Ухвала

від 25.02.2021 по справі 905/1070/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1070/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020

у складі колегії суддів: О. А. Істоміна - головуючий, С. В. Барбашова, Н. М. Пелипенко

та на рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2020

суддя: Ю. В. Макарова

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Стальремонт

до приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь

про стягнення 3 444 720, 37 грн

за участю представників учасників:

позивача: не з`явилися

відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Стальремонт (позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (відповідач) про стягнення 3 444 720,37 грн, з яких: 3 142 112,40 грн - заборгованість за виконані роботи, 227 144,52 грн - пені, 43 704,77 грн - інфляційних втрат, 31 758,68 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення оплати виконаних робіт за укладеним між сторонами договором підряду №2019/15ск від 29.10.2018.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №905/1070/20, позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ПрАТ Металургійний комбінат Азовсталь на користь ТОВ Виробнича фірма Стальремонт заборгованість у розмірі 3 142 112,40 грн, 224 188,93 грн - пені, 31 421,89 грн - 3% річних, 40 685,36 грн - інфляційних втрат; судовий збір у розмірі 51 576,13 грн.

У частині стягнення 2 955,59 грн пені, 3% річних у розмірі 336,79 грн, 3 019,41 грн -інфляційних втрат - відмовлено.

Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань.

Суд першої інстанції позовні вимоги визнав обґрунтованими, однак встановивши наявність помилок у проведених позивачем розрахунках сум пені, 3% річних та інфляційних і здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум вимог, задовольнив позовні вимоги частково. При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення нарахованого позивачем розміру пені на 90%, про що просив відповідач.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення пені та зменшити розмір стягуваної пені на 90%.

Касаційна скарга обґрунтовується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 910/16925/18, 910/1526/19, 916/545/19.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині стягнення пені та зменшити пеню до 90%.

Верховний Суд переглядає судові рішення в частині відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про зменшення суми штрафних санкцій на 90%.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд констатує, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання щодо зменшення суми неустойки, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

З тексту касаційної скарги вбачається, що скарга обґрунтовується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 910/16925/18, 910/1526/19, 916/545/19.

Дослідивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №905/1070/20 з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г).

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи відповідачеві в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені вказав на те, що відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення штрафних санкцій є неспівмірним з наслідками порушення, та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства, оскільки сума боргу склала 3142112,40 грн, сума заявлених до стягнення штрафних санкцій - 227 144,52 грн є співмірною із сумою боргу.

Суд також зазначив, що позивач здійснює господарську діяльність у м. Маріуполі, тобто в таких же умовах як і відповідач, однак зазначені обставини не завадили йому, як підряднику, виконати роботи передбачені договором від 24.10.2018 №2019/10ск, та, внаслідок порушення грошового зобов`язання відповідачем по договору, позивач за тривалий час не досяг очікуваних результатів від господарської діяльності. Крім того, суд зазначає, що спірний договір був укладений у 2018 році, коли вже тривала антитерористична операція, тобто на час укладення договору відповідач був обізнаний з вказаними обставинами.

Суд вказує на те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач мав здійснити розрахунок з підрядником за серпень 2019 ще до 08.11.2019, за жовтень 2019 - до 08.01.2020, за листопад 2019 - до 08.02.2020, за грудень 2019 - до 08.03.2020, тобто за перший період прострочення з оплати, станом на дату прийняття рішення у справі, триває більше 9 місяців. Не маючи зауважень до виконаної підрядником роботи, отримавши послугу та використовуючи її здобутки у своїй господарській діяльності, АТ Металургійний комбінат Азовсталь до дати прийняття рішення у цій справі не здійснило навіть часткового розрахунку з позивачем. Навпаки, відповідач під час розгляду справи посилався на відсутність у позивача права вимоги у заявленому розмірі.

Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18 та від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19 відхиляються Верховним Судом, оскільки зроблені у правовідносинах, пов`язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом, а зменшення пені у цих справах здійснене судами щодо боржника перевізника за несвоєчасну доставку вантажів. З огляду на різний характер спірних правовідносин у справах № 910/16925/18, №910/1526/19 та у цій справі, суб`єктний склад сторін у цих справах також відрізняється: у справах №910/16925/18, № 910/1526/19 сторонами спору є отримувач та перевізник вантажу, а у цій справі - замовник та підрядник.

У справі № 916/545/19 предметом спору є стягнення постачальником заборгованості за поставлений природний газ. У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені з огляду на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (більша частина боргу була сплачена) та на те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання є населення.

Крім того, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі про відсутність підстав для зменшення розміру пені не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 06.09.2019 у справі № 910/16925/18, від 18.10.2019 у справі №910/1526/19 та від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, про наявність підстав для зменшення розміру пені, оскільки зменшення розміру пені є правом суду і було реалізоване судами у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин кожної конкретної справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

З огляду на зазначене, доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді справи № 905/1070/20 відповідних висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах: № 910/16925/18, №910/1526/19, № 916/545/19 є безпідставними, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у цих постановах Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у даній справі №905/1070/20.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, Верховний Суд відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 905/1070/20 за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020.

Керуючись ст.ст. 234, 235, п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 905/1070/20 за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №905/1070/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець