Постанова

від 26.08.2020 по справі 370/721/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 370/721/17

провадження № 61-45585св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс на рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 квітня 2018 року у складі судді Мазки Н. Б. та постанову Апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Голуб С. А., Іванової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс (далі - ТОВ ФК Вектор Плюс ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що за умовами кредитного договору від 02 липня 2008 року № 2709/0708/88-399 відповідач ОСОБА_1 отримав у Відкритому акціонерному товаристві Сведбанк (далі - ВАТ Сведбанк ) кредит у розмірі 1 800 000 доларів США.

У забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 02 липня 2008 року були укладені договори іпотеки, предметами яких є земельні ділянки, що розташовані на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області площею 8, 3600 га та 8, 3703 га відповідно.

Відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15 Публічне акціонерне товариство Сведбанк (далі - ПАТ Сведбанк ), яке є правонаступником ВАТ Сведбанк , відступило товариству право вимоги за зобов`язанням ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 липня 2008 року № 2709/0708/88-399.

28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ ФК Вектор Плюс укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, укладеними з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обтяження згідно вказаних договорів зареєстровано в Державному реєстрі іпотек.

Через невиконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитними договором, товариство мало намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, проте постановами відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 11 березня 2014 року № 34140913 та від 17 липня 2013 року № 34139765, на підставі виконавчих написів нотаріусу накладено арешти на земельні ділянки, які є предметом іпотеки.

З урахуванням викладеного та посилаючись на порушення своїх прав, як іпотекодержателя ТОВ ФК Вектор Плюс просило звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, а саме земельну ділянку площею 8,3600 га, що розташована на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222785200:03:014:0006, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та перебуває під арештом на підставі постанови відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 11 березня 2014 року № 34140913; земельну ділянку площею 8,3703 га, що розташована на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222785200:03:014:0019, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та перебуває під арештом на підставі постанови відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 17 липня 2013 року № 34139765.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права. При цьому зазначено, що ТОВ ФК Вектор Плюс , відповідно до вимог статті 37 Закону України Про виконавче провадження , є стягувачем та має відповідні права сторони у виконавчому провадженні, а тому вважаючи, що накладеним арештом порушено його права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки, ТОВ ФК Вектор Плюс має можливість подати державному виконавцю відповідну заяву про повернення виконавчого документа та зняття арешту для реалізації свого права щодо задоволення вимог іпотекодержателя, а в разі її невиконання може оскаржити його дії.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ ФК Вектор Плюс залишено без задоволення, рішення

Макарівського районного суду Київської області від 16 квітня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2018 року ТОВ ФК Вектор Плюс подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що ТОВ ФК Вектор Плюс , як іпотекодержатель, який наділений переважним правом на задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку, має право на звернення до суду з позовом про звільнення іпотечного майна з-під арешту. Крім того, судами не враховано, що право іпотеки виникло 02 липня 2008 року, тобто значно раніше ніж спірні арешти були накладені державним виконавцем на іпотечне майно.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу до не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу № 370/721/17 за позовом ТОВ ФК Вектор Плюс до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звільнення майна з-під арешту, призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановлено, що 02 липня 2008 року між ВАТ Сведбанк , правонаступником якого є ПАТ Сведбанк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2709/0708/88-399, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 1 800 000 доларів США строком до 02 липня 2018 року.

У забезпечення цього договору, того ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 2709/0708/88-399-Z-1, згідно з яким остання передала в іпотеку банку належну їй на праві власності земельну ділянку площею 8,3600 га, що розташована на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222785200:03:014:0006; а також з ОСОБА_3 іпотечний договір № 2709/0708/88-399-Z-2, згідно з яким остання передала в іпотеку банку належну їй на праві власності земельну ділянку площею 8,3703 га, що розташована на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222785200:03:014:0019.

28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ ФК Вектор Плюс було укладено договір факторингу № 15, згідно з яким банк відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 2709/0708/88-399, укладеним 02 липня 2008 року з ОСОБА_1 .

Також 28 листопада 2012 року ПАТ Сведбанк та ТОВ ФК Вектор Плюс укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, зокрема договорами № 2709/0708/88-399-Z-1 та № 2709/0708/88-399-Z-2, укладеними 02 липня 2008 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

05 вересня 2012 року постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України відкриті виконавчі провадження № 34139765 про примусове виконання виконавчого напису від 12 травня 2012 року № 3247 та № 34140913 про примусове виконання виконавчого напису від 12 травня 2012 року № 3249.

З інформаційної довідки від 09 березня 2017 року № 82046793 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі постанови від 17 липня 2013 року № 34139765, виданої відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, наявне обтяження - арешт нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 8,3703 га, кадастровий номер 3222785200:03:014:0019, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області, й яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

З інформаційної довідки від 09 березня 2017 року № 82046343 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі постанови від 11 березня 2014 року № 34140913, виданої відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, наявне обтяження - арешт нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 8,3600 га, кадастровий номер 3222785200:03:014:0006, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області, й яка належить на праві власності ОСОБА_2

У Державному реєстрі іпотек 05 грудня 2012 року за реєстраційними номерами обтяження 7495116, 7495144 зареєстровано іпотеку, підстави обтяження договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року № 6970, об`єкти обтяження земельні ділянки площею 8, 3600 га, кадастровий номер 3222785200:03:014:0006, площею 8,3703 га, кадастровий номер 3222785200:03:014:0019. Іпотекодержатель ТОВ ФК Вектор Плюс , іпотекодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Із цього ж реєстру заборон відчуження нерухомого майна вбачається, що вказані вище іпотечні договори були зареєстровані приватним нотаріусом 02 липня 2008 року за № 7495082 та № 7495173, тобто значно раніше накладення арешту на вказане нерухоме майно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 57 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на час накладення арешту, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Аналогічна за змістом норма міститься і в діючій редакції вказаного Закону.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як правильно встановили суди, ТОВ ФК Вектор Плюс не є власником спірних земельних ділянок, проте є стягувачем у виконавчих провадженнях про примусове виконання виконавчих написів нотаріуса про звернення стягнення на спірні земельні ділянки, оскільки до товариства відповідно до договорів про відступлення права вимоги від 28 листопада 2012 року перейшли права вимоги в тому числі й за кредитним договором від 02 липня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 , та іпотечними договорами, укладеними з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищезазначеного та положень вказаних вище норм суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, оскільки позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ ФК Вектор Плюс із відповідною заявою про повернення виконавчого документа та зняття арешту до державного виконавця, а тому, звертаючись з позовом до ОСОБА_1 з вимогою звільнити майно з-під арешту, ТОВ ФК Вектор Плюс обрало не правильний спосіб захисту свого порушеного права, так як зняття арешту не відноситься до компетенції ОСОБА_1 , оскільки він його не накладав.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що він як іпотекодержатель, який наділений переважним правом на задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку, має право на звернення до суду з позовом про звільнення іпотечного майна з-під арешту є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження , з позовом про зняття арешту з майна, може звернутися особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, а ТОВ ФК Вектор Плюс не є власником спірного майна, а тому не в праві звертатися до суду з таким позовом.

Доводи, наведені у касаційній скарзі зводяться до власного тлумачення позивачем норм права, незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, такі доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвалені у справі судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов