Постанова

від 01.09.2020 по справі 280/3611/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 вересня 2020 року

справа № 280/3611/19

адміністративне провадження № К/9901/12373/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у складі суддів Чумака С. Ю., Чабаненко С. В., Юрко І. В.,

у справі №280/3611/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрохата"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

25 липня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електрохата (далі - Товариство, позивач у справі) до Головного управління ДФС України в Запорізькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Державної податкової служби України (далі - другий відповідач у справі), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1155640/39336270 від 6 травня 2019 року, №1152896/39336270 від 2 травня 2019 року, №1155610/39336270 від 6 травня 2019 року, №1026127/39336270 від 14 грудня 2018 року, №1152894/39336270 від 2 травня 2019 року, №1152895/39336270 від 2 травня 2019 року, зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Електрохата №27 від 8 листопада 2018 року, №37 від 8 листопада 2018 року, №39 від 2 листопада 2018 року, №70 від 12 червня 2018 року, №84 від 18 жовтня 2018 року, №85 від 18 жовтня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року адміністративний позов задоволений частково.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 14407,5 грн та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року на десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

На адресу суду від апелянта надійшло клопотання щодо усунення недоліків апеляційної скарги, в якому останній вказав про сплату ним судового збору у розмірі 20170,5 грн відповідно до платіжного доручення №247 від 27 грудня 2019 року, яке було додано до апеляційної скарги, у зв`язку з чим просить вважати усунутими недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року апеляційну скаргу повернути скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 березня 2020 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду. Відповідач наголошує, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений в належному розмірі з огляду на обраний спосіб судового захисту та похідний характер позовних вимог.

Суд задовольняє клопотання першого відповідача про процесуальне правонаступництво відповідно до статті 52 КАС України та здійснює заміну Головного управління ДФС у Запорізькій області на Головне управління ДПС у Запорізькій області.

10 липня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Головне управління ДПС у Запорізькій області, справу №280/3611/19 витребував з суду першої інстанції.

20 липня 2020 року справа №280/3611/19 надійшла до Верховного Суду.

Позивач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу відповідача.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

За положеннями пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як вбачається з ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року про залишення апеляційної скарги відповідача без руху, недоліком вказаної скарги є те, що відповідач не доплатив судовий збір у розмірі 14407,5 грн, заявив при цьому шість вимог немайнового характеру до першого відповідача і шість вимог немайнового характеру до другого відповідача (в ухвалі помилково зазначено чотири вимоги, проте сума судового збору визначена з розрахунку шість вимог).

Верховний Суд вважає зазначені висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Враховуючи предмет позову (скасування шести рішень комісії про відмову в реєстрації податкової накладної та, як наслідок, зобов`язання здійснити реєстрацію цих податкових накладних), Суд дійшов висновку, що позивач заявив шість позовних вимог немайнового характеру, а заявник апеляційної скарги мав сплатити судовий збір в розмірі 17289 грн із розрахунку (1921 х 6 х1,5 %).

Відповідач до апеляційної скарги додає документ про сплату судового збору в розмірі 20170,5 грн, отже скаржник виконав вимоги Закону України Про судовий збір та КАС України щодо сплати судового збору в належному розмірі.

Суд апеляційної інстанції, неправильно визначивши кількість позовних вимог, дійшов передчасного висновку про наявність недоліків апеляційної скарги та підстав для її повернення у зв`язку з невиконанням у повному обсязі вимог ухвали про залишення скарги без руху.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції, ухваливши рішення від 16 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги відповідача порушив норми процесуального права, у зв`язку з цим це рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Касаційна скарга першого відповідача підлягає задоволенню, а ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року скасувати, а справу №280/3611/19 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

І. А. Гончарова

І. Я. Олендер