Рішення

від 04.08.2020 по справі 917/1982/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2020 Справа № 917/1982/19

м.Полтава

за позовною заявою 1. Селянського (фермерського) господарства Дарунок , код ЄДРПОУ 24826963, с. Носівка, Полтавський р-н., Полтавська обл., 38715;

до 1. Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039;

2. Чорноглазівської сільської ради, код ЄДРПОУ 21046526, вул. Миру, 1, с. Чорноглазівка, Полтавський р-н, Полтавська область, 38710;

треті особи 1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;

3. ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ;

4. ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 ;

5. ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 ;

6. ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 ;

7. ОСОБА_7 , АДРЕСА_2 ;

8. ОСОБА_8 , АДРЕСА_5 ;

9. ОСОБА_9 , АДРЕСА_6 ;

10. ОСОБА_10 , АДРЕСА_2 ;

11. ОСОБА_11 , АДРЕСА_7 .

про визнання права безстрокового користування на земельну ділянку

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Мусійченко Т.С.

Представники сторін згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи: 04.11.2019 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства Дарунок до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, Чорноглазівської сільської ради про визнання права безстрокового користування на земельну ділянку, в якій позивач просив суд визнати за Селянським (фермерським) господарством Дарунок право безстрокового користування на земельну ділянку, розташовану на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області за межами населеного пункту, яка була передана виконавчим комітетом Чорноглазівської сільської ради депутатів трудящих ОСОБА_12 , з метою створення селянського (фермерського) господарства, на підставі Державного акта Б №049297-54 від 15.01.1993 року щодо безстрокового і безоплатного землекористування 32,6 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, з метою ведення селянського (фермерського) господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно з Державним актом Б №049297-54 від 15.01.1993 року ОСОБА_12 було передано в безстрокове і безоплатне землекористування 32,6 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, а в 1997 р. створено Селянське (фермерське) господарство Дарунок , яке з моменту державної реєстрації стало землекористувачем вказаної земельної ділянки і до теперішнього часу продовжує використовувати її для виконання статутних завдань. Чорноглазівською сільською радою позивачу було відмовлено у визнанні права користування земельною ділянкою та роз`яснено право звернутись до суду для вирішення цього питання.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2019.

26.11.2019 за вхід. №13079 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, місцезнаходження: п/і 36039, м.Полтава, вул. Уютна, 23, у будь-який спосіб розпоряджатися земельною ділянкою, розташованою на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області за межами населеного пункту, яка була передана виконавчим комітетом Чорноглазівської сільської ради депутатів трудящих ОСОБА_12 , з метою створення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта Б №049297-54 від 15.01.1993 року щодо безстрокового і безоплатного землекористування 32,6 гектарів землі, а також окремими земельними ділянками в межах вказаної земельної ділянки, що виникли шляхом поділу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.11.2019 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

06.12.2019 за вхід. № 13547 від представника позивача - адвоката Полтавцевої А.С. - надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просила забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, місцезнаходження: п/і 36039, м.Полтава, вул.Уютна,23, у будь-який спосіб розпоряджатися земельною ділянкою, розташованою на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області за межами населеного пункту, яка була передана виконавчим комітетом Чорноглазівської сільської ради депутатів трудящих ОСОБА_12 , з метою створення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта Б №049297-54 від 15.01.1993 року щодо безстрокового і безоплатного землекористування 32,6 гектарів землі, а також окремими земельними ділянками в межах вказаної земельної ділянки, що виникли шляхом поділу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2019 заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, місцезнаходження: п/і 36039, м.Полтава, вул.Уютна,23, у будь-який спосіб розпоряджатися земельною ділянкою, розташованою на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області за межами населеного пункту, яка була передана виконавчим комітетом Чорноглазівської сільської ради депутатів трудящих ОСОБА_12 , з метою створення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта Б №049297-54 від 15.01.1993 року щодо безстрокового і безоплатного землекористування 32,6 гектарів землі, а також окремими земельними ділянками в межах вказаної земельної ділянки, що виникли шляхом поділу, в межах наступних координат поворотних точок:

Координати:

№ Х У

1. 5493808,860 5217859,740

2. 5493655,630 5217547,920

3. 5493586,280 5217496,020

4. 5477720,830 5185436,380

5. 5493371,120 5217674,960

6. 5492708,490 5218230,470

7. 5492819,440 5218393,520

8. 5493152,310 5218156,170

10.12.2019 від Відповідача 2 Чорноглазівської сільської ради надійшло клопотання про можливість розгляду справи без участі представника. Відзиву на позов не подано.

11.12.2019 за вхід. № 13761 від Відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області надійшов відзив на позов, в якому Відповідач 1 зазначив, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

12.12.2019 за вхід. №13786 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати за Селянським (фермерським) господарством Дарунок право безстрокового користування на земельну ділянку площею 24,8666 га, розташовану на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту, яка була передана виконавчим комітетом Чорноглазівської сільської ради депутатів трудящих ОСОБА_12 для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі Державного акта Б №049297-54 від 15.01.1993 року в межах наступних координат поворотних точок:

№1 Х У

1. 5493808,860 5217859,740

2. 5493655,630 5217547,920

3. 5493586,280 5217496,020

4. 5477720,830 5185436,380

5. 5493371,120 5217674,960

8. 5493152,310 5218156,170

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.12.2019 заяву про зменшення позовних вимог прийнято до провадження, відкладено підготовче судове засідання на 15.01.2020.

13.01.2020 за вхід. №302 від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення його як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

13.01.2020 за вхід. № 76/20 надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , в якій заявник просив суд визнати за ним права на очікування отримання у власність земельної ділянки в порядку норм безоплатної приватизації, відповідно до Наказу №9475-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , виданого 01.11.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, розташованої за межами населених пунктів Чорноглазівської сільської ради Полтавського району.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.01.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

15.01.2020 за вхід. №470 від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_8 (адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_13 (адреса: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_10 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_11 (адреса: АДРЕСА_7 ).

15.01.2020 за вхід. № 471 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

15.01.2020 за вхід. № 472 від відповідача 1 надійшла заява, в якій відповідач зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою у ОСОБА_12 припинилося із його смертю - 07.05.2014, а позов у справі подано - 12.11.2019, Таким чином, позовна заява подана позивачем зі спливом строку позовної давності.

15.01.2020 за вхід. № 475 від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких викладено аргументи проти доводів відзиву ГУ Держгеокадастру в Полтавській області.

15.01.2020 за вхід. № 476 від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

15.01.2020 за вхід. № 502, 503 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про дотримання законності та норм Господарського процесуального кодексу; заява про залучення ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

15.01.2020 за вхід. № 517 від ОСОБА_6 надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

16.01.2020 за вхід. № 515 від ОСОБА_8 надійшла заява про залучення її до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки рішення господарського суду може вплинути на її права та обов`язки.

16.01.2020 за вхід. № 516 від ОСОБА_2 надійшла заява про залучення його до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки рішення господарського суду може вплинути на його права та обов`язки.

16.01.2020 за вхід. №529 від представника позивача надійшли заперечення щодо заяви відповідача 1. Позивач зазначив, що з моменту державної реєстрації юридичної особи СФГ Дарунок права і обов`язки землекористувача перейшли до останнього. Отже, ОСОБА_12 не був землекористувачем. Суд, розглянувши заяву відповідача та враховуючи заперечення позивача, залишив заяву відповідача 1 від 15.01.2020 за вхід. № 472 про застосування строку позовної давності без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_8 (адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_13 (адреса: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_10 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_11 (адреса: АДРЕСА_7 ).

17.01.2020 за вхід. № 618 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про забезпечення трансляції судових засідань технічними засобами у справі № 917/1982/19, на YouTube канал Судова влада України та на портал Судова влада України .

20.01.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 670) про відвід судді Кльопова І.Г.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 провадження у справі № 917/1982/19 зупинено до вирішення питання про відвід. Матеріали справи № 917/1982/19 передано уповноваженій особі на здійснення визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020, заяву про відвід судді по справі № 917/1982/19 передано на розгляд судді господарського суду Полтавської області Погрібній С.В.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.01.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кльопова І.Г. від розгляду справи № 917/1982/19 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.01.2020 р. поновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 30.01.2020 р. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 17.01.2020 про забезпечення трансляції судових засідань технічними засобами на YouTube канал Судова влада України у справі № 917/1982/19 відмовлено.

30.01.2020 надійшли письмові пояснення від представника позивача.

30.01.2020 за вхід. №1166 від третьої особи - ОСОБА_9 надійшли пояснення по справі. Третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову.

30.01.2020 за вхід. №1167 від третьої особи - ОСОБА_10 надійшли пояснення по справі. Третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову.

12.02.2020 за вхід. №1755 від позивача надійшли заперечення щодо письмових пояснень третіх осіб.

13.02.2020 за вхід. №1794 від відповідача 2 - Чорноглазівської сільської ради Полтавської області надійшли пояснення щодо позовної заяви, відповідач 2 проти задоволення позову не заперечує.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 10.03.2020.

В судовому засіданні 10.03.2020 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві, та надала пояснення. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.03.2020 відкладено розгляд справи на 18.03.2020 у зв`язку з необхідністю більш повного дослідження обставин справи.

16.03.2020 за вхід. № 3029 від відповідача 2 - Чорноглазівської сільської ради надійшла заява, в якій відповідач просить суд розглядати справу без участі представника, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

17.03.2020 від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2020 судове засідання, призначене 18.03.2020 р., відкладено на 08.04.2020

30.03.2020 р. від третьої особи - ОСОБА_10 - через систему Електронний суд надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, в якій третя особа посилалась на те, що надані позивачем докази не обґрунтовують продовження вжитих заходів забезпечення позову, а державний акт, наданий як доказ наявності у СФГ Дарунок права користування земельною ділянкою, не слугує подальшою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.04.2020 заяву ОСОБА_10 про скасування заходів забезпечення позову повернуто без розгляду через відсутність накладеного на документ електронного цифрового підпису.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.04.2020 розгляд справи відкладено на 28.04.2020.

13.04.2020 за вхід. № 4192 від третьої особи - ОСОБА_10 - надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, в якій третя особа посилалась на те, що надані позивачем докази не обґрунтовують продовження вжитих заходів забезпечення позову, а державний акт, наданий як доказ наявності у СФГ Дарунок права користування земельною ділянкою, не слугує подальшою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2020 заяву ОСОБА_10 про скасування заходів забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні 28.04.2020 з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.04.2020 судовий розгляд відкладено на 20.05.2020.

15.05.2020 за вхід. № 5288 від відповідача Чорноглазівської сільської ради надійшла заява, в якій відповідач просить суд розглядати справу без участі представника, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2020 р. відкладено розгляд справи на 02.06.2020

01.06.2020 за вхід. № 5808 від відповідача Чорноглазівської сільської ради надійшла заява, в якій відповідач просить суд розглядати справу без участі представника, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 02.06.2020 представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області -Будкін С.В. надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову. Представник третьої особи ОСОБА_9 - адвокат Кумечко М.С. надала пояснення, просила відмовити в задоволенні позову. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 14.07.2020.

В судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 02.06.2020 з розгляду заяви ОСОБА_10 про скасування заходів забезпечення позову представник позивача заявила клопотання про відкладення розгляду заяви у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 18.06.2020.

09.06.2020 за вхід. № 6069 від Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.06.2020 заяву Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області призначено до судового розгляду на 18.06.2020.

В судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 18.06.2020 з розгляду заяви ОСОБА_10 про скасування заходів забезпечення позову представник третьої особи - адвокат Кумечко М.С. заяву підтримала, просила задовольнити. Представник позивача просила відмовити в задоволенні заяви як необґрунтованої. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 22.06.2020.

В судове засідання 18.06.2020 з розгляду заяви Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про скасування заходів забезпечення позову сторони не з`явились, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.06.2020 розгляд заяви відкладено на 22.06.2020.

В судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 22.06.2020 з розгляду заяви ОСОБА_10 про скасування заходів забезпечення позову представник третьої особи - адвокат Кумечко М.С. заяву підтримала, просила задовольнити. Представник позивача просила відмовити в задоволенні заяви як необґрунтованої. Представник відповідача Будкін С.В. заяву підтримав. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 24.06.2020.

В судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 22.06.2020 з розгляду заяви Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про скасування заходів забезпечення позову представник відповідача ОСОБА_14 заяву підтримав. Представник позивача - адвокат Полтавцева А.С. просила відмовити в задоволенні заяви як необґрунтованої. Представник третьої особи - адвокат Кумечко М.С. заяву підтримала, просила задовольнити. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 24.06.2020.

24.06.2020 за вхід. № 6572 від третьої особи ОСОБА_10 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 24.06.2020 з розгляду заяви ОСОБА_10 про скасування заходів забезпечення позову учасники справи надали пояснення. Судом оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, в задоволенні заяви відмовлено.

В судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 24.06.2020 з розгляду заяви Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про скасування заходів забезпечення позову учасники справи надали пояснення. Судом оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, в задоволенні заяви відмовлено.

В судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 14.07.2020 учасники справи надали пояснення та виступ в судових дебатах. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 04.08.2020.

В судовому засіданні 04.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, позовну заяву задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив наступні обставини:

Рішенням десятої сесії двадцять першого скликання Полтавської районної ради народних депутатів від 12.05.1992 р. Про надання земельних ділянок для ведення селянських /фермерських/господарств та інших потреб надано громадянам земельні ділянки для ведення селянських /фермерських/господарств згідно додатку.

Відповідно до архівного витягу від 01.11.2019 р. № 01-47/271 з протоколу десятої сесії двадцять першого скликання Полтавської районної ради народних депутатів від 12.05.1992 р. ОСОБА_12 надано земельну ділянку загальною площею 5,6 га, з них 5,0 га ріллі, 0,6 га - пасовища.

Відповідно до архівного витягу від 01.11.2019 р. № 01-47/271 з протоколу дев`ятої сесії двадцять першого скликання Чорноглазівської сільської Ради народних депутатів від 24.09.1992 р. ОСОБА_12 затверджено землі для ведення селянського (фермерського) господарства площею 27 га.

Відповідно до Державного акту Б №049297-54 від 15.01.1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 351, ОСОБА_12 було передано в безстрокове безоплатне землекористування 32,6 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації Про реєстрацію селянського (фермерського) господарства Дарунок № 204 від 19.04.1997 р. було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Селянського (фермерського) господарства Дарунок , засновником якої виступив ОСОБА_12 .

Згідно з довідкою Полтавського обласного управління статистики № 25/673 від 26.01.1999 р. юридичну особу Селянське (фермерське) господарство Дарунок включено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 24826963, керівник - Орлеан Михайло Арнольдович, дата реєстрації: 19.04.97 рішення № 204.

Відповідно до п. 5.1 Статуту С(Ф)Г Дарунок в редакції від 01.08.2003 р. до земель Господарства належать земельні ділянки, отримані засновником Господарства у власність, постійне користування та надані Господарству в оренду.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Статуту С(Ф)Г Дарунок в редакції станом на час розгляду справи, права володіння, користування, розпоряджання земельними ділянками, які знаходяться у власності фермерського господарства, здійснює Господарство. Землі Господарства складаються із земельної ділянки, що належить на праві власності або на праві користування господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать Засновникові Господарства та членам Господарства; земельних ділянок інших фізичних чи юридичних осіб, які використовуються Господарством на законних підставах; земельних ділянок, які на законних підставах перебувають у користуванні Господарства та були надані у користування як обов`язкова передумова для набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи, тобто з метою створення СФГ та набуття господарством статусу юридичної особи.

Відповідно до розпорядження голови Полтавської РДА № 160 від 23.03.2004 р. Про розгляд і затвердження технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_12 на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області ОСОБА_12 було затверджено технічну документацію зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 7,73 га, для ведення фермерського господарства із земель, переданих у постійне користування гр. ОСОБА_12 для ведення селянського (фермерського) господарства. Згідно з п. 2 розпорядження передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_12 земельну ділянку площею 7,73 га, для ведення фермерського господарства, із земель, переданих у постійне користування гр. ОСОБА_12 для ведення селянського (фермерського) господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_12 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.10.2019 р. земельна ділянка загальною площею 7,7334 га, кадастровий номер 5324086900:00:003:0001, яка належала ОСОБА_12 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 043675, виданого Полтавською районною державною адміністрацією 28.12.2004 р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010454600138, успадкована ОСОБА_15 .

Відповідно до даних податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 р. у користуванні СФГ Дарунок перебувають землі сільськогосподарського призначення площею 32,0000 га. Згідно з додатком 1 до податкової декларації Відомості про наявність земельних ділянок правовою підставою для користування СФГ Дарунок земельною ділянкою є Державний акт на право користування землею Б № 049297-54 від 15.01.1993 р.

Згідно з довідкою про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 30.10.2019 р., станом на 30.10.2019 р. СФГ Дарунок не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (в тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з листом Головного управління статистики від 29.01.2020 р. № 13-73/10-20 протягом 2014-2019 рр. СФГ Дарунок щорічно до органів державної статистики Полтавської області подавалися статистичні звіти за формами державних статистичних спостережень № 4-сг (річна) Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай, 29-сг (річна) Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду .

31.10.2019 р. № 12/31 СФГ Дарунок звернулось до Чорноглазівської сільської ради із заявою про визнання права користування землею.

Листом від 04.11.2019 р. № 02-25/177 Чорноглазівська сільська рада повідомила про неможливість визнання права користування землею, роз`яснивши право на звернення до суду.

Наказами Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №№ 9451-СГ, 9467-СГ, 9487-СГ, 9479-СГ, 9445-СГ, 9483-СГ, 9475-СГ, 9482-СГ, 9449-СГ, 9457-СГ, 9472-СГ третім особам, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Згідно з висновками про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зокрема, від 21.11.2019 № 8321/82-19, а.с. 199 Т.1) наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 9475-СГ отримав подальшу реалізацію.

Проаналізувавши обставини справи та надаючи їм правову оцінку, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001 р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Частиною першою статті 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції, чинній на час створення позивача) визначено, що селянське (фермерське) господарство (далі - СФГ) є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Статтею 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство було передбачено, що після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Частиною четвертою ст. 1 Закону України Про фермерське господарство також встановлено, що фермерське господарство (далі - ФГ) є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи.

Отже, Закон України Про селянське (фермерське) господарство та Закон України Про фермерське господарство передбачають можливість створення СФГ (ФГ) як юридичної особи, тобто особи з окремою правосуб`єктністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача) членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

При цьому державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею видавався на ім`я фермера - фізичної особи, зазвичай, голови селянського (фермерського) господарства.

Виходячи з викладеного, а також зі змісту ст. ст. 7, 23, 51 ЗК України (в редакції, чинній на час створення СФГ Дарунок ) вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_12 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства (правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18).

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей (ст. 47 ЗК України 1990 року).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ст. 47 ЗК України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача) у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача), володіння, користування та розпорядження майном здійснювалося членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

Статтею 9 Закону про СФГ були встановлені особливості реєстрації СФГ. Відповідно до частини першої цієї статті після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, СФГ підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Частиною другою цієї статті передбачено, що після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, законом було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової передумови для набуття СФГ правосуб`єктності. Також, одержання земельної ділянки для ведення СФГ вимагало у подальшому здійснити реєстрацію СФГ. Тобто закон не передбачав права використовувати земельну ділянку, надану у користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ (правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18).

Разом з тим, Державний акт на право постійного користування землею видається на ім`я голови СФГ відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону про СФГ. На час видачі акта СФГ як юридична особа ще не існує.

Особливості створення СФГ (ФГ) полягають у тому, що:

- обов`язковою передумовою створення СФГ (ФГ) є набуття засновником (майбутнім головою відповідно до Закону про СФГ) права на земельну ділянку, надану для ведення СФГ (ФГ);

- коло учасників селянського СФГ (ФГ) є обмеженим та має родинно-трудову ознаку, відповідно до якої фермерське господарство може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї відповідно до закону, а особи, у тому числі родичі, які працюють за трудовим договором (контрактом, угодою), не є членами СФГ (ФГ) (частина друга статті 2 Закону про СФГ, частина перша статті 3 Закону про ФГ).

Отже, відповідно до законодавства, яке діяло на час створення позивача, необхідною умовою набуття останнім статусу юридичної особи було отримання у користування земельної ділянки, у зв`язку з чим гр. ОСОБА_12 з метою набуття та реалізацією фермерським господарством своїх прав, в тому числі, прав на користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства, здійснив дії щодо отримання у користування фермерським господарством земельної ділянки та оформлення прав на неї.

У зв`язку з нормами Закону про СФГ знаходились норми статті 27 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час створення позивача), якими встановлено підстави припинення користування земельною ділянкою. Пунктом 3 частини першої статті 27 ЗК України встановлено спеціальну підставу - припинення СФГ.

Таким чином, одержання правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельної ділянки для ведення СФГ є необхідною передумовою набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи, а припинення СФГ було підставою для припинення права користування земельною ділянкою. При цьому використання такої земельної ділянки без створення СФГ законом передбачено не було.

Водночас, частиною першою статті 10 Закону про СФГ передбачено, що плата за землю у вигляді земельного податку або орендної плати справляється саме з СФГ.

Статтею 11 цього закону на СФГ покладено, зокрема, обов`язки забезпечення використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання; ефективного використання землі відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищення її родючості; здійснення комплексу заходів щодо охорони земель; своєчасного внесення земельного податку або орендної плати за землю.

Частиною другою статті 18 Закону про СФГ господарства передбачено наслідки невиконання СФГ своїх обов`язків як землекористувача: у разі систематичного невнесення земельного податку в терміни, встановлені законодавством України, а також орендної плати в терміни, визначені договором оренди, право власності і користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється.

Таким чином, обов`язки землекористувача законом покладено безпосередньо на СФГ, а невиконання окремих обов`язків СФГ може створити наслідки у вигляді припинення відповідного права.

На сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. (п. 48, 51 постанови Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18).

Беручи до уваги вищезазначені норми права з урахуванням нерозривності зв`язку прав, обов`язків та відповідальності землекористувача, суд дійшов висновку, що фермерське господарство як юридична особа з моменту створення набувало виключне право на використання земельної ділянки, яка була надана громадянину України - його голові (засновнику) на будь-якому правовому титулі для ведення фермерського господарства. Це означає, що такий громадянин хоч і вважався суб`єктом відповідного права на земельну ділянку, оскільки остання була зареєстрована за цим суб`єктом, проте, в силу спеціальних приписів Закону про ФГ (як і Закону про СФГ), він не мав права використовувати її самостійно, тобто як окремий громадянин, а зобов`язаний був організувати цільове використання такої земельної ділянки шляхом створення ним фермерського господарства як юридичної особи. Таке використання підтверджується тим, що фермерське господарство, здійснюючи підприємницьку діяльність на земельній ділянці, яка зареєстрована за фізичною особою (громадянином), шляхом обробки цієї ділянки власною або орендованою сільськогосподарською технікою, вирощування сільськогосподарських культур та збору врожаю, фактично використовувало земельну ділянку. Доходи від реалізації вирощеної на такій земельній ділянці сільськогосподарської продукції відображаються в бухгалтерському обліку фермерського господарства саме як юридичної особи. Фермерське господарство виконує обов`язки, передбачені Законом про СФГ та Державним актом на право постійного землекористування, та використовує земельну ділянку за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Чинним законодавством передбачено, що громадяни та юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.

Пунктом 6 розділу Х Перехідних положень ЗК України, який діяв з моменту набрання чинності ЗК України (2001 р.) до 22.09.2005 р. було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 р., але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки можуть використовувати отримані раніше земельні ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи право оренди.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою закріплені ст. 141 ЗК України. Така підстава як смерть громадянина - засновника СФГ - відсутня у вказаній статті, так як ЗК України з 01.01.2002 р. не передбачає надання громадянам земельних ділянок на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства.

Між тим, потрібно звернути уваги на положення ст. 27 ЗК України (в редакції закону від 13.03.1992 р.), яка діяла до 01.01.2002 р. В цій статті ЗК України встановлено, що право користування земельною ділянкою або його частиною припиняється у випадку: припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства. Таким чином, в земельному законодавстві підставою припинення права користування визначається не смерть громадянина, а лише припинення діяльності СФГ як форми підприємницької діяльності громадянина.

Правове становище селянського (фермерського) господарства як суб`єкта господарювання, в тому числі майнова основа господарства повинно залишатися стабільним незалежно від припинення участі в його діяльності окремих членів як в силу об`єктивної неможливості (смерті, важкої хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення (при виході зі складу фермерського господарства).

Враховуючи, що чинне законодавство не передбачає надання громадянам земельних ділянок на праві постійного користування для ведення фермерського господарства, а пункт 6 Перехідних положень ЗК України визнано неконституційним, слід стверджувати, що вказане право, яке виникло до 01.01.2002 р., існує і може бути реалізовано в повному обсязі. При цьому, правовий режим земельної ділянки, зміст та обсяг прав на неї мають визначатися законодавством, яке діяло на момент його виникнення. З наведеного суд приходить до висновку, що у разі смерті громадянина-засновника СФГ право користування земельною ділянкою зберігається за юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому законом порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 911/2202/18. У пп. 4.32, 4.33, 4.34 постанови від 05.12.2019 р. суд вказав на те, що особливість правового механізму реалізації фермерським господарством прав на земельну ділянку полягає саме в тому, що законодавець визначив необхідним і достатнім одержання земельної ділянки засновником такого господарства як передумови створення, реєстрації фермерського господарства як юридичної особи та подальшого господарського використання землі і не встановив обов`язку подальшої перереєстрації цього права. Право користування земельною ділянкою не можна розглядати винятково як речове право однієї особи-засновника фермерського господарства, оскільки після створення фермерського господарства саме воно стає законним землекористувачем. Земельне законодавство та законодавство, яким врегульовані питання створення фермерського господарства, не визначають порядок подальшого переходу права на земельну ділянку, надану її засновнику для ведення фермерського господарства. Такий перехід відбувається внаслідок юридичного факту реєстрації господарства як юридичної особи.

Відповідно, суд вважає встановленим та доведеним, що з 19.04.1997 р. обов`язки землекористувача спірної земельної ділянки перейшли до створеного Селянського (фермерського) господарства Дарунок , яке набуло прав та обов`язків землекористувача і з цих підстав відхиляє доводи ГУ Держгеокадастру відносно того, що право користування спірною земельною ділянкою припиняється зі смертю особи, якій належало таке право як хибні в контексті спірних правовідносин.

Встановлене ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Згідно з приписами ст. 92, ст. 125 ЗК України 2001 року, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

За змістом ст. ст. 142, 149 ЗК України 2001 року, право постійного користування землею припиняється в разі добровільної відмови від права постійного користування землекористувачем та у разі вилучення для суспільних та інших потреб за рішенням органів місцевого самоврядування у разі згоди землекористувача.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України 2001 року, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом.

У п. 2.8. постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вказано, що дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач із заявою про добровільну відмову від спірної земельної ділянки не звертався та державний акт на право постійного користування землею не повертав.

ГУ Держгеокадастру в Полтавській області в листі від 31.01.2020 р. № 29-16-0.3-635/2-20 вказало, що рішення про припинення права постійного користування та/або вилучення земельної ділянки (повністю або частково) в межах Державного акту на право постійного користування землею № Б049297-54 від 15.01.1993 р., що розташована на території Чорноглазівської сільської ради, не приймалось.

Обставини, зазначені в статті 141 ЗК України, з якими законодавець пов`язує припинення права користування земельною ділянкою, в даному випадку відсутні. При цьому, оскільки суб`єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією, Земельного кодексу та іншими законами України, що регулюють земельні відносини, то підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. У Земельному кодексі України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не названо оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Право ж постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно з поясненнями Чорноглазівської сільської ради, сільською радою не приймалось рішення про скасування Державного акта Б №049297-54 від 15.01.1993 року чи про вилучення спірної земельної ділянки у позивача.

Відповідно до п. 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Полтавської області.

Згідно з пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Полтавської області.

На підставі наведеного, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, з 01.01.2013 р. наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. Зазначений припис кореспондується зі змістом статті 122 ЗК України.

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 31.01.2020 р. № 29-16-0.3-635/2-20, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області не приймалось рішень про припинення права постійного користування та/або вилучення до земель державної власності земельної ділянки (повністю/частково) в межах Державного акта Б №049297-54 від 15.01.1993 року.

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18). Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві … така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня. Правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. (п. 61, 66, 67, 68, 69 Постанови Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18).

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (Закон України від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ "Про власність", який втратив чинність 20.06.2007 р. та був чинним на момент отримання громадянином ОСОБА_12 та передачі у створене ним фермерське господарство спірної земельної ділянки).

Відповідно до положень ст.ст. 48, 49, 51 зазначеного Закону захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом, положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоча і не є власником, але володіє майном на праві користування, володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника". Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. Громадянин або юридична особа не може бути позбавлені права власності на земельну ділянку поза їх волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Суд зазначає, що право землекористувача (позивача у справі) використовувати землі для ведення фермерського господарства, яке ґрунтується на підставі Державного акту на постійне користування землею Б №049297-54 від 15.01.1993 року, становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу (див., mutatis mutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. the United Kingdom), заява № 44277/98, пункти 32-35).

У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року), Європейський суд з прав людини наголосив, що одноосібний власник може вважати себе потерпілим від втручання в його особисті права за ст. 1 Першого протоколу в результаті дій, спрямованих проти нього.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивача не було позбавлено належного йому Державного акта на право користування землею, а отже невизнання факту належності йому спірної земельної ділянки є фактично "позбавленням" його власності у розумінні статті 1 Першого протоколу та ця дія, фактично анулює юридичну підставу, на якій виникло первісне право користування на землю, що становить втручання в зазначене право. У будь-якому випадку, в контексті цієї справи застосовуються ті самі принципи, незалежно від того, чи становило відповідне втручання "позбавлення власності", чи ні. Зокрема, цей захід повинен бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами землекористувача (див., серед багатьох інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. the United Kingdom), та справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року).

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яка кореспондується зі ст.11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб`єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном"".

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що право користування земельною ділянкою також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.04 у справі "Трегубенко проти України" вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право користування земельною ділянкою, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Разом з тим, під час розгляду даного спору, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області належним чином не обґрунтувало та не довело за допомогою належних та допустимих доказів ані обставин наявності суспільного інтересу на припинення права Селянського (фермерського) господарства "Дарунок" щодо користування спірною земельною ділянкою, ані порушень прав держави чи територіальної громади, чи Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області внаслідок виникнення у фермерського господарства такого права.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними доводи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про те, що позивач не є суб`єктом права постійного користування спірною земельною ділянкою і не володіє на неї суб`єктивним цивільним правом, на яке претендує, що свідчить про порушення прав останнього.

Відхиляючи доводи третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, стосовно недійсності Державного акта на право постійного користування землею Б №049297-54 від 15.01.1993 року та застосування позовної давності, суд виходить з того, що у позивача не відбулось факту припинення права користування спірною земельною ділянкою, і таке право не припинялось з моменту створення юридичної особи СФГ.

Положення п. 6 розділу Х Перехідних положень ЗК України за своїм характером є нормами процесуального права, тож не можуть впливати на юридичний факт виникнення чи припинення права користування земельною ділянкою.

Приписи пункту 6 Перехідних положень Кодексу (2768-14) є нормами процесуального права і тому не повинні обмежувати норми матеріального права щодо права власності на землю та його набуття громадянами. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України (254к/96-ВР), Кодексом (2768-14) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс (2768-14) серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки (рішення Конституційного Суду України (п. 5.5. Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками).

Стосовно інших доводів учасників справи, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на сукупність обставин даної справи, суд враховує, що Чорноглазівська сільська рада є реєструючим органом місцевого самоврядування та не має жодного власного приватного інтересу у даній справі. Отже, судові витрати суд покладає на відповідача 2 - ГУ Держгеокадастру в Полтавській області

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233,237-238 ГПК України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Селянським (фермерським) господарством Дарунок (код ЄДРПОУ 24826963, місцезнаходження: 38715, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Носівка) право безстрокового користування на земельну ділянку площею 24,8666 га, розташовану на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту, яка була передана виконавчим комітетом Чорноглазівської сільської Ради депутатів трудящих Орлеану Михайлу Арнольдовичу з метою створення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта Б № 049297-54 від 15.01.1993 року в межах наступних координат поворотних точок:

№ Х У

1. 5493808,860 5217859,740

2. 5493655,630 5217547,920

3. 5493586,280 5217496,020

4. 5477720,830 5185436,380

5. 5493371,120 5217674,960

8. 5493152,310 5218156,170

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) на користь Селянського (фермерського) господарства Дарунок (код ЄДРПОУ 24826963, місцезнаходження: 38715, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Носівка) 1921,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв"язку з відпусткою судді повний текст рішення підписано: 03.09.2020

Суддя Кльопов І.Г.