Рішення

від 19.08.2020 по справі 910/17004/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2020Справа № 910/17004/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 15

до Приватного підприємства "Навчально-виробничого підприємства Горлушко"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Київська міська рада

про виселення з нежитлових будівель,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 19.08.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 15 (далі - позивач, Школа) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Навчально-виробничого підприємства Горлушко" (далі - відповідач, Підприємство) про виселення з нежитлових будівель літера "А-ІІ", "Б", "В", "Г", розташованих за адресою: м. Київ, вул. Ягідна, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14995837810000).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору тимчасового користування № 1-09Т з боку Підприємства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 позовну заяву було залишено без руху.

16.12.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду представником позивача було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/17004/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2020 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

Ухвалою від 16.01.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 29.01.2020.

29.01.2020 до канцелярії суду представником позивача подано відповідь на відзив.

За наслідками судового засідання 29.01.2020 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі на 30 днів до 19.03.2020 (включно) та відкласти підготовче засідання у справі на 13.02.2020.

13.02.2020 до канцелярії суду представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, представником позивача подано заяву про розгляд справи без її участі.

За наслідками судового засідання 13.02.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 13.02.2020 та запропонував сторонам надати докази та письмові пояснення.

24.02.2020 до канцелярії суду представником позивача подано пояснення на виконання ухвали суду.

У підготовче засідання 27.02.2020 прибули представники позивача та надали пояснення.

За наслідками судового засідання 27.02.2020 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи на 18.03.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. на лікарняному призначене судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 14.04.2020 підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2020.

12.05.2020 до канцелярії суду представником позивача подано документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 20.05.2020 суд ухвалив поновити відповідачу строк на подання клопотання про витребування доказів, зазначене клопотання задовольнити та витребувати у позивача докази відповідно до наведеного в ухвалі переліку, витребувані документи (або пояснення з обґрунтуванням причин, які унеможливлюють виконання ухвали суду в частині витребування доказів) надати до суду у строк до 10.06.2020. Підготовче засідання відкладено на 17.06.2020.

17.06.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи та надання йому додаткового строку на виконання ухвали від 20.05.2020.

За наслідками підготовчого засідання 17.06.2020 суд ухвалив проводити підготовче провадження у справі № 910/17004/19 в розумні строки, повторно витребувати у позивача докази, які надати до суду у строк до 30.06.2020, підготовче засідання відкласти на 01.07.2020.

30.06.2020 до канцелярії суду представником позивача подано клопотання про доручення доказів та зупинення провадження у справі.

Підготовче засідання, призначене на 01.07.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою від 07.07.2020 підготовче засідання у справі призначено на 22.07.2020.

За наслідками підготовчого засідання 22.07.2020 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження, закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні 19.08.2020.

У призначеному судовому засіданні представники позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові.

Представник відповідача у свою чергу заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві.

Третя особа не направила своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2009 між Голосіївською районною в місті Києві радою (далі - Власник) та Приватним малим агропромисловим підприємством Горлуш ко (далі - позивач, Користувач) укладено типовий договір тимчасового користування № 1-09Т (надалі - договір користування), за умовами якого на підставі пункту 2.2 розпорядження Голосіївської районної в місті Києві ради № 101 від 17.08.2009 та ордеру № 187-09 від 08.09.2009, пункту 1.1 розпорядження № 136 від 11.11.2009 Власник передав, а Користувач прийняв у тимчасове платне користування на умовах, визначених договором, об`єкт тимчасового користування, який є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва, та знаходиться за адресою: вул. Ягідна, 2, розташоване таким чином: фундаменти, площею 945 кв.м., що використовується для розміщення майстерень на провадження освітянської діяльності з професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до кваліфікаційних робітників з професії слюсар з механоскладальних робіт.

Згідно з пунктом 2.13 договору користування при достроковому припиненні дії договору або після закінчення його терміну дії при не переукладені договору на новий термін, Користувач зобов`язаний у 10-денний строк здати об`єкт користування по акту експлуатуючій організації з усіма зробленими поліпшеннями, які не можна відокремити без шкоди для об`єкта користування.

Власник має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта користування, якщо користувач не вносить плату за користування об`єктом, або вносить плату не в повному обсязі, протягом трьох місяців підряд. У разі відмови Власника від договору тимчасового користування, договір є розірваним з моменту одержання Користувачем повідомлення про відмову від договору (пункт 3.8 договору користування).

Пунктом 5.1 договору користування встановлено термін його дії з 08.09.2009 до 08.09.2011.

Після закінчення терміну, визначеного в пункті 5.1 договору останній припиняє свою дію. Відповідно до пункту 5.2 договору користування Користувач має право у встановленому порядку звернутися до Власника з проханням укласти договір на наступний період за один місяць до закінчення строку об`єкта користування. У разі відмови Власника продовжити термін тимчасового користування, Користувач повинен звільнити об`єкт користування згідно з умовами пункту 2.13 даного договору.

Умовами пункту 5.5 договору користування передбачено наступні випадки припинення договору: закінчення терміну дії договору; ліквідація юридичної особи; загибель об`єкта користування.

До вказаного договору користування сторонами складені додаток 1 Розрахунок плати за об`єкт користування , додаток 2 Розрахунок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням будинку , додаток 3 Розрахунок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням будинку .

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 261 від 06.04.2011 Про забезпечення життєдіяльності Голосіївського району міста Києва у сферах управління, віднесених до повноважень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації закріплено на праві управління без права розпорядження майно за підприємствами, установами та підрозділами, віднесеними до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації згідно з додатками 1-5 .

Згідно з додатком 5 до розпорядження № 261 від 06.04.2011 до Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 15 віднесено, зокрема, по вул. Ягідній, 2, споруди загальною площею 3491 кв.м.

Матеріали справи містять копії листів директора Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 15 до відповідача за період з березня 2012 року по вересень 2019 року щодо відсутності наміру укладання договору користування на новий строк, зобов`язання повернути фундаменти та сплатити орендну плату по день фактичної передачі фундаментів за актом приймання-передачі. Разом із цим, відмітка щодо отримання відповідних листів відповідачем міститься лише на листі № 75 від 30.03.2012.

06.10.2017 згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 284/5096 від 02.12.2010 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради зареєстровано право комунальної власності на нежитлові будівлі літ. А-ІІ , Б , В , Г , загальною площею 971,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ягідна, 2.

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 253 від 04.06.2018 внесено зміни до розпорядження № 261 від 06.04.2011 шляхом викладення пункту 1 у новій редакції: 1. Закріпити на праві оперативного управління без права розпорядження майно за підприємствами, установами та підрозділами, віднесеними до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації згідно з додатками 1-5 .

Відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись у відзиві на автоматичну пролонгацію договору користування кожні три роки до 08.09.2020 внаслідок відсутності заперечень з боку орендодавця щодо продовження строку дії договору. Також відповідач надав копії платіжних доручень щодо сплати оренди та акти приймання-передачі виконаних робіт за договором користування, підписані позивачем та відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, орендоване майно є комунальним, у зв`язку з чим на правовідносини із останнім поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Виходячи з положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі №910/9480/16.

Судом встановлено, що 08.09.2009 укладено типовий договір тимчасового користування № 1-09Т, за яким орендодавцем (власником) є Голосіївська районна в місті Києві рада, користувачем (орендарем, відповідачем) - Приватне мале агропромислове підприємство Горлуш ко , та предметом оренди є комунальне майно - фундаменти, площею 945 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Ягідна, 2.

Із наведено слідує, що позивач - Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 15, не є стороною договору користування, а відтак не наділений відповідними правами орендодавця, зокрема й правом на пред`явлення вимог про виселення орендаря з майна, переданого за таким договором в оренду.

Разом із цим, за позивачем на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 261 від 06.04.2011 закріплено на праві управління без права розпорядження нерухоме майно, розташоване у тому числі за адресою: м. Київ, вул. Ягідна, 2. У подальшому, відповідне майно за розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 253 від 04.06.2018 закріплено за позивачем на праві оперативного управління без права розпорядження.

За змістом статті 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Отже, право оперативного управління - це речове право особи, яка не є власником майна. Право оперативного управління є найбільш обмеженим правовим титулом, похідним від права власності, який обмежується не тільки законом та статутом, але й власником майна.

У той же час, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.10.2017 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради зареєстровано право комунальної власності на нежитлові будівлі літ. А-ІІ , Б , В , Г , загальною площею 971,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ягідна, 2 на підставі рішення № 284/5096 від 02.12.2010.

Таким чином, закріплення за позивачем комунального майна на праві оперативного управління без права розпорядження передбачає відповідні обмеження правомочності позивача щодо такого майна.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/7364/18 акцентувала, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Аналогічну правову позицію викладено у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

За змістом ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, закріплення за позивачем спірного нерухомого майна на праві оперативного управління без права розпорядження обмежує відповідну правомочність позивача та не надає останньому права пред`явлення вимог про виселення орендаря із нерухомого майна, замість орендодавця чи власника такого нерухомого майна.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за договором користування відповідачу передано в користування комунальне майно - фундаменти, площею 945 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Ягідна, 2, тобто, предметом договору не виступає чітко окреслені приміщення тощо. Водночас, із змісту пред`явлених позовних вимог слідує, що позивач просив виселити відповідача з нежитлових будівель літера "А-ІІ", "Б", "В", "Г", розташованих за адресою: м. Київ, вул. Ягідна, 2, що в спірному договорі користування предметом оренди не значяться.

Одночасно, суд відхиляє твердження відповідача щодо автоматичної пролонгації договору користування кожні три роки до 08.09.2020 включно, оскільки умовами вказаного договору не передбачено можливості його пролонгації, навіть у разі продовження користування відповідачем об`єктом оренди за договором.

При цьому, за пунктом 5.2 договору користування відповідач має право звернутися до орендодавця (Голосіївської районної в місті Києві ради) з проханням укласти договір на наступний період за один місяць до закінчення строку об`єкта користування. У той же час, за положеннями пункту 3.6 договору користування після закінчення строку його дії відповідач має сплачувати плату за об`єкт користування та інші платежі за період фактичного користування.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 15 до Приватного підприємства "Навчально-виробничого підприємства Горлушко" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Київська міська рада про виселення з нежитлових будівель відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом позову, покладаються на Комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу № 15.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.09.2020.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ