Рішення

від 11.08.2020 по справі 910/17303/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2020Справа № 910/17303/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент"

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Інститутська 15/5", 2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

про визнання протиправним та скасування рішення

за участі представників:

від позивача: Глаз`єв С.В., керівник, Дикань П.О., адвокат,

від відповідача: Савченко Т.А., за довіреністю,

від третьої особи-1: Ластовченко О.М., керівник,

від третьої особи-2: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010, оскільки останнє порушує право власності позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

02.01.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

13.02.2020 ухвалою суду заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" про зміну предмету позову повернуто заявнику. Також відповідною ухвалою суду від 13.02.2020 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Інститутська 15/5" та Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва . Одночасно, протокольною ухвалою суду від 13.02.2020 відмовлено в задоволенні клопотання члена правління ОСББ "Парламент" Ластовченка О.М. про залучення до участі у справі в якості третьої особи.

На підставі ухвали суду від 27.02.2020 витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації докази у справі, чим частково задоволено відповідне клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент". Також, протокольною ухвалою суду від 27.02.2020 прийнято заяву позивача про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 09.07.2020 залишено без розгляду заяву Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Інститутська 15/5" про долучення доказів до матеріалів справи № 910/17303/19.

У відзиві на позовну заяву, з урахуванням зміненого предмету позову, відповідач вказав, що оскаржуване у справі рішення органу місцевого самоврядування не є підставою виникнення права комунальної власності, оскільки відповідне право виникло ще в 1991 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311. Відтак, оспорюване рішення прийнято в межах компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Крім того, позивачем не вказано, яким чином спірне рішення порушує права та інтереси позивача, оскільки належність будинку до комунальної власності жодним чином не перешкоджає правам мешканців будинку користуватися допоміжними приміщеннями. Також відповідач зауважив на неправильно обраному позивачем способі захисту шляхом усунення перешкод у користуванні спільним майном через визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування. Одночасно, відповідач заявляв про застосування строку позовної давності.

У відповіді на відзив позивач послався на те, що право власності співвласників багатоквартирного будинку виникає одночасно з правом власності на квартиру та не потребує будь-яких дій для його підтвердження, про що зазначав Конституційний Суд України. При цьому, позивач зазначив, що на поповерховому плані першого поверху будинку спірне приміщення окремо не позначалося та не могло бути віднесено до нежитлового приміщення.

У поясненнях на позов третя особа зазначила, що відповідачем не змінювалася форма права власності спірного майна, оскільки таке майно на момент прийняття оскаржуваного рішення вже перебувало в комунальній власності.

Дана справа розглянута з урахуванням пункту 4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 Про розмежування майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною власністю) (далі - Постанова № 311), виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення від 13.01.1992 № 26 Про формування комунального майна міста та районів (далі - Рішення № 26), яким був затверджений перелік комунального майна, що перебувало у комунальній власності міста і передавалося до комунальної власності районів, в тому числі весь житловий фонд Печерського району (крім будинків маневреного фонду) (пункт 6 таблиці 1 додатку 11 до рішення від 13.01.1992 № 26 Про формування комунального майна міста та районів ).

Рішенням Київської міської ради від 06.09.2001 № 71/1505 Про хід адміністративно-територіальної реформи в м. Києві нерухомі об`єкти, які вже належали до комунальної власності територіальних громад чотирнадцяти районів м. Києва, були включені ліквідаційними комісіями районів м. Києва до переліків комунального майна територіальних громад, які повинні бути передані новоутвореним десяти районам м. Києва та подані на затвердження до Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 Про формування комунальної власності територіальних громад районів та м. Києва затверджено переліки комунальної власності територіальної громади м. Києва та територіальних громад районів м. Києва.

У зв`язку з ліквідацією районних у місті Києві рад, рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва рішення Київради від 27.12.2001 № 208/1642 визнано таким, що втратило чинність. Цим же рішенням все майно територіальних громад районів міста зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва, у тому числі, житловий будинок по вул. Інститутській, 15/5, що розташований у Печерському районі міста Києва. Згідно пункту 198 таблиці 6 додатку 6 рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 Про формування комунальної власності територіальних громад районів та міста Києва житловий будинок № 15/5 на вул. Інститутській у м. Києві загальною площею 1198,55 кв.м. в тому числі 101,15 кв.м площі нежитлових приміщень перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 Про питання організації управління районами в місті Києві житловий будинок №15/5 на вул. Інститутській віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплено за комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва .

Згідно з листами Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.10.2017 № 105/01- 4380/1 та від 28.08.2017 № 432-4359 Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва , за повідомленням Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва у житловому будинку №15/5 на вул. Інститутській у м. Києві право власності на об`єкти комунальної власності не зареєстровано. Водночас, вказаним підприємством вживаються заходи щодо реєстрації права власності територіальної громади міста Києва на допоміжні приміщення, що розташовані у будинку № 15/5 на вул. Інститутській, загальною площею 62,2 кв.м, 37,1 кв.м. та 39,8 кв.м.

Як слідує із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31.07.2018 об 11:57:02, державний реєстратор Кузора Анна Віталіївна, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвала право комунальної власності на приміщення 75 площею 37.1 кв.м, на підставі рішення Київської міської ради, серія та номер: 284/5096 від 02.12.2010 року.

У подальшому, 18.09.2018 між Печерською районною в м. Києві державної адміністрації, як орендодавцем, органом самоорганізації населення Будинковий комітет Вулиця Інститутська, 15/5 , як орендарем, та Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва , як підприємством-балансоутримувачем, укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 68/601.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 37,1 кв.м., у т. ч. на першому поверсі 37,1 кв.м., передане на виконання пункту 43 протокольного рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 18.07.2018 № 32/108, розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.09.2018 № 566.

Як слідує із відповіді Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 31.01.2020 № 062/14-1242 (И-2020) в інвентаризаційній справі на будинок № 15/5 по вул. Інститутській немає плану всього першого поверху зазначеного будинку, оскільки відповідно до постанови Прокуратури міста Києва від 27.04.2010 проведено виїмку цієї справи. При цьому, до відповіді підприємством надані копії з плану групи нежилих приміщень № 75 в буд. № 15/5 по вул. Інститутській і копії з журналу внутрішніх обмірів зазначених приміщень.

Із даного журналу вбачається, що до приміщення № 75 входить коридор, підсобна, санвузол, два основних приміщення.

Також у матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на нежитлове приміщення № 75 в буд. № 15/5 по вул. Інститутській, завірена ТОВ Бюро технічної інвентаризації у 2017 році, із експлікацією до плану приміщень, що складаються з: коридору, підсобної, санвузла, двох основних приміщень.

На виконання ухвали суду від 27.02.2020 Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації надало лист від 10.06.2020 № 062/14-5817 (И-2020), в якому повідомило про виїмку інвентаризаційної справи на будинок № 15/5 по вул. Інститутській. Після проведення вказаної виїмки заведено нову інвентаризаційну справу, в якій збереглися копії окремих фрагментів поверхових планів та деякі копії інших матеріалів технічної інвентаризації будинку, проведеної 17.08.2004 на замовлення ТОВ Рекс . Водночас, за відсутності старої інвентаризаційної справи неможливо надати інформацію про те, який номер, цільове призначення та площу мала група приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 75) до проведення первинної технічної інвентаризації.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Офіційне тлумачення положень частини другої статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011, а саме: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього".

Допоміжні приміщення, відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 № 914/843/17, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копії з плану групи нежилих приміщень № 75 в буд. № 15/5 по вул. Інститутській, журналу внутрішніх обмірів зазначених приміщень та технічного паспорту, до приміщення № 75 входить коридор, підсобна, санвузол, два основних приміщення.

Відомостей щодо первинного планування такого приміщення як нежитлового, тобто як самостійного об`єкта нерухомого майна, матеріали справи не містять. У зв`язку з цим, спірне приміщення № 75 відноситься до допоміжних, оскільки таке приміщення не є ізольованим, а відтак належать до житлового фонду та призначено для побутового обслуговування та забезпечення нормальної експлуатації житлового будинку. Суд зауважує, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, якщо тільки такі приміщення з самого початку не будувалися як окремі приміщення для використання за іншим призначенням.

Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити, що за встановлених судом обставин належності спірного приміщення № 75 до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку спірне рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 не змінює правового статусу спірних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17.

Разом із цим, після зміни предмету позову у справі, позивач просив усунути перешкоди у здійснені співвласниками багатоквартирного будинку права користування та розпорядження спільним майном шляхом визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 653/1096/16-ц.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що станом на момент подачі позову право власності на спірні приміщення зареєстровано за відповідачем, що вбачається із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2018 року.

Згідно з частино 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Таким чином, у даній справі наявний спір про права на нерухоме майно - нежилі приміщення в багатоквартирному будинку, щодо якого позивач позбавлений не тільки прав користування та розпорядження, але й права володіння, оскільки відповідне право зареєстроване за відповідачем.

Таким чином, у даній справі наявний спір про права на нерухоме майно - нежилі приміщення в багатоквартирному будинку, щодо якого позивач позбавлений не тільки прав користування та розпорядження, але й права володіння.

Наведене виключає можливість застосування такого способу захисту права власності, як усунення перешкод у користуванні майном, що застосовується у випадках наявності порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням власника права володіння майном.

За наведених фактичних обставин правові підстави для задоволення негаторного позову в даній справі відсутні.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Оскільки заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 28.08.2020 року.

Суддя К.В. Полякова