Постанова

від 30.11.2020 по справі 910/17303/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа№ 910/17303/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,

за участю представників:

від позивача - Глаз`єв С.В., керівник, Дикань П.О., ордер серії КС №739002 від 23.01.2020;

від відповідача - Савченко Т.А., довіреність №225-КМТ-5619 від 17.09.2020;

від третьої особи - Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Інститутська 15/5" - Ластовченко О.М, керівник;

від третьої особи - Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі №910/17303/19 (суддя Полякова К.В., повний текст складено - 28.08.2020) за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Інститутська 15/5", Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про визнання протиправним та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням прийнятої судом першої інстанції заяви про зміну предмету позову) до Київської міської ради про усунення перешкоди у здійснені співвласниками багатоквартирного будинку права користування та розпорядження спільним майном шляхом визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 в частині включення до Переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового будинку №15/5 на вул. Інститутській у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що з огляду на приватизацію всіх житлових та нежитлових приміщень у вказаному будинку, допоміжні приміщення стали об`єктами права спільної власності співвласників цього будинку, а тому відповідно включення останнього оскаржуваним рішенням Ради до Переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва є незаконним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі №910/17303/19 у задоволенні позову було відмовлено, з огляду на неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Так, місцевий господарський суд вказав, що оскільки позивач позбавлений права володіння спірними приміщеннями у багатоквартирному будинку (право власності на вказані приміщення зареєстровано за відповідачем), то наведене виключає можливість застосування такого способу захисту права власності, як усунення перешкод у користуванні майном, що застосовується у випадках наявності порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням власника права володіння майном.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі №910/17303/19 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на неправомірність висновку суду першої інстанції в частині відсутності у позивача прав володіння спірними приміщеннями №75, а також вказує, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент", як власник всіх допоміжних приміщень у будинку має законне право вимагати усунення перешкод у розпорядженні майном.

Також, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язком з допуском судом до участі у справі, як представника відповідача, не уповноваженої особи Савченко Т.А.

В ході розгляду зазначеної апеляційної скарги третьою особою - Органом самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Інститутська 15/5" подано до апеляційного суду клопотання про витребування у позивача протоколів засідань Правління ОСББ за період з 2015 року по теперішній час, а також протоколів Загальних Зборів співвласників будинку, на яких були обрані члени Правління ОСББ.

За доводами заявника, вказані докази необхідні для встановлення наявності повноважень у Голови Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" на подання даної позовної заяви.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання дійшла висновку про його відхилення, з огляду на наступне.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" з 15.10.2015 є Глаз`єв С.В.

Відповідно до п.п. 4.7 п.4 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" Голова правління, зокрема, діє без доручення від імені об`єднання.

Отже, вказаним положенням Статуту передбачено право Голови Правління діяти без доручення від імені об`єднання, що включає в себе правомочності на подання, зокрема, позовних заяв та апеляційних скарг.

Отже, відповідно колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання третьої особи та відповідно витребування вказаних у ньому документів.

Клопотання позивача, заявлене у судовому засіданні 30.11.2020, колегією суддів розцінюється як заперечення проти задоволення клопотання третьої особи про витребування у позивача вказаних вище документів.

Також, в судовому засіданні 30.11.2020 позивачем заявлено клопотання про постановлення окремої ухвали про порушення законодавства державним реєстратором Кузорою Анною Віталіївною при проведенні державної реєстрації права комунальної власності на приміщення 75 площею 37.1 кв.м. на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096.

На обґрунтування поданого клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" зазначило, що вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачають можливості державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на споруди, що є приналежністю головної речі або складовою частиною речі. Крім того, серед переліку підстав для державної реєстрації прав на нерухоме майно не передбачено такої підстави, як рішення органу місцевої ради стосовно майна, яке не є комунальною власністю.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Отже, умовою винесення окремої ухвали є виявлення судом при вирішенні спору порушення законодавства або недоліків в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб.

Колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено порушення законодавства або недоліків в діяльності державного реєстратора Кузорої Анни Віталіївни, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про винесення окремої ухвали.

Також, апеляційний суд зазначає, що обставини вказані позивачем в обґрунтування зазначеного клопотання можуть бути покладені в основу відповідної позовної заяви щодо оскарження реєстраційного запису, внесеного вказаною особою, а не клопотання про винесення окремої ухвали.

Представники апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представники відповідача та третьої особи - Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Інститутська 15/5" проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка, зокрема, представників вказаної третьої особи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка її представника у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною власністю)" (далі - Постанова № 311), виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення від 13.01.1992 № 26 "Про формування комунального майна міста та районів" (далі - Рішення № 26), яким був затверджений перелік комунального майна, що перебувало у комунальній власності міста і передавалося до комунальної власності районів, в тому числі весь житловий фонд Печерського району (крім будинків маневреного фонду) (пункт 6 таблиці 1 додатку 11 до рішення від 13.01.1992 № 26 "Про формування комунального майна міста та районів").

Рішенням Київської міської ради від 06.09.2001 № 71/1505 "Про хід адміністративно-територіальної реформи в м. Києві" нерухомі об`єкти, які вже належали до комунальної власності територіальних громад чотирнадцяти районів м. Києва, були включені ліквідаційними комісіями районів м. Києва до переліків комунального майна територіальних громад, які повинні бути передані новоутвореним десяти районам м. Києва та подані на затвердження до Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів та м. Києва" затверджено переліки комунальної власності територіальної громади м. Києва та територіальних громад районів м. Києва.

У зв`язку з ліквідацією районних у місті Києві рад, рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" рішення Київради від 27.12.2001 № 208/1642 визнано таким, що втратило чинність.

Цим же рішенням затверджено переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, до якого згідно пункту 198 таблиці 6 додатку 6 рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів та міста Києва" віднесено житловий будинок № 15/5 на вул. Інститутській у м. Києві загальною площею 1198,55 кв.м. в тому числі 101,15 кв.м площі нежитлових приміщень.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" житловий будинок №15/5 на вул. Інститутській віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплено за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

Згідно з листами Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.10.2017 № 105/01- 4380/1 та від 28.08.2017 № 432-4359 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", за повідомленням Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" у житловому будинку №15/5 на вул. Інститутській у м. Києві право власності на об`єкти комунальної власності не зареєстровано. Водночас, вказаним підприємством вживаються заходи щодо реєстрації права власності територіальної громади міста Києва на нежитлові приміщення, що розташовані у будинку № 15/5 на вул. Інститутській, загальною площею 62,2 кв.м., 37,1 кв.м. та 39,8 кв.м.

Як слідує із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31.07.2018 об 11:57:02, державний реєстратор Кузора Анна Віталіївна, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвала право комунальної власності на приміщення 75 площею 37.1 кв.м, на підставі рішення Київської міської ради, серія та номер: 284/5096 від 02.12.2010 року за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

У подальшому, 18.09.2018 між Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією, як орендодавцем, органом самоорганізації населення "Будинковий комітет "Вулиця Інститутська, 15/5", як орендарем, та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", як підприємством-балансоутримувачем, укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №68/601.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 37,1 кв.м., у т. ч. на першому поверсі 37,1 кв.м., передане на виконання пункту 43 протокольного рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 18.07.2018 № 32/108, розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.09.2018 № 566.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (з урахуванням прийнятої судом першої інстанції заяви про зміну предмету позову) вказує, що з огляду на приватизацію всіх квартир у житловому будинку №15/5 на вул. Інститутській у м. Києві, його було протиправно включено рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва.

При цьому, позивач вказує, що зазначене рішення Ради перешкоджає співвласникам будинку в реалізації ними повноважень розпорядження або (та) користування належним їм майном, зокрема, після державної реєстрації допоміжного приміщення №75, як об`єкта права комунальної власності на підставі цього Рішення, співвласники будинку не мають можливості здати зазначене приміщення в оренду.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд усунути перешкоди у здійснені співвласниками багатоквартирного будинку права користування та розпорядження спільним майном шляхом визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 в частині включення до Переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового будинку №15/5 на вул. Інститутській у м. Києві.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. ".

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 Цивільного кодексу України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

В свою чергу, за висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

При цьому, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Колегія суддів звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17.

Як слідує із відповіді Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 31.01.2020 № 062/14-1242 (И-2020) в інвентаризаційній справі на будинок № 15/5 по вул. Інститутській немає плану всього першого поверху зазначеного будинку, оскільки відповідно до постанови Прокуратури міста Києва від 27.04.2010 проведено виїмку цієї справи. При цьому, до відповіді підприємством надані копії з плану групи нежилих приміщень № 75 в буд. № 15/5 по вул. Інститутській і копії з журналу внутрішніх обмірів зазначених приміщень.

Із даного журналу вбачається, що до приміщення № 75 входить коридор, підсобна, санвузол, два основних приміщення.

Також, у матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на нежитлове приміщення № 75 в буд. № 15/5 по вул. Інститутській, завірена ТОВ "Бюро технічної інвентаризації" у 2017 році, із експлікацією до плану приміщень, що складаються з: коридору, підсобної, санвузла, двох основних приміщень.

На виконання ухвали суду першої інстанції від 27.02.2020 Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації" надало лист від 10.06.2020 № 062/14-5817 (И-2020), в якому повідомило про виїмку інвентаризаційної справи на будинок № 15/5 по вул. Інститутській. Після проведення вказаної виїмки заведено нову інвентаризаційну справу, в якій збереглися копії окремих фрагментів поверхових планів та деякі копії інших матеріалів технічної інвентаризації будинку, проведеної 17.08.2004 на замовлення ТОВ "Рекс". Водночас, за відсутності старої інвентаризаційної справи неможливо надати інформацію про те, який номер, цільове призначення та площу мала група приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 75) до проведення первинної технічної інвентаризації.

Отже, відповідно до наявних у матеріалах справи копії з плану групи нежилих приміщень № 75 в буд. № 15/5 по вул. Інститутській, журналу внутрішніх обмірів зазначених приміщень та технічного паспорту, до приміщення № 75 входить коридор, підсобна, санвузол, два основних приміщення.

Відомостей щодо первинного планування такого приміщення як нежитлового, тобто як самостійного об`єкта нерухомого майна, матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірне приміщення № 75 відноситься до допоміжних, оскільки таке приміщення не є ізольованим, а відтак належать до житлового фонду та призначено для побутового обслуговування та забезпечення нормальної експлуатації житлового будинку.

Як вже було вказано, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, якщо тільки такі приміщення з самого початку не будувалися як окремі приміщення для використання за іншим призначенням.

При цьому, слід зазначити, за встановлених судом обставин належності спірних приміщень №75 до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку оскаржуване наразі рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 не змінює правового статусу спірних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17.

За наведених обставин, оскільки вказане рішення Ради не змінює правового статусу приміщень №75, його скасування не спроможне відновити порушені права позивача.

Стосовно оскарження рішення Ради щодо внесення до переліку об`єктів комунального майна всього будинку, з посиланням апелянта при цьому на існування потенційної загрози державної реєстрації як об`єктів комунальної власності інших допоміжних приміщень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Отже, матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред`явлення позову у особи виникає після порушення її права.

Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні .

Окрім наведеного, стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права (усунення перешкод у здійснені співвласниками багатоквартирного будинку права користування та розпорядження спільним майном шляхом визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 16 цього Кодексу особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Зокрема, за змістом ст.ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Умови подання негаторного позову (ст.391 Цивільного кодексу України):

1) майно знаходиться у власника або титульного володільця;

2) інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном;

3) для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою, тощо);

4) у позові має чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Так, у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має застосовуватися принцип реєстраційного підтвердження володіння , який полягає у тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього усі повноваження власника, визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, зокрема набуває і право володіння.

Як вже було вказано, у даному випадку було здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на приміщення 75 площею 37.1 кв.м, на підставі рішення Київської міської ради, серія та номер: 284/5096 від 02.12.2010 року за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Таким чином, з огляду на викладене, доводи апелянта про неправомірність висновку суду першої інстанції в частині відсутності у позивача прав володіння спірними приміщеннями №75 відхиляються апеляційним судом за необґрунтованістю.

Отже, правильним є висновок місцевого господарського суду про те, що наведені обставини щодо відсутності у позивача права володіння приміщеннями №75 виключають можливість застосування такого способу захисту права власності, як усунення перешкод у користуванні майном, що застосовується у випадках наявності порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням власника права володіння майном.

Крім цього, приймаючи дану постанову колегія суддів в контексті невірності обраного позивачем способу захисту враховує правові висновки Верховного Суду наведені у постанові від 27 травня 2020 року у справі №910/6817/19, вимоги у якій про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (допоміжні приміщення), були розглянуті та задоволені.

Стосовно заяви відповідача про застосування судом строку позовної давності, слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен перевірити, з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позову, позовна давність не підлягає застосуванню.

Стосовно доводів апелянта про допуск судом першої інстанції до участі у справі, як представника відповідача, не уповноваженої особи Савченко Т.А., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

В порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Дослідивши, надані представником відповідача документи, на підтвердження його повноважень на представництво інтересів Київської міської ради, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно положень Порядку роботи з позовними заявами, рішеннями суду у справах, стороною у яких є Київська міська рада, Київський міський голова та заступник міського голови - секретар Київради, затвердженого Розпорядженням Київського міського голови від 17.11.2011 № 225, структурні підрозділи здійснюють за напрямками діяльності захист інтересів, зокрема, Київської міської ради.

Відповідно до п.1 Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29 грудня 2012 року №2383 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 07 липня 2020 року № 983) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді.

Пунктом 1 Положення про юридичне управління, затвердженого Наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 22.09.2017 №408, юридичне управління є структурним підрозділом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та створене з метою організації та проведення правової роботи.

Завданням Управління, зокрема, є представництво інтересів Департаменту в судах (п. 2.1 вказаного Положення).

Згідно п.п. 3.1.12 п.3.1 Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань бере участь у судових справах від імені Департаменту та, за дорученням, від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судах України.

До складу Управління входять: відділ захисту речових прав та відділ претензійно - позовної роботи (п. 1.3 Положення).

Наказом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.03.2019 №66-ос Савченко Тетяну Анатоліївну призначено на посаду головного спеціаліста відділу захисту речових прав юридичного управління з 27 березня 2019 року.

Згідно з п.п.6 п.3 Посадової інструкції головного спеціаліста відділу захисту речових прав юридичного управління, затвердженої Директором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2020, головний спеціаліст уповноважений на представництво інтересів Київського міського голови, Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у всіх загальних, господарських, адміністративних, місцевих та апеляційних судах, а також у Верховному Суді (самопредставництво органу місцевого самоврядування).

Отже, наведеним підтверджується наявність у Савченко Тетяни Анатоліївни повноважень на представництво інтересів Київської міської ради в суді в порядку самопредставництва, а тому доводи апелянта про протилежне відхиляються колегією суддів.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

У нинішній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парламент" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі №910/17303/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі №910/17303/19.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 30.11.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

О.І. Поляк