Ухвала

від 03.10.2019 по справі 320/2377/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 жовтня 2019 року м. Київ 320/2377/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання Черниш А.І.,

за участю сторін:

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Залевська Н.А.,

від третьої особи - не з`явились,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Виконавчого комітету Боярської міської ради

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП Арксі-Побут

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до виконавчого комітету Боярської міської ради, в якому просять суд визнати невідповідним законодавству, недійсним з дати прийняття та скасувати рішення виконавчого органу Боярської міської ради Київської області від 14.12.2017 року № 63/2 Про встановлення тарифу на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій ДП Арксі-Побут та скасувати його дію з моменту прийняття .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче судове засідання. Також судом визначено, що з урахуванням вимог позивача, адміністративну справу належить розглядати з урахуванням особливостей визначених ст. 264-265 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язав відповідача згідно із статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження Рішення Виконавчого комітету Боярської міської ради від № 63/2 від 14.12.2017 року № 63/2 Про встановлення тарифу на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій ДП Арксі-Побут з моменту його ухвалення у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

Крім того, вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ДП Арксі-Побут (08153, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 134; ідентифікаційний код 30472773).

У підготовче судове засідання, призначене у справі на 03.10.2019 з`явилися позивачі та представник відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання у передбачений законодавством строк.

Водночас, судом встановлено, що на адресу суду від відповідача надійшло клопотання Виконавчого комітету Боярської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що позивачами пропущено шестимісячний строк звернення з даним позовом до суду, оскільки вони знали про рішення виконавчого комітету Боярської міської ради № 63/2 від 14.12.2017, щодо встановлення тарифів, з оголошення у газеті Боярка-Інформ , розміщення інформації на стенді в гуртожитку, з квитанцій. А також це підтверджується тим, що ОСОБА_2 була присутня на засіданні виконавчого комітету Боярської міської ради 14.12.2017 та висловлював свою думку з приводу тарифів, що відображено на відеозаписі засідання виконкому).

Присутній у підготовчому судового засіданні представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду підтримала та зазначила, що строк звернення з даним позовом до суду закінчився 14.06.2018, тому просить позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Позивачі заперечували щодо залишення позову без розгляду, просили відмовити у задоволенні клопотання.

Роглянувши доводи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши думку позивачів та представника відповідача, суд дійшов висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

В адміністративному судочинстві строки звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 КАС України. Відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу положень частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно абзацу другого частини другої вказаної статті для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Шестимісячний строк, що передбачений абзацом першим частини другої цієї статті, поширюється на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи (не суб`єкта владних повноважень) та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави. Конституція України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (стаття 140).

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо.

Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення. Діяльність цих органів здійснюється у відповідних правових і організаційних формах. Одним із проявів таких форм діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є розробка та прийняття правових актів. При цьому правові акти, як і організаційна діяльність у цілому, виконують різні функції у здійсненні місцевого самоврядування. Правові акти виступають і як форма діяльності органів місцевого самоврядування, і як засіб реалізації покладених на них функцій.

Правові акти місцевого самоврядування належать до єдиної системи правових актів в Україні. Вони мають багато спільних рис, які споріднюють їх з актами інших органів держави, та водночас характеризуються рядом притаманних лише їм особливостей, що відрізняють їх від інших юридичних актів. Ці особливості зумовлені специфікою завдань місцевої нормотворчості, характером взаємодії органів місцевого самоврядування з системою органів державного управління та місцем і роллю органів місцевого самоврядування у механізмі державного управління.

Статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти.

За юридичними властивостями правові акти місцевого самоврядування поділяються на два види: нормативні та індивідуальні (не нормативні). Визначальною рисою співвідношення нормативних і ненормативних актів є відмінності між ними. Головною з них є властивий нормативним актам правотворчий зміст, нормативний характер їх приписів. Ці акти встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, застосовуються неодноразово, встановлюють правила поведінки, що регулюють не конкретні відносини, а певний вид суспільних відносин, яких мають дотримуватися громадяни, посадові особи, державні та громадські організації в разі вчинення дій, передбачених цими нормами.

Головною особливістю індивідуальних (не нормативних) актів є їх спрямованість на регулювання конкретних відносин. Зазвичай вони є правозастосовними актами індивідуального характеру. В юридичній літературі їх часто називають актами застосування норм права. Такі акти призначені для одноразового застосування та містять приписи, адресовані конкретному колу осіб чи певній особі. Суттєвою характеристикою актів індивідуальної дії є те, що їхнє юридичне значення фактично вичерпується їх виконанням.

На відміну від нормативних актів як актів, розрахованих на багаторазове застосування, індивідуальні акти конкретизують правові норми чи визначають їх дійсний зміст і мають форму правозастосовного або інтерпретаційного акта.

Крім того, у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України); індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Необхідно звернути увагу і на юридичну позицію Конституційного Суду України, який у рішенні №7-рп/2009 дійшов висновку, що: ... в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення за своїми ознаками є нормативно-правовим актом (а не актом індивідуальної дії), то до вказаного провадження повинні бути застосовані положення статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень та статті 265 КАС України Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним .

Положення частини другої, третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності .

Таким чином суд дійшов висновку, що рішення виконавчого органу Боярської міської ради Київської області від 14.12.2017 року № 63/2 Про встановлення тарифу на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій ДП Арксі-Побут за своїми ознаками є нормативно-правовим актом, який може бути оскаржено до адміністративного суду протягом усього строку його чинності, тому позивачами не пропущено строк звернення з даним позовом до суду.

Згідно з вимогами пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після вікриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущенного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно приписів частини четвертої вказаної статті якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що оскаржуване у даній справі рішення є нормативно-правовим актом та позивачами не пропущено строк звернення до суду, у задоволенні клопотання у задоволенні клопотання виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.10.2019.