Рішення

від 23.08.2007 по справі 4/236

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/236

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "23" серпня 2007 р.Справа №  4/236

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 236

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю " Фіора", м. Чернігів  

до відповідача: приватного підприємства "Кривбас-Цемент-Груп", м. Кіровоград     

про стягнення  31552 грн.

Представники сторін:

від позивача - Філоненко Т.М. , довіреність № 1  від 05.07.07;

від відповідача: участі  не  брали.  Про час  та місце  розгляду  справи  відповідач  належним  чином  повідомлений  у  відповідності  до  вимог  Інструкції  з  діловодства  в  господарських  судах  України (вих.№ 20638  від  30.07.2007 року)   Поштове  відправлення №1928713  яке направлялось  за  вказаною  відповідачем при укладенні  договору з  позивачем та  зазначеною в  довідці  Головного управління статистики в Кіровоградській  області  адресою м.Кіровоград  вул. Героїв Сталінграда 20-А вручене  відповідачу   07.08.2007 року.

Господарський суд  вважає, що  відповідач  не виявив   бажання  скористатись своїм  процесуальним правом на участь в  судовому  засіданні.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про  стягнення  з приватного підприємства "Кривбас-Цемент-Груп", м. Кіровоград    заборгованості  в розмірі 31552 грн., з яких  19720 грн. сума попередньої оплати  та  11832 грн. сума  штрафних санкцій за невиконання зобов'язання   на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Фіора", м. Чернігів

Відповідач   подав  відзив на позов,  наявність та  розмір  заборгованості визнав частково на суму основного  боргу  19720 грн. Нарахування  штрафу не визнає, оскільки  вважає, що невиконання  ним  свого  зобов'язання  обумовлене  тим, що  позивач   провів  попередню оплату  в  розмірі меншому  ніж  50% від  суми договору,  тобто  позивач  сам не виконав умови  договору.

В судовому засіданні представник  позивача надала  додаткове обґрунтування  вимог  та    керуючись ст. 22 ГПК України   зменшила   заявлену до стягнення суму  штрафу  до  5000 грн., тобто  від стягнення   6832 грн.  штрафу  позивач  відмовився.

Заслухавши  пояснення  представника  позивача,  дослідивши  матеріали  справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд -,

                                             ВСТАНОВИВ:

Між сторонами спору  05.06.2007 року   укладено  договір поставки товару ( в подальшому  договір), відповідно  до умов якого   відповідач  зобов'язався    проводити  поставку  продукції ( цементу ПЦ  11/Б-Ш-400  тарованого  по  50 кг.). Згідно до п.п.6.1, 6.2  договору оплата  за отриманий товар повинна проводитись  у  вигляді 50% в  якості попередньої  оплати   згідно  рахунка- фактури та 50% по факту  поставки товару  на ст. покупця  протягом 2-х банківських днів.

На виконання умов  договору  відповідач надав  позивачу   рахунок- фактуру  №КЦ-000013  від  11.06.2007 року  для  проведення  оплати   68 тонн цементу  на суму  39439 грн. 73 коп. включаючи  ПДВ.  Виконуючи умови  п.п. 6.1, 6.2  договору   позивач  перерахував на розрахунковий рахунок   відповідача   19720 грн., що складає  50% вартості  цементу  в  якості  попередньої  оплати.

Порушуючи умови договору  відповідач не    поставив   позивачу   68 тонн  цементу та  фактично   позбавив  себе права  на  отримання   50% вартості цементу   по  факту  поставки протягом 2-х банківських  днів.

Дослідивши матеріали  справи  та  проаналізувавши  правовідносини, що  виникли між  учасниками  спору, господарський  суд  приходить  до  переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до  повного    задоволення.

Господарський суд вважає  обґрунтованими  вимоги  про стягнення  суми основного боргу в розмірі 19720 грн.

Такий   висновок  господарський  суд зробив  на підставі  наступного.

Господарський суд вважає, що  викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач  отримав  передбачену умовами договору  суму  попередньої оплати, але  товар  в обумовлений  договором  строк не поставив.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в договорі та  рахунку- фактурі (а.с. 10- 11).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового  зобов'язання.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  поставку  попередньо  оплаченого товару.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  поставці  оплаченого  товару.

Позивач правомірно просить стягнути наявний  борг  в  розмірі 19720 грн. як  суму  попередньої оплати  з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Як визначено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті  6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч.  1,2 ст. 265 Господарського кодексу України, який також поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами даного спору, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у  зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має  виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти  господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як встановлено ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України,  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено,  що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в   розмірі,   передбаченому   договором.   При   цьому,   розмір   санкцій   може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойкою (штрафом, ненею), згідно ст. 549 Цивільного кодексу  України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування  штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання  припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням  зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення  зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник  вважається таким, що прострочив, якщо він приступив до, виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст. 622 Цивільного кодексу України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, щодо інше не  встановлено договором або законом.

Також статтею 624 Цивільного кодексу України визначено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування  господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З наведеного вбачається, що правовідносини, які виникли між  сторонами, повністю врегульовані Цивільним та Господарським кодексами України, також враховуючи і умови договору № 93/ 06-07 від 05 червня 2007 р., укладеного сторонами в письмовій формі за принципом свободи волевиявлення  сторін  щодо умов  договору.

Проаналізувавши  наявність підстав  для стягнення з відповідача    штрафу, господарський  суд  враховує, що п. 9.2  договору  передбачена  відповідальність   винної сторони у вигляді штрафу в розмірі   10 % від суми  договору, тобто   сума  штрафу  позивачем  розрахована  вірно -11832 грн.,   однак ,   враховуючи   позицію   позивача . яким  зменшено  суму  штрафу до 5000 грн, господарський  суд вважає  за  можливе  задовольнити позовні вимоги в  межах позовних вимог, тобто стягнути з  відповідача 5000 грн. штрафу.

Натомість,   проаналізувавши   умови  п.6.2  договору, господарський  суд  визнає  за  необґрунтоване   посилання у  відзиві  відповідача на  відсутність підстав  для стягнення  штрафу, оскільки  позивачем не виконано умови  договору та  проведено  попередню  оплату  в  розмірі, меншому  ніж  передбачено  умовами  договору. Як вбачається   з  п. п. 6.1, 6.2 договору   оплата   за  товар  здійснюється  покупцем у вигляді  50% попередньої оплати у  формі  безготівкового   розрахунку  платіжним  дорученням на розрахунковий  рахунок  постачальника згідно- рахунка- фактури.  Відповідач надав   позивачу  рахунок- фактуру  № КЦ-000013 від 11.06.2007 року на суму   39439 грн. 73 коп., та саме   у  відповідності  до умов  договору   позивач  14.06.2007 року оплатив  цей рахунок  в  розмірі  більше  50%, тобто  перерахувавши кошти  відповідачу  в  сумі  19720 грн. (а.с.12).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю, оскільки через неналежне виконання ним своїх зобов'язань позивач  змушений  був для захисту своїх прав звертатись до суду та  поніс  додаткові витрати.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК  України, господарський суд, -

                                                     В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Кривбас-Цемент-Груп", м. Кіровоград  вул. Героїв Сталінграду 20 А р/р 2600704681057 в АКБ "Правекс - Банк"в м. Київ, МФО 321983, ІПН 344485911239 заборгованість  в розмірі 19720 грн., 5000 грн. штрафу на загальну суму  24720 грн.,  суму сплаченого державного мита в розмірі 316 грн. та 118 грн. на оплату  інформаційно- технічного забезпечення судового процесу   на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Фіора", м. Чернігів вул. Орловська 4 р/р 26003114883700 в АКІБ "Укрсиббанк" в м. Харків, МФО 351005, ІПН 34924680 .

Наказ  видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                      Ю.І. Хилько