Постанова

від 27.08.2020 по справі 362/6164/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/6164/17 Головуючий 1 інстанція- Кравченко Л.М.

Провадження № 22-ц/824/2919/2020 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 серпня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини і належності правовстановлюючого документу спадкодавицю, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт, яким все своє майно, в тому числі і земельну ділянку площею 3,10 га на території Великовільшанської сільської ради, заповіла йому.

Вказував, що він фактично прийняв спадщину, користувався вказаною земельною ділянкою, отримував орендну плату. Однак, коли він звернувся до нотаріуса із заявою про оформлення спадщини, то йому постановою державного нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що він пропустив встановлений законом строк прийняття спадщини. Також, відмовлено з тих підстав, що державний акт на вказану земельну ділянку виданий вже після смерті ОСОБА_2 та містить помилку в зазначенні по-батькові її власника, а саме: замість вірного ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що померла ОСОБА_2 набула право на вказану земельну ділянку ще за життя, і не з її вини документи виготовлялися тривалий час, а також на те, що він фактично прийняв спадок після смерті померлої, а відсутність належного правовстановлюючого документу не може бути перешкодою для оформлення його спадкових прав, як єдиного спадкоємця за заповітом, просив суд встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , встановити факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, а саме державного акту серії Р3 5364 № 340105 на земельну ділянку площею 3,10 га в межах згідно з планом на території Великовільшанської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого Васильківською райдержадміністрацією 13

- 2 -

березня 2003 року та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,10 га на території Великовільшанської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року позов задоволено. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_2 та факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу у вигляді державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ 5364 №340105, на земельну ділянку площею 3,10 га, розташовану на території Великовільшанської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого 13 березня 2003 року Васильківською райдержадміністрацією та визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач Великовільшанська сільська радаподала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його незаконність і необгрунтованість. Скарга мотивована тим, що судом не враховано той факт, що позивач не є спадкоємцем першої черги за законом, а сільська рада не є належним відповідачем по справі, оскільки є інші спадкоємці померлої ОСОБА_2 за законом, зокрема ОСОБА_6 є дочкою померлого ОСОБА_1 , який у свою чергу є сином спадкодавиці ОСОБА_2 . Після вступу до справи представника сільської ради адвоката Лисенко В.В. суд не надав можливості стороні відповідача заявити свої клопотання, а заявлений відвід було відхилено. Докази, які варто було витребувати підтверджують, що спадщину позивач не приняв, землею користувалися і отримували орендну плату інші особи. Суд не звернув уваги на доводи відповідача, що заповіт складений з прушенням вимог щодо його посвідчення, оскільки згідно довідки Калинівської селищної ради Васильківського району заповіт померлої ОСОБА_2 у селищній раді не реєструвався, а за 1996 рік під № 15 зареєстровано заповіт іншої особи, а відтак є нікчемним згідно ч.1 ст.1257 ЦК України. У справі приймав участь адвокат Шумило Н.М., яка представляла інтереси позивача і у якої відсутні належним чином підтверджені повноваження. Суд не звернув уваги, що державний акт виданий після смерті померлої ОСОБА_2 , а тому у неї право власності на ділянку не виникло, відповідно позивач не успадкував таке право. В даному випадку позивач може заявляти вимоги виключно про визнання за ним права на приватизацію та одержання державного акта на ім`я спадкодавця, а не права власності на земельну ділянку. Окрім того, відсутні будь-які підстави для встановлення факту належності ОСОБА_2 державного акту.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив його позов, а доводи апеляційної скарги Великовільшанської сільської ради є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представники Великовільшанської сільської ради адвокат Лисенко В.В. та сільський голова Гайдаєнко С.В. подану апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити та скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області як незаконне.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шумило Н.М. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що

- 3 -

апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,10 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Великовільшанської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №340105, виданого 13 березня 2003 року Васильківською РДА, тобто вже після смерті ОСОБА_2 .

За життя спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт від 12 січня 1996 року, посвідчений секретарем виконкому Калинівської селищної ради Ваильківського району Київської області Беспалою Т.Г., за яким все належне їй майно, де б воно не знаходилось, з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті належатиме їй за законом, в тому числі земельна ділянка площею 3,10 га,запові ла ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що позивач 26 жовтня 2017 року звернувся до Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , однак постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори № 1328/02-31 від 26 жовтня 2017 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену земельну з тих підстав, що позивачем пропущено шестимісячний строк подання заяви про прийняття спадщини, а також з тих підстав, що державний акт виданий вже після смерті ОСОБА_2 , а також виданий на ім`я ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 , як зазначено в свідоцтві про смерть (а.с.11-12).

Матеріали спадкової справи містять заповіт, складений ОСОБА_2 на користь свого сина ОСОБА_8 , що датований 30.09.1987 року (а.с.39).

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 за заповітом і у встановленому законом порядку прийняв спадщину після її смерті шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а відтак має право на спадкове майно у вигляді земельної діляки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При цьому суд виходив із доведеності факту набуття померлою ОСОБА_2 за життя права власності на спірну земельну ділянку, а відсутність належного правовстановлюючого документу не може бути перешкодою в оформленні спадкових прав позивача.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263-264 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, невірно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що потягло невірне вирішення спору.

Спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на момент смерті ОСОБА_2 у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину одній або кільком особам, а також державі або окремим організаціям. Частина майна, що залишилася незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом в порядку черговості (ст.537 ЦК УРСР).

Згідно ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття.

Згідно ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він

- 4 -

фактично вступив в управління і володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній ноаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

За змістом наведених норм до спадкоємців переходять лише ті права та обов`язки (спадщина) спадкодавця, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Предметом спору в даній справі є земельна ділянка розміром 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах Великовільшансько сільської ради Васильківського району Київської області, яка, як стверджує позивач, належала спадкодавиці і яку він успадкував за заповітом.

Підстави та процедура набуття права власності на земельну ділянку на час відкриття спадщини регулювалися Земельним кодексом України 1990 року.

Відповідно до положень ст.17 ЗК України 1990 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передача земельних ділянок у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно частин 3 і 4 ст.17 цього Кодексу громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до відповідної ради за місцем розташування земельної ділянки, яка розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Згідно ч.7 ст.17 цього Кодексу Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Згідно ст.22 цього Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після встановлення меж ділянки в натурі та одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування,

Згідно ст.23 цього Кодексу право власності чи право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються сільськими, селищними, міськими, районними радами.

З огляду на викладене, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Такі ж висновки щодо підстав для спадкування земельної ділянки сформульовано у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17, де Верховний Суд залишив без змін судові рішення, якими відмовлено у задоволеннні вимог про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування з тих підстав, що спадкодавець за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на спірні земельні ділянки, тому вони не є об`єктом спадкування і не входять до спадкової маси.

- 5 -

Задовольняючи позовні вимоги, суд не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що на момент смерті ОСОБА_9 була власником спірної земельної розміром 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зокрема у справі відсутні як рішення відповідного компетентного (повноважного) органу про передачу у власність спадкодавиці земельної ділянки, так і державний акт про право власності земельну ділянку, видані за життя спадкодавиці.

Навпаки, в матеріалах справи містяться копія державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №340105, виданого 13 березня 2003 року на ім`я ОСОБА_2 , на підставі розпорядження Васильківської районної державної адмінітсрації № 425 від 29 серпня 2002 року.

Вказаний державний акт, як і розпорядження Васильківської РДА видані більш як через шість років після смерті ОСОБА_2 і не породжують у померлої ніяких прав на земельну ділянку, оскільки відповідно до ст.9 ЦК УРСР 1963 року правоздатність громадянина, тобто здатність набувати цивільні права і обов`язки, виникає в момент його народження і припиняється зі смертю. У зв`язку зі смертю спадкодавиці у ІНФОРМАЦІЯ_1 її здатніть набувати цивільні права і обов`язки припинилася.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і як пояснив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 отримана спадкодавицею на пай в колгоспі.

Отримання земельних ділянок у власність на пай в колективних сільськогосподарських підприємствах має свої особливості.

Паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , згідно якого паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Процедура паювання згідно цього Указу передбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акту на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно методики КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.

І лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому на пай земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексуУкраїни.

Прийшовши до висновку про доведеність факту набуття померлою ОСОБА_2 за життя права власності на спірну земельну ділянку, суд не звернув уваги на те, що такі висновки суперечать вимогам закону та не грунтуються на матеріалах справи.

Задовольняючи вимоги, суд уваги на вказане не звернув, не з`ясував чи була членом КСП ОСОБА_9., а якщо була то якого саме, чи отримувала у встановленому законом порядку сертифікат на право на земельну частку (пай), якщо отримувала, то чи зверталася із заявою про виділ ділянки в натурі, отриманої на пай.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення

- 6 -

повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки померла ОСОБА_9 при житті не була власником спірної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,10 га, яка розташована на території Великовільшанської сільської ради, а відтак дана ділянка не є об`єктом спадкування і не входить до спадкової маси на момент смерті спадкодавиці.

Як вище вказувалося, видача на ім`я померлої державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №340105, виданого 13 березня 2003 року тобто вже після смерті ОСОБА_2 як і прийняття Васильківською РДА відповідного розпорядження не породжують у померлої права власності на ділянку.

Відхиляючи даний довід позивача колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Такий правовий висновок сформульовано ВеликоюПалатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 рокуу справі № 350/67/15-ц, та у цілому ряді інших постанов Верховного Суду, в тому числі в постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17.

Проте як вище вказувался таке може мати місце лише якщо спадкодавиця з момента Указу Президннта України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям станом на 29 січня 2006 року, тобто на момент смерті, отимала сертифікат на право на земельну частку (пай), який зареєстровано у встановленому законом порядку та розпочала процедуру прватизації земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом того факту що позивач не є спадкоємцем першої черги за законом безпідставні, оскільки позивач посилається на наявність заповіту, а не спадкування за законом.

Прсилання у скарзі на те, що сільська рада не є належним відповідачем по справві, оскільки є інші спадкоємці померлої ОСОБА_2 за законом, зокрема ОСОБА_6 , яка є дочкою померлого ОСОБА_1 , який у свою чергу є сином спадкодавиці ОСОБА_2 необгрунтовані, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про прийняття спадщини іншими спадкоємцями померлої ОСОБА_2 , в тому числі ОСОБА_6 , як і докази про їх претензії на майно

З огляду на відсутність інших спадкоємців як за законом, так і за заповітом відповідачем у справі обгрунтовано вказано сільську раду, що відповідає вимогам закону та розясненням п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року

- 7 -

Про судову практику у справах про спадкування , згідно якого за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відхиляючи даний довід колегія суддів враховує, що якщо є інші спадкоємці, які претендують на спадщину, то вони вправі оскаржити судове рішення чи заявити про свої права у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, що виразилося у відмові у задоволенні цілого ряду клопотань щодо дослідження доказів необгрунтовані.

Встанновлено, що провадження у справі відкрите 22 листопада 2017 року і на стадії підготовчого провадження відповідач не звертався до суду із заявами про витребування доказів, допиту свідків, так само не просив суд надати додатковий строк на надання доказів, не обгрунтував неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього. При цьому відповідач мав можливість, починаючи із червня 2018 року (заява сільського голови а.с.23) скористатися своїм правом витребування доказів та скористатися належною правовою допомогою, а клопотання, заявлені представником Лисенко В.В. не на належній стадії судового процесу - заявлені з пропуском встановленого строку, у зв`язку з чим обгрунтовано залишені судом без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи апеляційної скарги про нікчемність заповіту, який складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, оскільки згідно довідки Калинівської селищної ради Васильківського району заповіт померлої ОСОБА_2 у селищній раді не реєструвався, а за 1996 рік під № 15 зареєстровано заповіт іншої особи, що свідчить про його нікчемність згідно ч.1 ст.1257 ЦК України необгрунтовані.

В матеріалах справи міститься заповіт і свідок (секретар селищної ради) підтвердила що його посвідчувала, що у свою чергу говорить про оспорюваність заповіту, а тому згідно ст.204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, заповіт є дійсним.

Решта доводів апеляційної скарги враховані судом при скасуванні рішення і ухваленні нового рішення.

Відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, суд покладає на позивача витрати відповідача по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області задоволити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволеннні позову ОСОБА_1 до Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини і належності правовстановлюючого документу спадкодавицю, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Великовільшанської сільської

- 8 -

ради Васильківського району Київської області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3000 гривень .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: