Рішення

від 20.08.2020 по справі 645/5847/19

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/5847/19

Провадження № 2/645/303/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань - Ятлової Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - адвокат Ямполець Ірина Сергіївна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КР № 000213 від 06.08.2018,

представник відповідача ТОВ АНСУ - Трофименко Роман Олександрович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 5246 від 31.10.2018,

представник відповідача ТОВ РЄР ГРУП - адвокат Шамраєв Максим Євгенович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1149 від 13.01.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ , Товариства з обмеженою відповідальністю РЄР ГРУП , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салімовська Марина Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири,

ВСТАНОВИВ :

18 вересня 2019 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ АНСУ , ТОВ РЄР ГРУП , третя особа - приватний нотаріус ХМНО Салімовська М. М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19.07.2019 року іпотекодержателем - ТОВ АНСУ від свого імені, відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку , та ТОВ РЄР ГРУП , який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Салімовською М. М., зареєстрований в реєстрі за №798.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 26.12.2007 року між Акціонерним банком Факторіал - Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Фідобанк , та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 30 000,00 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором сторони 26.12.2007 року уклали Іпотечний договір №366/07, зареєстрований в реєстрі за №336, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В.М., згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Акціонерному банку Факторіал - Банк належну їй на праві власності однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З листа ПАТ Фідобанк вих. №1-1-3/1097-ЛК від 10.04.2018 року позивач дізналась, що ПАТ Фідобанк здійснив відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Договором кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю АНСУ на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.04.2018 року та відступлення права вимоги за Іпотечним договором №366/07 від 26.12.2007 року на підставі Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 10.04.2018 року. В подальшому, з інформаційної довідки №177695583 від 16.08.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивачу стало відомо, що ТОВ АНСУ продало, а ТОВ РЄР ГРУП придбало у власність нерухоме майно, а саме квартиру Позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спірний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською Мариною Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №798, право на продаж вказаного майна відповідач має на підставі договору іпотеки №366/07 від 26.12.2007 року, посвідченого 26.12.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В.М. та Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 20.03.2009 року, де іпотекодавцем є ОСОБА_1 , а іпотекодержателем - ТОВ АНСУ . Позивач вважає, що оскільки зазначена квартира є єдиним місцем проживання позивача, зазначене нерухоме житлове майно, як таке, що відповідає вимогам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуто (без згоди власника) протягом дії зазначеного закону. Крім того, позивач посилається на порушення процедури передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки іпотекодавець не отримував від іпотекодержателя письмових повідомлень про порушення обов`язків, не отримував вимогу про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та не отримував повідомлення про прийняте іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Вважає, що договір купівлі-продажу від 19.07.2019 року не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, а відтак просить суд визнати його недійсним.

20 вересня 2019 року ухвалою суду було відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.

3 жовтня 2019 року позивачем подана заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року заява була задоволена частково та були вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ТОВ РЄР ГРУП .

7 жовтня 2019 року до суду надійшли пояснення від третьої особи приватного нотаріуса ХМНО Салімовської М. М., яка також надала копію договору купівлі-продажу та документи, на підставі яких він посвідчувався та надала заяву, якою просила слухати справу за її відсутності та зазначила, що оскаржуваний договір відповідає вимогам чинного законодавства.

10 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив ТОВ РЄР ГРУП , згідно якої ТОВ РЄР ГРУП заперечує проти позовної заяви, вважає її безпідставною, такою що ґрунтується виключно на зловживанні права та вибірковому тлумаченні законодавства. В обґрунтування своїх заперечень посилались на наступе: 19.07.2019 року ТОВ АНСУ , як продавцем та ТОВ РЄР ГРУП , як покупцем було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 . Договір було нотаріально посвідчено Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. згідно відзиву, з позовної заяви вбачається, що Позивач підтверджує існування наступних фактів: про отримання кредиту, про наявність заборгованості за кредитним договором, про існування іпотеки, яка забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором та про те, що квартина була придбана за кредитні кошти; про розуміння Позивачем наявності заборгованості, та наслідків її не сплати. Позивачем у позовній заяві не зазначені, які саме права позивача порушені. Представник ТОВ РЄР ГРУП також зазначив, що Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року розглянув справу № 6-94 цс 13, предметом якої був спір про визнання договорів недійсними. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову. Представник ТОВ РЄР ГРУП вказує, що позивач у квартирі не проживала, на момент звернення стягнення мала заборгованість зі сплати кредиту у сумі 970 033,24 грн. (дев`ятсот сімдесят тисяч тридцять три гривні 24 коп.), та у позовній заяві позивач не зазначає про намір сплачувати заборгованість за кредитним договором. Таким чином, на думку представника ТОВ РЄР ГРУП , укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу жодним чином не порушує права Позивача. Підставою позову, позивач виключно посилається на нібито формальне порушення закону, що в свою чергу у відповідності до позиції ВСУ по справі № 6- 94 цс 13, виключає правові підстави для задоволення позову. Крім того, згідно наданих заперечень, спеціальною нормою права, яка є правовою підставою та регулює звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки від власного імені є ст. 38 ЗУ Про іпотеку , з аналізу якої вбачається наступне: стаття містить умови при яких іпотекодержатель має право здійснити продаж предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості, а саме це 1) наявність заборгованості за кредитним договором, 2) направлення Іпотекодавцю вимоги про сплату заборгованості та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки не раніше ніж за 30 днів до дня укладання договору. У разі порушення умов з продажу предмета іпотеки, стаття передбачає наслідки таких порушень: іпотекодержатель несе відповідальність за відшкодування завданих збитків. У статті відсутні посилання, щодо такого способу захисту, як визнання договору - недійсним, у разі порушення її умов. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту є таким що не відповідає тим правовідносинам, що склались між сторонами. Окрім того, відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в рішенні по справі № 643/8134/16-ц від 10.04.2019 , зі змістом статті 38 Закону України Про іпотеку неповідомлення всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки є підставою для відповідальності іпотекодержателя перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Також Представник ТОВ РЄР ГРУП вказує, що посилання позивача на дію Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті є безпідставним. Так, згідно Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Але, на момент звернення стягнення, квартира перебувала у користуванні інших осіб - квартирантів, а отже Позивач і не використовувала квартиру як місце свого постійного проживання. Так, продавцем було надано нотаріусу, Акт державного виконавця та відповідь на адвокатський запит, згідно з якими у квартирі не проживає ОСОБА_1 та її майно там відсутнє. Окрім того, Представник ТОВ РЄР ГРУП звертає увагу, що зазначений закон, стосується виключно кредитів у іноземній валюті. Про те, по кредиту на виконання якого було звернуто стягнення, обліковується заборгованість у гривні. Отже, дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті жодного відношення не має до правовідносин не має. Враховуючи викладене, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, позовна заява підтверджує що відсутнє порушене право позивача, а також відсутні формальні підстави про які позивачем зазначається у позовній заяві: не повідомлення позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки - є підставою для стягнення збитків, а не визнання договору недійсним; у зв`язку з не проживання Позивача у квартирі та у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитом обліковується в гривні - Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті відсутні підстави для його застосування.

Від відповідача ТОВ АНСУ 19 листопада 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 . Свій відзив обґрунтовує тим, 25.12.2007 року між Акціонерним банком Факторіал-Банк (надалі по тексту - Кредитор) та ОСОБА_1 (надалі по тексту - Боржник, Позивач) було укладено кредитний договір на придбання нерухомого майн № 366-Р-В/01/07. У забезпечення виконання кредитного договору між Кредитором, як Іпотекодержателем та Боржником, як Іпотекодавцем було укладено Іпотечний договір № 366/07 посвідчений 26.12.2007 ПНХМНО ОСОБА_2 , за умовами якого у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2 . Договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (з відкладальною умовою) посвідченого 26.12.2007 ПНХМНО Лазарєвим В.М., сторони врегулювали порядок продажу предмета іпотеки, у разі порушення умов кредитного договору. У зв`язку з реорганізацією Акціонерного банку Факторіал-Банк шляхом його приєднання до Відкритого акціонерного товариства СЕБ БАНК на правах без балансового відділення, всі права за Кредитним договором перейшли правонаступнику - Відкритому акціонерному товариству СЕБ БАНК , який було перейменовано у ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ФІДОБАНК (зазначена інформація міститься у відкритих джерелах, та не заперечується позивачем). 10.04.2018 року на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.04.2018 року ПАТ ФІДОБАНК відступив ТОВ АНСУ право вимоги за зазначеними вище договорами. З 10.04.2018 ТОВ АНСУ є Кредитором та Іпотекодержателем за зазначеними вище договорами. У відповідності до Додатку № 1 до Договору про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги від 10.04.2018 року заборгованість по поверненню кредитних коштів становить суму: 970 033,24 грн., з яких 881209,42 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 88823,82 грн. - заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам. ТОВ АНСУ неодноразово повідомляло Позивача про необхідність сплати заборгованості, зокрема направляло листи за місцем проживання Позивача та за місцем реєстрації Позивача, при особистих зустрічах з Позивачем (зазначене може підтвердити ОСОБА_3 допитаний як свідок). Зокрема з переписки у Вайбері вбачається, що Позивач в предметі іпотеки не проживає та бажає його продати. У відповідності до пункту 1.1. Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя (з відкладальною умовою) посвідченого 26.12.2007 року, (Позивач) Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель (ТОВ АНСУ ) приймає право продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 366/07, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем 26.12.2007 року (ділі - Іпотечний договір), в забезпечення виконання умов договору кредиту № 366-Н-В/01/07 на придбання нерухомості від 25.12.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником (Позивач). У пункті 3.1. цього договору сторони погодили порядок продажу Предмету іпотеки. Представник ТОВ АНСУ вказує, що у відповідності до відповіді Немишлянського відділу поліції Головного управління поліції у Харківській області від 26.07.2019 року вбачається, що під час виходу за адресою АДРЕСА_1 була встановлена громадянка ОСОБА_4 , яка повідомила, що її подруга ОСОБА_1 протягом останніх двох років за вказаною адресою не мешкає, квартиру здає в найм де на теперішній час проживають гр-ка ОСОБА_5 , 1965 р.н.. Згідно з Актом державного виконавця від 12.07.2019 року за ВП № 52465623 відкритого з примусового виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова по справі № 645/9393/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ АНСУ боргу у розмірі 701 459,05 грн. за Кредитним договором, Державним виконавцем було встановлено, що при виході за адресою АДРЕСА_1 , що боржник - ОСОБА_1 фактично в квартирі не проживає, квартира здається в оренду та в ній мешкають квартиранти, майно боржника - відсутнє. Таким чином, у зв`язку з тривалим невиконанням Позивачем умов кредитного договору, повною відмовою Позивача від сплати заборгованості за кредитом, використанням предмета іпотеки за для отримання прибутку, а не для особистого проживання, у зв`язку з наявною домовленістю сторін (з відкладальною умовою) про надання повноважень іпотекодержателю продати предмет іпотеки, у разі виникнення заборгованості. Таким чином, ТОВ АНСУ , як Іпотекодержатель та правонаступник Акціонерного банку Факторіал-Банк здійснило захист своїх прав та звернуло стягнення на предмет іпотеки в рахунок сплати заборгованості за кредитним договором.

У своїх запереченнях представник ТОВ АНСУ посилається на ст. ст. 33, 38 Закону України Про іпотеку та вказує, що у договорі про задоволення вимог з Позивачем було погоджено порядок продажу предмета іпотеки, у разі порушення Іпотекодавцем - Позивачем умов основного зобов`язання - кредитного договору. Так, з листа TOB АНСУ від 01.08.2018 року вбачається, що ТОВ АНСУ повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги, про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором протягом тридцяти днів з дня отримання Вимоги в сумі 970033,24 грн. (дев`ятсот сімдесят тисяч тридцять три гривні 24 коп.), повідомлено реквізити для сплати заборгованості та попереджено, що у разі не сплати заборгованості, буде звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 366/07, посвідченого 26.12.2007 року ПНХМНО Лазарєвим В.М., а саме: квартиру АДРЕСА_2 шляхом продажу ТОВ АНСУ іншій особі за ціною встановленою на підставі оцінки майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, для задоволення вимог, що виникли з Кредитного договору на придбання нерухомого майна № 366-Н- В/01/07 від 25.12.2007 року. Також, у листі зазначено, що згідно умов ст. 42 Закону України Про іпотеку позивач маєте право до дня продажу предмета іпотеки виконати вимогу за основним кредитним зобов`язанням зі сплатою неустойки, з відшкодуванням будь- яких витрат та збитків, завданих кредитодавцю - іпотекодержателю, що дозволить зберегти майно за позивачем. З опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6103717346101 вбачається, що ТОВ АНСУ вчинило достатні та необхідні дії для повідомлення ОСОБА_1 про свій намір укласти такий договір, та про дотримання ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку та п. 2.7 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України . Таким чином, ТОВ АНСУ у строгій відповідності до вимог закону України Про іпотеку здійснило звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Також представник ТОВ АНСУ вказує, що на дані правовідносини не поширюється дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті на правовідносини, оскільки квартира - предмет іпотеки використовувалась Позивачем для отримання прибутку, а не як місце постійного проживання; заборгованість Позивача обліковується у гривнях, Позивач надав згоду на відчуження предмета іпотеки уклавши договір про задоволення вимог іпотекодержателя де в пункті 1.1. чітко зазначено, що Позивач передає право продажу предмета іпотеки. При цьому, представник ТОВ АНСУ посилається на правові висновки, викладені у Постанові Верховний Суд у постанові в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц (провадження № 61-155св17), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц (провадження № 61-30624св18), тому представник ТОВ АНСУ вказав, що Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не має жодного відношення до відносин які склались між Сторонами по справі з приводу продажу предмета іпотеки. І тому, доводи викладені в позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи, а Закон який розповсюджується на правовідносини передбачає інші механізми захисту прав Іпотекодавця, відмінні від визнання договору недійсним.

Представником позивача - адвокатом Ямполець І.С. до суду були подані письмові пояснення, у яких зазначено, що посилання приватного нотаріуса та відповідачів про дотримання ними при вчиненні оскаржуваного договору купівлі-продажу вимог ст. 38 ЗУ Про іпотеку в частині надання іпотекодержателем документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя згідно рекомендованого повідомлення №6101303571860 про начеб-то отримання ОСОБА_1 15.08.2018 року особисто письмової вимоги іпотекодержателя, спростовується тим, що отримати особисто ОСОБА_1 не могла надану письмову вимогу іпотекодержателя, оскільки з 07.06.2018 року по 02.09.2018 року ОСОБА_1 не перебувала на території України, вказане підтверджується закордонним паспортом ОСОБА_1 , так як перебувала у відрядженні у Чехії. Вважає, що посилання відповідачів на те, що Договір кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року в забезпечення якого передавалась спірна квартира не був валютним, тому не підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" спростовується Іпотечним договором №366/07, зареєстрованим в реєстрі за №336, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В.М., згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Акціонерному банку Факторіал - Банк належну їй на праві власності однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , копія Договір кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року додається, з вказаних договорів вбачається, що Банк зобов`язується надати Позичальнику кредит у розмірі 30 000,00 дол. США. В процесі існування вказаного кредитного договору сторони не змінювали валюту кредиту. Додатково звертає увагу суду на те, що з інформаційних довідок, наданих позивачем до матеріалів справи, вбачається, що кредит валютний.Посилається на те, що визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є настання правового наслідку, що в даному випадку передбачає перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Отже, дія мораторія на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення. На підтвердження своїй доводів представник посилається на правові позиції, викладені у постанові КЦС ВС у справі № 465/1310/17 від 31.10.2018 та у постанов ВП ВС від 10.04.2019 у справі №726/1538/16-ц. Враховуючи викладене, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги позивача.

Позивач та його представник - адвокат Ямполець І.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ "АНСУ"- адвокат Трофименко Р.О. у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник ТОВ РЄР ГРУП адвокат Шамраєв М.Є. у судовому засіданні підтримав заперечення викладені у відзиву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салімовська М.М. у судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами, суд вважає, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

26.12.2007 року між Акціонерним банком Факторіал - Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Фідобанк (надалі - Банк), та ОСОБА_1 (надалі - Позивач, Позичальник) було укладено Іпотечний договір №366/07 (надалі - Іпотечний договір, копія додається), зареєстрований в реєстрі за №336, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В.М. (надалі - Договір іпотеки), згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Акціонерному банку Факторіал - Банк належну їй на праві власності однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний Іпотечний договір було укладено для забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року (надалі - Кредитний договір), укладеного відповідно між ОСОБА_1 та Акціонерним банком Факторіал - Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Фідобанк . Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язується надати Позичальнику (Позивачу по справі) кредит у розмірі 30 000,00 дол. США.

Як свідчать матеріали справи та пояснення позивача, вона виплачувала Банку тіло кредиту та суму процентів за користування кредитом, проте, згідно пояснень позивача, внаслідок всесвітньої економічної кризи та стрімкого зростанням курсу долара по відношенню до гривні, Позивач втратила можливість сплачувати вартість кредиту за збільшеним валютним курсом.

25.12.2017 року АТ Фідобанк , яке є правонаступником Акціонерного банку Факторіал - Банк , здійснив відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Договором кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року ТОВ АНСУ на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.04.2018 року та відступлення права вимоги за Іпотечним договором №366/07 від 26.12.2007 року на підставі Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 10.04.2018 року. Отже, внаслідок укладання вказаних угод ТОВ АНСУ набуло статусу нового Іпотекодержателя за Іпотечним договором №366/07 від 26.12.2007 року, Іпотекодавцем по якому є - ОСОБА_1 (Позивач).

Позивач дізнався про зміну кредитора з листа ПАТ Фідобанк вих. №1-1-3/1097-ЛК від 10.04.2018 року.

В серпні 2019 року на адресу Позивача надійшов лист від ТОВ АНСУ зі звітом про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки від 19.07.2019 року. З якого вбачалось, що 19.07.2019 року ТОВ АНСУ було здійснено продаж предмета іпотеки за іпотечним договором №366/07, посвідченого 26.12.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В.М., а саме квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1

16.08.2019 р. ОСОБА_1 було отримано інформаційну довідку №177695583 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що ТОВ АНСУ продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю РЄР ГРУП придбало у власність нерухоме майно, а саме квартиру Позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний спірний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. та зареєстровано в реєстрі за №798.

Згідно пункту 4.1 Іпотечного договору разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язання за Договором кредиту та/або цим договором, Сторони домовились про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено на підставі ст. 38 Закону України Про іпотеку , у позасудовому порядку, шляхом укладання договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

У судовому засіданні сторони не заперечували що ОСОБА_1 не виконувала свої зобов`язання належним чином, та ТОВ АНСУ листом від 01.08.2018 року повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та необхідності оплати існуючий заборгованості, а також що у разі несплати заборгованості, буде звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ТОВ АНСУ іншій особі предмета іпотеки.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М. М. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю РЄР ГРУП

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

За приписами частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення ст. 38 Закону України, в редакції, чинній на час укладання договору іпотеки, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Стаття 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Між сторонами 26.12.2007 року був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно п. 2.1, 2.2 в разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов основного договору, Сторони домовились про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно буде здійснено шляхом продажу від імені Іпотекодержателя Предмету іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У цьому випадку умовами іпотечного договору від 26.12.2007 року, пунктами 4.1 та 4.2 передбачено, що іпотекодержатель має право, продажу від свого імені предмету іпотеки незалежно від строку настання виконання основного зобов`язанні у разі, у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язання за Договором кредиту або/та Договором іпотеки.

Згідно ст. 35 Закону України Про іпотеку у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

З наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Вищевказані застереження передбачені п. 4.1 Договору іпотеки від 26.12.2007 року.

Судом встановлено, що позивачу був направлені листи від 13.04.2018 року, 04.07.2018 року та від 01.08.2018 року.

Також у судовому засіданні вивчалась переписка між сторонами у месенджері Вайбер, з якої вбачається про обізнаність позивача про намір продажу предмета іпотеки, і тому заперечення позивача та його представника щодо необізнаності ОСОБА_1 про намір ТОВ АНСУ реалізувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованими та такими, що суперечать встановленим обставинам справи.

Зазначені обставини у судовому засіданні також підтвердив свідок ОСОБА_3 , який вказав, що був представником ТОВ АНСУ у зв`язку з врегулюванням питання по кредиту позивача ОСОБА_1 та спілкувався з нею щодо продажу квартири. Також вказав, що ОСОБА_1 була обізнана про намір ТОВ АНСУ реалізувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).

Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

У судовому засіданні досліджувався акт державного виконавця від 12.07.2019 року в якому держаний виконавець вказав, що при виході за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено відсутність майна боржника за вказаною адресою. Та встановлено факт здачі квартиру у найм. Згідно відповіді начальника Немишлянського відділу ГУНП в Харківської області у квартирі мешкає гр-ка ОСОБА_5 , яка була встановлена за поясненнями ОСОБА_4 ОСОБА_1 , на час надання відповіді, перебуває у Чехії на заробітках.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що вона є подругою позивача по справі та саме вона оформлювала їй кредит у 2007 році, оскільки працювала у ПАТ Фідобанк . Свідку відомо, що ОСОБА_1 виїжджала на роботу до Чехії, але по приїзду постійно мешкала у квартирі АДРЕСА_2 , іншого житла позивач не має. На час її відсутності у квартирі мешкали родичи позивача, наглядаючи за квартирою.

Оскільки виїзд на тимчасове проживання до іншої місцевості у зв`язку з навчанням або роботою є поважною причиною відсутності за місцем проживання, ствердження представників відповідачів про те, що ОСОБА_1 не використовувала це житло як місце проживання, за відсутності іншого житла, про що не заперечували сторони, є безпідставним. ОСОБА_1 з часу придбання квартири була в ній зареєстрована та зареєстрована по час розгляду справи судом. Перебування позивача на заробітках не позбавляє квартири статусу її єдиного житла.

Доказом єдиного житла позивача є також інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта №175486008 від 29.07.2019 року, згідно якої будь-якого іншого нерухомого житлового майна у власності позичальника не знаходиться.

З огляду на викладене, суд вважає, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,7 кв м, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом продажу ТОВ АНСУ ТОВ РЕР ГРУП як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 25.12.2007 року, укладеного в іноземній валюті.

Вищевказане узгоджується з правовими позиціями , викладеними у Постановах Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 644/3116/18 та від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

Також суд зазначає, що ОСОБА_1 отримувала 25 грудня 2007 року кредит у доларах США у сумі 30000 доларів США, і визначення ТОВ АНСУ та ПАТ Фідобанк при укладанні договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги суми кредитів у гривні, на змінює для позивача по справі правової природи при застосування Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті

Враховуючи вищевикладене, оскаржуваний договір купівлі-продажу квартири від 19.07.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Салімовською М.М. та зареєстрований в реєстрі за №798, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ АНСУ та ТОВ РЄР ГРУП не відповідав вимогам ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та вимогам частини першої статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому є недійсним.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідачів на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.13, 81, 141, 259 , 263-265 , 268 ЦПК України, ст. 203 ЦК України, ст. 1, 5, 35, 36, 38 Закону України Про іпотеку , підпунктом 1 пункту 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ , Товариства з обмеженою відповідальністю РЄР ГРУП , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салімовська Марина Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19.07.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю АНСУ (ЄДРПОУ 36757541) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЄР ГРУП (ЄДРПОУ 43064062), який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською Мариною Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №798.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ , Товариства з обмеженою відповідальністю РЄР ГРУП на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі по 576 грн. 30 коп. з кожного

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АНСУ , ЄДРПОУ 36757541, юридична адреса 01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, буд. 3-А

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю РЄР ГРУП , ЄДРПОУ 43064062, юридична адреса 61108, м. Харків, вул. Академіка Вальтера, буд. 6.

третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салімовська Марина Миколаївна, юридична адреса 61022, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, 49.

Повне судове рішення складено 31.08.2020 року.

Головуючий суддя -