Постанова

від 26.08.2020 по справі 904/4231/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 року м. Дніпро Справа № 904/4231/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),

судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.,

секретар Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 року (повний текст складено 27.01.2020 року)

у справі № 904/4231/19 (суддя - Юзіков С.Г., м. Дніпро)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 514 020,98 грн. та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 року у даній справі у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" про стягнення 514 020, 98 грн. та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що виходячи з умов договорів, укладених відповідачем з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у березні 2017 року відповідач мав отримати природний газ постачальника - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в обсязі 140,3 тим. куб. м., тобто в межах правовідносин з постачання природного газу, які виникли із передбачених законодавством підстав. З огляду на наявність у відповідача договірних відносин з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на постачання природного газу за договорами: № 4796/1617-ТЕ-5 від 13.10.2016 р., № 4845/1617-КП-5 від 31.10.2016 р., № 4844/1617-БО-5 від 31.10.2016 р., зокрема, у березні 2017 року, суд визнав необґрунтованими доводи позивача про відсутність у відповідача Постачальника природного газу та безпідставного відбору з газотранспортної системи 76,920 тис. куб. м. природного газу в березні 2017 року. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не постачало відповідачу природний газ у березні 2017 року. Надані позивачем докази не підтверджують відсутність у відповідача правових підстав на відбір газу в обсязі 76,920 тис. куб. м. у березні 2017 року. Оскільки позивач не довів відсутність у відповідача правових підстав на відбір природного газу у березні 2017 року, його вимоги, як про стягнення вартості газу 514 020,98 грн., так і про повернення позивачу в натурі безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 760920 тис. куб. м. є безпідставними.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при оскарженні судового рішення у даній справі та витрати у суді першої інстанції покласти на відповідача.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, також є таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права. Скаржник звертає увагу на те, що лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення такої поставки природного газу споживачу, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції. Факт наявності у НАК "Нафтогаз України" договорів із споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення з точки зору доведення факту здійснення поставки газу. У відповідності до пункту 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до абзацу 2 пункту 13 Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Висновки суду першої інстанції стосовно відбору природного газу відповідачем за нібито договорами постачання природного газу, укладеними з АТ "НАК "Нафтогаз України" не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується належними та допустимими доказами. Здійснений відповідачем відбір природного газу в обсязі 76,920 тис. куб. м. з ресурсу позивача за відсутності у відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог, зокрема, доказів, які б підтверджували факт правомірного отримання природного газу від постачальника (підписаних актів приймання-передачі). Оскільки відповідачу в березні 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 76,920 тис. куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС. Відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному розмірі 76,920 тис. куб. м.

В письмових поясненнях по апеляційній скарзі скаржник звертає увагу на те, що факт здійснення господарської операції підтверджується не укладенням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу. Суд першої інстанції не врахував, що у відповідача відсутні та, відповідно, відповідачем не надані суду за спірний період докази, які б підтверджували факт отримання у спірний період природного газу від постачальника (підписаних актів приймання-передачі природного газу), що підтверджує недоведеність та відсутність факту отримання відповідачем природного газу від АТ "НАК "Нафтогаз України".

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 року - без змін. Посилається на те, що у відповідача були правові підстави для отримання спірного об`єму природного газу в березні 2017 року і факт транспортування якого в обсязі 76,920 тис. куб. м. в березні 2017 року за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 16/17-ТКЕ від 31.02.2016 р., укладеним між позивачем і відповідачем, підтверджується актом надання послуг з транспортування природного газу від 31.03.2017 р., який був підписаний між відповідачем та позивачем в особі його відокремленого підрозділу Криворізьке ЛВУМГ філії УМГ "Харківтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз". За наявністю в спірний період укладених між відповідачем та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договорів про постачання природного газу, а також існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації відповідно до вказаних договорів, отримання відповідачем в березні 2017 року природного газу в обсязі 76,920 тис. куб. м. не може бути несанкціонованим відбором.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу просить задовольнити апеляційну скаргу. Посилається на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не постачало природний газ відповідачу у березні 2017 року. Висновки щодо споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України" не ґрунтуються на фактичних обставинах та доказах. Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Третя особа не розпоряджалась своїм майном як його власник, що підтверджується матеріалами справи. Матеріали справи не містять підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, відтак факт передачі товару не відбувся. Таким чином, будь-яких правочинів, господарських операцій чи інших фактичних даних, які б свідчили про реальне постачання/замовлення послуг транспортування НАК "Нафтогаз України" відповідачу будь-яких обсягів природного газу у спірний період матеріали справи не містять. Суд, зробивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України", вийшов за межі доказування у даній справі. Судом першої інстанції не було досліджено фактичних обставин справи, а саме - відсутності підтвердженого з боку третьої особи обсягу природного газу для відповідача у спірний період. Також, судом не було досліджено та не надано правової оцінки наслідків відсутності підтвердженого обсягу природного газу.

Відповідач в письмових запереченнях на пояснення позивача та відзив третьої особи на апеляційну скаргу посилається на наявність правових висновків Верховного Суду в аналогічних справах, викладених в постановах, які є остаточними і які набрали законної сили. Ні позивач, ні третя особа в своїх процесуальних документах не навели жодних аргументованих підстав для відступу апеляційним судом у даній справі від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 15.05.2019 р. у справі № 925/1472/17 та від 12.11.2019 р. у справі № 909/953/18. В даній справі недобросовісна поведінка позивача та третьої особи полягає в тому, що позивач спочатку здійснив транспортування природного газу в березні 2017 р. на користь відповідача, отримав за це плату, а вже після цього (коли з наданих ним до позову документів, йому на момент транспортування природного газу повинно було бути відомо, що він є власником даного природного газу і відповідач може його отримати без правових підстав), він почав стверджувати, що отриманий відповідачем природний газ є власністю саме його, а не ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та отриманий відповідачем без належних правових підстав і тому підлягає поверненню позивачу на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, або за цінами, що є вищими, ніж в договорах, раніше укладених між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та відповідачем. Відзив третьої особи також підтверджує те, що третя особа діяла недобросовісно, адже достовірно знаючи про її обов`язок поставити природний газ за встановленими в договорах з відповідачем цінами на березень 2017 р., наявність Розпорядження КМУ від 05.10.2016 р. № 742-р, яке забороняло АТ "НАК "Нафтогаз України" не поставляти природний газ без номінацій, третя особа умисно пішла на невиконання договорів про постачання природного газу відповідачу та продало даний обсяг природного газу позивачу за цінами, що були вищі, ніж ті, що обумовлені договорами з відповідачем.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 р. (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 15.04.2020 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 р. відкладено розгляд справи на період дії особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 р. залучено до участі у справі № 904/4231/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.06.2020 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.08.2020 р.

У зв`язку з відпустками суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А. розпорядженням керівника апарату суду від 17.08.2020 р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 р. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2020 р. відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у даній справі.

В судовому засіданні 19.08.2020 р. оголошено перерву до 26.08.2020 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2020 р. постановлено судове засідання, призначене на 26.08.2020 р., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Судове засідання 26.08.2020 р. проведено в режимі відеоконференції.

Під час розгляду апеляційної скарги представники позивача та третьої особи надали пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

25.08.2020 р. на адресу апеляційного господарського суду від АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" надійшла заява від 25.08.2020 р. про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2020 р. заперечив проти задоволення вказаного клопотання, а представник відповідача залишив його на розсуд суду.

Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила, що відсутні підстави для задоволення повторно поданого до апеляційного господарського суду клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" про залучення його в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 19.08.2020 р..

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

13.10.2016 р. відповідачем (Споживачем) з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальником) укладено Договір № 4796/1617-ТЕ-5 постачання природного газу, за пунктом 2.1. якого Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 825 тис. куб. метрів, зокрема, 110 тис. куб. метрів у березні 2017 року.

31.10.2016 р. відповідачем (Споживачем) з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальником) укладено Договір № 4845/1617-КП-5 постачання природного газу, за пунктом 2.1. якого Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 2,3 тис. куб. метрів, зокрема, 0,3 тис. куб. метрів у березні 2017 року.

31.10.2016 р. відповідачем (Споживачем) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальником) укладено Договір № 4844/1617-БО-5 постачання природного газу, за пунктом 2.1. якого Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 220 тис. куб. метрів, зокрема, 30 тис. куб. метрів у березні 2017 року.

У пункті 3.4. зазначених Договорів визначено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановляється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу Споживачеві в разі: несанкціонованого відбору природного газу або втручання в роботу комерційних вузлів обліку (пункт 7.3. зазначених Договорів).

Виходячи з умов Договорів, укладених відповідачем з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у березні 2017 р. відповідач мав отримати природний газ від постачальника - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в обсязі 140,3 тис. куб. м, тобто в межах правовідносин з постачання природного газу, які виникли із передбачених законодавством підстав.

Згідно із звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Криворіжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень 2017 р. ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" було відібрано 76,920 тис. куб. м. природного газу.

31.03.2016 р. ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" (замовник) з ПАТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 16/17-ТКЕ, відповідно до пункту 1.1 якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника, отриманого від ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для відбору газу з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 76,920 тис. куб. м природного газу, в підтвердження чого позивач надав звіт ПАТ "Криворіжгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за березень 2017 року, в якому в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібраний відповідачем з газотранспортної системи у березні 2017 року обсяг природного газу в розмірі 76,920 тис. куб. м.

Позивач вважає, що оскільки відповідачу у березні 2017 року не подавалося до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 76,920 тис. куб. м природного газу відповідачем здійснено з обсягів природного газу позивача, що придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель за договором купівлі-продажу природного газу та акту приймання-передачі газу та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС, що підтверджується Договором № 1701001564-ВТВ від 31.01.2017 р. про закупівлю природного газу АТ "Укртрансгаз" з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", актом приймання-передачі газу від 31.03.2017 р., довідкою Головного бухгалтера ПAT "Укртрансгаз".

Позивач стверджує, що відповідач набув природний газ позивача у березні 2017 року в розмірі 76,920 тис. куб. м без будь-якої правової підстави, що відповідно до статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України породжує обов`язок останнього повернути відповідне майно в натурі, а в разі неможливості здійснити таке повернення, відшкодувати його вартість.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності споживача в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Згідно з розділом 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

Матеріалами справи підтверджується укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорів на постачання природного газу № 4796/1617-ТЕ-5 від 13.10.2016 р., № 4845/1617-КП-5 від 31.10.2016 р., № 4844/1617-БО-5 від 31.10.2016 р. в період з 1 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р.

Умовами укладених відповідачем з Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" договорів передбачено, що відповідач мав отримати природний газ у спірний період (березень 2017 р.) загальним обсягом 140,3 тис. куб. м.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд доходить висновку, що постачальником природного газу для Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" в березні 2017 р. є Акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України".

Пунктом 3.4 вказаного договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Водночас, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 р. "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (опалювальний сезон) покладений обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 1); операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (пункт 2).

Таким чином, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціального підзаконного нормативного акту, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам.

Вказані обставини свідчать про виникнення у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" законодавчо встановленого обов`язку постачати природний газ позивачу, як споживачу по укладеному між ними договорам постачання природного газу. При цьому планові обсяги постачання природного газу були визначені сторонами в договорі, який в силу статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання.

Враховуючи наявність у спірний період укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" та Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) договорів про постачання природного газу для виробництва теплової енергії № 4796/1617-ТЕ-5 від 13.10.2016 р., № 4845/1617-КП-5 від 31.10.2016 р., № 4844/1617-БО-5 від 31.10.2016 р., а також існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації відповідно до вказаного договору, споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" в березні 2017 року природного газу обсягом 76,920 тис. куб. м. , не можна вважати несанкціонованим відбором.

Крім того, природний газ обсягом 76,920 тис. куб. м., який на думку позивача відібраний відповідачем у березні 2017 не санкціоновано, є меншим обсягу газу, який третя особа мала поставити у цей період за вищенаведеними договорами і який становить 140,3 тис. куб. м.

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативно-правових актів, якими є Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов`язком Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 р. у справі № 911/656/17, від 04.08.2018 р. у справі № 922/4187/17, від 15.05.2019 р. у справі № 925/1472/17, від 12.11.2019 р. у справі № 909/953/18).

Враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання постачальником своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача постачальником номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі № 904/5621/17 та від 05.03.2019 р. у справі № 923/351/18).

Посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу, підписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" на виконання договорів постачання природного газу з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як на обставину несанкціонованого відбору газу, є довільним тлумаченням Кодексу газотранспортної системи, оскільки положенням пункту 5 глави 1 розділу І цього Кодексу надано визначення поняття несанкціонованого відбору природного газу, яке не ґрунтується на наявності чи відсутності у споживача актів приймання-передачі природного газу.

Крім того відсутність актів приймання-передачі природного газу за наявності договорів на його поставку не може свідчити про невиконання обов`язку поставки цього газу відповідачу у березні 2017 року, оскільки видача номінацій теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, і поставка природного газу виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам є обов`язком Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", а не його правом.

Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: - набуття або збереження майна, це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння; - мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; - обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, зокрема факту безпідставного набуття відповідачем спірного газу, наявності у відповідача такого газу в натурі станом на дату розгляду справи, що є власністю позивача, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набутий природний газ обсягом 76,920 тис. куб. м. і стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 514 020,98 грн.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, до предмету доказування в даній справі входять обставини щодо підстав споживання відповідачем газу, у зв`язку з чим судом досліджувалися договірні відносини відповідача з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і встановлювалися обов`язки останнього.

Проте, господарським судом першої інстанції в порушення вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України не було залучено ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до участі у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 р. залучено до участі у справі № 904/4231/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Верховний Суд в постанові від 10.06.2020 р. у справі № 904/4018/19 звернув увагу, що апеляційний господарський суд, встановивши, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, зобов`язаний скасувати рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано. Апеляційним господарським судом приймається нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 року у справі № 904/4231/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 01.09.2020 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко