Ухвала

від 07.10.2020 по справі 904/4231/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4231/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020

у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 514 020,98 грн. та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 року у справі

№ 904/4231/19 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" про стягнення 514 020, 98 грн. та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 року у справі № 904/4231/19 - скасовано; прийнято нове рішення; в задоволенні позовних вимог відмовлено.

08.09.2020, поштовим відправленням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") подало через Центральний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 904/4231/19, в якій скаржник просить суд скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у стягненні 514 020, 98 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 514 020, 98 грн.

На підставі пункту 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), супровідним листом № 904/4231/19/44647/20 від 25.09.2020 Господарський суд Дніпропетровської області направив вказану касаційну скаргу разом з матеріалами справи № 904/4231/19 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи

№ 904/4231/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого,

Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.10.2020.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/4231/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" № 39/5-1642-20 від 04.09.2020 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини 1 статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Предметом позову у справі № 904/4231/19 є зобов`язання повернути майно - природний газ у обсязі 76,920 тис. куб. метрів та стягнення 514 020,98 грн вартістю цього майна - природного газу в обсязі 76,920 тис. куб. метрів, що становить менше п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн - станом на 2020 рік), а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник - АТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (у даній справі розглядається питання правомірності визнання факту постачання товару виключно виходячи з наявності укладеного договору); справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника (питання встановлення фактичних обставин при несанкціонованому споживанні природного газу, питання власника фактично отриманого з газотранспортної системи газу має виключне значення для учасників ринку природного газу, оскільки значним чином вплине на правовідносини у даній сфері господарювання).

Вищевказані доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 904/4231/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" № 39/5-1642-20 від 04.09.2020 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду оцінює критично та вважає, що доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" про винятковість цієї справи для скаржника, значний суспільний інтерес та значення її для формування єдиної правозастосовчої практики не є належним чином обґрунтованими, а отже, відсутні підстави для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, з огляду на таке.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, та становить значний суспільний інтерес, а також, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального такого обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Вказана касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" № 39/5-1642-20 від 04.09.2020 не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" № 39/5-1642-20 від 04.09.2020 немає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2426/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" № 39/5-1642-20 від 04.09.2020 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020, оскільки касаційна скарга подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.

Разом з тим, в додатках до касаційної скарги відсутні докази сплати судового збору, у в`язку з чим Центральним апеляційним господарським судом складено акт № 06-21/129/20 від 11.09.2020 про виявлення недоліків, а саме про відсутність в додатках до касаційної скарги доказів сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 904/4231/19.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

Н.Г. Ткаченко