Рішення

від 01.09.2020 по справі 905/1070/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.09.2020 Справа № 905/1070/20

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Стальремонт", м.Маріуполь Донецької області,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області,

про стягнення 3' 444' 720,37грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Новікова В.Р. (ордер ДН №042535 від 01.07.2020) - адвокат;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Рабко Т.О. (довіреність № 09-18/7922 від 27.12.2019) - адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Стальремонт", м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 3'444' 720,37грн, з яких 3' 142' 112,40грн - заборгованість за виконані роботи, 227' 144,52грн пені, 43'704,77грн інфляційних втрат, 31'758,68грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення оплати виконаних робіт за укладеним між сторонами договором підряду №2019/15ск від 29.10.2018.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1070/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

30.06.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив №01.02.04-9/27 від 24.06.2020 на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог. Відповідач вважає, що у позивача відсутнє право вимоги в заявленому у позовній заяві розмірі з огляду на відсутність внесення змін до спірного договору в частині банківських реквізитів у міжнародному форматі IBAN, а також з огляду на звернення до позивача з листом №06.02.02/53 від 04.03.2020 щодо порушення останнім своїх зобов`язань за договором в частині завищення обсягів виконаних робіт. Крім того, просить суд у разі задоволення позову зменшити суму штрафних санкцій на 90%. У відзиві також викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та зазначено, що документи на підтвердження витрат на правову допомогу будуть надані у строки передбачені ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

03.07.2020р. через канцелярію суду від представника позивача у виконання ухвали суду від 15.06.2020 надійшли письмові пояснення б/н від 01.07.2020 щодо періодів нарахування заявлених до стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

06.07.2020р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь б/н від 03.07.2020 на відзив на позовну заяву, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.07.2020 від представника відповідача через систему Електронний суд надійшли заперечення б/н від 29.07.2020 на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

06.08.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Стальремонт" подав суду клопотання б/н від 06.08.2020 про приєднання до матеріалів справи оригіналу листа №1072 від 05.12.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1070/20 до судового розгляду по суті на 01.09.2020 року.

01.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до розрахунку, відповідно до яких заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем виходячи із правової природи їх нарахування за повний місяць, а саме при розрахунку позивачем застосовувався як кінцевий період індекс інфляції за квітень 2020р. Отже, позивач просить суд врахувати дані пояснення при розгляді справи.

Розглянувши під час судового засідання 01.09.2020 вказані письмові пояснення позивача, суд прийняв їх до уваги, оскільки у даному випадку вимоги позивача залишилися незмінними. Суд також відзначає, що під час судового засідання 07.07.2020 представник позивача на запитання суду відносно застосованих позивачем у письмових поясненнях від 01.07.2020 інфляційних індексів усно підтверджував, що незважаючи на вказану кінцеву дату періоду нарахування інфляційних 12.05.2020, фактично здійснено нарахування заявлених до стягнення інфляційних з застосуванням у якості кінцевого періоду індекс інфляції за квітень 2020р. З огляду на те, що у судовому засіданні 07.07.2020 приймав участь також представник відповідача, останній був обізнаний з позицією позивача в цій частині, у даному випадку позивач лише скористався своїм правом надати свої пояснення до розрахунку також письмово.

У судове засідання 01.09.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача прийняв участь в режимі відео конференції, які у заключному слові підтвердили позицію, яка викладена письмово.

Під час судового засідання 01.09.2020 суд з`ясував обставини справи та дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

29.10.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Стальремонт" (Підрядник) було укладено договір підряду №2019/15ск від 29.10.2018 (далі - договір), згідно якого Підрядник зобов`язався власними і/або залученими силами за завданням Замовника у відповідності з умовами даного договору виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів на між ПрАТ "МК "Азовсталь", договірними цінами і/або заявками Замовника (п.1.1. договору).

Замовник зобов`язався прийняти та оплатити (якщо інше не передбачено положеннями даного договору) виконані Підрядником роботи (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору вартість, вид і обсяг усіх робіт, виконуваних по договору, визначаються договірними цінами, які містять посилання на даний договір і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.2.5. договору сума даного договору є орієнтовною і складає:

- 25' 000' 000,00грн без урахування 20% ПДВ;

- 5' 000' 000,00грн сума ПДВ;

- 30' 000' 000,00грн усього з урахуванням 20% ПДВ.

Підрядник зобов`язався, зокрема, перейти до виконання робіт у строки, передбачені в графікі виконання робіт, які є невід`ємною частиною відповідної договірної ціни, і/або заявках Замовника; виконати роботи в строки, визначені в узгодженому графікі (п.п.3.1., 3.2. договору).

За умовами п.4.1. договору Замовник оплачує Підряднику вартість робіт, виконаних на підставі даного договору і у відповідності до його умов (п.4.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.03.2019).

Сторони у п.4.1.1. договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.03.2019 дійшли згоди, що розрахунок за виконання робіт у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється Замовником після підписання двостороннього акту прийомки-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок Підрядника, вказаний у даному договорі, протягом 75 календарних днів з дати акцепту рахунку Підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту прийомки-передачі виконаних робіт. Рахунок надається Підрядником не пізніше 2-го числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт.

За змістом п.4.4. договору договірна ціна включає в себе вартість ремонтних робіт.

Підрядник виконує роботи у відповідності з умовами даного договору, діючими нормативно-правовими актами і в строки, встановлені у відповідності з даним договором (п.8.2. договору).

Відповідно до п.9.1. договору здача-прийомка виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно або по факту виконання робіт за оформленими актами прийомки виконаних робіт (акт форми КБ-2в). Прийомка робіт у відповідності до акту по формі КБ-2В не є попередньою прийомкою окремих етапів робіт і не тягне за собою перехід ризиків знищення і пошкодження робіт на Замовника.

При здачі-прийомці виконаних робіт Підрядник обов`язково надає документи, що підтверджують кількість використаних матеріалів/механізмів/обладнання. Замовник сплачує виконані роботи виходячи із документально підтверджених Підрядником обсягів виконаних робіт і використаних Підрядником матеріалів/механізмів/обладнання по цінам, узгодженим сторонами (п.9.2. договору).

Згідно з п.9.3. договору за результатами виконаних робіт Підрядник зобов`язаний щомісячно але не пізніше 23 числа кожного звітного місяця передати Замовнику оформлені акти, в тому числі форми КБ-2в, з відомостями обліку робочого часу за формою додатка №8 до даного договору, КОКК (на вимогу цеху-замовника), а Замовник зобов`язався протягом 5 днів, з моменту отримання актів з відомостями обліку робочого часу, КОКК, розглянути їх і у випадку відсутності зауважень - підписати, після чого передати їх підряднику. До кожного акту оформлюється окрема відомість обліку робочого часу.

За умовами п.18.1. договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині гарантійних зобов`язань і санкцій за їх порушення - до закінчення гарантійного строку.

Усі зміни і доповнення до договору є дійсними тільки в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін (п.19.5. договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у виконання умов договору були виконані ремонтні роботи в серпні 2019, жовтні-грудні 2019 року на загальну суму 3' 142' 112,40грн, що підтверджується наступними актами приймання виконаних підрядних робіт:

- №№310, 311, 312, 296, 297, 290, 291, 292, 299, 294, 295, 315 - за серпень 2019;

- №№379, 381, 382, 380, 383, 384, 385, 386, 388, 389, 399, 403, 396, 398, 374, 375, 400, 401, 402, 377, 390, 391, 392, 393, 394, 395, 376, 378, 405 - за жовтень 2019;

- №№439, 428, 434, 433, 444, 442, 443, 419, 429, 430, 431, 413, 414, 408, 409, 410, 411, 412, 436, 437, 440, 420, 422, 423, 421, 424, 425, 427, 415, 416, 445, 432, 441, 426 - за листопад 2019;

- №438 - за грудень 2019.

Позивачем (підрядчиком) були виставлені наступні рахунки на оплату: №149 від 23.08.2019 на суму 216850,80грн, №152 від 23.08.2019 на суму 229918,80грн, №155 від 23.08.2019 на суму 144147,60грн, №156 від 23.08.2019 на суму 21249,60грн, №196 від 25.10.2019 на суму 216584,40грн, №197 від 25.10.2019 на суму 65496,00грн, №198 від 25.10.2019 на суму 34196,40грн, №199 від 25.10.2019 на суму 132026,40грн, №200 від 25.10.2019 на суму 144069,60грн, №201 від 25.10.2019 на суму 132553,20грн, №202 від 25.10.2019 на суму 72498,00грн, №203 від 25.10.2019 на суму 144147,60грн, №204 від 25.10.2019 на суму 27224,40грн, №205 від 25.10.2019 на суму 49352,40грн, №212 від 25.11.2019 на суму 130884,00грн, №213 від 25.11.2019 на суму 154327,20грн, №215 від 25.11.2019 на суму 137444,40грн, №216 від 25.11.2019 на суму 9432,00грн, №218 від 25.11.2019 на суму 168114,00грн, №219 від 25.11.2019 на суму 65506,80грн, №220 від 25.11.2019 на суму 150003,60грн, №221 від 25.11.2019 на суму 150544,80грн, №222 від 25.11.2019 на суму 96537,60грн, №223 від 25.11.2019 на суму 54090,00грн, №224 від 25.11.2019 на суму 144147,60грн, №225 від 25.11.2019 на суму 88845,60грн, №226 від 25.11.2019 на суму 114488,40грн, №228 від 25.11.2019 на суму 5707,20грн, №234 від 24.12.2019 на суму 41724,00грн (всього на суму 3' 142' 112,40грн).

Однак позивач стверджує, що роботи не були оплачені відповідачем.

З урахуванням викладеного, позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт за договором підряду №2019/15ск від 29.10.2018, звернувся до суду із даним позовом про стягнення 3' 142' 112,40грн основного боргу, 227' 144,52грн пені, 43'704,77грн інфляційних втрат, 31'758,68грн - 3% річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, зокрема, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що укладений між сторонами договір №2019/15ск від 29.10.2018 за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується, що у виконання умов договору позивач у серпні 2019, жовтні - грудні 2019 виконав ремонтні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт: за серпень 2019 року - №№310, 311, 312, 296, 297, 290, 291, 292, 299, 294, 295, 315; за жовтень 2019 - №№379, 381, 382, 380, 383, 384, 385, 386, 388, 389, 399, 403, 396, 398, 374, 375, 400, 401, 402, 377, 390, 391, 392, 393, 394, 395, 376, 378, 405; за листопад 2019 - №№439, 428, 434, 433, 444, 442, 443, 419, 429, 430, 431, 413, 414, 408, 409, 410, 411, 412, 436, 437, 440, 420, 422, 423, 421, 424, 425, 427, 415, 416, 445, 432, 441, 426; за грудень 2019 - №438.

Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень. За змістом актів обома сторонами підтверджено, що роботи виконані в повному обсязі. Також на кожному із зазначених актів міститься печатка ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" із зазначенням дати, номера акту та суми, яка належить до сплати за виконані роботи по цьому акту. Кожний з таких штампів містить особистий підпис уповноваженої особи відповідача.

Під час розгляду справи відповідач посилався на завищення підрядником обсягів виконаних робіт, з огляду на що вважає, що позивач безпідставно заявив до стягнення не виконані підрядні роботи на суму 748272грн.

Так, відповідач під час розгляду справи посилався на звернення ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до ТОВ Виробнича фірма "Стальремонт" з листом №06.02.02/53 від 04.03.2020 щодо порушення останнім своїх зобов`язань за договором в частині завищення обсягів виконаних робіт. В свою чергу позивач повідомив про те, що наприкінці 2019р. між сторонами велася переписка стосовно обсягів виконаних робіт, у підтвердження чого надав відповідь на звернення відповідача вих№1072 від 05.12.2019р., у якій не вбачав законних підстав для підписання проектів актів форми КБ-2в на зняття виконаних робіт.

За умовами п.9.2. договору при здачі-прийомці виконаних робіт підрядник обов`язково надає документи, що підтверджують кількість використаних матеріалів/механізмів/обладнання.

У даному випадку матеріалами справи підтверджується, що спірні роботи були прийняті відповідачем по вищевказаним актам без будь-яких зауважень, більш того, підписом уповноваженої особи замовника у кожному спірному акті підтверджений факт виконання вказаних робіт у повному обсязі, отже суд приймає до уваги, що відповідачем при прийнятті робіт не подавалося жодних заперечень відносно виконання позивачем прийнятих за договором зобов`язань.

Наразі, відповідно до умов п.9.3 договору підписання замовником оформлених підрядником актів за результатами виконаних останнім робіт свідчить про відсутність зауважень з боку відповідача щодо обсягу виконаних робіт.

Документи, які надані відповідачем у підтвердження своїх посилань на завищення обсягів робіт не спростовують вищенаведені належні докази виконання робіт, оскільки є лише внутрішніми односторонніми документами відповідача.

Оскільки суду не надано доказів неналежного виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов`язань, враховуючи підписання відповідачем актів приймання виконаних підрядних робіт без жодних заперечень та зауважень, суд дійшов висновку, що свої зобов`язання позивач виконав належним чином у відповідності з умовами договору на загальну суму 3' 142' 112,40грн.

Підписання замовником актів, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані роботи.

У подальшому на підставі вказаних актів позивачем виставлялися відповідні рахунки на оплату на загальну суму 3' 142' 112,40грн: за серпень 2019 року - №149 від 23.08.2019 на суму 216850,80грн, №152 від 23.08.2019 на суму 229918,80грн, №155 від 23.08.2019 на суму 144147,60грн, №156 від 23.08.2019 на суму 21249,60грн; за жовтень 2019 - №201 від 25.10.2019 на суму 132553,20грн, №202 від 25.10.2019 на суму 72498,00грн, №203 від 25.10.2019 на суму 144147,60грн, №204 від 25.10.2019 на суму 27224,40грн, №205 від 25.10.2019 на суму 49352,40грн, №196 від 25.10.2019 на суму 216584,40грн, №197 від 25.10.2019 на суму 65496,00грн, №198 від 25.10.2019 на суму 34196,40грн, №199 від 25.10.2019 на суму 132026,40грн, №200 від 25.10.2019 на суму 144069,60грн; за листопад 2019 - №212 від 25.11.2019 на суму 130884,00грн, №213 від 25.11.2019 на суму 154327,20грн, №215 від 25.11.2019 на суму 137444,40грн, №216 від 25.11.2019 на суму 9432,00грн, №218 від 25.11.2019 на суму 168114,00грн, №219 від 25.11.2019 на суму 65506,80грн, №220 від 25.11.2019 на суму 150003,60грн, №221 від 25.11.2019 на суму 150544,80грн, №222 від 25.11.2019 на суму 96537,60грн, №223 від 25.11.2019 на суму 54090,00грн, №224 від 25.11.2019 на суму 144147,60грн, №225 від 25.11.2019 на суму 88845,60грн, №226 від 25.11.2019 на суму 114488,40грн, №228 від 25.11.2019 на суму 5707,20грн; за грудень 2019 - №234 від 24.12.2019 на суму 41724,00грн.

На кожному із зазначених рахунків міститься акцепт (прийняття пропозиції) ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" щодо прийняття їх до оплати у вигляді відповідного штампу ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" із зазначенням дати акцепту, які співпадають з датами відповідних рахунків. Кожний з таких штампів містить особистий підпис уповноваженої особи відповідача.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалося, за умовами п.4.1.1. договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.03.2019 розрахунок за виконані роботи здійснюється після підписання двостороннього акту прийомки-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок Підрядника, вказаний у даному договорі, протягом 75 календарних днів з дати акцепту рахунку Підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту прийомки-передачі виконаних робіт.

Відтак, з урахуванням змісту п.4.1.1. договору та дат акцепту відповідачем відповідних рахунків:

- зобов`язання з оплати виконаних робіт за серпень 2019 мали бути виконані до 06.11.2019, а з 07.11.2019 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання з оплати виконаних робіт за жовтень 2019 мали бути виконані до 08.01.2020, а з 09.01.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання з оплати виконаних робіт за листопад 2019 мали бути виконані до 08.02.2020, а з 09.02.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання з оплати виконаних робіт за грудень 2019 мали бути виконані до 08.03.2020, а з 09.03.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за спірні роботи. Тобто, станом на час звернення з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання щодо повного розрахунку за отримані підрядні роботи.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги за спірним договором, які мотивовані відсутністю ініціативи позивача щодо внесення змін до договору в частині зміни банківських реквізитів позивача на міжнародний номер рахунку у стандарті IBAN, з огляду на наступне.

Матеріали справи містять докази отримання 31.10.2019 відповідачем листа №941 від 30.10.2019, яким останній повідомлявся позивачем про відкриття рахунку IBAN в АТ ПУМБ . Зокрема, відповідно до доданої до відповіді на відзив банківської виписки, починаючи з 27.11.2020 відповідачем здійснювалися операції зі сплати грошових коштів на рахунок позивача у стандарті IBAN.

Зважаючи на викладене, а також ту обставину, що строк оплати за спірними актами приймання виконаних підрядних робіт настав після отримання відповідачем листа №941 від 30.10.2019, відповідачем не доведена неможливість здійснення оплати виконаних робіт за спірним договором.

Враховуючи вищевикладене, оскільки розмір боргу у заявленому розмірі не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 3' 142' 112,40грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач також просить суд стягнути з відповідача 227' 144,52грн пені, 43'704,77грн інфляційних втрат, 31'758,68грн - 3% річних.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору (п. 16.2 договору) передбачено право підрядника у випадку порушення замовником строків оплати виконаних робіт нарахувати пеню у розмірі 0,5% від вартості виконаних, але не сплачених робіт за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Виходячи з доданого до позову розрахунку та письмових пояснень до нього (ст. 144, том 2), заявлена до стягнення пеня у розмірі 227' 144,52грн, нарахована позивачем наступним чином:

- на суму заборгованості за рахунками: №149 від 23.08.2019 на суму 216850,80грн, №152 від 23.08.2019 на суму 229918,80грн, №155 від 23.08.2019 на суму 144147,60грн, №156 від 23.08.2019 на суму 21249,60грн - за період з 06.11.2019 по 05.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунками: №201 від 25.10.2019 на суму 132553,20грн, №202 від 25.10.2019 на суму 72498,00грн, №203 від 25.10.2019 на суму 144147,60грн, №204 від 25.10.2019 на суму 27224,40грн, №205 від 25.10.2019 на суму 49352,40грн, №196 від 25.10.2019 на суму 216584,40грн, №197 від 25.10.2019 на суму 65496,00грн, №198 від 25.10.2019 на суму 34196,40грн, №199 від 25.10.2019 на суму 132026,40грн, №200 від 25.10.2019 на суму 144069,60грн - за період з 08.01.2020 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунками: №212 від 25.11.2019 на суму 130884,00грн, №213 від 25.11.2019 на суму 154327,20грн, №215 від 25.11.2019 на суму 137444,40грн, №216 від 25.11.2019 на суму 9432,00грн, №218 від 25.11.2019 на суму 168114,00грн, №219 від 25.11.2019 на суму 65506,80грн, №220 від 25.11.2019 на суму 150003,60грн, №221 від 25.11.2019 на суму 150544,80грн, №222 від 25.11.2019 на суму 96537,60грн, №223 від 25.11.2019 на суму 54090,00грн, №224 від 25.11.2019 на суму 144147,60грн, №225 від 25.11.2019 на суму 88845,60грн, №226 від 25.11.2019 на суму 114488,40грн, №228 від 25.11.2019 на суму 5707,20грн - за період з 08.02.2020 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за грудень 2019 за рахунком №234 від 24.12.2019 на суму 41724,00грн - за період з 08.03.2020 по 12.05.2020.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог, суд дійшов висновків, що позивачем невірно визначений початок періоду нарахування пені за несвоєчасно виконані ремонтні роботи, а саме:

- на суму заборгованості за рахунками за серпень 2019 - з 06.11.2019, в той час як за висновками суду прострочення оплати виникло з 07.11.2019, отже правомірним є нарахування пені починаючи з 07.11.2019;

- на суму заборгованості за рахунками за жовтень 2019 - з 08.01.2020, в той час як за висновками суду прострочення оплати виникло з 09.01.2020, отже правомірним є нарахування пені починаючи з 09.01.2020;

- на суму заборгованості за рахунками за листопад 2019 - з 08.02.2020, в той час як за висновками суду прострочення оплати виникло з 09.02.2020, отже правомірним є нарахування пені починаючи з 09.02.2020;

- на суму заборгованості за рахунками за грудень 2019 - з 08.03.2020, в той час як за висновками суду прострочення оплати виникло з 09.03.2020, отже правомірним є нарахування пені починаючи з 09.03.2020.

Враховуючи, що за підрахунком суду розмір пені 0,5% від вартості несвоєчасно оплачених робіт за кожен день прострочення за кожним зі спірних актів перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, тому пеня у даному випадку може бути заявлена в розмірі, що обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

Здійснивши власний розрахунок пені за спірними рахунками із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, враховуючи викладені вище висновки щодо початку періоду нарахування, суд встановив, що сума пені, що підлягає задоволенню, становить 224'188,93грн, нарахована наступним чином:

- на суму заборгованості за рахунками за серпень 2019 року №149 від 23.08.2019, №152 від 23.08.2019, №155 від 23.08.2019, №156 від 23.08.2019 - за період з 07.11.2019 по 05.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунками за жовтень 2019 року №201 від 25.10.2019, №202 від 25.10.2019, №203 від 25.10.2019, №204 від 25.10.2019, №205 від 25.10.2019, №196 від 25.10.2019, №197 від 25.10.2019, №198 від 25.10.2019, №199 від 25.10.2019, №200 від 25.10.2019 - за період з 09.01.2020 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунками за листопад 2019 №212 від 25.11.2019, №213 від 25.11.2019, №215 від 25.11.2019, №216 від 25.11.2019, №218 від 25.11.2019, №219 від 25.11.2019, №220 від 25.11.2019, №221 від 25.11.2019, №222 від 25.11.2019, №223 від 25.11.2019, №224 від 25.11.2019, №225 від 25.11.2019, №226 від 25.11.2019, №228 від 25.11.2019 - за період з 09.02.2020 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунком за грудень 2019 №234 від 24.12.2019 - за період з 09.03.2020 по 12.05.2020.

Як вже зазначалося, відповідач просив суд, у разі задоволення позовних вимог, зменшити суму штрафних санкцій на 90%. Позивач заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

В обґрунтування зменшення суму штрафних санкцій ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" посилається на те, що знаходиться в м.Маріуполі, в якому проводилась антитерористична операція, що значно ускладнило ведення господарської діяльності. Зокрема, у результаті порушення залізничного сполучення - основного джерела постачання сировини, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" опинився перед загрозою зупинки. З метою забезпечення виробничого процесу, та стабілізацією обсягів виробництва ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" був змушений нести додаткові витрати на забезпечення доставки сировини та відправки вантажів іншими способами. У зв`язку з ускладненням логістики поставок через проведенням військових дій в регіоні, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" був здійснений перехід на поставку сировини більш дорогим морським транспортом замість залізничного, у виробництві стало використовуватися більш дороге імпортне вугілля через неможливість забезпечення українським вугіллям, що знаходиться на тимчасово неконтрольованій державою території. Крім того, збільшилися відстані маршруту перевезення залізничним транспортом, що спричинило значні додаткові витрати на оплату доставки сировини. Здійснення господарської діяльності в безпосередній близькості від лінії зіткнення, заборгованість контрагентів перед ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" негативно впливають на виробничому процесі, викликає падіння обсягів виробництва та показників прибутку. ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" в обґрунтування зменшення суми штрафних санкцій також посилається на те, що з метою мінімізації ризиків розповсюдження SARS-COV-2 ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" облаштовує кисневі пости в лікарнях міста Маріуполя, на ці цілі направлено близько 7 млн грн.

У підтвердження викладених обставин до відзиву доданий Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2019 рік.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу неустойки.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення штрафних санкцій є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства. Оскільки сума боргу склала 3' 142' 112,40грн, сума заявлених до стягнення штрафних санкцій у розмірі 227' 144,52грн є співмірною із сумою боргу.

Суд також відзначає, що позивач здійснює господарську діяльність у м. Маріуполі, отже в таких же самих умовах як відповідач, однак зазначені обставини не завадили йому, як підряднику, виконати роботи передбачені договором від 24.10.2018 №2019/10ск, та, внаслідок порушення грошового зобов`язання замовником (ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") по зазначеному договору, позивач тривалий час не досяг очікуваних результатів від господарської діяльності. Крім того, суд зазначає, що спірний договір був укладений у 2018 році, коли вже тривала антитерористична операція, тобто на час укладення договору відповідач був обізнаний з вказаними обставинами.

Матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті підрядних робіт замовником були виявлені будь-які недоліки якості робіт, навпаки спірні акти здачі-приймання робіт були підписані ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" без будь-яких заперечень та застережень. В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідач мав здійснити розрахунок з підрядником за серпень 2019 ще до 08.11.2019, за жовтень 2019 - до 08.01.2020, за листопад 2019 - до 08.02.2020, за грудень 2019 - до 08.03.2020, тобто за перший період робіт прострочення станом на дату прийняття рішення у справі триває більш 9 місяців. Не маючи зауважень до виконаної підрядником роботи, отримавши послугу та використовуючи її здобутки у своїй господарській діяльності, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до дати прийняття рішення у цій справі не здійснило навіть часткового розрахунку з позивачем. Навпаки, відповідач під час розгляду справи посилався на відсутність у позивача права вимоги у заявленому розмірі, а також відсутність у позивача рахунку у міжнародному стандарті IBAN.

Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача на запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" карантину на всій території України та облаштування ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" кисневих постів в лікарнях міста Маріуполя виходячи з наступного.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виготовлення медичного обладнання не відноситься до видів господарської діяльності, які здійснює відповідач.

Крім того, заборгованість за спірним договором виникла до розповсюдження епідемії коронавірусу COVID-19 та запровадження карантину в Україні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Стальремонт" також здійснює підприємницьку діяльність на території України та зазнає негативного впливу на господарську діяльність внаслідок поширення коронавірусу на території України та запроваджених обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширенню епідемії, як і відповідач.

За таких обставин, приймаючи до уваги також інтереси позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пред`явлених до стягнення штрафних санкцій.

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 31'758,68грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст.625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до доданого до позову розрахунку та письмових пояснень до нього (ст. 144, том 2), заявлені до стягнення відсотки річних нараховані позивачем наступним чином:

- на суму заборгованості за рахунками №149 від 23.08.2019, №152 від 23.08.2019, №155 від 23.08.2019, №156 від 23.08.2019 - за період з 06.11.2019 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунками №201 від 25.10.2019, №202 від 25.10.2019, №203 від 25.10.2019, №204 від 25.10.2019, №205 від 25.10.2019, №196 від 25.10.2019, №197 від 25.10.2019, №198 від 25.10.2019, №199 від 25.10.2019, №200 від 25.10.2019 - за період з 08.01.2020 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунками №212 від 25.11.2019, №213 від 25.11.2019, №215 від 25.11.2019, №216 від 25.11.2019, №218 від 25.11.2019, №219 від 25.11.2019, №220 від 25.11.2019, №221 від 25.11.2019, №222 від 25.11.2019, №223 від 25.11.2019, №224 від 25.11.2019, №225 від 25.11.2019, №226 від 25.11.2019, №228 від 25.11.2019 - за період з 08.02.2020 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунком №234 від 24.12.2019 - за період з 08.03.2020 по 12.05.2020.

З розрахунку вбачається, що позивачем аналогічно з розрахунком пені невірно визначені початкові дати нарахування 3% річних.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за спірними рахунками, з урахуванням викладених вище висновків, суд встановив, що сума 3% річних, що підлягає задоволенню становить 31421,89грн, нарахована наступним чином:

- на суму заборгованості за рахунками за серпень 2019 року - за період з 07.11.2019 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунками за жовтень 2019 року - за період з 09.01.2020 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунками за листопад 2019 - за період з 09.02.2020 по 12.05.2020;

- на суму заборгованості за рахунком за грудень 2019 №234 від 24.12.2019 на суму 41724,00грн - за період з 09.03.2020 по 12.05.2020.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 43'704,77грн суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 24 квітня 2019 року по справі №910/5625/18.

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашена відповідна сума грошового зобов`язання. Суд наголошує на принциповості врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистки №265 від 27.07.2007р. випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018р.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 43'704,77грн, як вбачається з розрахунку періоди нарахування як і 3% річних. Разом з цим, за прийнятими судом до уваги поясненнями позивача, незважаючи на вказану кінцеву дату періоду нарахування 12.05.2020, товариством фактично здійснено нарахування заявлених до стягнення інфляційних з застосуванням у якості кінцевого періоду індекс інфляції за квітень 2020р.

Враховуючи викладене, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок інфляційних в межах обраних періодів, з урахуванням пояснень позивача, виходячи із правової природи нарахування інфляційних за повний місяць, судом встановлено, що обґрунтованими та належними до стягнення є інфляційні у загальному розмірі 40685,36грн, які правомірно нараховувати наступним чином:

- на суму заборгованості за рахунками за серпень 2019 року із застосуванням індексів інфляції за період з грудня 2019 по квітень 2020 рік;

- на суму заборгованості за рахунками за жовтень 2019 року із застосуванням індексів інфляції за період з лютого 2020 по квітень 2020 рік;

- на суму заборгованості за рахунками за листопад 2019 із застосуванням індексів інфляції за період з березня 2020 по квітень 2020 рік;

- на суму заборгованості за рахунком за грудень 2019 із застосуванням індексу інфляції за квітень 2020 рік.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які очікує понести товариство у розмірі 48176грн. 70коп.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено, відповідачем не було надано договору про надання правової допомоги, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, тощо.

У відзиві на позовну заяву міститься твердження про те, що документи на підтвердження витрат на правову допомогу будуть надані товариством у строки, передбачені ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, станом на час винесення рішення у суду відсутні підстави для розгляду питання розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Стальремонт", м.Маріуполь Донецької області, до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь Донецької області про стягнення 3'444' 720,37грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1; код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Стальремонт" (87505, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Граверна, буд.1; код ЄДРПОУ 22002703) заборгованість у розмірі 3' 142' 112,40грн, пеню у розмірі 224'188,93грн, 3% річних у розмірі 31' 421,89грн, інфляційні втрати у розмірі 40'685,36грн; судовий збір у розмірі 51' 576,13грн.

В частині стягнення 2' 955,59грн пені, 3% річних у розмірі 336,79грн, 3' 019,41грн інфляційних втрат - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

У судовому засіданні 01.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2020.

Суддя Ю.В. Макарова