Постанова від 19.08.2020 по справі 909/709/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2020 р. Справа №909/709/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Турінвест-Сервіс №23-12-19/02 від 23.12.2019 (вх. №01-05/4656/19 від 26.12.2019)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2019 (суддя Стефанів Т.В., повний текст рішення складено 04.12.2019)

у справі №909/709/19

за позовом Заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Карпатського національного природного парку

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Турінвест-Сервіс

про витребування земельних ділянок

за участю представників:

від прокуратури: Яворський Я.Т.;

від ТзОВ Турінвест Сервіс : не з`явився

від Карпатського національного природного парку: Івасюк Г.М. - представник

від інших учасників: не з`явились.

Учасникам процесу роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2019 у справі №909/709/19 задоволено позов заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Карпатського національного природного парку до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Турінвест-Сервіс про витребування земельних ділянок; витребувано у ТзОВ Турінвест-Сервіс земельні ділянки кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га, та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га, що розташовані за адресою с. Татарів Яремчанської міської ради вул. Незалежності у користь держави в особі постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку; встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТзОВ Турінвест-Сервіс на земельні ділянки: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га в АДРЕСА_1 ; стягнуто з ТзОВ Турінвест-Сервіс на користь Прокуратури Івано-Франківської області 5763,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.01.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 29.01.2020.

24.01.2020 від Міністерства енергетики та захисту довкілля України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також у вказаному відзиві позивач просив здійснювати розгляд справи без участі представника Мінекоенерго.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 відкладено розгляд справи на 04.03.2020.

03.02.2020 від Прокуратури Івано-Франківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін.

04.03.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді (члена колегії) Галушко Н.А.

Ухвалою від 13.03.2020 розгляд справи призначено на 01.04.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 за клопотанням апелянта та у зв`язку із встановленням на території України режиму карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020, розгляд справи відкладено на 13.05.2020.

12.05.2020 від апелянта на адресу суду надійшло клопотання №05-05/01 від 05.05.2020 про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копію оголошення Карпатського національного природного парку на проведення тендеру Розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Карпатського національного природного парку на площі 13046 га , розміщеного 07.11.2019 на сайті публічних закупівель prozorro.gov.ua. Подання доказів апелянт аргументував тим, що про наявність такої заявки і відповідного тендеру апелянту не було відомо на момент подання заяв по суті спору до суду першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд справи відкладено на 17.06.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 розгляд справи відкладено на 19.08.2020.

10.08.2020 на адресу суду від ТзОВ Турінвест-Сервіс надійшла заява №05-08/01 від 05.08.2020 (вх.№01-05/2197/20 від 10.08.2020) про зупинення провадження у справі.

В судове засідання 19.08.2020 з`явились прокурор та представник позивача - Карпатського національного природного парку.

Апелянт (відповідач) явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №7901011017072, долученим до матеріалів справи.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду зазначає, що неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Головуючий суддя оголосив короткий зміст клопотання апелянта №05-05/01 від 05.05.2020 про долучення доказів до матеріалів справи.

Прокурор та представник позивача - Карпатського національного природного парку, не заперечили проти задоволення вказаного клопотання, представник позивача зазначила, що доказ, який просить долучити до матеріалів справи апелянт, підтверджує вчинення дій щодо відновлення меж земельних ділянок Карпатського НПП, а не виділення їх в натурі.

Колегія суддів, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників апеляційного провадження, врахувавши наведене скаржником обґрунтування, вважає за необхідне задоволити клопотання №05-05/01 від 05.05.2020, яке надійшло на адресу суду 12.05.2020, про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії заявки Карпатського національного природного парку, розміщеної на сайті публічних закупівель prozorro.gov.ua за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-07-000839-a.

За результатами розгляду заяви апелянта №05-08/01 від 05.08.2020 про зупинення провадження у справі, колегія суддів відмовила у її задоволенні, про що постановлено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні представник позивача - Карпатського національного природного парку проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржене рішення без змін.

Прокурор проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржене рішення без змін.

Пояснення апелянта щодо вимог та доводів апеляційної скарги було заслухано судом в попередніх судових засіданнях.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників апеляційного провадження, присутніх в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківскьої області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до ТзОВ Турінвест-Сервіс про витребування земельних ділянок: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , у користь держави в особі постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку. При цьому позивач просить встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТзОВ Турінвест-Сервіс на земельні ділянки: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 задоволено позов прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ухвалено витребувати у ОСОБА_2 та повернути Карпатському національному природному парку земельні ділянки загальною площею 0,4012 га, загальною вартістю 156507 грн 41 коп., розташовані в АДРЕСА_1 , кадастрові номери яких №2611091201:13:015:0101 та №2611091201:13:014:0026 відповідно. Встановлені у вказаному рішенні обставини є преюдиційними при розгляді цього спору. В ході ознайомлення Надвірнянською місцевою прокуратурою з матеріалами виконавчого провадження щодо витребування у ОСОБА_2 та повернення Карпатському національному природному парку земельних ділянок було встановлено, що спірні земельні ділянки відчужені і перебувають у власності юридичної особи - ТзОВ Турінвест-Сервіс . Оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння Карпатського НПП поза його волею та на день подання позову перебувають у приватній власності ТзОВ Турінвест-Сервіс , то вони підлягають витребуванню у нинішнього власника в порядку віндикації відповідно до ч.3 ст.388 ЦК України.

Оскарженим рішенням позовні вимоги задоволено, встановлено порядок виконання рішення.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржене рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, скаржник зазначає, що основною підставою для задоволення позову стали обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі №0917/761/2012, які суд першої інстанції вважав преюдиційними. На переконання скаржника, у зв`язку з тим, що він як відповідач заперечував встановлені рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі №0917/761/2012 обставини та надавав докази на їх спростування, Господарський суд Івано-Франківської області зобов`язаний був самостійно дослідити та оцінити докази та доводи, надані відповідачем на спростування доводів позивача та встановити наявність підстав для витребування спірних земельних ділянок. Частина фактів, на які посилається суд як на преюдиційні, є правовою оцінкою фактів, а не встановленими обставинами. У справі №0917/761/2012 не досліджувалось питання законності набуття відповідачем права власності на земельні ділянки, а також наявність чи відсутність волі Карпатського національного природного парку на вибуття спірних земельних ділянок, що є підставою для витребування майна. Так, задовольняючи апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області апеляційний суд Івано-Франківської області відносить спірні земельні ділянки до земель природно-заповідного фонду на підставі матеріалів лісовпорядкування, з чим погодився суд в оскарженому рішенні, однак, скаржник вважає, що оскільки Карпатський НПП не є лісогосподарським підприємством, а спірні земельні ділянки мають інше цільове призначення: земельна ділянка з кадастровим номером 2611091201:13:014:0026 віднесена до земель громадської забудови, а ділянка з кадастровим номером 2611091201:13:015:0101 - до земель сільськогосподарського призначення, матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати права власності на землю Парку. Також скаржник не погоджується з тим, що суд не взяв до уваги доводи відповідача про розташування спірних земельних ділянок в межах села Татарів, зазначивши, що межі села Татарів в натурі не встановлені.

Скаржник звертає увагу суду на обставини, встановлені Господарським судом Івано-Франківської області та Львівським апеляційним господарським судом під час розгляду справи №5010/1325/2012-Пз-16/51 за позовом прокурора міста Яремче в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради та ТзОВ Актив про визнання недійсним рішення Татарівської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення її належному власнику, оскільки такий спір стосується суміжної спірним ділянки і судами встановлено недоведеність акту належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, чи перебування її у постійному користуванні - Карпатського національного природного парку, а також те, що суміжна спірним земельна ділянка належить до земель Татарівської сільської ради. Враховуючи те, що у справі №5010/1325/2012-Пз16/51 були встановлені обставини, що стосуються права постійного користування землею Карпатським НПП та повноважень Татарівської сільської ради щодо виділення землі в с.Татарів по вул.Незалежності, де розташовані спірні земельні ділянки, а також те, що у справі №0917/761/2012 суд дає оцінку виключно державному акту ІІ-ІФ№002771, що посвідчує право користування землею на території Яремчанської міської ради, при цьому у даній справі позивач посилається на інший державний акт (ІІ-ІФ №002770) при вирішенні цього спору, на переконання скаржника, мають бути застосовані обставини, встановлені у справі №5010/1325/2012-Пз16/51.

Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про факт встановлення меж Карпатського НПП, та зазначає, що у справі не має жодних доказів винесення меж Карпатського НПП в натурі (на місцевості).

Скаржник зазначає, що неправильне застосування судом норм матеріального права фактично унеможливлює витребування спірних земельних ділянок у відповідача. Так, на переконання скаржника Карпатський НПП не має права постійного користування землею, в тому числі на території Татарівської сільської ради, а у разі наявності такого права при вчиненні дій з державної реєстрації права власності відповідач би отримав відмову з підстав, передбачених ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , проте, відповідач 25.10.2017 здійснив державну реєстрацію прав на спірні земельні ділянки. Оскільки спірні земельні ділянки були внесені до статутного капіталу відповідача, стягнення на них не може бути звернене в силу вимог ст.22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю . Окрім того, суд фактично позбавив відповідача гарантованого законом права на відшкодування збитків, понесених у зв`язку із вилученням землі, так як повноваженнями на вилучення землі наділені органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Також апелянт вважає безпідставним твердження про те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння Парку поза його волею, оскільки Карпатський НПП не має права власності на спірні земельні ділянки, та при виділенні земельних ділянок ОСОБА_1 , зокрема, при виготовленні проектів землеустрою, Карпатський НПП 11.10.2007 видав довідку №545 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2611091201:13:014:0026 не відноситься до земель Карпатського НПП, а при виготовленні проекту землеустрою щодо ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:015:0101 - за участю парку було складено Акт вибору місця розташування земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка знаходиться в межах АДРЕСА_1 , і відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Відтак, оскільки добросовісність набувача презюмується, земельні ділянки набуті відповідачем в законний спосіб, а відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки державного орган повинен покладатись на саму державу, а помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, яких вони стосуються, то витребування земельних ділянок у відповідача є непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном.

Твердження суду про те, що ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником ТзОВ Т.Б.С.-Інвест , ТзОВ Інвестбуд-Сервіс та ТзОВ Турінвест-Сервіс , а тому без достатніх правових підстав відчужив земельні ділянки не відповідають фактичним обставинам, оскільки на момент відчуження ОСОБА_2 земельних ділянок жодних заборон щодо такого відчуження не існувало, а в подальшому рішення приймалось не особисто ОСОБА_2 , а колегіальним органом відповідних суб`єктів господарювання. Відомості про кінцевого бенефіціарного власника ТзОВ Т.Б.С.-Інвест у відповідному реєтрі відсутні, діяльність ТзОВ Інвестбуд-Сервіс припинена у 2018 році, а кінцевим бенефіціарним власником відповідача - ТзОВ Турінвест-Сервіс є інша фізична особа. Засновники не відповідають за зобов`язаннями товариства як і товариства не відповідають за зобов`язаннями своїх учасників.

Також скаржник вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд відмовив відповідачу у застосуванні строку позовної давності. На переконання апелянта до віндикаційних позовів застосовується загальна позовна давність, а строк позовної давності слід відраховувати з моменту вибуття земельних ділянок з власності держави, тобто Карпатського НПП, а саме щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0026 - з 10.12.2007, а земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:015:0101 - з 26.01.2010, тобто з моменту набуття права власності ОСОБА_1 .

Відповідач звертався до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки у прокурора відсутні підстави звертатись до суду з даним позовом. Апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження невиконання Карпатським НПП своїх повноважень щодо захисту своїх прав та інтересів, а отже, і не підтверджені повноваження прокурора звертатись з відповідним позовом в інтересах держави. Також скаржник ставить під сумнів процесуальну дієздатність Надвірнянської місцевої прокуратури, оскільки така не є окремою юридичною особою, а входить до складу Івано-Франківської обласної прокуратури як місцева прокуратура.

Окрім того, апелянт зазначає, що суд неправомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання від 21.10.2019 про призначення судової експертизи з питань землеустрою, оскільки визначення відповідності фактичного землекористування правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам відносяться до основних завдань експертизи із землеустрою, а не стосуються тлумачення норм права, як зазначив суд першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство енергетики та захисту довкілля заперечує проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що спірні ділянки є власністю Українського народу, однак, перебувають у володінні відповідача, належним способом захисту в цьому випадку є пред`явлення віндикаційного позову у відповідності до статті 388 Цивільного кодексу України. Посилання апелянта на те, що обставини, встановлені у рішенні від 16.07.2014 у справі №0917/761/2012, потребують повторного доведення з тих підстав, що ТзОВ Тур-Інвест не був учасником справи не можуть братись до уваги, оскільки апелянтом не доведено протилежних обставин, і рішення стосувалось ОСОБА_2 , який є кінцевим бенефіціарним власником засновника ТзОВ Тур-Інвест і який без достатніх на те підстав кілька разів відчужив спірні земельні ділянки. Також позивач зазначає, що загальна позовна давність тривалістю у три роки не може застосовуватись до вимог власника про витребування майна із чужого незаконного володіння внаслідок наявності триваючого правопорушення, власник може пред`явити віндикаційний позов на захист свого права власності у будь-який час незалежно від того, коли почалось правопорушення його прав за умови існування на час його подання порушення прав власника. Оскаржене рішення позивач вважає законним і обґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу Перший заступник прокурора Івано-Франківської області не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі з огляду на обґрунтування позовної заяви та зазначає, що у постанові Верховного суду у справі №904/10673/19 від 29.03.2018 та у постанові Верховного суду України №916/2129/15 від 05.10.2016 сформовану правову позицію, згідно з якою позовна давність не може поширюватись на вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння внаслідок наявності триваючого правопорушення. Оскаржене рішення прокуратура вважає законним та обґрунтованим.

Карпатський національний природний парк правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.23 вказаного закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області у відповідності до вимог ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру обґрунтовував наявність підстав для представництва інтересів держави при зверненні до суду з даним позовом.

Так, у позовній заяві зазначено, що прокурор здійснював представництво інтересів держави в суді в інтересах Міністерства екології та природних ресурсів України та Карпатського національного природного парку у справі №0917/761/2012, рішення по якій неможливо виконати у зв`язку із відчуженням відповідачем у цій справі ОСОБА_2 спірних земельних ділянок і, як наслідок, перебування їх у власності ТзОВ Турінвест-Сервіс . Забезпечити реальний захист інтересів держави у цьому випадку можливо виключно шляхом пред`явлення віндикаційного позову про витребування у ТзОВ Турінвест-Сервіс спірних земельних ділянок. При цьому спірні земельні ділянки відносяться до особливо-цінних земель природно-заповідного призначення, які відповідно до ст. ст. 149, 150 Земельного кодексу України мають особливий, захищений державою статус та порядок використання, так і в нездійсненні захисту інтересів держави установами, які згідно з чинним законодавства володіють, розпоряджаються та користуються спірними земельними ділянками.

Згідно з Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого указом Президента України № 452/2011 від 13.04.2011, Міністерство екології та природних ресурсів є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.4 Положення Про Карпатський національний природний парк , Карпатський парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Парк підпорядковується Міністерству екології та природних ресурсів в Україні.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2019 за клопотанням прокуратури Івано-Франківської області здійснено заміну первісного позивача - Міністерства екології та природних ресурсів України на його правонаступника - Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

Незважаючи на те, що Міністерство екології та природних ресурсів України та Карпатський національний природний парк мали статус позивачів справі №0917/761/2012, заходи щодо забезпечення виконання судового рішення вони не вживали, як наслідок не встановили факт відчуження ОСОБА_2 спірних земельних ділянок, виключно прокуратурою вживалися заходи щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання та щодо поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа від 12.02.2016, виданого на виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області у справі №0917/761/2012.

Також прокурор зазначив в позовній заяві, що Яремчанський міський суд розглянув кримінальну справу щодо інженера Карпатського національного природного парку ОСОБА_3 , який через неналежне виконання своїх обов`язків вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 367 КК України, що призвело до протиправного вилучення з державної власності земельних ділянок природно-заповідного фонду.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

В апеляційній скарзі, із покликанням на практику Верховного суду, скаржник вказує, що до позовної заяви не долучено жодних доказів, які б підтверджували невиконання позивачами своїх повноважень щодо захисту своїх прав та інтересів (як внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст.367 КК України (службова недбалість), вироку суду щодо службових осіб, докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців за невиконання чи неналежне виконання їх обов`язків тощо), не встановлено відсутність в позивачів таких повноважень, як і відсутності органу, який наділений повноваженнями витребовувати майно, що є власністю держави. Таким чином, на переконання скаржника, у справі не підтверджено повноваження прокурора на звернення з позовом в інтересах держави до суду.

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши вказані доводи скаржника, дійшла висновку про необхідність застосування останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої щодо обов`язку доведення прокурором факту бездіяльності компетентного органу при зверненні до господарського суду з позовом в інтересах держави, та викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Надвірнянська місцева прокуратура повідомила Міністерство екології та природних ресурсів України та Карпатський національний природний парк окремим листом про намір звернутись до суду з позовом про витребування спірних земельних ділянок, копію повідомлення додано до позовної заяви, що відповідає вимогам, встановленим абзацом 3 ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Колегія суддів бере до уваги зауваження скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів надсилання повідомлення прокуратури про намір звернутись до господарського суду з позовом в інтересах держави на адресу Карпатського Національного природного парку та Міністерства, однак зазначає, що відповідно до п. 7.2. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом ГПУ №103 від 24.02.2016, чинної станом на 24.06.2019 (дата повідомлення) вихідні документи оброблялися службою діловодства і надсилалися адресатам централізовано в день їх одержання від структурного підрозділу (виконавця) або не пізніше наступного робочого дня. Відтак, наявність в матеріалах справи повідомлення №04-182-вих-19 від 24.06.2019 Заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури, адресованого Міністерству екології та правових ресурсів України та Карпатському національному природному парку, є вірогідним доказом в розумінні ст.79 ГПК України.

Із наведеного прокурором в позовній заяві обґрунтування, яке підтверджується в матеріалами справи вбачається, що позивачі - Міністерство енергетики та захисту довкілля України та Карпатський національний природний парк, будучи протягом тривалого часу обізнаними із фактом протиправного вибуття спірних земельних ділянок із державної власності не вчиняли жодних дій щодо захисту порушених інтересів держави. Так, у 2014 році прокурор звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення Татарівської сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, повернення земельної ділянки, а згодом оскаржив в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, вживав заходів з виконання рішення апеляційної інстанції, яким повернуто спірні земельні ділянки Карпатському НПП. Натомість бездіяльність Міністерства енергетики та захисту довкілля України та Карпатського національного природного парку, призвела до необхідності звернення з новим позовом про витребування спірних земельних ділянок до господарського суду у зв`язку із їх черговим відчуженням та неможливістю виконати рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі №0917/761/2012.

Враховуючи триваючий характер бездіяльності компетентних органів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що прокурором належним чином обґрунтовано перед судом правові підстави звернення до суду з даним позовом - необхідність захисту порушених інтересів держави.

Відтак, необґрунтованими є доводи апелянта про безпідставність звернення Надвірнянською місцевою прокуратурою до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України та Карпатського національного природного парку.

Щодо доводів скаржника про те, що Надвірнянська місцева прокуратура не є юридичною особою та не має процесуальної дієздатності, суд звертає увагу на те, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 ГПК України ). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. У відповідності до ст.2 Закону України Про прокуратуру на прокуратуру покладено серед іншого функції представництва інтересів держави в суді. У даному спорі за захистом інтересів держави звернулась не Надвірнянська місцева прокуратура як структурний підрозділ Івано-Франківської обласної прокуратури, а Заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області як прокурор. Відповідно до ст.5 Закону України Про прокуратуру функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами, а відповідно до п.2 ч.5 ст. 7 цього закону єдність системи прокуратури України забезпечується єдиним статусом прокурорів. Кожен прокурор наділений у межах своєї компетенції єдиними повноваженнями та правовими засобами їх реалізації.

Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини.

Рішенням Яремчанського міського суду від 14.05.2014 у справі №0917/761/2012 відмовлено в задоволенні позову прокурора м. Яремче в інтересах Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними: рішення Татарівської сільської ради від 25.10.2007 №60-18/2007 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1512 га в АДРЕСА_1 ; рішення Татарівської сільської ради від 27.08.2009 №119/36/2009 в частині затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; рішення Татарівської сільської ради від 26.11.2009 № 126/38/2009 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га; виданих ОСОБА_1 10.12.2007 державного акта серії ЯЕ№843433 на право власності на земельну ділянки площею 0,1512 га та 26.01.2010 державного акта серії ЯИ№913627 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, які розташовані в АДРЕСА_1 ; повернення земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий №2611091201:13:015:0101 та земельної ділянки площею 0,1512 га, кадастровий №2611091201:13:014:0026 з чужого незаконного володіння Карпатському національному природному парку.

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі №0917/761/2012 вищевказане рішення суду першої інстанції від 14.05.2014 скасовано, ухвалено нове рішення, позов прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними: рішення 18 сесії Татарівської сільської ради від 25.10.2007 №60-18/2007 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1512 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд; рішення 36 сесії Татарівської сільської ради від 27.08.2009 №119/36/2009 щодо затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ; рішення 38 сесії Татарівської сільської ради від 26.11.2009 №126/38/2009 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га. Визнано недійсними видані ОСОБА_1 державні акти серії ЯЕ №843433 від 10.12.2007 та ЯИ №913627 від 26.01.2010 на право власності на земельні ділянки площею 0,1512 га та 0,25 га, розташовані по АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_2 та зобов`язано повернути Карпатському національному природному парку земельні ділянки загальною площею 0,4012 га, загальною вартістю 156507 грн. 41 коп., розташовані по АДРЕСА_1 кадастрові номера яких №2611091201:13:015:0101 та №2611091201:13:014:0026.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 залишено без змін.

В оскарженому рішенні місцевий господарський суд визнав преюдиційними для розгляду даного спору наступні обставини, встановлені під час розгляду справи №0917/761/2012:

- земельні ділянки площею 0,1512 га та 0,25 га, які розташовані по АДРЕСА_1 складають єдиний масив та відносяться до кварталу № 13 , виділу №2 Яблуницького ПНДВ Карпатського національного природного парку та належать до земель природно-заповідного призначення, про що свідчать державний акт на право постійного користування землею від 29.12.2001 та надана прокуратурою схема, виконана в липні 2014 року ДП Карпатигеодезкартографія в результаті накладання відомостей геодезичного журналу матеріалів лісовпорядкування, а саме окружної межі Карпатського НПП і спірних земельних ділянок;

- Карпатський національний природний парк створено на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 376 від 03.06.1980 , п. 2 якої затверджено межі парку згідно додатку до постанови. Приймально-передавальними актами від 19.10.1981 землі від колишніх землекористувачів були передані Карпатському національному природному парку. Рішенням виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 254 від 19.10.1981 межі Карпатського національного природного парку впорядковано з врахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року;

- передача земель та встановлення меж Карпатського національного природного парку проведено з дотриманням діючого на той час Земельного Кодексу УРСР, затвердженого законом УРСР від 08.07.1970. В подальшому у 2001 році проведено інвентаризацію земель Карпатського національного природного парку, в ході проведення якої межі Карпатського національного природного парку було погоджено із сільськими радами усіх населених пунктів Яремчанської міської ради, що підтверджується відповідним актом від 22.10.2001, який серед інших посадових осіб підписано й колишнім Татарівським сільським головою Кайданською Г.П.;

- рішенням Яремчанської міської ради №189-3/2001 від 27.12.2001 Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського національного природного парку затверджено межі території Карпатського національного природного парку. На підставі даного рішення Карпатському національному природному парку було видано державний акт серії І-ІФ№002771 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5430,44 га в межах згідно з планом на території Татарівської сільської ради для природно-заповідного використання. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000003. Правомірність рішення встановлено Господарським судом Івано-Франківської області у справі № П-9/102 (рішення від 10.11.2009);

- при прийнятті Татарівською сільською радою рішень щодо питань передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0,25 га та 0,1512 га були порушені норми Земельного кодексу України , що стало підставою для визнання недійсними таких рішень та виданих державних актів про право приватної власності на спірні земельні ділянки;

- спірні земельні ділянки, які Татарівською сільською радою були передані у приватну власність ОСОБА_1 , і які вибули з постійного користування Карпатського національного природного парку не з його волі у протиправний спосіб і в подальшому були відчужені ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 10.03.2010, підлягають витребуванню від набувача.

Скаржник в апеляційній скарзі доводить, що крім встановлених у справі №0917/761/2012 фактичних обставин суд першої інстанції взяв до уваги правову оцінку суду у цій справі, яка не має преюдиціального характеру, та не врахував аргументів відповідача поданих на спростування зазначених обставин.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Водночас особа, яка не брала участі у справі має право подати докази на спростування встановлених преюдиціальних обставин, і суд повинен надати оцінку таким доказам в загальному порядку.

Так, у відповідності із ч.5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача (апелянта) на те, що обставини встановлені рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі №0917/761/2012 потребують повторного доведення, з тих підстав, що відповідачем не доведено протилежних обставин, які встановлені рішенням, і рішення стосувалось прав ОСОБА_2 , який на даний момент є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) засновника ТзОВ Турінвест-Сервіс , і який без достатніх на те правових підстав кілька разів відчужив земельні ділянки, витребування яких в порядку віндикації є предметом даного спору, крім того, представником як ОСОБА_2 так і ТзОВ Турінвест-Сервіс є одна і та ж уповноважена особа.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій №1005533887 станом на 10.07.2019 засновниками ТзОВ Турінвест-Сервіс є ТзОВ Прайд Інвестсервіс , кінцевими бенефіціарними власниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , органом управління юридичної особи є загальні збори учасників, дирекція.

Відповідно до положень цивільного законодавства учасниками цивільних відносин є юридичні особи та фізичні особи.

Відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч.3 ст.96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Відтак, відповідач у справі, який є юридичною особою, є самостійним суб`єктом цивільних відносин і має необхідний обсяг процесуальних прав, гарантованих законом, як учасник господарського процесу, і такі процесуальні права не можуть ототожнюватись з процесуальними правами засновника чи учасника юридичної особи.

Разом з цим, предметом доказування у віндикаційному позові є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

У даному спорі визначальним є необхідність виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і виконати яке є неможливим внаслідок відчуження боржником за виконавчим документом майна, що підлягало витребуванню - спірних земельних ділянок, шляхом внесення його до статутного капіталу юридичної особи.

Тобто із врахуванням обґрунтування заявлених позовних вимог у цьому спорі факти, що підтверджують право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, та факт вибуття майна з володіння позивача, не підлягають доказуванню, оскільки витребування спірних земельних ділянок на користь Карпатського НПП від фізичної особи ОСОБА_2 є наслідком вирішення судом спору по суті, а позовні вимоги мотивовані неможливістю виконання цього рішення.

Слід зазначити, що рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі №0917/761/2012 в частині визнання недійсними рішення 18 сесії Татарівської сільської ради від 25.10.2007 року №60-18/2007 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1512 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд; рішення 36 сесії Татарівської сільської ради від 27.08.2009 року №119/36/2009 щодо затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ; рішення 38 сесії Татарівської сільської ради від 26.11.2009 року №126/38/2009 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25га., а також в частині визнання недійсними видані ОСОБА_1 державні акти серії ЯЕ №843433 від 10.12.2007 року та ЯИ №913627 від 26.01.2010 року на право власності на земельні ділянки площею 0,1512 га та 0,25 га, розташовані по АДРЕСА_1 , не потребує виконання і такі акти є недійсними з моменту набрання рішенням законної сили - з 16.07.2014, чим доведено факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном.

В цьому випадку необхідним є застосування принципу res judicata , тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що у справі №0917/761/2012 не досліджувалось питання законності набуття права власності Карпатським НПП на земельні ділянки, питання віднесення земельних ділянок до природно-заповідного фонду та питання знаходження земельних ділянок в межах населеного пункту, а також про те, що земельні ділянки вибули з володіння не поза волею Карпатського НПП, а з його відома, оскільки такі доводи зводяться до перегляду по суті рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014, залишеного без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015, і яке набрало законної сили.

Слід також зазначити, що державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ№002770 від 29.12.2001 та державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ№002771 від 29.12.2011 видані на підставі рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №189-3/2001 від 27.12.2001, яким затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок КНПП загальною площею 31381,11 га.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.08.2018 у справі № 354/225/16-ц, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів колегії судової палати у цивільних справах від 18.09.2018 поновлено Керівнику Надвірнянської місцевої прокуратури пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 12.02.2016 Яремчанським міським судом Івано-Франківської області, у справі № 0917/761/2012 про витребування у ОСОБА_2 та повернення Карпатському національному природному парку земельних ділянок, розташованих в с. Татарів, Яремчанської міської ради з кадастровими номерами: 2611091201:13:015:0101 та 2611091201:13:014:0026.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, саме в ході ознайомлення Надвірнянською місцевою прокуратурою з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що вищевказані земельні ділянки відчужені та перебувають у власності юридичної особи.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельні ділянки кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га:

- передані ОСОБА_2 у власність ТзОВ Т.Б.С.-Інвест (номери запису про право власності 3912531 та 3908934 від 18.12.2013);

- передані ТзОВ Т.Б.С.-Інвест у власність ТзОВ Інвестбуд-Сервіс (номери запису про право власності 16016762 та 15985328 від 17.08.2016);

- передані ТзОВ Інвестбуд-Сервіс у власність ТзОВ Турінвест-Сервіс (номер запису про право власності 23088165 від 25.10.2017).

Відповідно до ст. 43, 44 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 Земельного кодексу України).

Як вказує ч. 1 ст. 4 Закону України Про природно-заповідний фонд України території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Частинами 1-3 Закону України Про природно-заповідний фонд України передбачено, що національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 (площею 0,2500 га, кадастровий № 2611091201:13:015:0101; площею 0,1512 га, кадастровий № 2611091201:13:014:0026) належать до земель природно-заповідного фонду. Право постійного користування цими земельними ділянками закріплено за Карпатським національним природним парком.

Дані факти підтверджує рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №189-3/2001 від 27.12.2001 про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП, державний акт на право постійного користування серії І-ІФ № 002770 від 29.12.2001, а також судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі №0917/761/2012.

Враховуючи наведені вище правові норми слід зробити висновок про те, що спірні земельні ділянки є власністю Українського народу.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 1 ст. 388 ЦК України).

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого ст. 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Отже, захист права особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підставними.

Також слід зазначити, що суд першої інстанції вірно відмовив у призначенні судової експертизи, оскільки надання відповіді експертом на поставлене відповідачем питання стосовно відповідності державного акту на право постійного користування земельною ділянкою нормативно-правовим актам не входить до його компетенції судового експерта, оскільки стосується питань права.

Щодо обставин, встановлених у справі №5010/1325/2012-Пз-16/51 за позовом прокурора м.Яремче в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради, Яремчанської міськради Івано-Франківської області та ТзОВ Актив-Сервіс про визнання недійсним рішення Татарівської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення її належному власнику, суд першої інстанції вірно зазначив, що обставини, встановлені у вказаній справі не входять до предмета доказування у даному спорі, оскільки стосуються інших земельних ділянок.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника стосовно того, що витребування земельної ділянки судом є втручанням в право мирного володіння майном та порушенням статті 1 протоколу до Конвенції з прав людини, оскільки в разі задоволення віндикаційного позову відповідач - добросовісний набувач не позбавлений можливості відновити своє право на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Щодо доводів апелянта про пропущення прокурором та позивачами строку загальної позовної давності тривалістю у три роки слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки позовна давність не може поширюватися на вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння внаслідок наявності триваючого правопорушення. Власник може пред`явити віндикаційний позов на захист свого права власності у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, за умови існування на час його подання порушення прав власника.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 904/10673/16.

Також суд першої інстанції застосував правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 916/4433/14, яка однак, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки такий висновок сформовано щодо позовів, заявлених на підставі ст.392 ЦК України про визнання права власності.

При вирішенні питання про застосування позовної давності судом також було взято до уваги перш за все той факт, що спірні земельні ділянки відносяться до природно-заповідного фонду, є власністю Українського народу. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про повернення земель природно-заповідного фонду в державну власність, яка вибула з її власності незаконно. Справа становить суспільний , публічний інтерес.

Відтак, місцевий господарський суд вважав, що в даному випадку слід застосувати практику Верховного Суду, якою відступлено від загальної правової позиції, сформованої ним на даний момент.

На таке ж обґрунтування спирались прокурор та Міністерство енергетики та охорони довкілля у відзивах на апеляційну скаргу.

Апелянт стверджує, що до віндикаційних позовів застосовується загальна позовна давність і її відлік необхідно розпочинати з моменту вибуття спірних земельних ділянок з володіння Карпатського НПП, а саме набуття права власності ОСОБА_1 - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0026 - з 10.12.2007, а земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:015:0101 - з 26.01.2010.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Інтерес прокурора має виключно процесуальний характер. Тобто прокурор не є особою, права якої порушено. Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів і обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, на позови прокурорів, пред`явлені в інтересах держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа, яка наділена повноваженнями власника чи користувача земельної ділянки з правом розпорядження нею довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387,388 ЦК України застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

При цьому у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не поінформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16 сформовано правову позицію, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, довідався чи міг довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Датою порушення володіння майном є дата реєстрації за новим володільцем (першим набувачем) спірної нерухомості - земельних ділянок, в даному випадку - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0026 - з 10.12.2007, а земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:015:0101 - з 26.01.2010.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі №0917/761/2012 визнано недійсними видані ОСОБА_1 державні акти серії ЯЕ№843433 від 10.12.2007 року та ЯИ№913627 від 26.01.2010 року на право власності на земельні ділянки площею 0,1512 га та 0,25 га, розташовані по АДРЕСА_1 , витребувано у ОСОБА_2 та повернено Карпатському національному природному парку земельні ділянки загальною площею 0,4012 га, розташовані вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради, з кадастровими номерами 2611091201:13:014:0026 та 2611091201:13:015:0101.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ході розгляду касаційної скарги на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 винесено ухвалу від 06.10.2014 про зупинення виконання оскарженого рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 залишено без змін.

12.02.2016 Яремчанський міський суд Івано-Франківської області видав виконавчий лист на виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 зі строком виконання з 16.07.2014 до 16.07.2015, відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України №606-ХIV Про виконавче провадження , чинного на час набрання рішенням законної сили. 06.04.2016 керівник Надвірнянської місцевої прокуратури звернувся в суд із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.08.2018 у справі №354/225/16-ц Керівнику Надвірнянської місцевої прокуратури поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 12.02.2016 Яремчанським міським судом Івано-Франківської області у справі №0917/761/2020 про витребування у ОСОБА_2 та повернення Карпатському національному природному парку земельних ділянок, розташованих в с.Татарів Яремчанської міської ради з кадастровим номерами 2611091201:13:014:0026 та 2611091201:13:015:0101.

Заяву керівника Надвірнянської місцевої прокуратури від 06.04.2016 про поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання було розглянуто та задоволено лише 06.08.2018 у зв`язку з тривалою відсутністю суддів в Яремчанському міському суді Івано-Франківської області.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.09.2018 у справі №354/225/16-ц ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.08.2018 залишено без змін.

У позовній заяві, а також відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що факт наступного відчуження ОСОБА_2 , у якого витребувано спірні земельні ділянки рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі №0917/761/2012, та перебування вказаних земельних ділянок у власності відповідача було встановлено в ході ознайомлення Надвірнянською місцевою прокуратурою з матеріалами виконавчого провадження.

З наведеного вбачається, що звернення заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури до господарського суду з метою захисту порушеного права держави в особі Карпатського національного природного парку з позовом до останнього набувача земельних ділянок лише 05.07.2019 зумовлено об`єктивними причинами, що не залежали від волі чи процесуальної поведінки прокурора - розглядом справи №0917/761/2020 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а згодом - відсутністю суддів в Яремчанському міському суді Івано-Франківської області, що унеможливлювало поновлення строку для пред`явлення виконання наказу, пропущеного внаслідок зупинення виконання рішення до розгляду касаційної скарги в Вищому спеціалізованому суді України. Враховуючи наведене, а також те, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про повернення земель природно-заповідного фонду в державну власність, яка вибула з її власності в протиправний спосіб, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність захисту порушеного права без застосування загальної позовної давності.

Слід зазначити, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Горнсбі проти Греції наголошує, що право на справедливий судовий розгляд було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов?язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, виконання судового рішення є однією з найважливіших стадій судового розгляду, оскільки сам судовий розгляд втрачав би свій сенс, якщо судові рішення не виконувалися б .

Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновками місцевого господарського суду про необхідність задоволення заяви прокурора про встановлення порядку виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення слугуватиме підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТзОВ Турінвест-Сервіс на земельні ділянки: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га в АДРЕСА_1 .

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Турінвест-Сервіс №23-12-19/02 від 23.12.2019 (вх. №01-05/4656/19 від 26.12.2019) - відмовити.

2. Рішення Івано-Франківської області від 25.11.2019 у справі №909/709/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи №909/709/19 повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 31.08.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.