду, недоречним є посилання відповідача у заяві на факт заявлення вимог про стягнення орендної плати за користування частиною нежитлового приміщення поза межами строку позовної давності. Адже в разі наявності в матеріалах справи доказів, що свідчать про обставини, які з об`єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вони мають бути належно оцінені та враховані судом .

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-152цс14, ; 6-2376цс16 від 19.04.2017 р. ).

Слід зазначити, що оскільки позовна давність законом визначена як строк, для правильного застосування правил про позовну давність принципове значення має встановлення початку перебігу такого строку.

За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому, початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Виникнення права на позов пов`язане не з моментом порушення цивільного права суб`єкта, що його реалізує, а з моментом, коли він довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб`єктивні та об`єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено, наявність права на захист інтересів (обсяг повноважень, у тому числі процесуальних, для захисту права).

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача орендну плату за користування частиною нежитлового приміщення за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 в сумі 5600,00 грн.

До матеріалів справи надано позивачами рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі № 920/225/19 про задоволення позову Кролевецької міської ради, виконавчого комітету Кролевецької міської ради до ФОП Коренчука В.І. про стягнення заборгованості за користування частиною вбудованого нежитлового приміщення по пл.. Миру, 6, м. Кролевець, за договором № 87 в сумі 64724,99 грн. за період з 01.11.2016 по 28.02.2019, в т.ч. орендна плата в сумі 21835,48 грн., пеня в сумі 846,92 грн., 3% річних в сумі 987,61 грн., неустойка за користування об`єктом оренди за час прострочення обов`язку щодо його повернення в сумі 41054,98 грн.

При цьому, в межах іншої господарської справи № 920/1090/19 рішенням від 21.05.2020 за позовом фізичної особи-підприємця Коренчук Наталії Вячеславівни до Кролевецької міської ради, виконавчого комітету Кролевецької міської ради про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 44608,00 грн. позов задоволено в частині стягнення зазначених коштів з виконавчого комітету Кролевецької міської ради у зв`язку з тим, що фізична особа-підприємець Коренчук Н.В. помилково заплатила орендну плату за ФОП Коренчука В.І. в сумі 5600,00 грн. за договором № 87.

Суд звертає увагу на те, що виникнення права на позов пов`язане не з моментом порушення цивільного права суб`єктів - Кролевецької міської ради, виконавчого комітету Кролевецької міської ради, що його реалізують (не сплата орендної плати відповідачем за користування частиною нежитлового приміщення з 01.07.2016), а з моментом, коли позивачі довідалися або могли довідатися про таке порушення (зокрема рішення господарського суду Сумської області від 21.05.2020 у справі № 920/1090/19 про стягнення безпідставно набутого майна (коштів)), зважаючи при цьому на суб`єктивні та об`єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено.

Дослідивши та надавши правову оцінки вказаним позивачами обставинам на думку суду, позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах трирічного строку позовної давності, а тому заява представника відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Коренчука Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Кролевецької міської ради (41300, Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Грушевського, 19, ідентифікаційний код 34135352, номер рахунку UA728999980334159850000018498, одержувач: ОТГ м. Кролевець/22080402, код 37824985, Казначейство України (ЕАП) орендну плату за користування частиною нежитлового приміщення по площі Миру, 6, м. Кролевець, Кролевецького району, Сумської області, загальною площею 65,5 м 2 , за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 в сумі 5600 грн. 00 коп., неустойку за користування цим приміщенням за час прострочення обов`язку щодо його повернення за період з 01.03.2019 по 31.05.2020 в сумі 48030 грн. 90 коп. згідно договору № 87.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Коренчука Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь виконавчого комітету Кролевецької міської ради (41300, Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Грушевського, 19, ідентифікаційний код 04058060, номер рахунку UA378201720344250005000032200, банк одержувача: ДКСУ м. Київ УДКСУ у Кролевецькому районі) витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28.08.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко