Постанова

від 21.09.2020 по справі 904/4231/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2020 року м. Дніпро Справа № 904/4231/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),

судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020р. (суддя Юзіков С.Г., повне рішення складено 20.02.2020р.) у справі № 904/4231/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 514 020,98 грн. та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 498,93 грн. у справі № 904/4231/19 відмовлено.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020р. у справі № 904/4231/19, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення ухвалене з порушеннями норм процесуального права. Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 170 ГПК України, подав заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 20.01.2020р., яка за своєю суттю є заявою з процесуальних питань, передбачених ч. 1 ст. 169 ГПК України. Загальні вимоги до форми та змісту такої заяви передбачені ст. 170 ГПК України, якою не встановлено обов`язку щодо направлення копії заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таким чином, відповідачем при поданні даної заяви було повністю дотримано вимоги ст. ст. 169-170, 221 ГПК України, що не могло бути підставою для відмови в задоволенні заяви відповідача про відшкодування судових витрат у справі. Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлена лише одна підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката - це недотримання вимог, передбачених ч. 4 цієї статті Кодексу. Суд першої інстанції мотивував відступ від загального правила про відшкодування судових витрат, передбаченого ч. 4 ст. 129 ГПК України, з посиланням на норми ч.ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу. Посилаючись на положення ч. 9 ст. 129 ГПК України, місцевий господарський суд не зазначив, в чому полягає зловживання відповідачем своїми правами чи в наслідок яких неправильних дій відповідача виник спір.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у даній справі. Посилається на те, що додаткове рішення прийнято в цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Натомість, апеляційна скарга відповідача є неправомірною та безпідставною. Позивач повністю заперечує щодо заявлених відповідачем вимог, оскільки сума витрат є такою, що не відповідає дійсності, є неспівмірною із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг. Позивач звертає увагу, що копію заяви про ухвалення додаткового рішення з доданими до неї документами (доказами фактичних витрат на правничу допомогу та їх детальний розрахунок) від відповідача не отримувало, в зв`язку з чим у суду першої інстанції були правові підстави не брати до уваги відповідні докази. Відзив на позовну заяву підписаний не представником відповідача адвокатом Рисіним О.О., а директором, ознак залучення до його підготовки адвоката Рисіна О.О. не вбачається. Представником Рисіним О.О. фактично було прийнято участь лише в 2 судових засіданнях.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020р. у даній справі у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" про стягнення 514 020, 98 грн. та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

22.01.2020р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 498,93 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2020р. призначено розгляд заяви на 29.01.2020р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020р. відкладено розгляд заяви на 11.02.2020р.

Позивач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

11.02.2020р. відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 498,93 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не надав суду доказів надсилання (надання) заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, позивачу. Представник позивача у судовому засіданні заявив, що заява і додатки до неї не надходили на адресу позивача. Беручи до уваги, що відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України суд не може брати до уваги надані відповідачем докази витрат на правничу допомогу при вирішенні даної справи, оскільки ці докази не подавалися разом з відзивом на позов, який одержав позивач, а також не направлені позивачу при зверненні з даною заявою до суду після проголошення рішення у справі (суду не надано відповідних доказів), суд дійшов висновку про те, що заява відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки не доведена належними і допустимими доказами.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 року у справі № 904/4231/19 скасовано. Прийнято нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

Поряд з цим, згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що він планує понести судові витрати по розгляду даної справи в сумі 25 000,00 грн. за оплату послуг з професійної правничої допомоги.

В судовому засіданні 16.01.2020р. до судових дебатів під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник відповідача зазначив, що ним буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву згідно з вимогами ст. 124 ГПК України навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого очікувані витрати на професійну правничу допомогу становлять 25 000,00 грн. (вимогами чинного законодавства - ГПК України не встановлено форми до заяви про розподіл витрат на правничу допомогу), до судових дебатів заявив про намір подати заяву про відшкодування витрат та впродовж п`яти днів після прийняття господарським судом рішення у справі № 904/4231/19 надав докази на підтвердження понесення цих витрат, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України, то відсутні підстави для відмови в розподілі витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції з підстав недотримання відповідачем ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Верховний Суд в постанові від 23.01.2020р. у справі № 915/1734/18 звернув увагу, що ГПК України не містить вимоги щодо направлення іншим учасникам судового процесу детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги стороні у справі. Такий опис подається до суду для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. При цьому, клопотання про розподіл судових витрат було призначено судом до розгляду в судовому засіданні, відповідно, іншій стороні було забезпечено можливість реалізувати право на подання заперечень (за необхідності з попереднім ознайомленням з матеріалами справи).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції із запереченнями на заяву відповідача про ухвалення додаткової рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, де зазначив, що не отримував від відповідача вказану заяву та додані до неї документи. Заявлений розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 498,93 грн., на думку позивача є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, а тому їх вартість є необґрунтовано завищеною. Позивач також звернув увагу, що представник відповідача - Рисін О.О. приймав участь лише у двох судових засіданнях.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката та здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Таким чином, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України ).

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 20 498,93 грн. відповідачем надано оригінали та належним чином засвідчені копії таких документів: договору № 89/39/19 від 21.10.2019р. про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між Адвокатським бюро "Олександра Рисіна" (надалі - бюро) і ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" (клієнт); угоди про розмір гонорару бюро (додаток № 1 до договору № 89/39/19 від 21.10.2019р.); акту прийому-передачі послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 16.01.2020р., яким підтверджується надання Адвокатським бюро "Олександра Рисіна" ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" послуг на загальну суму 20 498,93 грн.; платіжне доручення № 3438 від 08.11.2019р. на суму 15 000,00 грн.; наказу № 62 Адвокатського бюро "Олександра Рисіна" від 28.12.2018р. "Про встановлення розміру добових витрат на відрядження", згідно з яким встановлено розмір добових витрат при відрядженні працівників АБ "Олександра Рисіна" в розмірі 410,00 грн. на добу відрядження (добові витрати); наказу № 128 від 28.12.2019р. "Про встановлення розміру добових витрат на відрядження", згідно з яким встановлено з 01.01.2020р. розмір добових витрат при відрядженні працівників АБ "Олександра Рисіна" в розмірі 470 грн. на добу відрядження (добові витрати); наказу № 113 Адвокатського бюро "Олександра Рисіна" від 30.09.2019р. "Про встановлення норм витрат на паливо", згідно з яким встановлено наступні норми витрат на паливо для автомобіля державний реєстраційний номер НОМЕР_1 : 9,9 л/100 км по місту, 7,6 л/100 км за містом; наказів Адвокатського бюро "Олександра Рисіна" № 119 від 05.112019р., № 124 від 09.12.2019р., № 129 від 15.01.2020р. "Про відрядження"; фіскальних чеків на загальну суму 2 973,26 грн., які свідчать про оплату пального.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 16.01.2020р. загальна фактична кількість годин надання правової допомоги складає 10 годин, із яких: по підготовці відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи - 6 годин (8 035,20 грн.), по підготовці заяв та клопотань з процедурних питань у справі - 1 година (558,00 грн.), по представництву інтересів ТОВ "ДУРБ" в Господарському суді Дніпропетровської області - 3 години (8 370,00 грн.). Витрати, що понесені Бюро в зв`язку з наданням правової допомоги становлять: відшкодування вартості відрядження адвоката Бюро в м. Дніпро для участі в судових засіданнях - 3 відрядження (1 290,00 грн.); відшкодування транспортних витрат, які понесені Бюро у зв`язку з відрядженням адвоката Бюро до м. Дніпро для участі у судових засіданнях у справі (2 245,73 грн. - витрати на бензин).

Верховний Суд в постанові від 13.02.2020р. у справі № 911/2686/18 зазначив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Вивчивши надані відповідачем в обґрунтування адвокатських витрат документи апеляційний господарський суд встановив, що позивач правомірно послався на те, що відзив на позовну заяву підписаний директором відповідача, а не адвокатом. Разом із тим, в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 16.01.2020р., згідно з яким Адвокатське бюро надало відповідачу, у тому числі послуги із підготовки відзиву на позов. Відповідач посилається на те, що ним витрачено на підготовку відзиву 6 годин і вартість таких наданих послуг складає 8 035,20 грн. Проте, апеляційний господарський суд звертає увагу на незначний обсяг зазначеного відзиву та відсутність необхідності витрачання для підготовки такого відзиву 6 годин часу. Обґрунтованим суд апеляційної інстанції вважає витрачання 2 годин часу для підготовки наданого відзиву та вартості цієї послуги на суму 2 678,40 грн.

Також, апеляційний господарський суд враховує, що судові засідання, в яких приймав участь представник відповідача - адвокат Рисін О.О. в суді першої інстанції згідно з протоколами судових засідань тривали в сукупності близько 50 хвилин (06.11.2019р. судове засідання відбувалось в проміжок часу з 11:39 год. до 11:44 год. (5 хв.); 10.12.2019р. - з 10:04 год. по 10:09 год. (5 хв.); 16.01.2020р. - з 14:42 год. по 15:22 год. (40 хв.)). При цьому розрахунок витрат на професійну правничу допомогу - представлення інтересів клієнта в судових засіданнях здійснювався адвокатом виходячи саме із затраченого часу тривалістю - 3 години, що не відповідає критерію реальності таких витрат. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою участь в судовому засіданні адвоката тривалістю в 1 годину, вартість якої становить 2 790,00 грн.

Інші витрати відповідача є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню.

Апеляційний господарський суд врахувавши клопотання позивача про зменшення розміру витрат, в якому позивач вказав, що заявлена сума витрат у розмірі 20 498,93 грн. є завищеною, неспівмірною із складністю справи, витраченим часом, та керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України і виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача 9 562,13 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, необхідно скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду, прийняте з порушенням норм процесуального права. Апеляційним господарським судом ухвалюється нове рішення про часткове задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача на користь відповідача 9 562,13 грн. витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" - задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020р. у справі № 904/4231/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" 9 562,13 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/4231/19".

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд