Постанова

від 31.08.2020 по справі 317/4410/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 31.08.2020 Справа № 317/4410/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 317/4410/18Головуючий у 1-й інстанції Громова І.Б. Повний текст рішення складено 13.02.2020 року. Пр. № 22-ц/807/1683/20Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Приміські сполучення про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-2), який в подальшому уточнив (а.с. 48-50) та в якому просив стягнути з ПАТ Страхова компанія Країна на свою користь:- заподіяну йому матеріальну шкоду спричинену внаслідок ДТП у розмірі 3766,30 грн.;- 1756,36 грн. страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; - суму моральної шкоди в розмірі 80000,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 21.04.2017 р. приблизно о 04 год. 50 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи пасажирським мікроавтобусом Мерседес Спринтер , (маршрутне таксі №81), реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині пр. Соборного з боку вул. Української в напрямку вул. Гагаріна в м. Запоріжжі, по мокрому дорожньому покриттю зі швидкістю не менше 70 км/год, яка перевищує максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті - 60 км/год. ОСОБА_3 , діючи на порушення п.п 12.1, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, не врахувавши дорожньої обстановки та погодних умов, продовжуючи рух по вказаному проспекту із перевищенням швидкості руху, в районі повороту на вул. Першотравневу, на заокругленні дороги праворуч, допустив занос транспортного засобу та подальше перекидання автомобіля на ліву частину кузова. В результаті необережної дії водія сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажири автобуса отримали, в тому числі, середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Зокрема, висновком експерта №1330 М від 25 травня 2017 р. встановлено, що позивач внаслідок ДТП отримав перелом тіла 11-го грудного хребця в області краніальної пластини з відривом переднє-верхнього краю та набряком кісткової речовини, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли бути спричинені в результат ударів о виступаючі предмети всередині салону автомобіля в умовах ДТП. Даний факт не потребує доказування на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки встановлений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2018 р. по справі № 335/7796/17.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2018 р. справі №335/7796/17 ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені: кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 було звільнено від відбування покарання у вигляді 2 років обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Вирок набрав законної сили 18.06.2018 року.

Вироком цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_3 було залишено без задоволення, оскільки станом на час ДТП ОСОБА_3 працював в ТОВ Приміські сполучення на посаді водія, і злочин вчинив під час виконання своїх посадових обов`язків, що підтверджується копією наказу №104/10-К від 18.10.2013 р. Про прийняття на роботу , за яким ОСОБА_3 було прийнято на роботу на посаду водія автотранспортного засобу категорії D та з 18.10.2013 р. за ним було закріплено автомобіль Mercedes-Benz , тимчасовий номер НОМЕР_2 , копією трудової книжки ОСОБА_3 . Даний факт не потребує, доказування на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки встановлений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2018 р. по №335/7796/17.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скоєної за участі працівника ТОВ Приміські сполучення потерпілому ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, але спричинили-тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день.

25.04.2017 року потерпілий переніс перше оперативне втручання, аутодермапластика рани 0,2% області лівого ліктьового суглоба, а 05.05.2017 р. вдруге - закрита репозиція МОС перелому великого бугорка лівої плечової кістки гвинтом. Даний факт підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 6013. Хворому також було рекомендовано ЛФК для суглобів лівої кінцівки та ліки для відновлення пошкодженої кісткової тканини.

Внаслідок спричиненої ДТП травми, ОСОБА_4 тривалий час перебував на лікарняному, а саме: стаціонарно (з 21.04.2017 по 12.05.2017 р.) та амбулаторно (з 13.05.17 по 15.06.2017 р.), що підтверджують листки непрацездатності, додані до позовної заяви. Повернутися до своїх робочих обов`язків водія у ТОВ Спринт-Авто потерпілий зміг лише 16.06.2017 р.

У період лікування ОСОБА_1 самостійно придбавав всі необхідні засоби для оперативного втручання та ліки, а також оплачував саме оперативне втручання. Загальна сума витрат становить: 9320,07 грн., що підтверджують фіскальні чеки, додані до позовної заяви.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 6013 та консультативного висновку від 05.04.18 завідуючого відділенням травматології КУ Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя ОСОБА_5 потерпілому було рекомендовано фізіо-функціональне відновлювальне реабілітаційне лікування, ЛФК лівої кінцівки.

Задля отримання реабілітації ОСОБА_1 звернувся до Центру реабілітації доктора Бубновського та пройшов необхідний курс вартістю 3640,00 грн., що підтверджується квитанціями.

ТОВ Приміські сполучення зазначає, що між ТОВ та СК Країна укладений договір страхування АК № 3010289 від 14.03.2017 р., відповідно до якого ліміт страхового відшкодування становить за шкоду заподіяну життю та здоров`ю - 200000 грн., майну - 100000 грн., франшиза - 1000 грн. та посилається на Закон України Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів .

Відповідно до листа № 9201 від 10.10.2018 р. ПАТ СК Країна розглянуто повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи за фактом заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого 21.04.2017 р та документи по справі. За результатами розгляду матеріалів страхової справи ПАТ СК Країна прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 9193,77 грн. Даний лист не містив жодних розрахунків та обґрунтування суми виплати.

Таким чином, з огляду на те, що Пат СК Країна не перевищила ліміт страхове відшкодування, не виплатила всю суму по фіскальним чекам, яку витратив позивач обстеження, лікування, реабілітацію, а також суму завданої моральної шкоди, обов`язок відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на страховика.

Відповідач зобов`язаний відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду у вигляді витрат на придбання лікарських засобів та матеріали медичного призначення, які були необхідні для проведення операції та лікування після операційний період у розмірі 3766,30 грн., які були придбані потерпілим за власні кошти, що підтверджується фіскальними чеками.

Позивач тривалий час перебував на лікарняному, а саме стаціонарно (з 21.04.2017 по 12.05.2017 р.) та амбулаторно (з 13.05.17 по 15.06.2017 р.), що підтверджують листки непрацездатності серії АГШ №981711 та АДГ №610685, додані до позовної заяви. Повернутися до своїх робочих обов`язків водія у ТОВ Спринт-Авто . потерпілий зміг лише 16.06.2017 р. Таким чином, на підставі аналізу довідки №15.1 від 15.01.2019 р., позивач втратив 1756,36 грн. заробітної плати.

Позивачу було завдано значної моральної шкоди. Потерпілий, як завжди, поспішаючи на роботу, довірив своє життя та здоров`я водію пасажирського мікроавтобусу. Однак останній, не врахував дорожньої обстановки та погодних умов, продовжуючи рух із перевищенням швидкості, допустив настання дорожньо-транспортної пригоди. Лікування та реабілітація були тяжкими. По-перше, потерпілий не міг самостійно дбати про себе з огляду не обмежену функціональність лівої кінцівки, по-друге, ОСОБА_1 був повністю позбавлений можливості вести звичний спосіб життя для себе та взагалі відчувати себе повноцінною людиною та працювати. Ані морально, ані фінансово позивач не був готовий до такого випробування долі. Навіть через великий проміжок часу, позивача турбують болі у руці, про що свідчить консультаційний висновок від 05.04.2018 р., наданий майже через рік після ДТП, у якому йому постійно рекомендують реабілітацію, лікування у санаторії та періодичне проходження МРТ. Дані факти у сукупності свідчать про те, що життя вже ніколи не буде таким безтурботним, яким було до страшної ДТП. З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 оцінює моральну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 80000,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Громову І.Б. (а.с. 5).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 33) відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 69-а) в порядку задоволення клопотання сторони позивача (а.с. 46-47) замінено первісного відповідача ТОВ Приміські сполучення на ПАТ СК Країна .

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 16 липня 2019 року (а.с. 70) дану справу передано на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2029 року (головуючий суддя Кухар С.В., судді Крилова О.В. та Онищенко Е.А. а.с. 99-100) в порядку задоволення апеляційної скарги позивача вищезазначену ухвалу суду першої інстанції від 16 липня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07 лютого 2020 року (а.с. 166-169) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 175-189) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким

1) стягнути з ПАТ Страхова компанія Країна , код ЄДРПОУ 20842474 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 заподіяну йому матеріальну шкоду спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3766,30 грн.;

2) стягнути з ПАТ Страхова компанія Країна , код ЄДРПОУ 20842474 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 1756,36 грн. страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

3) стягнути з ПАТ Страхова компанія Країна , код ЄДРПОУ 20842474 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 суму моральної шкоди в розмірі 188,32 грн.;

4) стягнути з ТОВ Приміські сполучення , код ЄДРПОУ 32786081 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 79811,68 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 192).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 06 квітня 2020 року (а.с. 193), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 199).

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач АТ СК Країна (зміна типу акціонерного товариства рішенням позачергових Загальних зборів з ПАТ Страхова компанія Країна на АТ Страхова компанія Країна ) подало апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі (а.с. 200-211).

Третя особа ТОВ Приміські сполучення не скористалось своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Ухвалою апеляційного суду від 11 червня 2020 року (а.с. 214) дана справа знімалась апеляційним судом з розгляду та направлялась до суду першої інстанції для усунення недоліків.

25 червня 2020 року дана справа повернулась із суду першої інстанції після усунення недоліків (а.с. 216- 218, 222).

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів).

Крім того, у період з 17.05.2020 року по 03.06.2020 року включно суддя-доповідач Гончар М.С. перебувала на лікарняному (а.с. 212), а з 06.07.2020 року по 07.08.2020 року - у відпустці (а.с. 225).

Також, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України вказаного Закону № 540-IX, якій набрав чинності з 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 31 жовтня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у повному обсязі у цій справі, керувався ст. ст. 6, 22, 23, 24, 26, 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст. ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України та виходив із такого.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2018 року по справі №335/7796/17 встановлено, що 21 квітня 2017 р. приблизно о 04 годині 50 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи пасажирським мікроавтобусом Мерседес Спринтер , (маршрутне таксі №81), реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині пр. Соборного з боку вул. Української в напрямку вул. Гагаріна в м. Запоріжжі, по мокрому дорожньому покриттю зі швидкістю не менше 70 км/год., яка перевищує максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті - 60 км/год. ОСОБА_3 , діючи на порушення пп. 12.1, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, не врахувавши дорожньої обстановки та погодних умов, продовжуючи рух по вказаному проспекту із перевищенням швидкості руху, в районі повороту на вул. Першотравневу, на заокругленні дороги праворуч, допустив занос транспортного засобу та подальше перекидання автомобіля на ліву частину кузова. В результаті необережних дій водія сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажири автобуса отримали, в тому числі, середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до ст. 82 ч. 6 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, яка пов`язана з використанням, зберіганням, або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідно до полісу 15/АК/3010289 від 13.03.2017 р. у ПАТ СК Країна строком дії з 14.03.2017 р. по 13.09.2017 р.

Згідно із ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі ст. 24.1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбання лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом охорони здоров`я.

Обґрунтовуючи спричинення шкоди, позивач ОСОБА_4 посилався на те, що висновком експерта №1330 М від 25 травня 2017 р. встановлено, що позивач внаслідок ДТП отримав перелом тіла 11-го грудного хребця в області краніальної пластини з відривом переднє-верхнього краю та набряком кісткової речовини, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли бути спричинені в результаті ударів о виступаючі предмети всередині салону автомобіля в умовах ДТП.

Зазначені обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки відповідно відомостей що містяться у вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2018 р. по справі №335/7796/17, ушкодження які були спричинені ОСОБА_1 були викладені у висновку експерта № 1316 М від 18 травня 2017 р., та виразились у закритому крайовому переламі великого бугра лівої плечової кістки без зміщення кісткових фрагментів, синця в області лівого плечового суглобу з переходом на ліве плече, що в сукупності кваліфікується як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день. Рана в нижній третині лівого плеча з розтрощенням м`яких тканин у ОСОБА_1 сама по собі кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли бути спричинені в результаті ударів о виступаючі предмети всередині салону автомобіля в умовах ДТП.

Копія зазначеного висновку до матеріалів справи не додана, а тому суд першої інстанції був позбавлений можливості достовірно встановити зміст висновку експерта №1330 М від 25 травня 2017 р., на який позивач посилається як на доказ.

Крім того, в обґрунтування спричиненої матеріальної шкоди ОСОБА_1 надав до суду копії фіскальних чеків та квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 12960,07 грн.

Відповідно до страхового акту № 15/44541/Ж/2/3.2.29 , АТ СК Країна 09.10.2018 р. сплатило ОСОБА_1 9193,77 грн., з яких 8755,97 грн. шкода пов`язана з лікуванням потерпілого, та 437,80 грн. сума моральної шкоди.

Ця обставина визнавалась у суді першої інстанції сторонами, а тому згідно ст. 82 ч. 1 ЦПК України не підлягала доказуванню.

З розрахунку наведеного відповідачем судом першої інстанції було встановлено, що виплати не проводились за квитанціями: № 5075 на суму 400,00 грн. (добровільна пожертва); за квитанцією від 25.08.2017 р. на суму 270,00 грн.; квитанцією від 23.08.2017 р на суму 400,00 грн.; квитанцією від 28.08.2017 р. на суму 1500,00 грн.; квитанцією від 07.09.2017 р. на суму 1470,00 грн., які були надані центром реабілітації доктора Бубновського, та були виписані за консультаційні послуги.

Крім того, з розрахунку були виключені витрати на банківські послуги, медикаменти які не мають відношення до травми, та пакети.

Позивачем у суді першої інстанції даний розрахунок не спростовано. В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 не зміг пояснити, які саме медичні послуги йому було надано в центрі реабілітації Бубновського.

Суд першої інстанції погодився з розрахунком, наданим відповідачем у цій справі, та вважав, що залишок у розмірі 4224,10 грн., не підлягає відшкодуванню з підстав не відношення цих витрат до страхового випадку, або ненадання суду належних документів на підтвердження понесення цих витрат.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції було встановлено, що з боку ПАТ СК Країна не було порушень прав або законних інтересів позивача, що в свою чергу, керуючись ст. 4 ЦПК України призводить до необґрунтованості позовних вимого та взагалі безпідставності звернення до суду.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив із такого.

Згідно із ст. 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "і" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров*ю .

Так, враховуючи те, що розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю склав 8755,97 грн., то сума моральної шкоди відповідно складає 437,80 грн. = 8755,97 грн. х 5%.

Вищенаведена сума страхового відшкодування моральної шкоди була сплачена ПАТ СК Країна позивачу 09 жовтня 2018 року, разом з сумою відшкодування витрат на лікування.

Тобто, загальна сума страхового відшкодування, яка була розрахована відповідно до вимог діючого Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , склала 9193,77 грн., та складається з відшкодовування витрат на лікування в розмірі 8755,97 грн., та відшкодування моральної шкоди в розмірі 437,80 грн.

Крім того, відповідно до ст. 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування, страхувальник повинен надати страховику заяву на виплату страхового відшкодування та відповідні документи на підтвердження своїх вимог щодо сплати страхового відшкодування.

Стосовно вирішення питання щодо обґрунтованості вимог з приводу страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, суд першої інстанції виходив із такого.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Визнання у судовому порядку права, за загальним правилом є способом захисту вже наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про відшкодування цих витрат у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Крім того, відповідно до ст. 25 Закону України Про ОСЦПВВНТЗ у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

Тобто законодавець чітко зазначив відшкодування у випадку не отримання доходів, однак вимоги позивача, щодо стягнення на його користь нібито втраченого заробітку є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування : За страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) .

Відповідно до ст. 22 ч. 1 вищенаведеного Закону Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в негодного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві

В свою чергу, згідно із листків непрацездатності, копії яких представником позивача надано до матеріалів судової справи в урізаному стані (тобто лише перша сторінка) потерпілій особі на час тимчасової непрацездатності, призначено допомогу, розмір якої й зазначається на другій сторінці лікарняного листка, тобто позивачу компенсується шкода пов`язану з тимчасовою втратою працездатності відповідним Фондом з тимчасової втрати працездатності, для чого позивачем і надаються оригінали цих листків і саме з цих причин позивач не надавав їх до страховика.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності, яку позивач заявляє до стягнення, йому компенсована та не підлягає стягненню в відповідача.

Суд першої інстанції, проаналізувавши всі докази у сукупності вважав, що докази надані позивачем ОСОБА_1 на переконання суду, не свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки вони не можуть бути віднесені до числа належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження зазначених позивачем обставин у відповідності до положень ст. ст. 77-80 ЦПК України.

При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні позову позивача до відповідача ПАТ СК Країна у цій справі необхідно відмовити у повному обсязі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, викладену в його позові, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України е апеляційний суд не мож переглядати позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Приміські сполучення про стягнення 79811,68 грн. (заявлені ОСОБА_1 вперше лише в його апеляційній скарзі ), які не були предметом розгляду суду першої інстанції у цій справі (уточнена позовна заява в редакції від 13.03.2019 року а.с. 48-50 ).

Так, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі посилався на те, що 14.11.2019 року представником позивача, адвокатом Яковлевою Т.В. через канцелярію суду фактично до початку розгляду справи по суті було подано клопотання про залучення співвідповідача. Уточнені позовні заяви було надіслано сторонам, що підтверджується чеками про надіслання рекомендованого листа №6906301484098 та № 6906301484080 від 13.11.2019 року. Уточнена позовна заява разом із доказами відправлення сторонам була направлена до Запорізького районного суду Запорізької області.

Проте, встановлено, що в матеріалах цієї справи дійсно міститься клопотання ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 від 14.11.2019 року (а.с. 127-129) про залучення співвідповідача ТОВ Приміські сполучення у цій справі із зазначенням в додатках: 1) уточнена позовна заява; 2) докази відправки уточненої позовної заяви сторонам (а.с. 129), однак зазначені додатки матеріали цієї справи не містять.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали цієї справи містять лише одну уточнену позовну заяву від 13.03.2019 року (а.с. 48-50), в якій позивач заявляє позовні вимоги лише до ПАТ СК Країна та просить стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 заподіяну йому матеріальну шкоду спричинену внаслідок ДТП у розмірі 3766,30 грн.; 1756,36 грн. страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; суму моральної шкоди в розмірі 80000,00 грн.

Позовних вимог до ТОВ Приміські сполучення у цій справі позивачем не заявлялось.

Останнє також підтверджується поясненнями судді першої інстанції в порядку усунення недоліків справи (а.с. 217-218), за змістом яких клопотання про залучення до участі у справі ТОВ Приміські сполучення в якості співвідповідача було залишено судом першої інстанції без розгляду протокольною ухвалою, оскільки у судовому засіданні 14.11.2019 року (звукозапис наявний у матеріалах цієї справи) було встановлено, що представник позивача - адвоката Яковлева Т.В. особисто заявила, що не надавала уточнену позовну заяву з позовними вимогами до співвідповідача ТОВ Приміські сполучення до суду першої інстанції, а лише направляла її учасникам процесу, до наступного судового засідання, а саме до 26.12.2019 року вищевказана уточнена позовна заява до суду першої інстанції не надходила. У судовому засіданні 07.02.2020 року з`явився особисто позивач ОСОБА_1 , про направлення до суду уточненої позовної заяви з позовними вимогами до співвідповідача ТОв Приміські сполучення жодних пояснень надати не зміг, підтримав позовні вимоги, що викладені в уточненій позовній заяві в редакції від 13.03.2019 року.

Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні.

При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах, суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, в частині завдання та розміру шкоди і підстав для її стягнення з ПАТ СК Країна у цій справі відсутні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача до ПАТ СК Країна у цій справі.

Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доказами, передбаченими ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного розгляду цієї справи в межах апеляційної скарги позивача є додатні стороною позивача до апеляційної скарги копії чеків про надіслання рекомендованого листа №6906301484098 (ПАТ СК Країна ) та № 6906301484080 (ТОВ Приміські сполучення ) від 13.11.2019 року (а.с. 186).

Проте, при вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи, останніми не спростовуються правильно встановлені судом першої інстанції у цій справі фактичні обставини та відсутність порушень цивільного процесуального законодавства судом першої інстанції при вирішенні питання щодо кола учасників цієї справи.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Встановлено, що хоча суд першої інстанції в рішенні, суду, що предметом апеляційного оскарження, і послався на ст. 141 ЦПК України, проте, апеляційним судом встановлено, що фактично оскаржуємим рішенням він не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору.

Однак встановлено, що позивач ОСОБА_1 в силу вимог закону був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що ОСОБА_1 у подальшому не позбавлений право окремо від цієї справи вирішувати питання про відшкодування шкоди у позасудовому чи судовому порядку із ТОВ Приміські сполучення .

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 лютого 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 31.08.2020 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.