Постанова

від 01.09.2020 по справі 328/456/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.09.2020 Справа № 328/456/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/2614/20 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібна О.М.

Є.У.№ 328/456/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

секретар: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Токмацький міський центр соціальних служб для сім`ї та молоді, комунальний заклад Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької обласної ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Токмацької маської ради, як орган опіки та піклування в особі міського голови Котелевського І. на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 06 липня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року органи опіки та піклування Токмацької міської ради звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав передбачених ст.164 ч.1 п.2 СК України. В обґрунтування своїх вимог орган опіки і піклування зазначав, що ОСОБА_2 є одинокою матір`ю, ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, вихованням дитини не займається, матеріально не утримує, не дбає про її фізичний і духовний розвиток, неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за недбале виконання батьківських обов`язків. Протягом 2015-2020 років дитина декілька разів вилучалася у матері та влаштовувалася до закладів соціального захисту дітей, проте свого ставлення до сина відповідач не змінила, його долею не цікавиться, жодного разу не відвідувала заклади, де перебуває її дитина, не забезпечила дитину сезонним одягом, не цікавиться його життям та станом здоров`я.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати малолітнього ОСОБА_1 виконавчому комітету Токмацької міської ради як органу опіки та піклування, для подальшого влаштування, а також стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 на користь державного закладу або фізичної особи, на утриманні яких буде перебувати дитина, у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 06 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покладено на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо її дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на матір і можливе лише у разі доведення винної поведінки останньої, її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, проте належні та допустимі докази цьому в справі відсутні. Позивачем не вжито усіх передбачених законом заходів для надання фінансової та соціальної допомоги відповідачці, ефективного консультування.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову Виконавчий комітет Токмацької міської ради як орган опіки та піклування в особі міського голови Котелевського І. зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції суперечить інтересам малолітньої дитини. ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, державну допомогу на дитину використовує не за призначенням, вихованням сина не займається. З 2017 року малолітня дитини двічі вилучалася у матері у зв`язку із небезпекою для її життя та здоров`я та влаштовувалася до дитячих закладів соціального захисту. У 2017 році малолітній ОСОБА_1 протягом 8 місяців перебував у КЗ Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей . З лютого 2020 року до теперішнього часу дитина знову передана у КЗ Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей . Хлопчик був вилучений у сторонніх людей, які перебували у стані алкогольного сп`яніння. Малолітній був занедбаний, голодний, з ознаками застуди, матері декілька днів не було поруч і місце її перебування було невідомо. За час перебування малолітнього у закладі соціального захисту ОСОБА_2 жодного разу не цікавилася життям та здоров`ям хлопчика, не вживала заходів до повернення його у сім`ю, не працевлаштувалася, не створила належні умови для проживання і виховання дитини, продовжує зловживати спиртними напоями.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явилася, повістку про виклик у судове засідання отримала 13.08.2020, що підтверджується розпискою про вручення їй судової повістки (а.с.125), причини неявки суду не повідомила.

Суд визнав причини неявки відповідача до суду неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько малолітнього записаний згідно з ч.1 ст.135 СК України (а.с.8-9).

З 2013 року малолітній ОСОБА_1 неодноразово вилучався у матері або у сторонніх осіб у зв`язку із небезпекою для його життя та здоров`я та влаштовувався до дитячих закладів соціального захисту, а мати малолітнього ОСОБА_2 притягалася до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП.

Зокрема, постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 01.04. 2013 у справі №3-326/13 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді попередження за ч.1 ст. 184 КУпАП за те, що 14.03.2013 о 16-00 виявлено та задокументовано факт невиконання останньою батьківських обовзяків щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : дитина проживає в антисанітарних умовах, мати перебуває в стані алкогольного сп`яніння. В суді ОСОБА_2 визнала свою вину, не заперечувала, що на момент перевірки службою у справах дітей в її кімнаті антисанітарія та безлад, т.я. 10.03.2013 вона отримала соціальну допомогу на дитину і з 13.03.2013 перебувала у стані алкогольного сп`яніння (а.с.131-132).

10.07.21013 службою у справах дітей виконавчого комітету Токмацької міської ради прийнято рішення Про тимчасове влаштування дитини . Як зазначено у рішенні, 10.07.2013 до служби у справах дітей надійшло усне повідомлення про перебування у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 .. Перевіркою вказаного повідомлення спеціалістами ТМЦСССДМ, службою та кримінальною міліцією у справах дітей встановлено, що ОСОБА_2 перебувала за місцем свого постійного проживання у нетверезому стані, дитина була на підлозі сама. У зв`язку з тим, що матір не володіла собою, залишати дитину з нею було небезпечно, того ж дня було прийнято рішення про вилучення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та тимчасового влаштування до дитячого відділення КУ Токмацька ЦРЛ (а.с.12).

Постановою Токмацького районного суду від 20.09.2012 у справі №3-965/13 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 34 грн. за ч.2 ст. 184 КУаАП за те, що 28.08.2013 на момент перевірки її помешкання остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння, в кімнаті, де вона мешкає з сином, антисанітарні умови, запах цигарок, розкидані речі (а.с.133-134).

09.12.2013 службою у справах дітей виконавчого комітету Токмацької міської ради прийнято рішення Про тимчасове влаштування дитини у педіатричному відділенні КУ Токмацька ЦРБ без присутності матері, оскільки остання неодноразово перебувала в лікарні у стані алкогольного сп`яніння (а.с.12 зворот).

Постановою Ток4мацького районного суду від 19.12.2013 у справі №328/4554/13-п ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.2 КУпАП за те, що 11.12.2013 вона знаходилася у стані алкогольного сп`яніння, залишила дитину на бабусю, яка також була у нетверезому стані, в будинку антисанітарія, у дитини відсутній чистий одяг, постільна білизна, продукти харчування (а.с.135-136).

31.03.2014 службою у справах дітей виконавчого комітету Токмацької міської ради прийнято рішення Про тимчасове влаштування дитини у дитяче відділення КУ Токмацька ЦРЛ у зв`язку із тим, що під час обстеження умов утримання та виховання малолітньої дитини було виявлено, що матір ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння разом зі своєю матір`ю, бабою дитини, за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведення перевірки умов утримання та виховання дитини 31.03.2014 виявлено, що матір вживає алкогольні напої, не навела порядок в домі, не забезпечила усі умови для утримання та виховання дитини, дитині загрожувала небезпека. Матір перебуває під супроводом спеціалістів ЦСССДМ (а.с.13).

Постановою Токмацького районного суду від 14.04.2014 у справі №328/1179/14-п ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.2 КУпАП за те, що 01.04.2014 остання зловживає спиртними напоями разом зі своєю матір`ю, дитина знаходиться без нагляду (а.с.137-138).

Постановою цього ж суду від 31.01.2017 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП за те, що 19.01.2017 вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння, не займалася вихованням та забезпеченням умов проживання малолітнього сина( а.с.139-140).

26.04.2017 службою у справах дітей прийнято рішення про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_1 до КЗ Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей , оскільки дитина опинилася у складних життєвих обставинах. Як зазначено у рішенні, 26.04.2017 до служби у справах дітей надійшло повідомлення від завідуючої ДНЗ Калинка про те, що о 06-30 ранку до них в заклад незнайомий чоловік привів малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого, зі слів чоловіка, він знайшов самого на вулиці міста. Хлопець повідомив, що мама разом з бабою вживали напередодні алкоголь, тепер сплять, а він одягнувся та йде в дитячий садок. (а.с.13 зворот).

Постановою Токмацького районного суду від 17.08.2017 у справі №328/1806/17 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, незабезпечення умов проживання дитини (а.а.141-142).

Постановою Токмацького районного суду від 18.03.2020 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.1 КУпАП. Згідно постанови суду 06.02.2020 о 10.00 ОСОБА_2 зловживала спиртні напої та самоусунулася від виховання дитини (а.с.143-144).

Розпорядженням міського голови від 13.02.2020 №56-р малолітній ОСОБА_1 з метою соціального захисту був направлений на тимчасове влаштування до КЗ Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах, де життю та здоров`ю дитини загрожує небезпека (а.с.19).

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики за №01-14/402 від 26.06.2017, наданої КЗ Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької обласної ради, ОСОБА_1 , 2012 р.н., контакту доступний, до оточуючих налаштований позитивно, виконує та розуміє інструкції дорослого. Вступає у взаємодію з оточуючими. Період адаптації проходив без ускладнень, ОСОБА_3 швидко адаптувався до нових умов перебування. Правила внутрішнього розпорядку приймає, виконує. Рівень сформованості розумових та пізнавальних здібностей недостатній (узагальнює та вилучає предмети з допомогою дорослого основні кольори не називає, просторові уявлення не сформовані, увагу концентрує недостатньо). Недостатньо орієнтований в оточуючій дійсності, недостатній рівень загальної обізнаності. Має проблеми звуковимови, потребує консультації логопеда. Присутня психоемоційна напруга, тривожність, імпульсивність. Недостатній рівень самоконтролю та саморегуляції. На даний момент ОСОБА_3 проходить етапи соціалізації. Впроваджується індивідуальна корекційно-розвиваюча програма щодо формування позитивних рис характеру. Також здійснюється систематичний психологічний супровід щодо гармонізації психоемоційного стану та впроваджуються індивідуальні заняття щодо розвитку пізнавальних розумових здібностей (а.с.10).

Обстеженням умов проживання ОСОБА_2 від 03 лютого 2020, здійсненим працівниками служби у справах дітей та сектору опіки, піклування та усиновлення Токмацької міської ради Запорізької області, встановлено, що ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 , у одній кімнаті гуртожитку, за даною адресою проживають та мають місце реєстрації також баба ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент перевірки баба та дядько перебувають в стані сильного алкогольного сп`яніння, матір ( ОСОБА_2 ) відсутня, її місце перебування невідоме. В кімнаті антисанітарія, продукти харчування та приготовлена їжа відсутні. Дитина ( ОСОБА_1 2012р.н.) з температурою, голодна. Прийнято рішення про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_1 до дитячого відділення КУ Токмацька БЛІЛ до розшуку матері, відібрання пояснень та вирішення питання про повернення дитини або позбавлення батьківських прав (а.с.18).

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Токмацької міської ради 02.03.2020, яке відбувалося у присутності ОСОБА_2 , яка фактично проживає в АДРЕСА_2 , розглядалися матеріали справи щодо позбавлення її батьківських прав. Орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 в інтересах дитини (а.с.20).

Як зазначено у висновку, батьківські обов`язки по утриманню, вихованню дитини та отримання ним загальної середньої освіти ОСОБА_2 не виконує, веде нездоровий спосіб життя: зловживає алкогольними напоями, державну допомогу на сина витрачає не за призначенням, дитина не доглянута.

Малолітній ОСОБА_6 перебуває на профілактичному обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Токмацької міської ради як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, з 16.06.2017 року відповідно до наказу начальника служби від 16.06.2017 року №01-09/31 Про постановку на облік малолітнього ОСОБА_1 . Дані щодо малолітнього внесені до Всеукраїнської ЄІАС Діти .

Протягом 2015-2018 років до служби у справах дітей неодноразово звертались сусіди ОСОБА_2 з питання вживання нею алкогольних напоїв, недбалого виконання батьківських обов`язків, використання державної допомоги на дитину не за призначенням. ОСОБА_2 вживає алкоголь разом зі своєю матір`ю, братом, сестрою та співмешканцем, в домі збираються сторонні люди, які розпивають алкоголь разом з ними. З ОСОБА_2 неодноразово проводились профілактичні бесіди з питання неналежного виконання батьківських обов`язків, обстежувались умови утримання та виховання малолітньої дитини, цільове використання державної допомого на дитину. Мати неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за недбале виконання батьківських обов`язків, дитина вилучалась та тимчасово влаштовувалась до закладів соціального захисту дітей.

03.02.2020 до служби у справах дітей в чергове надійшло повідомлення, що матір зі своїм співмешканцем знову почали зловживати спиртними напоями, дитина занедбана, перебуває на вулиці без нагляду дорослих. Служба у справах дітей негайно перевірила інформацію, яка повністю підтвердилась. Брудну та голодну дитину з температурою було тимчасово влаштовано в педіатричне відділення КП Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування . Від 05.02.2020 року ОСОБА_2 припинено виплати державної допомоги. Відповідно до розпорядження міського голови від 13.02.2020 № 56-р Про влаштування малолітньої дитині до дитячого закладу соціального захисту малолітній ОСОБА_1 з метою соціального захисту був направлений та тимчасово влаштований до КЗ Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах, і життю та здоров`ю дитини загрожувала небезпека.

З метою захисту прав та інтересів дитини орган опіки та піклування визнав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).

За повідомлення КЗ Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей ( вих.№03-12/122 від 20.05.2020) ОСОБА_1 перебуває в Центрі вперше з 13.02.2020 року на повному державному забезпеченні. Направлений виконавчим комітетом Токмацької міської ради для надання соціально-психологічної реабілітації у зв`язку зі складними сімейними обставинами, через зловживання матір`ю дитини алкоголем.

Період адаптації у хлопчика проходив спокійно, без ускладнень. За характером хлопчик доброзичливий, веселий, активний. З однолітками комунікабельний, іноді конфліктує. До працівників Центру відноситься з повагою, ініціює дружні відносини. Розумовий розвиток відповідає віковим критеріям, прослідковується педагогічна занедбаність з боку родини. Пізнавальні процеси розвинені на середньому рівні. Мова засмічена ненормативною лексикою. На соціально-побутовому рівні недостатньо організований, потребує контролю з боку дорослих.

14.02.2020 до початку карантинних обмежень адміністрацією закладу ОСОБА_2 було надіслано повідомлення із запрошенням з метою проведення інформаційно-просвітницької роботи серед батьків. Протягом місяця жінка так і не з`явилась в Центрі і не зателефонувала. Під час перебування ОСОБА_3 у закладі мати жодного разу не відвідала сина, не цікавилась життям та здоров`ям хлопчика, не ініціювала співпраці з психологами та іншими спеціалістами закладу. Жодного разу не порушувала питання повернення малолітнього в сім`ю.

Враховуючи вищезазначене, вважають повернення дитини в родину недоцільним (а.с.42).

13.07.2020 Служба у справах дітей виконавчого комітету Токмацької міської ради направила звернення до Токмацького відділення поліції Пологівського відділення ГУНП України у Запорізькій області про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Як зазначено у зверненні 03.02.2020 до служби у справах дітей надійшло повідомлення, що сторонніми людьми виявлено малолітнього ОСОБА_3 , який заліз через вікну у будинок АДРЕСА_2 , де він проживає з матір`ю та її співмешканцем. Служба у справах дітей виявила малолітнього ОСОБА_1 за адресою проживання баби та дядька, які були у стані сильного алкогольного сп`яніння. Зі слів хлопця до 11-00 він нічого не їв, бо баба купила самогон та пила разом із дядьком, а на їжу грошей не залишилося. Зі слів малолітнього стало відомо, що матір та батько перебувають у стані алкогольного сп`яніння за місцем їх постійного проживання у АДРЕСА_2 , вживають алкоголь вже три дні. 03.02.2020 брудну та голодну дитину тимчасово влаштовано у дитяче педіатричне відділення ЦРБ з температурою. Станом на 05.02.2020 батьки до служби або до лікарні не з`являлися, у телефонному режимі не спілкувалися. З березня 2020 органи опіки і піклування неодноразово запрошували ОСОБА_2 до служби у справах дітей з питання повернення їй дитини, жодного разу до служби не з`явилася (а.с.104).

09.07.2020 службою у справах дітей разом з ТМЦСССДМ проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 , для повернення дитини у сім`ю. На момент перевірки ОСОБА_2 перебувала вдома разом із співмешканцем та стороннім чоловіком у стані сильного алкогольного сп`яніння. Будинок не придатний для проживання, потребує ремонту, в будинку антисанітарія, відсутнє скло на вікнах, відсутні меблі, продукти харчування або приготовлена їжа. Матір було запрошено до служби для бесіди, проте виклик вона проігнорувала, на телефонні дзвінки відповідала нетверезим голосом, до служби так і не з`явилася (а.с.105).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із статтею 18 Закону України Про охорону дитинства держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У справі Мамчур проти України (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 , систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітнього ОСОБА_1 , 2012 р.н., не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 неодноразово попереджалася службою у справах дітей про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, декілька разів притягалася до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, проте належних висновків не зробила, спосіб життя не змінила, продовжує зловживати спиртними напоями, з лютого 2020 життям свого сина взагалі не цікавиться, колегія суддів вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

За повідомленням органу опіки і піклування станом на 20.08.2020 ОСОБА_2 жодних заходів до повернення дитини не вжила, не створила умови для нормального проживання і виховання дитини, продовжує зловживати спиртними напоями (а.с.123).

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про недоведеність позову не відповідають фактичним обставинам і зібраним у справі доказам, а тому на підставі ст.376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

За вимогами ст. 166 ч. 3 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 не працює, має скрутний матеріальний стан, враховуючи зміст актів обстеження місця проживання відповідача, апеляційний суд вважає за необхідне і доцільне, з урахуванням принципу розумності та справедливості, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь особи чи установи, на утриманні якої буде знаходитись малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову - 06.03.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.141 ч.13 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої і апеляційної інстанції у загальному розмірі 2 102 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Токмацької маської ради, як орган опіки та піклування в особі міського голови Котелевського І. задовольнити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 06 липня 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн: НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчому комітету Токмацьї міської ради, як органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн: НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь особи чи установи, на утриманні якої буде знаходитись дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову 06.03.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн: НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь держави (отримувач коштів: УК у м.Запоріжжі/Вознесенівс./22030101, Код за ЄДРПОУ: 38025409, Банк одержувача коштів: Казначейство України (ЕАП), Рахунок (ІВАN): UA638999980313161206080008007) судовий збір у розмірі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2020 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська