Постанова

від 19.08.2020 по справі 915/1302/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/1302/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора -Красножон О.М.,

Воскресенської селищної ради

Вітовського району Миколаївської області -не з`явився,

Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Воскресенської селищної ради

Вітовського району Миколаївської області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-ЮТАС - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-ЮТАС

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 (у складі колегії суддів: Колоколов С.І. (головуючий), Мишкіна М.А., Разюк Г.П.)

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2019 (суддя Ржепецький В.О.)

у справі № 915/1302/19

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області

до Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-ЮТАС

про визнання недійсним договору про сумісну діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області (далі - Воскресенська селищна рада) до Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області (далі - Пересадівська ЗОШ), Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-ЮТАС (далі - ТОВ Агро-ЮТАС ), у якому просив визнати недійсним договір про сумісну діяльність від 03.01.2013 та додаткову угоду до нього від 07.07.2016, укладені між відповідачами; зобов`язати ТОВ Агро-ЮТАС повернути землекористувачу Пересадівській ЗОШ земельну ділянку площею 216,63 га, яка складається з ділянки площею 151,73 га з кадастровим номером 4823383900:06:000:0146 та площею 64,9 га з кадастровим номером 4823383900:01:000:0594, загальною вартістю 5 180 726,01 грн, розташовану у межах Воскресенської селищної ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір про сумісну діяльність є удаваним правочином, який вчинено відповідачами з метою приховати інший правочин - оренди землі, зміст якого суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України (далі - ЦК, ЗК), Закону України Про оренду землі , тому цей договір має бути визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 215 ЦК, а земельна ділянка повернута землекористувачу Пересадівській ЗОШ.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави Прокурор обґрунтовує тим, що органом, який на даний час є власником спірних земель - Воскресенською селищною радою з жовтня 2018 року (часу проведення відповідного аналізу (перевірки) не вжито жодних заходів до усунення порушень, у тому числі шляхом подачі позову про визнання договору про сумісну діяльність недійсним, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів територіальної громади та є підставою для пред`явлення цього позову Прокурором в інтересах держави в особі Воскресенської селищної ради.

ТОВ Агро-ЮТАС проти позову заперечило та заявило про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, позов задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що оспорюваний правочин не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦК, ЗК, Закону України Про оренду землі , не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, а тому цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК.

Також судом зазначено, що Воскресенська селищна рада є власником спірної земельної ділянки, однак не є стороною правовідносин щодо постійного користування землею навчальним закладом та оспорюваного договору, тому належним способом захисту є зобов`язання товариства повернути спірну земельну ділянку Пересадівській ЗОШ для ведення підсобного господарства з використанням правового механізму, передбаченого статтею 1212 ЦК.

Крім того, суди дійшли висновку, що Прокурором позов подано у межах строку позовної давності, тому посилання ТОВ Агро-ЮТАС про сплив позовної давності за позовними вимоги Прокурора є безпідставними.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2019 року ТОВ Агро-ЮТАС подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу ТОВ Агро-ЮТАС обґрунтовує, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не враховано, що договір про сумісну діяльність, укладений між відповідачами у справі, відповідає вимогам закону, тому відсутні підстави для визнання його недійсним; судами в порушення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не взято до уваги обставини чинності оспорюваного у цій справі договору, встановлені судовим рішенням у справі № 915/303/16; обставини у справі свідчать про факт пропуску Прокурором позовної давності, що є підставою для відмови у позові; прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом; у цій справі Прокурором не доведено наявність порушеного права як територіальної громади, так і держави.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 915/1302/19 за касаційною скаргою ТОВ Агро-ЮТАС на зазначені судові рішення та зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі та призначено касаційну скаргу ТОВ Агро-ЮТАС до розгляду на 19.08.2020.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Воскресенська селищна рада, Пересадівська ЗОШ, ТОВ Агро-ЮТАС в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідно до рішення Пересадівської сільської ради Жовтневого (нині - Вітовський) району Миколаївської області від 18.09.2001 № 5 вилучено із земель запасу в межах території Пересадівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 216,63 га ріллі; надано Пересадівській ЗОШ в постійне користування земельні ділянки загальною площею 216,63 га ріллі (151,73 га і 64,9 га) для ведення підсобного сільського господарства.

На підставі зазначеного рішення Пересадівська ЗОШ отримала державний акт на право постійного користування землею серії І-МК № 001417, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 27.06.2002 за № 216.

За інформацією Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області земельні ділянки з кадастровими номерами 4823383900:06:000:0146 (площею 151,73 га) та 4823383900:01:000:0594 (площею 64,9 га) розташовані в адміністративних межах Воскресенської селищної ради (за межами с. Пересадівка) та перебувають в користуванні Пересадівської ЗОШ згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-МК № 001417 від 27.06.2002.

03.01.2013 між Пересадівською ЗОШ і ТОВ Агро-ЮТАС укладено договір про сумісну діяльність, за умовами якого сторони за договором зобов`язалися шляхом об`єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері сільського господарства для досягнення наступних спільних господарських цілей вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції.

За змістом пункту 3.1 договору Пересадівська ЗОШ зобов`язалася надати ТОВ Агро-ЮТАС за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 216,63 га, яка належить школі на праві користування згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-МК № 001417 від 27.06.2002.

Відповідно до пунктів 7.3, 7.5 договору Пересадівська ЗОШ отримує від сумісної діяльності незалежно від розміру прибутку 151 641,00 грн за 216,63 га наданої земельної ділянки. Розмір винагороди, яку отримує Пересадівська ЗОШ за договором, переглядається у випадку збільшення нормативно-грошової оцінки землі.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 договору строк його дії вираховується з моменту підписання до 28.12.2015. Договір вважається пролонгованим за взаємною згодою на встановлений строк у випадку відсутності письмового повідомлення про розірвання договору жодної із сторін договору, але не пізніше ніж за 30 днів до завершення строку дії договору.

Також судами попередніх інстанцій установлено обставини того, що маючи бажання припинити дію договору про сумісну діяльність, у лютому 2016 року Пересадівська ЗОШ звернулася до ТОВ Агро-ЮТАС з пропозицією розірвати цей правочин, однак відповідний лист на адресу товариства скеровано школою з порушенням встановленого пунктом 9.2 строку для вирішення зазначеного питання, у зв`язку із чим ТОВ Агро-ЮТАС звернулося до суду з позовом до Пересадівської ЗОШ про визнання договору чинним, який рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2016 у справі № 915/303/16 задоволено та визнано чинним договір про сумісну діяльність, укладений 03.01.2013 року між сторонами.

З огляду на це рішення суду 07.07.2016 між Пересадівською ЗОШ і ТОВ Агро-ЮТАС укладено додаткову угоду до договору про сумісну діяльність, за змістом якої внесено зміни до договору від 03.01.2013 в частині розміру винагороди Пересадівської ЗОШ, який переглядається у випадку збільшення нормативно-грошової оцінки землі та з урахуванням інфляційних процесів, та продовжено строк дії договору до 28.12.2022.

Згідно інформацією Відділу у Вітовському районі ГУ Дежгеокадастру у Миколаївській області від 10.01.2019 земельна ділянка кадастровий номером 4823383900:01:000:0594 площею 64,90 га для ведення підсобного сільського господарства зареєстрована за Воскресенською селищною радою Вітовського району Миколаївської області як комунальна власність у межах території Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області. Згідно з витягом із технічної документації, нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 1 713 096,92 грн.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 4823383900:06:000:0146 площею 151,73 га для ведення підсобного сільського господарства зареєстрована за Воскресенською селищною радою Вітовського району Миколаївської області як комунальна власність у межах території Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області. Згідно з витягом із технічної документації, нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 3 467 629,09 грн.

Отже, земельні ділянки за кадастровими номерами 4823383900:01:000:0594 4823383900:06:000:0146 є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Прокурора заявлена в інтересах держави в особі Воскресенської селищної ради до Пересадівської ЗОШ і ТОВ Агро-ЮТАС про визнання недійсним договору про сумісну діяльність від 03.01.2013 та додаткової угоди до нього від 07.07.2016 та зобов`язання ТОВ Агро-ЮТАС повернути землекористувачу Пересадівській ЗОШ земельну ділянку площею 216,63 га, яка складається з ділянки площею 151,73 га з кадастровим номером 4823383900:06:000:0146 та площею 64,9 га з кадастровим номером 4823383900:01:000:0594, загальною вартістю 5 180 726,01 грн, розташовану у межах Воскресенської селищної ради. Вимоги обґрунтовано тим, що цей договір є удаваним правочином, який вчинено відповідачами з метою приховати інший правочин - оренди землі, зміст якого суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 ГК, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

У статті 1130 ЦК визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 ЦК умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідно до пункту 1.5 статуту, головною метою навчального закладу - Пересадівської ЗОШ є забезпечення реалізації прав громадян на здобуття повної загальної середньої освіти; цей заклад не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері; як на момент укладення оспорюваного договору, так і на теперішній час школа не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у сумісну діяльність.

Єдиним внеском зазначеного навчального закладу у спільну діяльність є земельні ділянки загальною площею 216,63 га, які він на виконання пункту 3.1 договору передав ТОВ Агро-ЮТАС під посів сільськогосподарських культур, обмежившись отриманням плати за її використання, що підтверджується листом Пересадівської ЗОШ від 30.01.2019, відповідно до якого школа не залучає до обробітку земельної ділянки вчителів та учнів, обов`язки щодо вирощування та збору врожаю в повному обсязі виконуються ТОВ Агро-ЮТАС .

Крім того, за інформацією Очаківського управління ГУ ДФС у Миколаївській області від 29.01.2019 оспорюваний договір як угода про спільну діяльність на обліку в контролюючому органі, як це передбачено положеннями пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України, не перебуває; платником земельного податку є Пересадівська ЗОШ; земельна ділянка включена ТОВ Агро-ЮТАС до складу єдиного податку 4 групи.

Разом із тим оспорюваний договір містить умови притаманні договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (пункт 3.1), строк дії договору оренди (пункт 9.1), орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення (пункти 7.3-7.5), а земельна ділянка передана ТОВ Агро-ЮТАС на підставі акта приймання-передачі.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що сторони оспорюваного договору під час його укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки його умовами передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення відповідачем підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК, ЦК, Законом України Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 2 ЗК земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з частинами 1, 8 статті 93 ЗК право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду, зокрема від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За встановлених у справі обставин на час укладення оспорюваного договору земельні ділянки перебували у державній власності, отже, правом розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, до числа яких відносились і спірні земельні ділянки, належало Головному управлінню Держгеокадастру в Миколаївській області. Проте зазначеним органом будь-якого рішення щодо передачі зазначених земельних ділянок в оренду ТОВ Агро-ЮТАС не приймалося.

Наразі земельні ділянки з кадастровими номерами 4823383900:01:000:0594 4823383900:06:000:0146 є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області.

Крім того, цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (стаття 1 Закону України Про землеустрій ).

Відповідно до частини 1 статті 20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Судами попередніх інстанцій установлено, що внаслідок укладення оспорюваного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, що не належить до повноважень навчального закладу. ТОВ Агро-ЮТАС за цим договором використовує земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тоді як земельна ділянка навчальному закладу передана для ведення підсобного господарства, при цьому в установленому законом порядку зміну цільового призначення земельної ділянки проведено не було. Згідно з інформацією Пересадівської ЗОШ станом на 28.01.2018 земельні ділянки загальною площею 216,63 га оброблено, вони використовуються для вирощування сільськогосподарських культур (засіяно озимою пшеницею).

За таких обставин, встановивши, що оспорюваний правочин не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, який укладено всупереч вимогам ЦК, ЗК, Закону України Про оренду землі , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання цього договору та додаткової угоди до нього недійсними із зобов`язанням ТОВ Агро-ЮТАС повернути спірні земельні ділянки землекористувачу.

Доводи касаційної скарги ТОВ Агро-ЮТАС щодо неврахування судами попередніх інстанцій обставин, встановлених рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2016 у справі № 915/303/16, що, на думку скаржника, є порушенням положень частини 4 статті 75 ГПК, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки за встановлених судами попередніх інстанцій обставин в цій справі предметом судового розгляду було вирішення існуючого спору пов`язаного з розірванням договору від 03.01.2013 і судом у цій справі не було встановлено жодних обставин, пов`язаних із відповідністю зазначеного договору критеріям дійсності, передбаченим, зокрема, статтею 203 ЦК.

Доводи ТОВ Агро-ЮТАС , наведені у касаційній скарзі, стосовно того, що Прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідними вимогами, відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у цій справі - в особі Воскресенської селищної ради.

Судами попередніх інстанцій установлено, що як Прокурор, так і Воскресенська селищна рада про наявність договору, укладеного між відповідачами у справі, а відтак і про порушене право щодо спірної земельної ділянки, дізналися наприкінці 2018 року, таким чином суди дійшли правомірного висновку, що строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договору від 03.01.2013 не пропущено, у тому числі і щодо вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 07.07.2016 до цього договору, строк позовної давності щодо якої не закінчився.

Також суд касаційної інстанції відхиляє доводи ТОВ Агро-ЮТАС стосовно того, що у цій справі Прокурором не доведено наявність порушеного права як територіальної громади, так і держави.

Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, до закінчення перегляду у касаційному порядку судових рішень у якій було зупинено касаційне провадження у справі, яка розглядається, при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як установлено судами попередніх інстанцій на виконання положень статті 53 ГПК і статті 23 Закону України Про прокуратуру Прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Воскресенською селищною радою, яка не вжила заходів до оспорювання договору та додаткової угоди до нього у судовому порядку (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що звернення Прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання земельних ділянок відповідного призначення, що здійснюється з порушенням вимог законодавства (тобто навів підстави для звернення з позовом).

Воскресенська селищна рада надаючи відповідь прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловила, про наміри самостійно звернутися з позовом не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені Прокурором як бездіяльність.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Воскресенської селищної ради.

Відповідно до статті 300 ГПК (тут і далі - у редакції, чинній до 08.02.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що відповідно до статті 300 ГПК не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ Агро-ЮТАС про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-ЮТАС залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2019 у справі № 915/1302/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий